ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2025Справа № 910/7232/25
за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області
до 1) Комунального некомерційного підприємства «Шаргородська міська лікарня» Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантований постачальник»
про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 81 691,14 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
Представники учасників справи:
від прокуратури: Рябов О.А.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Буткова О.Я.;
Керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Комунального некомерційного підприємства «Шаргородська міська лікарня» Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (надалі - відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантований постачальник» (надалі - відповідач-2), в якому просить суд:
1) визнати недійсною додаткову угоду №1 від 08.12.2023 до договору №021223/01 про постачання/закупівлю електричної енергії, укладеного між відповідачами;
2) стягнути з відповідача-2 на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 81 691,14 грн.
Позов мотивовано тим, що додаткова угода №1 від 08.12.2023 до договору №021223/01 про постачання/закупівлю електричної енергії, укладеного між відповідачами укладена в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а тому підлягає визнанню недійсною.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/7232/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.07.2025.
25.06.2025 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов та клопотання про зупинення провадження в справі.
27.06.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання про зупинення провадження в справі.
02.07.2025 від представника відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
07.07.2025 від представника відповідача-2 надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 15.07.2025 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у задоволенні заяви представника відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №910/7232/25 відмовлено.
У підготовче засідання 15.07.2025 з'явилися представник прокуратури та представник відповідача-2. Представник позивача та представник відповідача-1 в засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. У підготовчому засіданні оголошено клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження в даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Суд, заслухавши думку прокурора та представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.
Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію.
Предметом розгляду в цій справі є вимоги позивача про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 08.12.2023 до договору №021223/01 про постачання/закупівлю електричної енергії, укладеного між відповідачами та стягнення з відповідача-2 на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 81 691,14 грн.
В обґрунтування клопотання про зупинення провадження в даній справі відповідач-2 зазначає, що в основу позовної заяви покладено висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 24.01.2024 по справі 922/2321/22. Між тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 29.01.2025 у справі №920/19/24 вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі 922/2321/22, що застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору). Вважає, що оскільки правовідносини у даній справі та у справі №920/19/24, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суд у справі №920/19/24, є подібними, тому правовий висновок Великої Палати Верховного Суд у справі №920/19/24 матиме суттєве значення щодо вирішення даної справи.
Так, як убачається з ухали від 09.04.2025 у справі №920/19/24 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024.
Передаючи справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22/, зокрема, щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі».
Так, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду 09.04.2025 зазначені наступні мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду:
« 12. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи, спір у якій виник у зв'язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, вартість 1кВт/год електроенергії сукупно зросла з 1,87999987 грн до 3,7741237 грн, що призвело до підвищення ціни на 100,75 % від тієї, що визначена основним договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання, враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
13. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
14. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає необхідним відступити (шляхом уточнення) від висновків щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду, вказавши при цьому, що у разі коливання ціни товару на ринку ціна за одиницю може бути збільшена пропорційно коливанню ціни такого товару на енергетичному ринку, при цьому обмеження у 10 % рахується від ціни, яка була встановлена договором або останньою додатковою угодою про збільшення ціни. При цьому загальна ціна договору не повинна змінюватися, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.
15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на те, що вперше відповідна правова позиція про те, що обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від кількості підписаних додаткових угод була сформована об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2021 у справі № 927/491/19, на момент ухвалення якої Закон України «Про публічні закупівлі» в редакції від 25.12.2015 № 922-VIII (пункт 2 частини четвертої статті 36) не містив жодних запобіжників вчинення учасниками процедури закупівлі недобросовісних дій у вигляді подальшого неодноразового підвищення ціни.
16. Водночас у 2019 році Закон України «Про публічні закупівлі» був ухвалений Верховною Радою у новій редакції [Закон України від 19.09.2019 № 114- IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» (далі - Закон № 114-IX)], відповідно до якої положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі»зазнали істотних змін та були викладені у пункті 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону.
17. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-IX істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, ? не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
18. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що Законом України від 03.06.2021 № 1530-IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель» (далі ? Закон № 1530-IX) було внесено зміни, зокрема, до положення пункту 2 частини п'ятої статті 41, з урахуванням яких зазначена норма передбачає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, ? не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії
19. З огляду на зазначене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентує увагу, що у період існування спірних відносин як у цій справі, так і у справі № 922/2321/22 (в якій Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 24.01.2024) положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» діяли у двох редакціях (в редакції Закону № 114- ІХ та в редакції зі змінами, внесеними Законом № 1530-IX).
20. При цьому, як стверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновки щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ, не врахувавши зміни, що були внесені Законом № 1530-IX.
23. За висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, використання законодавцем конструкції «або» фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у порівнянні не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а й з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару. Отже, законодавець не обмежив будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому законодавець не дозволяє сторонам (незалежно від предмета закупівлі) збільшувати загальну суму договору про закупівлю.
24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що за умов коливання цін на товари (зокрема, електричну енергію) постачальник може ініціювати внесення змін щодо ціни за одиницю товару, втім таке збільшення не має перевищувати 10 % ціни за одиницю товару, встановленої у договорі або додаткових угодах до нього щодо збільшення ціни за одиницю товару. Втім така зміна ціни за одиницю товару не має призвести до збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю, а факт коливання ціни товару на ринку має бути належним чином доведений.
25. Також, стверджуючи про наявність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на необхідність дотримання принципу належного урядування, який має сприяти юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
26. Так, у контексті зазначеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на зміст листа Міністерства економіки України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» (щодо застосування пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» до внесення змін Законом № 114-ІХ) та додатка 1 до листа Міністерства економіки України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 «Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю» (щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ), з яких убачається, що позиція Міністерства економіки України (як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, з публічних закупівель) зводиться до того, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару; розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби ? від останньої зміни ціни та кількості.
27. З огляду на наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду робить висновок, що учасники публічних закупівель фактично мають два варіанти поведінки, що у свою чергу не забезпечують дотримання принципу належного урядування з огляду на їх непослідовність:
1) запропонований Міністерством економіки України, а саме що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;
2) висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
28. Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав за необхідне зазначити, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану згідно з Указом Президента України № 61/2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
29. З урахуванням змісту положень наведеної постанови наразі надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив'язки до обмеження у 10 %).
30. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.
31. Посилаючись на перелік обґрунтованих підстав, за умови існування яких можливо здійснити відступ від уже сформованої правової позиції Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у цьому випадку такими підставами, зокрема, є:
зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування зазначеної норми в редакції зі змінами, внесеними Законом № 1530-IX;
порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»: Міністерство економіки України вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, у той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі».
Приймаючи до розгляду справу №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що мотиви, на підставі якій постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2025 у справі №920/19/24, обгрунтованими та приймає справу до розгляду.
У даній справі прокурор правовою підставою позову визначає саме порушення відповідачами приписів п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.
Частиною 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Отже, враховуючи, що відповідач-2 посилається на відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди №1 від 08.12.2023 до договору №021223/01 про постачання/закупівлю електричної енергії, з огляду на те, що додаткова угода укладена у відповідності до вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 буде мати суттєве значення для правильного вирішення спору в цій справі.
Враховуючи наведені вище обставини справи, з метою забезпечення єдності судової практики, враховуючи підстави для передачі справи №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає необхідним задовольнити клопотання відповідача-2 та зупинити провадження в даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та опублікування повного тексту постанови.
Керуючись статтями 2, 7, 227, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантований постачальник» про зупинення провадження в справі задовольнити.
2. Зупинити провадження в справі №910/7232/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та опублікування повного тексту постанови.
3. Зобов'язати учасників справи повідомити Господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження в даній справі.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана 18.07.2025.
Суддя Я.А. Карабань