ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.07.2025Справа № 910/13203/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Панасюк Ю.М. розглянувши матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 331866535,84 грн
за участі представників:
від позивача - Шемаєв В.В.
від відповідача - Прохоров Ю.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ СТРІМ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про стягнення 11187113,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №ЗЕ 61/21/2313/02/01 від 15.09.2021 в частині своєчасної оплати вартості наданих у період з березня 2022 року по січень 2023 року послуг, внаслідок чого позивачем нараховано пеню у розмірі 218118363,36 грн, 3% річних у розмірі 20594361,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 93153810,90 грн.
Крім того, позивачем неодноразово подавались до суду заяви про зміну предмету позову, а також заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Так, з урахуванням поданої до суду заяви про зміну предмету позову від 03.03.2025, позивачем зменшено розміру позовних вимог та заявлено до стягнення з відповідача 97360872,26 грн - 3% річних, 256704184,07 грн - інфляційних втрат.
За результатами розгляду поданих позивачем заяв про зміну предмету позову (зменшення розміру позовних вимог) судом не прийнято до розгляду вказані заяви в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих позивачем інфляційних втрати та 3% річних на заборгованість відповідача з оплати послуг у період з лютого 2023 року по жовтень 2024 року, оскільки позивач додатково до позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму прострочених зобов'язань з оплати послуги за березень 2022 року - січень 2023 року, фактично заявив нові позовні вимоги, додавши вимоги про стягнення нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат за наступні періоди заборгованості з оплати послуг (з лютого 2023 року по жовтень 2024 року), які є відмінними від вимог та обґрунтувань (фактичних підстав), зазначених ним у первісній позовній заяві та становлять самостійний предмет позову щодо стягнення саме таких сум і обґрунтовується самостійними доказами на обґрунтування (фактичними підставами) для їх стягнення (акти приймання-передачі послуг, розрахунки платежів вартості послуг, періоди прострочення та періоди нарахування відповідних сум).
Відповідач заперечив проти позову, зокрема, вказавши, що позивач продовжував нараховувати 3% річних та інфляційні втрати за період, після заміни прогнозних обсягів на фактичні, відповідач вважає здійснення таких нарахувань протиправним, оскільки після заміни прогнозного обсягу послуги на фактичний у відповідача припинився обов'язок здійснювати оплату прогнозного обсягу послуги. Відповідач заперечив щодо здійснений позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, а також надав власні контр-розрахунки 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач посилаючись на підпункт 2 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України 05.06.2019 № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859) (далі - Положення про ПСО), вказав, що у позивача обліковується безперервна заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом», а відтак наявна відкладальна обставина та у відповідача не настав строк розрахунків за поставлену електричну енергію спірного періоду, відповідно позовні вимоги позивача є передчасними. Також, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних, інфляційних втрат та витрат на професійну правничу допомогу до 1 грн від стягнутої суми.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.03.2025 підтримав, просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив, просив суд відмовити, а у випадку якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог просив суд зменшити розмір 3% річних, інфляційних втрат та витрат на професійну правничу допомогу до 1 грн від стягнутої суми.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 15.09.2021 між позивачем (далі - постачальник універсальних послуг, ПУП, постачальник, товариство) та відповідачем (далі - замовник, підприємство) укладено Договір №ЗЕ 61/21/2313/02/01 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (зі змінами). (далі п.1.1. Договору)
Відповідно до пункту 4 Договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктами 5, 6 Договору визначено, що прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формою, наведеною у додатку 5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
У пункті 7 Договору встановлено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.
Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно пункту 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Відповідно до пункту 9 Договору до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1 - 4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
Пунктом 10 Договору визначено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.
Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.
Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.
У підпункті 1 пункту 12 Договору вказано, що постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Замовник згідно пункту 13 Договору зобов'язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 цього договору.
Пунктом 16 Договору закріплено, що у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг він сплачує постачальнику послуг пеню в розмірі 0,1 відсотка розміру платежу, за яким допущено прострочення оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діє на день розрахунку), за кожний день прострочення.
Замовник звільняється від відповідальності, передбаченої цим пунктом договору, у разі несвоєчасної та/або неповної оплати виробниками гарантованому покупцю наданих послуг відповідно до пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483.
Дослідивши укладений між сторонами Договір, суд дійшов висновку, що останній є договором надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з частиною 1 та пункту 2 частини 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.
Частиною 3 вказаного Закону визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Кабінетом Міністрів України у передбачених цією частиною випадках та на визначений строк на учасників ринку (крім споживачів) можуть покладатися спеціальні обов'язки.
05.06.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (Положення про ПСО).
Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків учасниками ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - спеціальні обов'язки), що передбачають, зокрема, надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів з метою забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку електричної енергії, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів прозорості та недискримінації.
Пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 зобов'язано постачальникам універсальних послуг, Державному підприємству «Гарантований покупець», Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Приватному акціонерному товариству «Укргідроенерго» до 15.09.2021 укласти договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг та гарантованим покупцем, передбачених додатками 2 та 4 до Положення, затвердженого цією постановою.
На виконання вимог вказаної постанови, між сторонами укладено Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який регулює між сторонами відносини, що відповідно склалися на ринку електричної енергії, який і передбачений приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», а саме для забезпечення функціонування ринку електричної енергії.
Як підтверджується матеріалами справи (актами приймання-передачі послуг) та визнається обома учасниками справи, у період з березня 2022 року по січень 2023 року постачальником надавались замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів:
- у березні 2022 року на суму 569283242,06 грн (акт №03/22 від 31.032022);
- у квітні 2022 року на суму 331404352,61 грн (акт №04/22 від 30.04.2022);
- у травні 2022 року на суму 230572939,27 грн (акт №05/22 від 31.05.2022);
- у червні 2022 року на суму 263414657,76 грн (акт №06/22 від 30.06.2022);
- у липні 2022 року на суму 321470573,08 грн (акт №07/22 від 31.07.2022);
- у серпні 2022 року на суму 331803672,83 грн (акт №08/22 від 31.08.2022);
- у вересні 2022 року на суму 361494361,50 грн (акт №09/22 від 30.09.2022);
- у жовтні 2022 року на суму 579131449,46 грн (акт №10/22 від 31.10.2022);
- у листопаді 2022 року на суму 676507904,46 грн (акт №11/22 від 30.11.2022);
- у грудні 2022 року на суму 828664431,79 грн (акт №12/22 від 31.12.2022);
- у січні 2023 року на суму 888891735,20 грн (акт №01/23 від 31.01.2023).
Також в матеріалах справи наявні прогнозовані та фактичні розрахунки вартості електричної енергії.
Загальна вартість наданих послуг за період з березня 2022 року по січень 2023 року сплачена відповідачем в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами зарахування зустрічних однорідних вимог та відповідними платіжними дорученнями.
Акти приймання-передачі послуг за вказаний період надання послуг підписані сторонами без зауважень та претензій, що в свою чергу свідчить про належне виконання позивачем умов Договору та виникнення у відповідача обов'язку з оплати.
Проте, відповідач здійснював оплату наданих послуг з порушенням графіку внесення платежів, погодженого сторонами у договорі, посилаючись на наявність відкладальної обставини.
За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Також, згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Частинами 1, 5 статті 212 ЦК України унормовано, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов'язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин.
Як слідує з аналізу положень статті 212 Цивільного кодексу України, відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
Судом встановлено, що пунктом 7 Договору закріплено порядок оплати Відповідачем вартості послуг, а згідно пункту 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Підпунктом 2 пункту 8 Положення про ПСО передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до вимог пункту 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Водночас, відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» (надалі за текстом - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано, учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Наказу, ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23 щодо тлумачення підпункту 2 пункту 8 Положення. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що: «…вказана норма носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту. При цьому зміст положень наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам системи розподілу та постачальникам універсальних послуг» не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859), враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб'єктами нормотворення. Отже, висновки скаржника про те, що дією наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 не скасовується підпункт 2 пункту 8 Положення є правильними, але при цьому він не врахував, що у спірних правовідносинах, врегульованих Положенням, також відсутні і підстави для зміни пункту 5 того самого Положення відповідним наказом, що було враховано судами попередніх інстанцій у прийнятті рішення. Отже, системний аналіз зазначених вище положень свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем».
Проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23, суд вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у даній справі за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов'язки сторін).
Викладене свідчить про те, що з квітня 2022 позивач не закуповував електричну енергію у ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення.
Суд зазначає, що жодних доказів щодо наявності у позивача заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» по придбаній електричній енергії саме за результатами проведення електронних аукціонів, на березень 2022-січ року, відповідачем суду не надано.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину, а відтак грошове зобов'язання відповідача в частині оплати послуг за Договором за період березня 2022 року по січень 2023 року є таким, що порушено.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Враховуючи доведеність факту порушення договірних строків оплати за надані послуги у період з березня 2022 року до січень 2023 року, суд приходить до висновку щодо наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В той же час, суд не погоджується із здійсненими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, на дату акта приймання-передачі послуг (закінчення розрахункового періоду), планові обсяги послуги змінюються на фактичні, відповідно у відповідача відсутні будь-які зобов'язання щодо здійснення оплат за першим-п'ятим платежем згідно з договором, втім позивач у своїх розрахунках не змінював базу нарахування для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний.
У п. 7 Договору сторони визначили черговість внесення платежів: 5-ть з них є авансованими платежами, які сплачуються з урахуванням прогнозованих обсягів надання послуг з постачання електричної енергії, а 6-й, платіж, який здійснюється з урахуванням фактичних обсягів уже наданих послуг з постачання електричної енергії.
При цьому, п.10 визначено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Сторони визначили порядок підписання акту приймання-передачі у п. 11 Договору.
Суд звертає увагу на те, що акт приймання-передачі засвідчує фактичний обсяг наданих послуг у відповідний місяць незалежно від того, коли саме було підписано такий акт сторонами.
За умовами договору, укладеного між сторонами, ПУП зобов'язується надавати замовнику послуги, а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість. Відповідно до пункту 4 Договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Тобто, Підприємство зобов'язано оплачувати обсяг послуг, які фактично надані, а не прогнозований обсяг послуг.
Отже, базою нарахування є вартість послуг, які фактично надані, що засвідчується актом приймання-передачі.
При цьому, оскільки розрахунковим періодом є календарний місяць, і за змістом ст. 625 ЦК України нарахування прив'язуються до суми боргу, то суд приходить до висновку, що індекс інфляції застосовується до вартості фактично наданих послуг, які засвідчено актом приймання-передачі.
Так, приймаючи до уваги наданий відповідачем контр-розрахунок та здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, змінюючи базу для їх нарахування на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну, суд приходить до висновку, що вірними сумами та такими, що підлягають стягненню є 3% річних у розмірі 16993329,24 грн та інфляційні втрати у розмірі 29094927,11 грн, а відтак позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних витрат нарахованих внаслідок прострочення відповідачем оплати послуг наданих у період з березня 2022 року по січень 2023 року підлягають частковому задоволенню у вказаних розмірах.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення інфляційних втрат та 3% річних до 1 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначених норм суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки ч. 3 ст. 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
За обставинами справи №902/417/18 у п. 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.
Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.
Крім цього, як було зауважено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Так, у даній справі розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). Водночас, обставин порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, судом не встановлено та не доведено відповідачем.
При цьому, законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат.
Оскільки судом не встановлено підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд, 10; ідентифікаційний номер 42206328) 3% річних у розмірі 16993329 (шістнадцять мільйонів дев'ятсот дев'яносто три тисячі триста двадцять дев'ять) грн 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 29094927 (двадцять дев'ять мільйонів дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн 11 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 122280 (сто двадцять дві тисячі двісті вісімдесят) 66 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 17.07.2025
Суддя Я.В. Маринченко