ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2025Справа № 910/5178/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Фізичної особи-підприємця Шмаюна Костянтина Миколайовича
до Фізичної особи-підприємця Гаспаряна Гарі
про стягнення 353 785,54 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Фізична особа-підприємець Шмаюн Костянтин Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Гаспаряна Гарі про стягнення 353 785,54 грн заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди № 20/11/23 від 20.11.2023.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 справу №910/5178/25 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 12.05.2025, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 12.05.2025 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку в зв'язку зі закінченням терміну зберігання.
Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.
За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.11.2023 між Фізичною особою-підприємцем Шмаюн Костянтином Миколайовичем та Фізичною особою-підприємцем Гаспарян Гарі укладено договір суборенди №20/11/23, на виконання умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування три нежитлових приміщення у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Григоровича Барського, 5, загальна площа усіх приміщень становить 59,00 кв.м.
Крім того, позивач вказав, що на підставі договору сторони уклали Акт приймання-передачі орендованого майна від 20.11.2023 та Додаток №1 до договору від 20.11.2023 про передачу в користування техніки та іншого майна.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання щодо договору не виконує належним чином, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором оренди в період з вересня 2024 року по квітень 2025 року в розмірі 353 785,54 грн, з яких: заборгованість з оренди в сумі 55 979,39 грн за період з вересня 2024 року по 19.11.2024, штраф у сумі 55 979,39 грн, заборгованість за користування об'єктом оренди у подвійному розмірі 241 826,76 грн за період з 20.11.2024 по квітень 2025 року.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
20.11.2023 між Фізичною особою-підприємцем Шмаюн Костянтином Миколайовичем (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гаспарян Гарі (відповідач), укладено договір суборенди №20/11/23 (надалі - договір оренди), за умовами якого, орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування три нежитлових приміщення у будівлі, за адресою: м. Київ, вул. Григоровича Барського, 5, загальна площа усіх приміщень становить 59 м.кв. (п.1.1. договору).
На підставі договору сторони уклали Акт приймання-передачі орендованого майна від 20.11.2023 та Додаток №1 до договору від 20.11.2023 про передачу в користування техніки та іншого майна.
Відповідно до п. 1.2 договору приміщення передається суборендарю для розміщення кухні. Разом з приміщеннями суборендарю передається майно, що буде описано в Додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 1.4 договору передача приміщення оформляється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі.
У пункті 2.1 договору сторони погодили, що вступ суборендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі приміщення.
Строк оренди становить 1 календарний рік з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення (п.2.2. договору), тобто до 19.11.2024 включно.
Відповідно до п. 2.3 договору по закінченню терміну суборенди суборендар зобов'язується звільнити приміщення та повернути його орендарю за Актом прийому-передачі не пізніше останнього дня терміну користування, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору між сторонами не підписана угода про продовження дії цього договору. У випадку не підписання вищезгаданого акту з вини орендаря в дію вступає п.3.5 та 6.4.4 Договору.
Орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 20 000 грн. без ПДВ на місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря. Оплата здійснюється в готівковій та безготівковій формах. При оплаті у безготівковому порядку сума орендної плати збільшується на 5 % (п'ять відсотків) від суми орендної плати яка повинна бути сплачена за відповідних місяць з урахуванням усіх видів нарахувань (донарахувань), санкцій передбачених цим договором (п. 3.1 договору).
Орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць. Орендна плата за перший та останній місяці оренди сплачується суборендарем в момент підписання договору та акту приймання-передачі приміщення. За другий місяць оренди суборендар сплачує суму, що обраховується в залежності від кількості днів користування у конкретному місяці. Суборендар отримує право користування приміщенням в розмірі 1 грн. за період з 20.12.2023 по 27.12.2023, при цьому суборендар зобов'язаний оплачувати комунальні та інші послуги згідно п.3.7., 3.8., 3.9 договору. Нарахування орендної плати згідно п.3.1 договору розпочинається з 28.12.2023 (п.3.2. договору).
Для забезпечення виконання суборендарем зобов'язань по оплаті платежів, передбачених договором, або відшкодування можливих збитків та шкоди, завданих ним приміщенню чи орендарю, суборендар сплачує суму рівну розміру орендної плати за один календарний місяць (гарантійний платіж), яка буде зарахована за один останній місяць оренди. Протягом строку дії договору орендна плата за останній місяць оренди індексації не підлягає та проценти на неї не нараховуються (п.3.3. договору).
У випадку виникнення заборгованостей суборендаря по будь-якому платежу, передбаченому договором, орендар має право утримати цю заборгованість за рахунок внесеної попередньої орендної плати, без письмового повідомлення про це суборендаря, а останній зобов'язується протягом десяти днів поповнити суму орендної плати за один останній місяць оренди до попереднього розміру (п.3.4. договору).
У випадку прострочення терміну повернення приміщення (незалежно від підстав припинення договору), суборендар оплачує орендарю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування приміщенням з перевищенням встановленого терміну, а також сплачує встановлені штрафні санкції. Кінцевою датою фактичного користування приміщенням вважається дата підписання суборендарем та орендарем акта прийому-передачі приміщення ( п. 3.5 договору).
Суборендар окремо від орендної плати відшкодовує орендарю вартість комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вивіз сміття, прибирання прибудинкової території та компенсація податку на нерухомість і податку на землю. Вищезазначені витрати суборендар зобов'язується відшкодувати орендарю на підставі виставлених рахунків-фактур щомісячно до 25 числа поточного місяця. Рахунки-фактури направляються на електронну адресу суборендаря. У разі зміни тарифів, змінюється і нарахування відшкодування вартості комунальних послуг, без попереднього повідомлення та узгоджень. У випадку вчасного неотримання рахунків-фактур, Суборендар оплачує вартість комунальних послуг у відповідності до рахунків-фактур (платежів) за попередній місяць. У наступному місяці здійснюється перерахунок фактично спожитих комунальних послуг в частині збільшення або зменшення та виставляється відкорегований рахунок-фактура. При необхідності складається акт взаєморозрахунків за необхідний період. Відшкодування вартості комунальних послуг проводиться: - у разі відсутності у приміщені відповідних лічильників - пропорційно орендованій площі; - у разі наявності у Приміщені відповідних лічильників - згідно показань лічильників (п.3.7. договору).
Орендар має право, але не зобов'язаний надсилати суборендарю на адресу поштовим відправленням, електронну адресу, вручати наручно чи будь-яким іншим способом надавати рахунки на оплату орендних та комунальних платежів по даному договору. У випадку неотримання від орендаря рахунків на оплату орендних та комунальних платежів по даному договору і діяти в порядку визначеному в пунктах 3.1., 3.2., 3.8. договору. Відсутність рахунків на оплату орендних та комунальних платежів не є підставою для затримки чи не оплаті останніх (п. 3.9. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що в разі прострочення суборендарем, сплати орендної плати та інших платежів, передбачених положеннями цього договору, останній сплачує орендарю штраф у розмірі 100% від суми невиконаних фінансових зобов'язань, а також пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаних зобов'язань та крім того, відповідно до ст.536 ЦК України та ст.198 ГК України, сплачує проценти за користування чужими коштами у розмірі трьох облікових ставок НБУ.
Відповідно до п. 13.1. договір вступає в силу з моменту його підписання та дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
20.11.2023 згідно з Актом приймання-передачі орендованого майна позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування два нежитлових приміщення за адресою: м. Київ, вул. Григоровича Барського, 5, загальною площею 59,00 кв.м.
Оскільки відповідач порушив умови договору суборенди №20/11/23 від 20.11.2023, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 353 785, 54 грн, з яких: заборгованість з оренди в сумі 55 979,39 грн за період з вересня 2024 року по 19.11.2024, штраф у сумі 55 979,39 грн, заборгованість за користування об'єктом оренди у подвійному розмірі 241 826,76 грн за період з 20.11.2024 по квітень 2025 року.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як встановлено судом, 20.11.2023 між Фізичною особою-підприємцем Шмаюн Костянтином Миколайовичем та Фізичною особою-підприємцем Гаспарян Гарі укладено договір суборенди №20/11/23, за умовами якого, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування три нежитлових приміщення у будівлі, за адресою: м. Київ, вул. Григоровича Барського, 5, загальна площа усіх приміщень становить 59 м.кв.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом 2.1 договору визначено, що вступ суборендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі приміщення.
Матеріалами справи підтверджено, що з 20.11.22023 відповідач користується нежитловими приміщення за адресою: м. Київ, вул. Григоровича Барського, 5, загальною площею 59,00 кв.м., переданого в оренду за договорами суборенди та Акту приймання-передачі орендованого майна від 20.11.2023.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 20 000 грн. без ПДВ на місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря. Оплата здійснюється в готівковій та безготівковій формах. При оплаті у безготівковому порядку сума орендної плати збільшується на 5 % (п'ять відсотків) від суми орендної плати яка повинна бути сплачена за відповідних місяць з урахуванням усіх видів нарахувань (донарахувань), санкцій передбачених цим договором
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 3.2 договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць. Орендна плата за перший та останній місяці оренди сплачується суборендарем в момент підписання договору та акту приймання-передачі приміщення. За другий місяць оренди суборендар сплачує суму, що обраховується в залежності від кількості днів користування у конкретному місяці. Суборендар отримує право користування приміщенням в розмірі 1 грн. за період з 20.12.2023 по 27.12.2023, при цьому суборендар зобов'язаний оплачувати комунальні та інші послуги згідно п. 3.7., 3.8., 3.9 договору. Нарахування орендної плати згідно п.3.1 договору розпочинається з 28.12.2023.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За розрахунком позивача за період з вересня 2024 року по 19.11.2024 у відповідача виникла заборгованість зі сплати за користування орендованим майном у сумі 55 979,39 грн, а також за період з 20.11.2024 по квітень 2025 року в сумі 241 826,76 грн.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у сумі 55 979,39 грн за період з вересня 2024 року по 19.11.2024. Доказів оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Поряд з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Згідно з п. 2.2. договору сторони погодили, що строк оренди становить 1 календарний рік з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення, тобто до 19.11.2024 включно.
Відповідно до п. 2.3 договору по закінченню терміну суборенди суборендар зобов'язується звільнити приміщення та повернути його орендарю за Актом прийому-передачі не пізніше останнього дня терміну користування, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору між сторонами не підписана угода про продовження дії цього договору. У випадку не підписання вищезгаданого акту з вини орендаря в дію вступає п.3.5 та 6.4.4 договору.
Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
У випадку прострочення терміну повернення приміщення (незалежно від підстав припинення договору), суборендар оплачує орендарю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування приміщенням з перевищенням встановленого терміну, а також сплачує встановлені штрафні санкції. Кінцевою датою фактичного користування приміщенням вважається дата підписання суборендарем та орендарем акта прийому-передачі приміщення ( п. 3.5 договору).
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення з оренди майна, позивачем за період з 20.11.2024 по квітень 2025 року нарахована неустойка у сумі 241 826,76 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, судом встановлено, що розрахунок неустойки є обґрунтованим та арифметично правильним.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Відповідач власного контррозрахунку та доказів в спростування підстав для нарахування заборгованості не надав.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вище встановлені судом обставини, оскільки невиконане зобов'язання за договором оренди в загальному розмірі 297 806,15 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 297 806,15 грн.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 55 979,39 грн.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що в разі прострочення суборендарем, сплати орендної плати та інших платежів, передбачених положеннями цього договору, останній сплачує орендарю штраф у розмірі 100% від суми невиконаних фінансових зобов'язань, а також пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаних зобов'язань та крім того, відповідно до ст.536 ЦК України та ст.198 ГК України, сплачує проценти за користування чужими коштами у розмірі трьох облікових ставок НБУ.
Позивачем нараховано відповідачу 100 % штрафу від суми невиконаних зобов'язань за період строку оренди (з вересня 2024 року по 19.11.2024) у сумі 55 979, 39 грн.
Розрахунок штрафу в сумі 55 979, 39 грн є арифметично правильним, у зв'язку із чим вимоги в цій частині суд задовольняє.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Шмаюна Костянтина Миколайовича до Фізичної особи-підприємця Гаспаряна Гарі повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Також позивачем заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 9 від 01.04.2025, акт надання послуг №1 від 22.04.2025, ордер АА №1547309 від 22.04.2025.
Дослідивши надані позивачем докази, з огляду на викладені вище приписи Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги № 9 від 01.04.2025, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах та в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується надати правову допомогу, в частині представництва інтересів клієнта (в тому числі але невиключно) по стягненню грошової заборгованості з фізичної особи-підприємця Гаспарян Гарі (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), яка виникла по суборенди №20/11/23 від 20.11.2023 в тому числі але не виключно.
Згідно п. 2.1. договору про надання правової допомоги № 9 від 01.04.2025, вартість послуг по даному договору складається із гонорару, який становить фіксовану суму в розмірі: за ведення справи в суді 1 інстанції та на усіх етапах її виконання - 60 000,00 грн.
Послуги оплачуються клієнтом незалежно від результатів розгляду справи в судовому органі. Оплата гонорару здійснюється адвокатському об'єднанню клієнтом після подання позовної до суду, але не пізніше ніж через 5 днів після проголошення рішення по справі у суді 1 інстанції.
Загальна вартість цього договору не обмежується гонораром і може складатися крім того з сум актів наданих послуг.
Відповідно до п. 2.7. договору про надання правової допомоги № 9 від 01.04.2025, по завершенні виконання окремих робіт за цим договором, адвокатське об'єднання надає клієнту акт про надання послуг. Клієнт в триденний термін розглядає та повертає адвокатському об'єднанню підписаний акт про надання послуг та зобов'язаний оплатити останні в день підписання, але не пізніше ніж через 3 дні після проголошення рішення по справі у суді 1 інстанції.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє 2 роки та 364 дні (п. 11.1. договору про надання правової допомоги № 9 від 01.04.2025).
Судом встановлено, що згідно акту надання послуг №1 від 22.04.2025 виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): зустріч із клієнтом, надання правової консультації, укладення договору про надання правової допомоги, збір, підготовка доказів для написання позовної заяви (опрацювання чинного з-ства, опрацювання договору оренди, додатків, усіх бухгалтерських документів за весь період стягнення, здійснення обрахунків заборгованостей, перевірка оплат, оформлення та написання інших додатків до позовної заяви, тощо), підготовка пакету документів (додатків) до позову та надіслання в суд і відповідачу поштовим відправленням.
Загальна вартість робіт (послуг) склала 60 000,00 грн.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначено гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Правова позиція викладена в пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, з аналізу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Враховуючи викладене, дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу стосуються розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/5178/25, позивачем та адвокатським об'єднанням визначено фіксований розмір адвокатського гонорару у розмірі 60 000,00 грн, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого на надання послуг адвокатським об'єднанням.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано характер спірних правовідносин, предмет заявлених позовних вимог, ціну позову та обсяг підготовлених адвокатом документів, у зв'язку з чим суд вважає обмежити даний розмір витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Судом також враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Зважаючи на вищенаведені обставини, з огляду на предмет і підстави позовних вимог, кількості доказів наданих до матеріалі справи, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів справи та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаспаряна Гарі ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Шмаюна Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість в розмірі 353 785,54 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн та судовий збір у розмірі 5 306,78 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 18.07.2025.
Суддя О.В. Гулевець