вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2379/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи - підприємця Бережної Ольги Анатоліївни, м. Дніпро
про стягнення 9 204,16 грн.
Без участі представників сторін.
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 6 070,00 грн., що складають суму заборгованості за договором № 166 СП "Про організацію та експлуатацію службової парковки" від 23.02.2022 за період з 01.04.2023 по 30.04.2025, 20,46 грн. - річних за період з 26.03.2025 по 05.05.2025, 2 488,70 грн. - пені та 625,00 грн. - штрафу.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 166 СП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 23.02.2022 в частині повної та своєчасної оплати за наданий у користування майданчик для паркування.
У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 відкрито провадження у справі № 904/2379/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку 21.05.2025.
Конверт із вказаною вище ухвалою повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного демографічного реєстру, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.
За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за користування майданчиком для паркування за період з 01.04.2023 по 30.04.2024 за договором № 166 СП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 23.02.2022 року.
23.02.2022 Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (далі - балансоутримувач, позивач у даній справі) та Фізичною особою-підприємцем Бережною Ольгою Анатоліївною (далі - оператор, відповідач у даній справі) укладено договір № 166 СП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору балансоутримувач надає оператору у користування за плату службову парковку, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. № 154 Б (далі - службова парковка), площа майданчика: 57, 5 кв.м., кількість машино-місць: 5, кількість пільгових місць: 1, дні роботи: щоденно, час роботи: цілодобово.
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 46,0 кв.м (виключені квадратні метри, які обладнані згідно п. 2.2.8 цього договору).
Службова парковка транспортних засобів вважається переданою в користування оператору з моменту підписання сторонами одночасно договору та акту приймання-передачі, який невід'ємною частиною договору (пункт 1.2).
Підпунктом. 2.2.7 пункту 2.2 договору передбачено, шо оператор зобов'язується своєчасно та у повному обсязі перераховувати балансоутримувачу з моменту підписання договору плату за користування майданчиком для паркування комунальної власності (службової парковки).
Оператор щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування службовою парковкою плату у розмірі 250,00 грн., у тому числі ПДВ 41,67 грн. за один календарний місяць (пункт 4.1 договору).
Визначена в пункті 4.1. договору плата сплачується оператором щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю (пункт 4.3 договору).
Згідно з пунктом 4.4 договору нарахування плати починається з дня підписання цього договору і закінчується в день припинення дії цього договору.
Відповідно до пункту 4.8 договору у разі зміни нормативно-правових актів, котрі сприяли зміні у сторону збільшення ціни договору, балансоутримувач має право в односторонньому порядку збільшити ціну договору шляхом укладання додаткової угоди та попередивши оператора про ці зміни.
Згідно з пунктом 7.1 договору у разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті за користування службовою парковкою, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, оператор зобов'язаний в кожному випадку сплатити балансоутримувачу за кожен день прострочення пеню у розмірі 1 відсотка від суми заборгованості.
У разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті плати за користування службовою парковкою, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на десять днів, оператор зобов'язаний в кожному випадку сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 10 відсотків місячного розміру плати за користування службовою парковкою (пункт 7.2 договору).
Пунктами 10.1, 10.2 договору встановлено, що останній набирає чинності з дати підписання сторонами, а в частині початку ведення діяльності - з моменту підписання акту введення в експлуатацію службової парковки. Договір діє до проведення конкурсу з визначення оператора на право обслуговування службової парковки. Датою втрати чинності даного договору вважати дату укладення договору про організацію та експлуатацію службової парковки між балансоутримувачем та переможцем конкурсу з визначення оператора.
Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. № 154 Б, площею 57,5 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.02.2022.
Матеріали справи також містять підписаний сторонами акт введення в експлуатацію майданчика для паркування комунальної форми власності, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. № 154 Б, площею 57,5 кв.м, відповідно до якого оператор 23.02.2022 розпочав діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на вказаному майданчику для паркування.
11.07.2023 сторонами укладено додаткову угоду до спірного договору, відповідно до якої останні вирішили внести зміни до пункту 1.1 договору, виклавши його у наступній редакції:
"п. 1.1 Балансоутримувач надає оператору у користування за плату службовий паркувальний майданчик за плату, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. № 154 Б (далі - майданчик для паркування)
- площа майданчика: 46,0 кв.м.
- кількість машино-місць: 4
- кількість пільгових місць: 1
- дні роботи: щоденно
- час роботи: цілодобово
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 34,5 кв.м (виключені квадратні метри, які обладнані згідно п. 2.2.8 цього договору)".
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що за період користування майданчиком для паркування з 01.04.2023 по 30.04.2024 відповідач повинен був сплатити 6 070,00 грн.
Відповідач свої грошові зобов'язання за користування майданчиком для паркування не виконав, що й стало причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вже було зазначено вище, плата за користування сплачується оператором щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю (пункт 4.3 договору).
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за користування майданчиком для паркування за період з 01.04.2023 по 30.04.2024 за спірним договором сумі 6 070,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми основного боргу слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 26.03.2025 по 05.05.2025 в сумі 20,46 грн.
Розрахунок річних позивачем здійснено відповідно до умов спірного договору та вимог чинного законодавства, а отже, вказана у розрахунку сума підлягає до примусового стягнення з відповідача.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.
Як вже було зазначено вище, згідно з пунктом 7.1 договору у разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті за користування службовою парковкою, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, оператор зобов'язаний в кожному випадку сплатити балансоутримувачу за кожен день прострочення пеню у розмірі 1 відсотка від суми заборгованості.
У разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті плати за користування службовою парковкою, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на десять днів, оператор зобов'язаний в кожному випадку сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 10 відсотків місячного розміру плати за користування службовою парковкою (пункт 7.2 договору).
Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлена пеня за загальний період прострочення з 26.03.2025 по 05.05.2025 в сумі 2 488,70 грн.
Розрахунок пені позивачем завищено з огляду на те, що останнім не враховано положень статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якою встановлено, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Не враховано останнім і положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 7.1 спірного договору не визначений інший строк нарахування пені, ніж передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня за загальний період прострочення з 26.03.2025 по 05.05.2025 в сумі 43,76 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання понад 10 днів на підставі пункту 7.2 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 625,00 грн.
Розрахунок штрафу позивачем здійснено відповідно до умов договору, у зв'язку з чим вказана у розрахунку сума підлягає до примусового стягнення з відповідача.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бережної Ольги Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49003, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. 128-ї Бригади Тероборони, будинок 8, ідентифікаційний код 23357437) 6 070,00 грн. - основного боргу, 20,46 грн. - річних, 43,76 грн. - пені, 625,00 грн. - штрафу та 1 778,93 грн. - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 8 538,15 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 18.07.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко