Постанова від 07.07.2025 по справі 904/2596/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2596/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Чередка А.Є., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гурський В.С. (в залі суду);

від третіх осіб (Брегамо ЛТД (Bregamo LTD), Суходольського І.О., ОСОБА_1 ): ОСОБА_2 (в залі суду);

інші учасники не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 (суддя Крижний О.М., повний текст якого підписаний 30.12.2024) у справі №904/2596/24

за позовом ОСОБА_3 м. Дніпро в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ", м. Дніпро

до ОСОБА_4 м. Дніпро

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Брегамо ЛТД (Bregamo LTD), Лімасол, Кіпр;

2) ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), Нікосія, Кіпр

3) ОСОБА_7 м. Дніпро

4) ОСОБА_1 м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Благодійна організація "Благодійний фонд "Оптивіта", м. Дніпро

про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (Novensa Limited) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" 5 440 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" з часткою в статутному капіталі 50%. Позивач зазначає, що з серпня 2023 року по лютий 2024 року з розрахункових рахунків товариства було перераховано на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" грошові кошти в загальному розмірі 5 440 500,00 грн в якості безповоротної фінансової допомоги/благодійної пожертви на підставі листів звернень отриманих Товариством від імені Благодійного фонду та укладених договорів.

Також позивач зазначає, що Товариством за підписом відповідача ОСОБА_4 було укладено договір пожертви №1 від 23.02.2023 з Благодійним фондом, за предметом якого на користь Благодійного фонду має бути передано грошові кошти в розмірі 20 000 000,00 грн. Окрім цього на користь Благодійного фонду надавалась благодійна допомога в натуральній формі, шляхом передачі від імені Товариства медичних препаратів. Позивач вказує про відсутність згоди ОСОБА_8 на укладення будь-якого правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна", а тому вважає дії ОСОБА_4 перевищенням повноважень, що призвели до розтрати грошових коштів Товариства в розмірі 5 440 500,00 грн шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Брегамо ЛТД (Bregamo LTD).

Ухвалою суду від 25.09.2024 залучено Благодійну організацію "Благодійний фонд "Оптивіта" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 10.10.2024 замінено ОСОБА_9 на правонаступника ОСОБА_3 , що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 30.10.2024 залучено до участі у справі ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 у справі №904/2596/24 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_3 м.Дніпро, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є членами органу управління БО «БФ «ОПТИВІТА УКРАЇНА» та одночасно кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «БАДМ» з сукупною часткою в статутному капіталі Товариства в розмірі 50% судом досліджено.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавчим органом - в.о. гендиректора Товариства ОСОБА_4 , здійснено численні перерахування коштів на користь юридичної особи - яка є пов'язаною особою з учасниками Товариства ( ОСОБА_7 та О.В.), які входять до загальних зборів учасників БО «БФ «Оптивіта Україна», є афілійованими особами щодо один одного та є бенефіціарами ТОВ «БАДМ», що опосередковано володіють 50 відсотками статутного капіталу Товариства. Отже всі правочини вчинені Товариством в інтересах Благодійного фонду є правочинами із заінтересованістю. Відсутність згоди Наглядової Ради Товариства на укладення будь-якого правочину ТОВ «БАДМ» з БО «БФ «ОПТИВІТА УКРАЇНА», доводить, що дії ОСОБА_4 , є перевищенням повноважень і призвели до розтрати грошових коштів Товариства в розмірі 5 440 500 гривень та майна Товариства у вигляді медичних препаратів, службовою особою Товариства, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Вина відповідача як посадової особи виражена в тому, що він, як перша особа - в.о. директора ТОВ «БАДМ», не погодивши правочини з БО «БФ «ОПТИВІТА УКРАЇНА» з Наглядовою радою, діяв не в інтересах товариства, а в інтересах конкретних осіб - учасників - фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції не звернув уваги на факт відсутності дозволу на вчинення правочинів Товариства з БФ «Оптивіта», що суперечить інтересам Товариства та є прямим порушенням Статуту, проте приділив всю увагу виключно меті Фонду та цілям спрямування коштів.

Поданий третьою особою висновок експерта від 22.08.2024 №2071-24 за результатами проведення судової економічної експертизи за заявою адвоката АО «ДЕ- ФАКТО» Кириченка Є.В. від 09.08.2024, складений Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, не відповідає ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у ньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, що проігноровано у судовому рішенні, висновку не надано оцінки як належного та допустимого доказу у справі.

Визначаючи поняття «збитковості» (розмір загального прибутку в порівнянні з сумою позову - незаконно сплачених коштів Відповідачем від імені підприємства) суд зазначив про «документальне не підтвердження факту збитковості ТОВ «БАДМ», і це у даному судовому спорі є некоректним порівнянням заявленої до стягнення суми з чистим прибутком ТОВ «БАДМ», не відноситься до юридичного визначення спричиненого відповідачем збитку в сфері господарського права та його судового захисту.

Звертає увагу, що у постанові ВП ВС від 26 листопада 2019 року у справі № 910/20261/16 були розглянуті обставини стягнення збитків з директора, які спричинені його діями щодо вчинення правочинів, які не відповідають інтересам Компанії.

Щодо питання наявності або відсутності умислу та особистої зацікавленості у діях відповідача як в.о. Директора, які є складовою частиною усіх елементів господарського правопорушення то суд першої інстанції не врахував висновок, наведений у постанові КГС ВС у справі №910/21493/17, де розтлумачено положення ст. 92 ЦК України: «Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, ай у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень».

Зазначаючи про наявність на думку суду недоліків законодавства, суд безпідставно зробив висновок, що Фонд, як отримувач коштів (із засновниками ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ), не є пов'язаною особою з Товариством «БАДМ» (з КБВ у тому самому складі), мотивуючи такий висновок «одниною», в якій законодавцем вжито словосполучення «третя особа». Також не зрозуміло, як, на думку суду, контроль з боку кожного з засновників ОСОБА_1 виключає контроль над особою взагалі, якщо засновниками ОСОБА_1 та ОСОБА_1 здійснюється разом (тобто в сукупності) контроль над юридичними особами (БАДМ та Фондом), чи вони між собою не перебувають у родинних відносинах? Рішення суду в даній частині не містить послідовного обґрунтування висновку про відсутність пов'язаності/заінтересованості між учасниками відносин справи.

Судом не наведено правової норми, яка б могла обґрунтувати висновок, що благодійний фонд, або статус неприбуткової організації якимось чином є виключенням для застосування до їх правочинів загального поняття щодо правочинів із заінтересованістю, оскільки законодавець визначає учасниками таких правочинів «юридичних осіб», до яких Фонд відноситься незалежно від прибутковості його діяльності. Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» також не містить будь- яких застережень або виключень з даного приводу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зазначає, що апелянт помилково тлумачить пункт 3 частини 1 статті 45 Закону як такий, що застосовується до третіх осіб, які є членами органів самого товариства (у цьому випадку - Наглядової ради ТОВ "БаДМ"). Натомість, системний аналіз цього положення свідчить про інше. Так у п. 3 зазначено, що правочин є таким, що вчиняється з заінтересованістю, якщо контрагентом є юридична особа, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, є членом органу товариства.

Із буквального та логічного тлумачення цієї конструкції випливає, що йдеться саме про товариство - контрагента, а не про саме товариство, від імені якого вчиняється правочин.

Органи управління благодійного фонду не є органами товариства, оскільки сам фонд не є товариством. Відповідно, правочини, укладені ТОВ "БаДМ" з благодійним фондом "Оптивіта Україна", не можуть вважатися правочинами із заінтересованістю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про товариства з обмеженою відповідальністю», оскільки:

- благодійний фонд є юридичною особою у формі установи, а не товариства;

- отже, навіть за наявності в ньому органів управління, жодна особа, яка бере в них участь, не може вважатися "членом органу товариства" у розумінні цієї норми;

- відповідно, правова конструкція пункту 3 не охоплює правочини з установами, зокрема благодійними фондами.

Таким чином, сам по собі факт укладення правочину з благодійним фондом виключає можливість застосування п. 3 ч. 1 ст. 45. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував як юридичну природу фонду, так і мету зазначеної норми, та зробив правильний висновок про відсутність заінтересованості.

Суд правильно послався на окремі норми Закону України «Про акціонерні товариства» (зокрема п.п. 1 та 9 ч.15 ст.107) для аналізу розуміння інституту правочинів із заінтересованістю, оскільки зазначений інститут має спільні риси для різних організаційно-правових форм господарських товариств. Для належного розуміння суті правового регулювання подібних правовідносин суд першої інстанції доцільно враховував як мету законодавчого регулювання, так і системний підхід, зокрема порівняльний аналіз з іншими корпоративними формами. У зв'язку з цим суд, не застосовуючи безпосередньо положення Закону України «Про акціонерні товариства» до спору, обґрунтовано навів окремі з них виключно з метою ілюстрації цільового спрямування інституту правочинів із заінтересованістю у контексті оцінки правочинів ТОВ “БАДМ».

Представник третіх осіб у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зазначив доводи, аналогічні доводів відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 17.01.2025 здійснено запит необхідних матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

22.01.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2025 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 у справі № 904/2596/24; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 26.05.2025.

03.02.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.7.1 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/2596/24 у зв'язку із задоволенням заяви судді Паруснікова Ю.Б. про самовідвід.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025, справу №904/2596/24 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.

На підставі викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 у справі №904/2596/24 прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів.

В судовому засіданні оголошено перерву до 07.07.2025.

07.07.2025 представником Позивача адвокатом Трикоза Т.В. подано клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю її явки у судове засідання через загострення сечокам'яної хвороби з больовими симптомами.

У клопотанні зазначено, що на підтвердження погіршення стану здоров'я, пов'язаного з сильним больовим станом, відкрито листок непрацездатності 17881718-2033134319-1, cтворено медичний висновок про непрацездатність:1111-KMBK-M5XK-E7H8, який також міститься у загальній сиситемі ПФУ (portal.pfu.gov.u).

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з клопотання представника Позивача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає - погіршення стану здоров'я, пов'язаного з сильним больовим станом.

Проте, вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що Позивач, який знаходиться у Дніпрі, мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, так і через іншого представника, а також шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.

Будь - яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, Позивач не зазначив.

При цьому, у попередньому судовому засіданні всі представники сторін, зокрема, й представник Позивача, вже надали пояснення. Перерву оголошено на стадії дослідження матеріалів справи.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме Позивач не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представника - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб'єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Позивача, тому не можуть бути визнані поважними.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, неявку у судове засідання безпосередньо Позивача або ж його представника, враховуючи, що повідомлені представником Позивача причини неявки не визнаються судом поважними, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника Позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у його відсутність.

В судовому засіданні 07.07.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Компанія Новенса Лімітед (країна резидентства: Республіка Кіпр) на момент звернення з даним позовом до суду (14.06.2024) була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" з часткою в статутному капіталі товариства, яка складає 50%.

25 вересня 2024 року відбулось відчуження вищевказаної частки Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" в розмірі 50% ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" та акту приймання передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ". Таким чином фізична особа - ОСОБА_3 , набувши всіх прав учасника з часткою у Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" у розмірі 50%, є правонаступником за поданим позовом про стягнення збитків на користь Товариства (учасником якого він став замість Компанії ОСОБА_5 ).

Таким чином, ОСОБА_9 замінено на правонаступника ОСОБА_3 , що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ".

Компанія ОСОБА_5 зазначала, що їй стало відомо, що з серпня 2023 року по лютий 2024 року з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ". було перераховано на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" кошти в загальному розмірі 5 440 500,00 грн в якості безповоротної фінансової допомоги/благодійної пожертви на підставі листів звернень отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю "БАДМ" від імені Благодійного фонду та укладених договорів.

Так, в матеріалах справи міститься договір пожертви №1 від 23.02.2023 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАДМ" (пожертвувач) та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" (обдаровуваний) відповідно до умов якого пожертвувач передає, а обдаровуваний приймає в пожертву грошові кошти в розмірі 20 000 000,00 грн, які обдаровуваний зобов'язується використовувати лише з метою придбання генераторів бензинових та/або дизельних та передачу їх для потреб підрозділів Збройних Сил України, підрозділів Державної прикордонної служби у відповідності до їх запитів (пункти 1.1, 1.2, 1.3 договору пожертви).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору пожертви обдаровуваний набуває права власності на предмет пожертви з моменту його прийняття. Прийняттям пожертви є факт зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок обдаровуваного.

На підтвердження своїх доводів особою, яка дії в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" надано листи №1512/23 від 15.12.2023, №0412/23-Б віл 04.12.2023, №1 від 18.04.2023, №1 від 17.08.2023, №1212/23 від 12.12.2023, №б/н від 30.11.2023 у яких Благодійна організація "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" просить в.о. Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" ОСОБА_4 надати фінансову підтримку для забезпечення потреб військових.

Також залучені до матеріалів справи платіжні інструкції №671276 від 30.11.2023 на суму 750 000,00 грн, №673342 від 13.12.2023 на суму 1 600 000,00 грн, №673851 від 18.12.2023 на суму 135 000,00 грн.

Крім того, особою, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БАДМ" надавалась благодійна допомога в натуральній формі, шляхом передачі від імені Товариства медичних препаратів.

У позовній заяві ОСОБА_9 зазначено, що одними із засновників Благодійної організації "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які є кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ", через учасника Товариства, якому належать 50% частки в статутному капіталі Товариства - Компанії Брегамо ЛТД (Bregamo LTD).

Особа, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" зазначає, що у Товаристві з обмеженою відповідальністю "БАДМ" встановлені обмеження для виконавчого органу Товариства, функції якого безпосередньо покладено на виконуючого обов'язки Генерального директора ОСОБА_4 , щодо можливості укладання та виконання правочинів із заінтересованістю без отримання відповідної згоди, наданою Наглядовою радою Товариства. При цьому зауважує, що факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є членами органу управління Благодійна організація "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" та одночасно кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" з сукупною часткою в статутному капіталі Товариства в розмірі 50%, то всі правочини вчинені Товариством в інтересах Благодійного фонду є правочинами із заінтересованістю.

Вважає, що за відсутності згоди ОСОБА_8 на укладення будь-якого правочину Товариством з обмеженою відповідальністю "БАДМ" з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна", дії ОСОБА_4 , невиключно, що за участі фінансового директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" ОСОБА_10 , є фактом перевищення повноважень що призвели до розтрати грошових коштів Товариства в розмірі 5 440 500,00 грн ймовірно (якщо такі мали місце) на розтрату грошових коштів в розмірі 20 000 000,00 грн, та майна Товариства у вигляді медичних препаратів, службовою особою Товариства, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

ОСОБА_3 підтримав заявлені ОСОБА_9 вимоги.

Предметом позову є стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" кошти в розмірі 5 440 500,00 грн.

На підтвердження своєї позиції особою, яка дії в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" надано наступні докази (копії):

- договір пожертви №1 від 23.02.2023;

- платіжні доручення №671276 від 30.11.2023, №673342 від 13.12.2023, №673851 від 18.12.2023;

- листи №1512/23 від 15.12.2023, №0412/23-Б віл 04.12.2023, №1 від 18.04.2023, №1 від 17.08.2023, №1212/23 від 12.12.2023, №б/н від 30.11.2023;

- Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ";

- Положення про Наглядову раду Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ";

- роздруківки з інформацією щодо Благодійної організації "Благодійний фонд "Оптивіта Україна";

- витяг з ЄДРДР щодо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ";

- висновок №126/75-е від 04.06.2024 науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм та положень цивільного, господарського та корпоративного законодавства, виконаної Інститутом державного права імені В.М. Корецького Національної академії наук України відповідно до звернення адвоката ОСОБА_11 на підставі Законів України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та "Про наукову і науково-технічну експертизу";

- акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" від 25.09.2024;

- договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" від 25.09.2024;

- висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02.08.2024 №СЕ-19/104-24/26635-ЕК;

- протокол №8 позапланового засідання Наглядової ради Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" від 09.12.2022.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечує, вважає, що підстави для подання позову є необґрунтованими та не чітко визначеними, що значно ускладнює розуміння меж, в яких відповідач може надати свої заперечення. Відповідач зауважує, що позивач не надав жодного обґрунтованого пояснення щодо суми позову та її розміру, залишаючи незрозумілими ключові аспекти цього питання. Відповідач вказує, що залишається невизначеним період, протягом якого відбувалися спірні операції, а також, які конкретні договори та фінансові операції, пов'язані з наданням пожертви, позивач вважає незаконними, немає чіткого уявлення про суми, характер та обсяг таких операцій.

Відповідач зазначає, що у позові зазначено, що з серпня 2023 року по лютий 2024 року з розрахункових рахунків ТОВ "БАДМ" було перераховано на користь "БФ Оптивіта Україна" загальну суму 5 440 500 грн як безповоротну фінансову допомогу та благодійну пожертву на підставі листів звернень та договорів. При цьому позивачем листи та договори не були ідентифіковані. Відповідач звертає увагу, що окремо позивачем зазначено договір пожертви № 1 від 23.02.2023 на суму 20 000 000 грн, однак позивачем не надано жодних пояснень щодо законності чи незаконності цього договору та не вказано на конкретні суми, які могли бути предметом оскарження.

Також відповідач звертає увагу, що без зазначення конкретної суми, позивач посилається на надання благодійної допомоги в натуральній формі, через передачу медичних препаратів, що також залишається невизначеним. За твердженнями відповідача, відсутність чіткої аргументації з боку позивача ускладнює можливість відповідача надання повноцінних заперечень у відзиві. Відповідач, враховуючи свій статус у справі та статус свідка в кримінальному провадженні, зазначає, що не має можливості надати детальний розрахунок сум та копій документів. Відповідач вказує, що йому ТОВ " БАДМ" було відмовлено в доступі до відповідних документів, що значно обмежує його можливість у повному обсязі оцінити та підтвердити надані суми. Таким чином, заперечення, що надаються, сформовані на основі підстав позову та тієї інформації, яка була наявною у відповідача на момент складання цього відзиву. Зазначені обставини відповідач просить визнати поважними для продовження процесуального строку доказів та додаткових заперечень, пояснень. Інформація про розрахунки та надання пожертви, що містяться в запереченні, обмежується обсягом 2023 року в межах наявної інформації, оскільки інші дані не були надані відповідачу для аналізу та включення в цей відзив.

ОСОБА_4 не визнає, що надання пожертви потребувало попереднього рішення Наглядової ради ТОВ " БАДМ", оскільки його повноваження на укладення таких договорів не обмежені Статутом, та через статус отримувача не підпадає під визначення правочинів з заінтересованістю в розумінні Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Також відповідач вважає безпідставною та аморальною позицію Новенса Лімітед що збитками для ТОВ " БАДМ" є передача медичних препаратів та товарів військового призначення на передову військовим частинам у умовах війни. Відповідач вважає, що в умовах війни, передача медичних препаратів та товарів військового призначення для підтримки військових частин є не лише необхідною, але й морально виправданою дією. Стверджує, що реалізуючи право на подання позову, Новенса Лімітед порушує межі здійснення цивільних прав, встановлені законами. Зауважує, що позовні вимоги суперечать моральним засадам суспільства і не відповідають принципам добросовісності та розумності, визначеним ст. 13 ЦК України.

Додатково відповідач подав пояснення щодо правочину із заінтересованістю, у яких заперечує проти того, що укладений договір пожертви є правочином із заінтересованістю. Зазначає, що благодійний фонд не підпадає під визначення афілійованих або пов'язаних осіб, що дозволяє уникнути застосування до нього обмежень та вимог щодо правочинів, які стосуються тільки суб'єктів господарської діяльності в розумінні пп. 1 та 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю". Відповідач наполягає, що в діях ОСОБА_4 під час укладення правочинів з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" не було порушень щодо заінтересованості, оскільки такі правочини не підпадають під жоден з пунктів пп. 1 та 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю". З огляду на це, ці правочини не вимагали попереднього погодження Наглядовою радою або загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ".

На підтвердження своїх заперечень відповідачем подані такі докази (копії):

- організаційна структура Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" на 01.08.2023;

- Положення про Наглядову раду Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ";

- протокол №6 позапланового засідання Наглядової ради Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" від 25.11.2022;

- розрахунок ефективності управління за час війни Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" під керівництвом в.о. генерального директора Бабенка Д.В.;

- наказ №420-од від 01.08.2024 Про зміну організаційної структури Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" та організаційна структура Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" з 01.08.2023;

- акт звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАДМ" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" за період з 01.01.2023 по 31.12.2023;

- договір пожертви №1 від 23 02 2023;

- договір поставки № 24/02/3-2023 КП та специфікація з ФОП Лукашов Ю.В. на суму 1089 000,00 грн - постачання генераторів

- рахунок №4 від 24.02.2023 від ФОП Лукашов Ю.В. на суму 500 000,00 грн;

- рахунок №5 від 27.02.2023 від ФОП Лукашов Ю.В. на суму 589 000,00 грн;

- видаткова накладна №4 від 01.03.2023 від ФОП Лукашов Ю.В. на суму 500 000,00 грн (генератори);

- видаткова накладна № 5 від 01.03.2023 від ФОП Лукашов Ю.В. на суму 589 000,00 грн (генератори);

- акт приймання передачі гуманітарної (благодійної) допомоги від 10.03.2023 на суму 125000,00 грн;

- акт приймання передачі гуманітарної (благодійної) допомоги від 10.03.2023 на суму 559500,00 грн;

- лист звернення від 11.02.2023 №1760/241;

- лист звернення від 10.02.2023 №1759/241;

- лист-клопотання від 13.02.2023 №1761/351;

- договір пожертви № 180802 від 18.08.2024;

- акт приймання-передачі за договором пожертви №180802 від 18.08.2023;

- рахунок фактура №100543 від 10.08.2023;

- іноземний тех. паспорт - Nissan Navara, 2005;

- договір пожертви №180801 від 18.08.2023

- акт приймання-передачі за договором пожертви №180801 від 18.08.2023;

- рахунок фактура №100537 від 09.08.2023;

- декларація про розмитнення;

- іноземний тех. паспорт - ToyotaHiLux 2007

- договір постачання №22/11/2023 та додаткова угода до нього;

- рахунок-фактура FA008209 21/11/2023;

- декларація про розмитнення skoda octavia від 07.12.23;

- рахунок-фактура №14 від 15.12.2023 від ФОП Рока Падрон Святослав на суму 135000,00 грн;

- рахунок на оплату №6803 від 04.12.2023 від ТОВ "Компрессорс Інтернешнл" на суму 384 100,00 грн;

- видаткова накладна №5540 від 07.12.2023 від ТОВ "Компрессорс Інтернешнл";

- акт № 278 приймання-передачі благодійної допомоги від БО "БФ "Оптивіта Україна";

- рахунок №11л від 04.12.2023 ТОВ "ЛФ Групп" на суму 296 400,00грн;

- видаткова накладна №16л від 06.12.2023 ТОВ "ЛФ Групп" на суму 296400,00 грн;

- акт приймання-передачі благодійної допомоги від 08.12.2023;

- фактура №100903 на автомобиль Mitsubishi, 2003

- декларація про розмитнення Mitsubishi L200 05.01.24;

- іноземний тех.паспорт Mitsubishi L200

- декларація про розмитнення Ford від 23.12.2023;

- іноземний тех.паспорт Ford;

- акт приймання передачі автомобіля - Ford від 27.12.2023;

- фактура №100904 на автомобіль Nissan navara;

- акт приймання-передачі автомобіля - Mitsubishi L200 від 08.02.2024

- фактура 100901 на автомобіль Mitsubishi, 2007;

- декларація про розмитнення Mitsubishi L200 від 23.12.23;

- іноземний тех. паспорт Mitsubishi L200 23.12.2023;

- акт приймання-передачі автомобіля - Mitsubishi L200 від 07.02.2024

- фактура 100873 на автомобіль Ford 2008;

- декларація про розмитнення Ford від 23.12.23;

- іноземний тех.паспорт Ford;

- акт приймання-передачі автомобіля - Ford від 27.12.2023;

- іноземний тех.паспорт Nissan navara 30.01.2024;

- акт приймання-передачі автомобіля Nissan navara від 18.03.2024;

- лист про допомогу №1 від 18.04.2023 про надання підтримки в сумі 20 000 грн;

- лист про допомогу №1 від 17.08.2023;

- лист про допомогу № від 30.11.2023 з проханням про фінансову допомогу в сумі 750000,00 грн;

- лист про допомогу № 1212/23 від 12.12.2023;

- лист про допомогу № 1512/23 від 15.12.2023;

- лист про допомогу №0412/23-Б від 04.12.2023 в сумі 680 500,00 грн;

- договір про надання благодійної допомоги №б/н від 02.11.2023;

- додаток №1 до договору про надання благодійної допомоги №б/н від 02.11.2023;

- видаткова накладна №14-U113821624S1 від 03.11.2023;

- видаткова накладна №01-U113821624-1 від 03.11.2023;

- акт приймання-передачі медикаментів на ВЧ НОМЕР_1 від 06.11.2023;

- лист-запит на медикаменти від 23.10.2023;

- платіжна інструкція №633023 від 27.02.2023 на суму 1 089 000 грн від ТОВ "БАДМ";

- платіжна інструкція №640714 від 24.04.2023 на суму 20 000 грн від ТОВ "БАДМ";

- платіжна інструкція №656774 від 17.08.2023 на суму 525 000 грн від ТОВ "БАДМ";

- платіжна інструкція №671276 від 30.11.2023 на суму 750 000 грн від ТОВ "БАДМ";

- платіжна інструкція №671833 від 04.12.2023 на суму 680 500 грн від ТОВ "БАДМ";

- платіжна інструкція №673342 від 13.12.2023 на суму 1 600 000 грн від ТОВ "БАДМ";

- платіжна інструкція №673851 від 18.12.2023 на суму 135 000 грн від ТОВ "БАДМ";

- платіжна інструкція №1 від 28.02.2023 на суму 500 000 грн;

- платіжна інструкція №3 від 28.02.2023 на суму 589 980 грн;

- платіжна інструкція №8 від 18.08.2023 на суму 7800 Євро;

- платіжна інструкція №9 від 18.08.2023 на суму 7800 Євро;

- платіжна інструкція №17 від 13.12.2023 на суму 39550 Євро;

- платіжна інструкція №14 від 18.12.2023 на суму 135 000 грн;

- акт приймання-передачі генератора ВЧ НОМЕР_2 на суму 404 500,00 грн;

- акт приймання-передачі за договором пожертви №180802 від 18 серпня 2023 року;

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі 904/2098/24.

Відповідач стверджує, що всі кошти та допомога у натуральній формі були спрямовані виключно на підтримку військових, а відтак не вбачає жодних порушень.

Від Брегамо ЛТД (Bregamo LTD) надійшли пояснення, у яких не вбачає підстав для задоволення позову, посилається на висновок експерта, який не підтверджує наявність збитків, завданих діями директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" у зв'язку з наданням благодійної допомоги.

Так, на підтвердження своєї позиції Брегамо ЛТД (Bregamo LTD) подані наступні докази (копії):

- висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №2071-24 від 22.08.2024 за результатами проведення судової економічної експертизи за заявою адвоката АО "Де-Факто" Кириченка Є.В. від 09.08.2024;

- протокол №1 позапланового засідання Наглядової ради Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" від 18.01.2023;

- баланс (Звіт про фінансові результати) Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" на 31.12.2023;

- баланс (Звіт про фінансові результати) Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" на 30.06.2024;

- звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" за 1 півріччя 2024 року;

- протокол №1 позапланового засідання Наглядової ради Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" від 31.01.2024.

Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" на виконання ухвали надані наступні докази:

- платіжні інструкції №682139 від 15.02.2024 на суму 875000,00 грн, №681309 від 12.02.2024 на суму 644000,00 грн, №681026 від 07.02.2024 на суму 1750000,00 грн, №676093 від 03.01.2024 на суму 210000,00 грн, №677971 від 16.01.2024 на суму 900000,00 грн, №678534 від 22.01.2024 на суму 2160000,00 грн, №679433 від 29.01.2024 на суму 718735,00 грн, №680513 від 05.02.2024 на суму 630000,00 грн, №673851 від 18.12.2023 на суму 135000,00 грн, №673342 ід 13.12.2023 на суму 1600000,00 грн, №671833 від 04.12.2023 на суму 680500,00 грн, №671276 від 30.11.2023 на суму 750000,00 грн, №656774 від 17.08.2023 на суму 525000,00 грн, №640714 від 24.04.2023 на суму 20000,00 грн, №633023 від 27.02.2023 на суму 1089000,00 грн про надання фінансової допомоги ТОВ "Бадм" згідно листів БФ "Оптивіта";

- відомості операцій по аналітичному рахунку;

- договір про надання благодійної допомоги б/н від 02.11.2023 з додатком;

- лист №0210/23-Б від 02.11.2023;

- видаткові накладні №U113821624S1 від 03.11.2023 на суму 23112,00 грн, №01-U113821624-1 від 03.11.2023 на суму 164173,74 грн;

- договір пожертви №1 від 23.02.2023;

- лист-клопотання №1761/351 від 13.02.2023;

- лист-звернення №1760/241 від 23.02.2023;

- акти приймання-передачі гуманітарної (благодійної) допомоги від 10.03.2023, від 08.12.2023, від 12.12.2023, від 18.03.2024, від 20.01.2024, від 27.12.2023, від 08.02.2024, від 07.02.2024, від 10.06.2024, від 05.08.2024, від 14.07.2024, від 13.07.2024, від 04.03.2024, від 01.03.2024, від 10.03.2024;

- листи про надання допомоги військовим частинам;

- видаткові накладні, фактури та рахунки фактури на підтвердження надання допомоги;

- акти приймання-передачі за договором пожертви від 18.08.2023;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №57 на суму 360000,00 грн, №55 на суму 900000,00 грн, №58 на суму 1800000,00 грн,

- договір №ЕН001676 від 24.01.2024 на поставку транспортного засобу;

- акти звірки взаємних розрахунків;

- відомість операцій по аналітичному рахунку.

Також представником Брегамо ЛТД (Bregamo LTD), яка одночасно є і представником Суходольського О.В. та Суходольського І.О. подані пояснення з приводу правочину із заінтересованістю, у яких вважає, що п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю" застосовуються додаткові вимоги до організаційно-правової форми юридичної особи-контрагента товариства. Юридична особа повинна бути саме товариством, а не будь-якою іншою організаційно-правовою формою (наприклад, благодійною організацією, державною установою чи іншим типом юридичної особи). Зауважує, що п. 3 ч. 1 ст. 45 вказаного Закону вимагає, щоб контрагент товариства, визначений як юридична особа, обов'язково мав організаційно-правову форму товариства. Це підсилює спеціалізацію норми та забезпечує її логічну відповідність змісту пунктів 1 і 2.

Вказує, що Благодійний фонд як окрема форма благодійної організації, відповідно до законодавства, не є товариством у розумінні організаційно-правових форм, таких як ТОВ чи АТ, а також не може бути благодійним товариством у межах визначення Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації". Стверджує, що Благодійна організація "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" не здійснює господарську діяльність, не є суб'єктом господарювання та не має кінцевих бенефіціарних власників, тому не визнається "афілійованою особою" через відсутність елементів контролю, визначених у Законі України "Про захист економічної конкуренції". Таким чином, вважає, що правочини між цими сторонами не підпадають під обмеження, визначені в п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю". Представник третіх осіб, з урахуванням наведених пояснень, просить взяти до уваги, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАДМ" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" не підпадають під визначення правочинів із заінтересованістю відповідно до п. 1 та 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що Благодійна організація "Благодійний фонд "Оптивіта" є юридичною особою (як початок формулювання п.3), але за формальною ознакою не відноситься до "товариств" (як міститься формулювання в кінці п.3), і тому за даною формальною ознакою не відповідає п. 3 ч.1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Директором товариства виконувалося рішення Наглядової ради товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" від 18.01.2023 за допомогою Благодійної організації "Благодійний фонд "Оптивіта Україна". Адже категорія кінцевих отримувачів благодійної допомоги була заздалегідь визначена наглядовою радою товариства і доведена відповідачем до відома благодійної організації.

Директор товариства, засновники товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" засновники Благодійної організації "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" та сама Благодійна організація "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" не отримала якоїсь протиправної вигоди від даних правовідносин. Тобто не отримала того, для запобігання чого передбачено інститут правочинів з заінтересованістю.

Отже поведінка директора товариства є правомірною, добросовісною, та спрямованою на виконання рішення наглядової ради товариства щодо надання допомоги Збройним Силам України.

Перерахована сума благодійної допомоги коштами та матеріальними цінностями не є збитками товариства. Розмір благодійної допомоги визначений рішенням Наглядової ради товариства, отримувачі допомоги також, благодійна допомога надана кінцевим адресатам, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками господарського суду та зазначає наступне.

Так, предметом позову є стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" збитків у розмірі 5440500,00 грн. Вказані кошти, як стверджує позивач у період з серпня 2023 року по лютий 2024 року з розрахункових рахунків товариства було перераховано на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" в якості безповоротної фінансової допомоги/благодійної пожертви на підставі листів звернень отриманих Товариством від імені Благодійного фонду та укладених договорів.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "БАДМ" коштів на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Оптивіта Україна", підстави перерахування цих коштів, обставин укладення та виконання договору пожертви, наявність повноважень для укладення такого договору, наявність/відсутність завдання відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "БАДМ" збитків у заявленому розмірі, а також підстав для їх стягнення.

Особа, яка діє інтересах позивача вказує про відсутність згоди Наглядової Ради Товариства на укладення правочину з заінтересованістю з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна", а тому вважає дії ОСОБА_4 перевищенням повноважень, що призвели до розтрати грошових коштів Товариства в розмірі 5 440 500,00 грн шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 Цивільного кодексу України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За приписами ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов'язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов'язки сторін у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України посадові особи несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Наведеними вище положеннями ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Слід зазначити, що при застосуванні ст. 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Оскільки, якщо посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства, її рішення були незалежними та обґрунтованими.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків, вказує на те, що відповідач, будучи в.о. Генерального директора без погодження Наглядової ради уклав правочин із заінтересованістю та з перевищенням повноважень, чим завдав товариству збитків у зв'язку з перерахуванням коштів на його виконання.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (постанов Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20). Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства. Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним. Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), якщо він укладається товариством з будь-ким із таких осіб:

1) посадовою особою товариства або її афілійованою особою;

2) учасником, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє часткою, що становить 20 відсотків статутного капіталу товариства, або його афілійованими особами;

3) юридичною особою, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, є членом органу товариства;

3-1) особою, яка здійснює функції управління таким товариством (у разі передання їй повноважень виконавчого органу товариства у випадках, передбачених законом);

4) іншою особою, визначеною статутом товариства.

Статутом товариства може бути визначений порядок надання згоди на вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Якщо учасники товариства не дійшли згоди про встановлення у статуті порядку погодження щодо правочинів із заінтересованістю, правила цієї статті не застосовуються.

Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення правочинів із заінтересованістю, солідарно відповідають за збитки, завдані товариству.

Частинами 3 та 4 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов'язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників). У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно зі ст. 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства з моменту вчинення цього правочину. До відносин щодо схвалення значного правочину застосовується також правило абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 4.14 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" передбачено, що виконавчий орган товариства є одноосібний - генеральний директор.

Згідно з підп.3 п. 4.18 генеральний директор вчинює дії, направлені на укладення, зміну чи розірвання правочинів від імені товариства, з урахуванням обмежень встановлених цим статутом, в тому числі п.4.2 та п. 4.20 цього статуту.

У відповідності з підп.13 п. 4.2 Статуту до виключної компетенції загальних зборів товариства відноситься надання дозволу виконавчому органу на укладення договору, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого договору, перевищує 50 відсотків чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.

Підпунктами 2, 6 п. 4.20 Статуту передбачено, що наглядова рада здійснює наступні виключні повноваження щодо прийняття рішень у відношенні товариства:

- надання згоди на укладення виконавчим органом товариства договорів, предметом яких буде виступати придбання/реалізація товариством лікарських засобів та/або медичних виробів на суму понад 100 000 000,00 грн;

- укладення правочинів, за якими є заінтересованість, наявність якої визначається відповідно до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

У матеріалах справи міститься протокол №1 позапланового засідання наглядової ради Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" від 18.01.2023, на якому вирішили:

1. Затвердити на І півріччя 2023 року суму благодійної допомоги в розмірі 36 (тридцять шість) млн. грн. для надання за наступними напрямками отримувачів в межах усієї території України (окрім тимчасово окупованих російською федерацією), в тому числі через заклади, установи та організації, в яких перебувають такі особи: співробітники компанії та їх сім'ї, які потребують допомоги в умовах війни; військовослужбовці Збройних Сил України; цивільні особи - постраждалі внаслідок війни;

2. Створити благодійний фонд, в якому засновником буде виступати ТОВ "БАДМ", для реалізації благодійної діяльності із уповноваженням в.о. Генерального директора Бабенка Д.В. на прийняття відповідних рішень щодо найменування, адреси, обрання виконавчого органу та вчинення будь-яких інших дій, необхідних для заснування та здійснення державної реєстрації благодійного фонду.

3. Погодити річний бюджет доходів та витрат ТОВ "БАДМ" на 2023 рік відповідно до розглянутих матеріалів в електронному вигляді та обговорених на засіданні питань, із обов'язковою поквартальною актуалізацією, починаючи з II кварталу 2023 року.

Крім того, 31.01.2024 відбулося планове засідання наглядової ради Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ", на якому в.о. Генерального директора товариства ОСОБА_4 звітував про виконання рішень Наглядової ради за 2023 рік (інформативно).

Отже наглядовою радою визначено розмір благодійної допомоги та кінцевих отримувачів. Інших обмежень для директора передбачено не було.

Вказане рішення Наглядової ради не оскаржувалося (зворотного матеріали справи не місять). Таким чином, фактично надавалися директору повноваження на розпорядження коштами для благодійної допомоги.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з наданими позивачем платіжними інструкціями (а.с.12-13) на загальну суму 2 485 000 грн у призначенні платежів зазначено: благодійна пожертва згідно з листами-зверненнями. У наданих до матеріалів справи Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" платіжних інструкціях також призначенням платежу вказано: благодійна допомога на підставі листів-звернень.

Наявні в матеріалах справи листи-звернення за своїм змістом є проханням про надання матеріальної допомоги для забезпечення потреб військових (із конкретизацією цих потреб). Також матеріали справи містять звернення про надання допомоги безпосередньо командирами військових частин. До того ж матеріали справи містять докази підтвердження того, на що були витрачені отримані у якості благодійної допомоги кошти (акти-приймання-передачі, накладні тощо).

Колегія суддів вважає, що рішення Наглядової ради від 18.01.2023 визначало напрями надання благодійної допомоги, а не конкретних отримувачів. Формулювання "зокрема, за наступними напрямками отримувачів в межах усієї території України" свідчить про те, що цей перелік не є виключним. Тому благодійна допомога могла бути надана будь-яким отримувачам, які підпадають під визначені напрямки, відповідно до потреб, що виникли в умовах війни. Тобто така допомога могла бути надані і БФ “Оптивіта Україна».

Виконання рішень Наглядової ради є обов'язковим для виконавчого органу (п. 4.15 Статуту ТОВ “БаДМ»).

Матеріалами справи підтверджено, що на плановому засіданні 31.01.2024 в.о. Генерального директора звітував про виконання рішень наглядової ради. Рішення ради не оскаржувались, що підтверджує повноваження директора розпоряджатися коштами на благодійну допомогу.

Колегія суддів відзначає, що платіжні інструкції підтверджують спрямування коштів на благодійні цілі на підставі листів-звернень, які містять конкретні прохання про матеріальну допомогу для військових та цивільних. Наявні акти та накладні свідчать про фактичне використання коштів за призначенням.

Надана благодійна допомога ТОВ "БаДМ" була передана військовим частинам відповідно до їхніх потреб в 2023-2024, про що складені та підписані із ними акти приймання-передачі благодійної допомоги. Бенефіціаром благодійної допомоги стало: Міністерство оборони України в особі військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 та НОМЕР_12 комендатура.

ТОВ "БаДМ" здійснено контроль за використанням пожертви відповідно до мети (в порядку ст. 730 ЦК України), про що свідчить подання відповідачем первинних документів отриманих від БФ "Оптивіта Україна".

Представник скаржника не заперечував дійсність первинних документів, що підтверджують закупівлю та передачу благодійної допомоги військовим частинам, і не наводив аргументів щодо виключення їх як доказів.

Як зазначено вище, особа, що діє в інтересах позивача, вважає, що договір пожертви є договором із заінтересованістю та вважає, що відповідач уклав цей договір пожертви з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта" із перевищенням повноважень. Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БАДМ" (товариство) уклало правочини (ч. 1 ст. 45) з юридичною особою (п. 3 ч.1.ст.45) Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна", в якому засновниками є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і одночасно вони є членами органу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ", а саме членами Наглядової ради - органу передбаченого Статутом цього ж товариства. Відповідно до п.п. 6 п. 4.2. Статуту Товариства Наглядова Рада Товариства здійснює виключні повноваження, щодо прийняття рішень у відношенні Товариства, а саме укладання правочинів, за якими є заінтересованість.

Щодо ознаки правочину з заінтересованістю, передбаченою п. 3 ч.1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" колегія суддів зазначає наступне.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), якщо він укладається товариством з юридичною особою, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, є членом органу товариства.

Згідно з п. 1, 2 ч.1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), якщо він укладається товариством з:

1) посадовою особою товариства або її афілійованою особою;

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи): юридичні особи, одна з яких здійснює контроль над іншою або які перебувають під контролем третьої особи; члени сім'ї фізичної особи, а саме чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини); фізична особа та члени її сім'ї і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім'ї здійснюють контроль над юридичною особою.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БАДМ" (Товариство) уклало Договір пожертви № 1 від 23.02.2023 з юридичною особою - Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна", в якому засновниками є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і одночасно вони є членами органу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ", а саме членами Наглядової ради - органу, передбаченого статутом цього ж товариства.

Крім того фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ", через учасника Товариства, якому належать 50% частки в статутному капіталі Товариства - Компанії Брегамо ЛТД (Bregamo LTD).

Отже фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_7 підпадають під ознаки осіб, передбачених пунктами 1 та 2 ч.1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а саме є посадовими особами ТОВ «БАДМ» (п. 1) та учасниками, які одноосібно або спільно з афілійованими особами володіють часткою, що становить 20 відсотків статутного капіталу товариства, або його афілійованими особами (п. 2).

В той же час відповідно до правової конструкції п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" для визнання Договору пожертви № 1 від 23.02.2023 правочином, щодо якого є заінтересованість, необхідно щоб ОСОБА_1 чи ОСОБА_7 були членами органу товариства, з яким ТОВ «БАДМ» уклало оспорюваний правочин.

Однак, відповідно до матеріалів справи вищезазначені фізичні особи є засновниками (учасниками) Благодійної організації "Благодійний фонд "Оптивіта Україна", а не членами її органу, тим паче органу товариства.

Заявником апеляційної скарги не доведено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є членами органу управління БО «БФ "Оптивіта Україна".

З огляду на що Договір пожертви № 1 від 23.02.2023 не відповідає ознакам, передбаченим п. 3 ч.1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Заявник апеляційної скарги помилково тлумачить пункт 3 частини 1 статті 45 Закону як такий, що застосовується до третіх осіб, які є членами органів самого товариства (у цьому випадку - Наглядової ради ТОВ "БаДМ").

Натомість, системний аналіз цього положення свідчить про інше. Так у п. 3 зазначено, що правочин є таким, що вчиняється з заінтересованістю, якщо контрагентом є юридична особа, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, є членом органу товариства.

Законодавець свідомо використовує термін "член органу товариства", а не, скажімо, "член органу юридичної особи", що свідчить про цілеспрямоване обмеження дії цієї норми виключно на випадки, коли контрагентом є юридична особа у формі товариства, тобто організаційно-правова форма юридичної особи має значення.

Якщо припустити, що фраза "член органу товариства" стосується самого товариства, від імені якого укладається правочин, то зміст пункту 3 повністю нівелюється, оскільки дублює вже передбачені п. 1 та п. 2 категорії осіб - посадових осіб самого товариства, його учасників та їх афілійованих осіб.

Крім того, така інтерпретація суперечить меті цієї норми - виявленню опосередкованого впливу на господарські рішення через афілійовані юридичні особи, пов'язані з товариством за рахунок участі в їхніх органах управління. Тобто п. 3 спрямований саме на ситуації, коли особи з п. 1 та п. 2 мають вплив на юридичну особу - контрагента, яка є товариством.

На користь такого тлумачення свідчить і частина 2 статті 107 Закону України "Про акціонерні товариства", яка прямо вказує на зв'язок між посадовими особами або акціонерами та юридичною особою-контрагентом, де вони є посадовими особами або контролерами. Тобто логіка полягає у виявленні впливу саме через органи юридичної особи - контрагента, а не самого акціонерного товариства.

Крім того законодавець спочатку вживає широкий термін "юридична особа", а потім звужує його до терміну "товариство".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" благодійна організація може бути створена як благодійне товариство, благодійна установа чи благодійний фонд. Благодійна організація "Благодійний фонд "Оптивіта" є благодійним фондом.

Положення пп. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про товариства з обмеженою відповідальністю» застосовується виключно до юридичних осіб, які є "товариствами" у господарському розумінні цього терміну. Благодійний фонд, маючи іншу правову природу, мету діяльності, та організаційно-правову форму не відповідає визначенню "товариства".

Благодійні фонди належать до юридичних осіб приватного права, але не є господарськими товариствами. Види господарських товариств чітко визначені у статті 80 Господарського кодексу України - це акціонерні товариства, ТОВ, ТДВ, повні та командитні товариства. Благодійні фонди до цього переліку не входять.

Згідно зі статтею 131 Господарського кодексу України та Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", благодійні фонди створюються для здійснення неприбуткової діяльності з досягнення суспільно корисних цілей. Вони не мають на меті отримання прибутку, не передбачають розподілу доходів між учасниками та функціонують на основі статуту.

- благодійний фонд є юридичною особою у формі установи, а не товариства;

- відповідно, правова конструкція пункту 3 не охоплює правочини з установами, зокрема благодійними фондами.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що Благодійна організація "Благодійний фонд "Оптивіта" є юридичною особою (як початок формулювання п.3), але за формальною ознакою не відноситься до "товариств" (як міститься формулювання в кінці п.3), і тому за даною формальною ознакою не відповідає п. 3 ч.1 ст. 45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

На думку колегії суддів мають місце недоліки законодавчої техніки (техніки нормопроєктування) щодо застосування однини/множини та термінів, що характеризують різні організаційно-правові форми юридичних осіб. Але такі недоліки не можуть не прийматися до уваги при вирішенні питання про відповідальність посадової особи.

Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції проігнорував положення ст. 14.1.159 ПКУ щодо пов'язаних осіб, де визначальним є вплив на умови правочинів, норма має застосовуватися для оцінки відносин між сторонами справи.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки застосування норми ст. 14.1.159 ПКУ до правочинів між ТОВ “БаДМ» і Благодійним фондом є неправомірним і не має значення для оцінки їх правомірності. Благодійний фонд не підпадає під визначення «пов'язаних осіб» за п. 14.1.159 ПКУ, оскільки ця норма стосується лише юридичних осіб, що здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність і володіють корпоративними правами. Положення п. 14.1.159 та ст. 39 ПКУ регулюють контрольовані операції в контексті трансфертного ціноутворення - для запобігання заниженню податкових зобов'язань при операціях між пов'язаними особами або нерезидентами. Ці норми не регламентують корпоративні відносини чи правочини з ознакою зацікавленості. Тому їх застосування до правочинів між ТОВ “БаДМ» і Благодійним фондом «Оптивіта» є неправомірним і не відповідає предмету правового регулювання.

Також колегія суддів звертає увагу на інші важливі обставини.

При застосуванні норми закону необхідно аналізувати мету даної норми та застосовувати її відповідно до такої мети правового регулювання.

Відповідно до розділу 1 "Обґрунтування необхідності прийняття акта" пояснювальної записки до проекту Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю": "Відсутність механізму вчинення правочинів із заінтересованістю призводить до вилучення прибутків товариств та інвестованих учасниками коштів недобросовісними менеджерами або контролюючими учасниками, формування атмосфери взаємної недовіри між учасниками та виведення активів при перших ознаках фінансових проблем та позбавлення кредиторів будь-яких шансів отримати навіть часткове задоволення своїх вимог".

Отже основною метою даного інституту цивільного законодавства є запобігання зловживанням зі сторони недобросовісних менеджерів або контролюючих учасників. При цьому необхідно звернути увагу, що учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" на час розглядуваних відносин, були Новенса Лімітед та Брегамо ЛТД, кожен з яких володів по 50% статутного капіталу товариства. Тобто жоден з учасників не вважався контролюючим.

Колегія суддів звертає увагу, що правочин, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Бадм" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" за змістовною ознакою не відповідає ознакам правочину, для контролю за укладеннями яких взагалі існує інститут правочину з заінтересованістю.

Для правильного розуміння даного інституту законодавства, необхідно аналізувати як мету прийняття норми закону, так і регулювання даного правочину для інших видів господарських товариств, а також законодавство та судову практику інших країн, оскільки зазначений інститут було імплементовано в законодавство України, виходячи з законодавства та практики інших країн.

Наступні норми Закону України "Про акціонерні товариства" не застосовуються судом для вирішення спору, однак наводяться для більш чіткого розуміння сторонами даного інституту та його мети.

Так, відповідно до п.1 ч.15 ст.107 Закону України "Про акціонерні товариства" (Правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість) положення цієї статті не застосовуються у разі вчинення правочину на суму менше 1 відсотка вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності, якщо менша сума не визначена статутом акціонерного товариства.

Згідно наявного Балансу (Звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" на 31.12.2023, станом на початок звітного періоду і, відповідно, кінець попереднього звітного періоду, вартість активів товариства перевищувала 14 мільярдів гривень. Надана благодійна допомога, що є предметом позову, становить 0,039% вартості активів товариства, а передбачений договором загальний розмір пожертви (20 млн грн) становить 0,14% вартості активів товариства.

Відповідно до п.9 ч.1 ч.15 ст.107 Закону України "Про акціонерні товариства" (Правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість) положення цієї статті не застосовуються у разі вчинення правочинів у рамках провадження звичайної господарської діяльності товариства, за умови їх вчинення на ринкових умовах.

Згідно пояснень учасників судового процесу надання благодійної допомоги для Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" є усталеною практикою.

Законодавство України передбачає обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов'язки).

У доктрині господарського та корпоративного права зазначається, що тлумачення фідуціарних обов'язків здійснюється через призму дублюючого контролю: 1) регулювання ex-ante - шляхом надання вказівок щодо дій посадових осіб у гнучко визначених фідуціарних обов'язках; 2) регулювання ex-post - дозволяє судам надавати справедливу оцінку щоразу, коли обов'язки потенційно не були виконані належним чином.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку суд також має встановити, чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов'язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували свої повноваження.

Згідно зі ст.92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Подібні висновки щодо застосування ст.92 ЦК викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18..

При застосуванні ст.92 ЦК потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

У цьому контексті заслуговує на увагу правило ділового рішення (business judgment rule), що сформувалося у доктрині та світовій судовій практиці. За загальним правилом суди не визначають відповідальність директорів за ухвалення ділових рішень, якщо такі рішення не є повністю нерозумними. Ця доктрина судового невтручання відома як "правило ділового рішення": якщо інше не доведено, то директори діяли на підставі достатньої інформації, добросовісно та в інтересах товариства.

Отже, відповідно до правила ділового рішення посадові особи не зобов'язані доводити ефективність прийнятих ділових рішень, а суди зазвичай не входять у питання оцінки їх ефективності.

Оцінка судом ефективності ділового рішення вже постфактум, за наявності значно більшого обсягу інформації про події, які відбулися після ухвалення рішення, не завжди забезпечує справедливий підхід. Під час судового розгляду, який відбувається, як правило, зі спливом значного періоду часу, навіть розумне ділове рішення може prima facie здатися нерозумним.

Водночас "правило ділового рішення" не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані. Ця позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №911/266/22.

Метою правила ділового рішення, з одного боку, є забезпечення належного управління в товариствах та, з іншого боку, збереження свободи прийняття рішень посадовими особами. Правило слугує засобом захисту від можливості надмірного та неналежного перегляду рішень посадових осіб (менеджменту) товариства.

Варто зауважити, що правило ділового рішення включене у новий підпринцип V.A.1 Принципів корпоративного управління (Principles of Corporate Governance) G20/OECD від 11.09.2023 Організації економічного співробітництва та розвитку з формулюванням: "Члени правління та керівництво мають бути захищені від судового розгляду, якщо рішення було прийняте добросовісно та з належною процедурною обачністю".

Якщо посадові особи товариства зіштовхуються з ризиком особистої відповідальності за поганий результат ухваленого ними ділового рішення, вони відмовляться від прийняття на себе таких ризиків взагалі, що в цілому негативно вплине на результати діяльності товариства, адже при цьому зменшиться кількість не лише поганих, але й хороших ризикових рішень.

ОЄСР виокремлює принаймні чотири ризики перегляду судами ділових рішень (The business judgement rule: A comparative analysis. 2023 OECD-Latin America Roundtable on Corporate Governance. Background note):

- директори можуть не бажати брати на себе потенційну відповідальність за прийняття рішення про інвестування в проєкт, який, попри високу очікувану прибутковість, скориговану на ризик, має певні шанси на невдачу, що часто трапляється з інноваційними проектами. Якщо директори не матимуть стимулів для прийняття такого рішення, здатність компаній розвивати нові технології буде поставлена під загрозу, а отже розвиток економіки в цілому також може зазнати перешкод;

- створюватимуться перешкоди для залучення (та утримання) кваліфікованих фахівців на посадах у радах директорів через страх бути притягнутим до необмеженої та повторюваної персональної відповідальності;

- якщо управлінські рішення постійно переоцінюються та, відповідно, стають сумнівними, довіра до компаній з боку бізнес-партнерів, працівників, інших зацікавлених сторін та акціонерів буде підірвана;

- систематичне звернення до адміністративних та судових органів для перегляду господарських рішень призведе до перевантаження цих органів, що заважатиме їм вирішувати інші важливі корпоративні спори.

Отже, правило ділового рішення вимагає, щоб посадові особи діяли: 1) на користь корпоративних інтересів; 2) добросовісно (bona fides) та незацікавлено; 3) з належною обачністю та дбайливістю, приймаючи виважені, свідомі рішення. Правило ділового рішення захищає посадових осіб, які не мають матеріального, особистого інтересу у прийнятому рішенні (тобто за відсутності конфлікту інтересів).

Правило ділового рішення допускає перегляд ділових рішень судами, однак виключно в разі, якщо встановлені обставини доводять, що посадові особи порушили свої обов'язки, особливо якщо мала місце не лише недобросовісність, але й недбалість, порушення фідуціарних обов'язків, у тому числі й непоінформоване прийняття рішень.

У даному аспекті, надаючи оцінку наявності чи відсутності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, суд звертає увагу на наступне.

Загальна сума благодійної допомоги (36 млн. грн.) затверджена рішенням Наглядової ради товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" від 18.01.2023. Директором не перевищено даний ліміт.

Мета використання благодійної допомоги відповідає рішенню Наглядової ради товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" від 18.01.2023.

Також колегія суддів враховує, що особливістю укладеного договору є чітке визначення кінцевого отримувача такої благодійної допомоги. Так, благодійний фонд зобов'язується використовувати пожертву лише з метою придбання генераторів бензинових та/або дизельних та передачу їх для потреб підрозділів Збройних Сил України, підрозділів Державної прикордонної служби у відповідності до їх запитів (пункт 1.3 договору пожертви). Благодійна допомога, що надавалася коштами та матеріальними цінностями (медичні препарати) у відповідь на листи-запити, також передана на потреби Збройних Сил України.

З огляду на колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що директором товариства виконувалося рішення Наглядової ради товариства з обмеженою відповідальністю "Бадм" від 18.01.2023 за допомогою Благодійної організації "Благодійний фонд "Оптивіта Україна". Адже категорія кінцевих отримувачів благодійної допомоги була заздалегідь визначена наглядовою радою товариства і доведена відповідачем до відома благодійної організації.

Матеріали справи містять висновок експерта №2071-24 за результатами проведення судової економічної експертизи від 22.08.2024, згідно з яким витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" по взаємовідносинах з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна" за період з 22.07.2023 по 31.12.2023 документально підтверджуються на загальну суму 4986785,74 грн. У висновку зазначено, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ" у розмірі 5440500 грн по взаємовідносинах з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Оптивіта Україна", які є предметом позовних вимог про стягнення збитків документально підтвердити не надається за можливе, оскільки станом на 31.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "БАДМ" мало чистий прибуток 3 894 340 тис. грн.

Заявник апеляційної скарги безпідставно стверджує, що суд першої інстанції передчасно прийняв лише один експертний висновок - № 2071-24 від 22.08.2024, складений на замовлення третьої особи в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024041030001078 від 28.03.2024, виданий судовим експертом Мосіяш С.М. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, і що він нібито не відповідає вимогам ч. 5 ст. 101 ГПК України щодо зазначення підготовки для суду.

Фактично цей висновок відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підготовлений у межах судового провадження і належним чином оформлений відповідно до норм, а його зміст був підтверджений іншими доказами, які не викликали заперечень від сторін у суді першої інстанції.

Висновок експерта № 2071-24 від 22.08.2024 було замовлено відповідно до ст. 101 та 102 КПК України в межах кримінального провадження адвокатом Кириченком Є.В., що не має ніяких повноважень у судовій справі № 904/2596/24.

Висновок експерта № 2071-24 від 22.08.2024 не є експертизою, замовленою учасниками справи у господарському судовому провадженні, тому до нього не застосовуються вимоги ч. 5 ст. 101 ГПК України. Оскільки висновок підготовлено у межах кримінального провадження, відсутність формулювання «підготовлено для подання до суду» не позбавляє його статусу допустимого доказу. Він відповідає вимогам ч. 1 та 2 ст. 102 КПК України, містить всі необхідні реквізити і підтвердження відповідальності експерта. Отже, висновок є належним і повинен бути прийнятий судом у господарській справі.

Наданий представником особи, яка діє в інтересах позивача висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/104-24/26635-ЕК від 02.08.2024 не є підтвердженням заподіяння відповідачем збитків Товариству з обмеженою відповідальністю "БАДМ", оскільки, відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, а матеріали справи свідчать про спрямування перерахованих коштів на допомогу військовим.

Щодо наданого висновку науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм та положень цивільного/господарського та корпоративного законодавства №126/75-е від 04.06.2024, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 109 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Таким чином, висновок № 126/75-е не є належним доказом, а лише суб'єктивною оцінкою наукової установи, що не може бути підставою для прийняття судового рішення.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано не надав вирішального значення наведеним у апеляційній скарзі висновкам експертів, враховуючи їх допоміжний характер та оцінюючи їх у сукупності з іншими доказами, що свідчать про відсутність збитків.

Колегією суддів проаналізовані та оцінені наявні у справі докази у їх сукупності щодо укладення договору пожертви, перерахування коштів, тощо та зроблені відповідні висновки, які наведені вище.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідач не спричинив Товариству з обмеженою відповідальністю "БАДМ" жодних збитків укладенням цього договору.

З огляду на що колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність складу цивільного правопорушення у діях відповідача. Навпаки, з урахуванням досягнутої мети, така поведінка є суспільно корисною, як і дії самого товариства щодо надання благодійної допомоги.

Як зазначалося судом вище, правило ділового рішення (business judgment rule) вимагає, щоб посадові особи діяли: 1) на користь корпоративних інтересів; 2) добросовісно (bona fides) та незацікавлено; 3) з належною обачністю та дбайливістю, приймаючи виважені, свідомі рішення. Правило ділового рішення захищає посадових осіб, які не мають матеріального, особистого інтересу у прийнятому рішенні (тобто за відсутності конфлікту інтересів).

Колегія суддів вважає, що дії відповідача повністю відповідають зазначеним вимогам. Так, виконання рішення Наглядової ради є діями, вчиненими на користь корпоративних інтересів. І в цілому рішення Наглядової ради є позитивним прикладом соціальної відповідальності бізнесу. Поведінка відповідача є добросовісною (bona fides) та незацікавленою. Благодійна допомога одержана кінцевими отримувачами, визначеними наглядовою радою товариства. Дії відповідача вчинені з належною обачністю та дбайливістю, приймаючи виважені, свідомі рішення. Договір з благодійною організацією передбачає мету і адресатів надання благодійної допомоги і дана мета досягнута.

Отже відповідач, як посадова особа товариства, не мав матеріального чи особистого інтересу у прийнятому рішенні. Іншого не доведено. Також, виходячи з виконання рішення наглядової ради відповідач діяв у межах повноважень, докази зловживання посадовим становищем у матеріалах справи відсутні. Відповідно, як уже зазначалося, правило ділового рішення захищає посадових осіб, які не мають матеріального, особистого інтересу у прийнятому рішенні.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зазначено, що суд звертає увагу на довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором), у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

У постанові від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Позивачем (апелянтом) не було надано доказів незаконного виведення коштів чи заволодіння ними у незаконний спосіб. Колегія суддів ретельно дослідила мету надання благодійної допомоги та напрями витрачання коштів Благодійним фондом. Було перевірено всі первинні документи щодо закупівлі товарів за рахунок пожертви ТОВ “БаДМ», а також безпосередньо оцінено документи, що підтверджують передачу товарів військового призначення та медикаментів військовим частинам та іншим бенефіціарам. Матеріалами справи підтверджено, що благодійна допомога мала виключно військову мету, що спростовує твердження апелянта про порушення принципів системного тлумачення норм права.

Як вже було зазначено судом, дії відповідача спрямовані для досягнення цілей і завдань, поставлених наглядовою радою товариства, та повністю відповідають інтересам товариства. Дії відповідача відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності та не містять ознак, визначених практикою Верховного Суду. За таких умов відсутні підстави для притягнення посадової особи товариства до відповідальності.

Також колегія суддів звертає увагу на наступне. У випадку задоволення позову рішення суду буде втручанням у право відповідача на мирне володіння майном, визначеним, зокрема, у розмірі ціни позову - 5 440 500,00 грн. Дані кошти належать відповідачеві, однак у випадку задоволення позову будуть стягнуті на користь позивача. Отже необхідним є дослідження правомірності такого втручання (стягнення коштів).

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Колегія суддів звертає увагу, що за умови встановлених обставин (поведінка відповідача базувалася на рішенні наглядової ради, рішення наглядової ради виконане, благодійна допомога отримана кінцевими визначеними адресатами, у діях відповідача відсутня матеріальна або особиста зацікавленість у вчиненні правочину тощо) позбавлення відповідача права власності на майно (грошові кошти у розмірі 5440500,00 грн) не відповідає критеріям правомірності втручання. Отже позовні вимоги до ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

Щодо посилання апелянта на позиції Верховного Суду, сформовані у постановах ВП ВС від 26 листопада 2019 року у справі № 910/20261/16; КГС ВС у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17; від 24.02.2021 у справі № 904/982/19; від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Колегія суддів зазначає, що жодна з наведених постанов не стосується правової оцінки правочинів, аналогічних тим, що оспорюються у цій справі, а отже - не підлягають застосуванню за відсутності подібності правовідносин, відповідно до підходу, закріпленого в постанові Великої Палати ВС від 01.11.2022 у справі № 910/11456/20.

Так, в апеляційній скарзі заявник посилається на правову позицію, викладену у п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 910/20261/16, а також цитує п. 51 цієї ж постанови щодо встановлення причинно- наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними збитками.

Однак зазначені правові висновки не можуть бути застосовані до обставин цієї справи, оскільки вони були сформульовані в контексті правовідносин, що істотно відрізняються від спірних. Зокрема, у справі № 910/20261/16 йшлося про умисні дії посадової особи, які безпосередньо спричинили втрату дозволу, що призвела до встановлених збитків підприємства.

У оскаржувані же справі позивачем не доведено ані наявності збитків, ані причинного зв'язку між благодійною допомогою, наданою ТОВ "БАДМ", і будь-якою шкодою інтересам товариства. Також відсутні докази вини відповідача у вчиненні будь-яких протиправних дій або зловживань, що є необхідними елементами для висновку про наявність делікту.

Посилання апелянта на постанову Касаційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 також є безпідставним, оскільки ця справа стосувалася позову про стягнення збитків із директора товариства, який уклав договір з підприємством, що у подальшому його не виконало. Проте в задоволенні позову було відмовлено саме через недоведеність протиправності дій відповідача, його вини, а також факту заподіяння збитків.

Аналогічно, постанова КГС ВС від 24.02.2021 у справі № 904/982/19 стосувалася відшкодування збитків, заподіяних товариству шляхом сплати земельного податку, який фактично мали сплачувати фізичні особи - орендодавці земельних ділянок. Вказана справа є неспіввідносною з цією, оскільки об'єкт спору та обставини заподіяння шкоди мають іншу правову природу: директор не вжив заходів для повернення помилково сплачених сум з бюджету.

Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, то вона розглядала правову кваліфікацію правочину, вчиненого керівником юридичної особи у результаті зловмисної домовленості з контрагентом. Вказана правова позиція акцентує увагу на наявності умислу як обов'язкової передумови відповідальності, чого у даній справі не встановлено і навіть не заявлено апелянтом.

Посилання ж на постанову ВП ВС від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16 підтверджує протилежне твердженням апелянта, оскільки в ній прямо зазначено, що відповідальність посадової особи настає лише за наявності в сукупності всіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку та вини (зокрема у вигляді перевищення повноважень). У цій справі йшлося про перевищення директором повноважень, передбачених статутом, у зв'язку з погодженням зміни користувача надр. У нашому ж випадку таких дій, як і будь-яких ознак зловживання, сторона позивача не довела.

Отже, вказані судові акти Верховного Суду лише підтверджують обґрунтованість позиції відповідача щодо обов'язковості доведення вини, протиправності та причинного зв'язку, що в межах даної справи зроблено не було. Їх застосування до цього спору є помилковим, а наведені апеляційною скаргою аргументи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення и додаткового рішення - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скаргах і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 у справі № 904/2596/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 у справі №904/2596/24 - залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.07.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

128930664

Наступний документ

128930666

Інформація про рішення:

№ рішення:	128930665
№ справи:	904/2596/24
Дата рішення:	07.07.2025
Дата публікації:	21.07.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (06.11.2025)
Дата надходження:	06.08.2025
Предмет позову:	про відшкодування збитків

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

31.07.2024 11:35	Господарський суд Дніпропетровської області
28.08.2024 10:30	Господарський суд Дніпропетровської області
12.09.2024 14:15	Господарський суд Дніпропетровської області
25.09.2024 10:30	Господарський суд Дніпропетровської області
10.10.2024 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
30.10.2024 14:45	Господарський суд Дніпропетровської області
14.11.2024 15:00	Господарський суд Дніпропетровської області
21.11.2024 15:15	Господарський суд Дніпропетровської області
26.11.2024 16:15	Господарський суд Дніпропетровської області
11.12.2024 14:15	Господарський суд Дніпропетровської області
19.12.2024 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
24.12.2024 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
26.05.2025 16:15	Центральний апеляційний господарський суд
07.07.2025 15:45	Центральний апеляційний господарський суд
09.10.2025 11:15	Касаційний господарський суд
06.11.2025 11:30	Касаційний господарський суд