04.06.2025 року м. Дніпро Справа № 904/3120/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Колодочка Г.В. (поза межами суду) - адвокат;
від відповідача: Маглиш А.С. (поза межами суду) - самопредставництво;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 (повний текст рішення складено 06.12.2024, суддя Рудь І.А.) у справі №904/3120/24
за позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Покров, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.
до Покровської міської ради Дніпропетровської області, м. Покров, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.
про розірвання договору оренди землі,
Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 16.07.2024 № 101-305/17, в якому просить розірвати договір оренди землі від 14.05.2007 № 040711200064, укладений між Покровською міською радою Дніпропетровської області та Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про надання в оренду земельної ділянки площею 3,4158 га з кадастровим номером 1212100000:01:114:0011, яка знаходиться на території Покровської міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позов мотивовано тим, що земельна ділянка площею 3,4158 га з кадастровим номером 1212100000:01:114:0011, яка знаходиться на території Покровської міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області фактично не використовується позивачем, у зв'язку з чим останній звернувся до відповідача щодо розірвання спірного договору оренди землі за згодою сторін, проте, по теперішній час Покровською міською радою Дніпропетровської області рішення щодо розірвання договору не прийнято, на підставі чого позивач як орендар вимушений сплачувати орендну плату за спірну земельну ділянку.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/3120/24 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Покровської міської ради Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі від 14.05.2007 № 040711200064 - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:
- сторони, укладаючи договір оренди землі від 14.05.2007 № 040711200064, розраховували на належне виконання його умов та брали на себе відповідні зобов'язання, що зокрема пов'язано в певними ризиками для обох сторін, у той час як введення воєнного стану змінило умови господарювання для обох сторін. У даному випадку, розірвання договору в односторонньому порядку матиме наслідком порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону - Покровську міську раду Дніпропетровської області того, на що вона розраховувало при укладенні договору; у разі задоволення позову судом, був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин, які у рівній мірі стосуються обох сторін договору;
- за висновком суду, матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про неможливість використання позивачем спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням або про неможливість виконання ним договірних зобов'язань перед відповідачем; позивач не надав доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору оренди у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме, у справі відсутні будь-які докази того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості;
- в процесі розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, а також не встановлено наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі від 14.05.2007 № 040711200064 з підстав, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, через систему “Електронний суд», Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Покровської міської ради Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі від 14.05.2007 року повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Матеріалами справи підтверджується, що в оренді у АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» на території Покровської міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області перебуває земельна ділянка площею 3,4158 га, кадастровий номер 1212100000:01:114:0011. Договір оренди землі укладено з Покровською міською радою 14.05.2007 строком на 10 років з подальшим продовженням додатковою угодою від 06.04.2017 року до 18.06.2027 року. Пункт 3 Договору передбачає, що земельна ділянка передається для розміщення об'єктів нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності - будівлі та споруди автотранспортного цеху (автоколона № 6), а також інших об'єктів інфраструктури. Відповідно до пункту 15 зазначеного Договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівель та споруд автотранспортного цеху (автоколона № 6). Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.06.2007 року цільове використання земельної ділянки визначено як землі добувної промисловості (УКЦВЗ 1.10.1), а також зазначено, що земельна ділянка надана по фактичному розміщенню будівель та споруд автоколони № 6. В момент укладення Договору на земельній ділянці були розташовані 3 об'єкти нерухомості, які належали АТ “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» на праві власності: - контрольно-пропускний пункт, інв. № 464, - адміністративно-виробничий корпус, інв. № 467, - шпалерний цех, інв. № 468. У зв'язку з істотною зміною обставин, за яких укладався та продовжувався Договір, ліквідацією колони № 6 автотранспортного цеху, відсутністю необхідності використання 3-х вищезазначених об'єктів нерухомості для господарської діяльності АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», які знаходилися на орендованій земельній ділянці, їх було демонтовано та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 вересня 2022 року припинено право власності на них (витяги з Держреєстру додавались до позову). Земельна ділянка силами АТ “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК » приведена до належного стану: проведено прибирання будівельного сміття, планування земельної ділянки, підсипка ґрунтом, благоустрій тощо (фотографії додавались до позову).
В умовах повномасштабної агресії РФ проти України, дії введеного 24.02.2022 воєнного стану в Україні, затяжного простою АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» та передачі більшої частини техніки на потреби Збройних Сил України позивач змушений був ліквідувати колону № 6 автотранспортного цеху та демонтувати об'єкти нерухомості, що знаходилися на території орендованої земельної ділянки. Факт демонтажу було відображено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 вересня 2022 року шляхом припинення права власності на них.
З 30.09.2022 позивач сплачує орендну плату за земельну ділянку, яку не використовує, що кардинальним чином порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача як заінтересовану сторону того, на що він розраховував при укладенні Договору.
Позивач, укладаючи Договір, а згодом і додаткову угоду від 06.04.2017 року про продовження його дії, виходив з того, що обставини, які зумовили ліквідацію колони № 6 автотранспортного цеху з демонтажем приміщень на моменту укладення договору, не настануть. При цьому, ліквідація колони № 6 автотранспортного цеху з демонтажем приміщень, була зумовлена зупинкою виробництва позивача, зменшенням ринку збуту продукції комбінату, передачею більшості транспорту позивача на потреби Збройних Сил України, введення воєнного стану та пов'язаних з цим негативних наслідків для діяльності позивача. Відповідно, саме виконання Договору позивачем порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
Відповідач, у свою чергу, незважаючи на істотну зміну обставин, не зазнає жодних негативних наслідків від існування Договору та не надаючи по суті жодних благ за ним продовжує отримувати фінансові вигоди від позивача, який в умовах простою виробництва і так знаходиться на межі виживання.
Розірвання Договору у зв'язку з істотною зміною обставин не призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін, а навпаки відновить баланс інтересів сторін та забезпечить справедливий розподіл між сторонами негативних наслідків істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, на відміну від теперішньої ситуації, в якій такі негативні наслідки цілком покладаються на сторону позивача.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів неможливості використання позивачем спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням, або неможливості виконання ним договірних зобов'язань перед відповідачем, оскільки наявність таких обставин не є обов'язковою передумовою для розірвання договору відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, яка в якості підстави для розірвання договору передбачає не неможливість виконання зобов'язання, що більш тотожне з настанням форс-мажорних обставин, а таку зміну обставин, за якої у разі, якби сторони могли її передбачити, то не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах.
Висновок про те, що судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача виходить за межі підстав та предмету спору, оскільки вказані обставини не були підставою для заявлення позовних вимог. Застосування норми частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України не передбачає встановлення факту порушення стороною умов договору, а підстави для розірвання договору містяться не лише в його умовах, а і передбачаються нормами чинного законодавства.
Вирішуючи спір про розірвання договору про постачання електричної енергії позивачу, Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 911/2342/16 дійшов висновку про те, що оскільки позивач вже не є власником об'єктів нерухомості, постачання електроенергії до яких здійснюється за договором, то це є підставою для його розірвання в порядку статті 652 Цивільного кодексу України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
Від Покровської міської ради Дніпропетровської області до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить: рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/3120/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» - без задоволення.
Відзив обґрунтований наступним.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України. Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, установлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків. Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Так, у розділі «Зміна умов договору і припинення його дії» договору сторонами були визначені умови щодо зміни умов договору і припинення його дії, зокрема: Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 32 договору). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 33 договору). Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 34 договору). Отже, пунктом 33.3 договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, у тому числі з інших підстав, передбачених законом.
Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. При цьому, відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Таким чином, положення статті 652 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору безпосередньо не з істотною зміною обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї норми, за істотної зміни обставин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №927/762/17).
У даному випадку, розірвання договору в односторонньому порядку матиме наслідком порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону - Покровську міську раду Дніпропетровської області того, на що вона розраховувала при укладенні договору; у разі задоволення позову судом, був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин, які у рівній мірі стосуються обох сторін договору.
При розгляді справи судом першої інстанції не встановлено порушення відповідачем прав позивача, а також не встановлено наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі від 14.05.2007 № 040711200064 з підстав, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою ЦАГС від 16.12.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3120/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3120/24.
20.12.2024 матеріали справи № 904/3120/24 надійшли до ЦАГС.
Ухвалою ЦАГС від 07.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/3120/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 21.05.2025 об 11 год. 40 хв.
У судове засідання 21.05.2025 з'явилися представники позивача та відповідача. Представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 04.06.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи.
Між Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - орендар, позивач) та Покровською міською радою Дніпропетровської області (далі - орендодавець, відповідач) укладено договір оренди землі від 14.05.2007 № 040711200064 (а.с. 8-9 том 1).
Згідно з п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться у м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області.
В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1212100000:01:114:001 загальною площею 34158,0 кв.м. (3,4158 га) згідно рішення ХХХV сесії четвертого скликання Орджонікідзевської міської ради від 23.09.2005 року за № 19 (п. 2 договору).
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності - будівлі та споруди автотранспортного цеху (автоколона № 6), а також інші об'єкти інфраструктури територія обладнана водопроводом, каналізацією, навколо будівлі бетонне покриття (п. 3 договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 104 739 грн 83 коп. (п. 4 договору).
Договір укладено терміном на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 договору).
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 21 договору).
Дія договору припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- придбання орендарем земельної ділянки у власність;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
- ліквідації юридичної особи-орендаря ;
- договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 32 договору).
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 33 договору).
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 34 договору).
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 39 договору).
Відповідно до умов договору об'єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом прийому-передачі земельної ділянки від 18.06.2007 (а.с. 12).
Додатковою угодою від 06.04.2017 до спірного договору сторони поновили договір оренди землі № 040711200064 від 18.06.2007 на строк 10 років з 18.06.2017 до 18.06.2027, на тих самих умовах, без зміни цільового призначення землі (п. 3 додаткової угоди, а .с. 15 том 1).
Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що у зв'язку з ліквідацією колони 6 автотранспортного цеху, відсутністю необхідності використання об'єктів нерухомості для господарської діяльності, які знаходилися на спірній земельній ділянці, їх було демонтовано та припинено право власності на них 30.09.2022, про що свідчить запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Спірна земельна ділянка приведена до належного стану.
Враховуючи знесення об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" як орендар цієї земельної ділянки не має змоги використовувати її відповідно до умов договору, проте вимушений сплачувати орендну плату за неї.
30.08.2023 позивачем було подано до Покровської міської ради звернення № 446-102 щодо розірвання договору за згодою сторін та припинення права користування земельною ділянкою.
У відповідь на вказане звернення, Покровська міська рада 28.09.2023 надала відповідь № 5136/06-24/10-2023, в якій зазначила про те, що клопотання Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" знаходиться на розгляді, про результат буде повідомлено додатково.
29.02.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 9-102 від 28.02.2024 щодо розірвання спірного договору за згодою сторін, до листа було додано проект угоди про припинення договору оренди земельної ділянки та акту приймання-передачі земельної ділянки, копії витягів з Державного реєстру речових прав на підтвердження відсутності на земельній ділянці об'єктів нерухомості.
Листом № 1446/06-24-10-2024 від 29.03.2024 Покровська міська рада надала відповідь, в якій зазначила, що для остаточного вирішення порушеного питання земельна ділянка має бути приведена в належний стан.
08.04.2024 Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" направило на адресу Покровської міської ради лист від 02.04.2024 № 12-102 з аналогічною пропозицією щодо розірвання договору за згодою сторін та припинення права користування земельною ділянкою, в листі серед іншого було вказано, що земельна ділянка приведена у належний стан.
У відповідь на вказаний лист, Покровська міська рада листом № 2103/06-24/10-2024 від 07.05.2024 повідомила, що клопотання АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" знаходиться на розгляді, про результат буде повідомлено додатково.
15.04.2024 Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" направило на адресу Покровської міської ради лист № 13-102, в якому наполягало на розірванні договору за згодою сторін та припиненні права користування земельною ділянкою.
Покровська міська рада відповідь на вказаний лист не надала.
21.06.2024 відбулася 55 сесія Покровської міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області 8 скликання, на якій розглядалося клопотання Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" щодо розірвання договору оренди та вилучення з користування земельної ділянки, яка розташована в м. Покров.
За результатами розгляду проекту рішення Покровська міська рада не прийняла рішення через відсутність необхідної кількості голосів “за», проект рішення був відхилений.
Отже, сторонами не було досягнуто взаємної згоди стосовно розірвання договору, що й стало причиною виникнення спору.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Об'єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовної вимоги позивача до відповідача про розірвання договору оренди землі.
Предметом доказування у цій справі є встановлення наявності або відсутності встановлених договором або законом підстав для розірвання договору в судовому порядку на вимогу позивача.
Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За частинами 1 та 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Стаття 13 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
14.05.2007 між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі договору оренди землі. Додатковою угодою від 06.04.2017 до спірного договору сторони поновили договір оренди землі № 040711200064 від 18.06.2007 на строк 10 років з 18.06.2017 до 18.06.2027, на тих самих умовах, без змін цільового призначення землі (п. 3 додаткової угоди, а.с. 15 том 1).
30.08.2023 позивачем було подано до Покровської міської ради звернення № 446-102 щодо розірвання договору за згодою сторін та припинення права користування земельною ділянкою.
29.02.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 9-102 від 28.02.2024 щодо розірвання спірного договору за згодою сторін, до листа було додано проект угоди про припинення договору оренди земельної ділянки та акту приймання-передачі земельної ділянки, копії витягів з Державного реєстру речових прав на підтвердження відсутності на земельній ділянці об'єктів нерухомості.
Листом № 1446/06-24-10-2024 від 29.03.2024 Покровська міська рада надала відповідь, в якій зазначила, що для остаточного вирішення порушеного питання земельна ділянка має бути приведена в належний стан.
08.04.2024 Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" направило лист на адресу Покровської міської ради звернення від 02.04.2024 № 12-102 з аналогічною пропозицією щодо розірвання договору за згодою сторін та припинення права користування земельною ділянкою, в листі серед іншого було вказано, що земельна ділянка приведена у належний стан.
15.04.2024 Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" направило на адресу Покровської міської ради лист № 13-102, в якому наполягало на розірванні договору за згодою сторін та припиненні права користування земельною ділянкою.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, на вищезазначені звернення АТ "Покровський ГЗК", відповідачем не було прийнято рішення про припинення права користування позивачем спірною земельною ділянкою.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачені підстави припинення договору оренди землі.
За змістом частин 2, 3 зазначеної норми договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
За частиною 1 статті 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України.
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, установлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Так, згідно з пунктами 31, 32, 33 спірного договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Дія договору припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- придбання орендарем земельної ділянки у власність;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
- ліквідації юридичної особи-орендаря;
- договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
При цьому відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. В цьому разі виникає потреба у зміні умов зобов'язання (договору) відповідно до змінених суттєвим чином обставин.
Зазначеною нормою передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (пункти 64-67 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, а саме:
1) згідно з першою умовою в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За даної умови події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати істотною зміною обставин, повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору;
2) другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами, мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли бути розумно прийняті стороною до уваги;
3) третя умова виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки, коли виконання взагалі перестає мати цінність для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага в силу істотного підвищення вартості виконуваного або в силу зменшення отримуваного стороною за договором;
4) четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона. Виходячи зі змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Суд зазначає, що ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (див. пункт 38 постанови Верховного суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Тобто, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.
На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
Відтак, форс-мажор (стаття 617 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України) є різними правовими ситуаціями, стаття 652 Цивільного кодексу України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду.
Таким чином, положення статті 652 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору безпосередньо не з істотною зміною обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї норми, за істотної зміни обставин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №927/762/17).
Мотивуючи позов, позивач зазначає, що укладаючи Договір, а згодом і додаткову угоду від 06.04.2017 року про продовження його дії, виходив з того, що обставини, які зумовили ліквідацію колони № 6 автотранспортного цеху з демонтажем приміщень на моменту укладення договору, не настануть. При цьому, ліквідація колони № 6 автотранспортного цеху з демонтажем приміщень, була зумовлена зупинкою виробництва позивача, зменшенням ринку збуту продукції комбінату, передачею більшості транспорту позивача на потреби Збройних Сил України, введення воєнного стану та пов'язаних з цим негативних наслідків для діяльності позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що матеріали даної справи не містять доказів, які б свідчили про неможливість використання позивачем спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням або про неможливість виконання ним договірних зобов'язань перед відповідачем; позивач не надав доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору оренди у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме, у справі відсутні будь-які докази того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Водночас, апеляційний господарський суд не може погодитися з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки таке право наявне у позивача у зв'язку з його відмовою від права користування земельною ділянкою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 зазначено:
"53. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України правила цього Кодексу застосовуються, зокрема й до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
54. Одним із видів використання природних ресурсів є використання земель, зокрема й на підставі права оренди землі. Отже, за правилами частини першої статті 9 ЦК України правила цього Кодексу застосовуються до регулювання земельних відносин лише у випадках, коли такі відносини не врегульовані “іншими актами законодавства», до яких відносяться ЗК України, Закон України “Про оренду землі» та інші законодавчі акти з питань регулювання земельних відносин.
55. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
56. Правилами частини першої статті 2 Закону України “Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
57. Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
58. За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
59. Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
60. З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі), як це буде проілюстровано далі.
61. Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України “Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт “д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати».
Апеляційний господарський суд зазначає, що право оренди земельної ділянки визначене главою 15 Земельного кодексу України «Право користування землею».
Так, частиною 1 статті 93 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Пунктом "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України унормовано, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (частина 3 статті 142 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 142 Земельного кодексу України власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення правовідношення.
Колегія суддів наголошує, що передумовою спору є виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин на підставі договору оренди землі.
Причиною виникнення спору є відмова відповідача розірвати договір оренди землі на вимогу позивача.
Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє право на добровільну відмову від права користування земельною ділянкою та розірвати договір оренди землі у судовому порядку.
Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини оренди землі.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18: “згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою принципу “jura novit curia».
Як вже було зазначено, право позивача на добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, передбачене пунктом "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.
Матеріали справи підтверджують те, що позивач чотири рази звертався до відповідача з проханням припинити право користування земельною ділянкою.
Зміст направлених позивачем листів засвідчує його подальше небажання користування земельною ділянкою за договором та прагнення саме відмовитися від права користування земельною ділянкою, уклавши про це відповідну угоду. Тобто, у даному випадку має місце добровільна відмова землекористувача від права користування земельною ділянкою.
При цьому, відсутність у листах посилання на пункт "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України не змінює обставин того, що позивач наполягав на необхідності припинення орендних відносин за його добровільною відмовою.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що передбачене ст. 141 Земельного кодексу України право на припинення права користування земельною ділянкою не ставиться від залежність від обставин, якими орендар обґрунтовує таку відмову.
Натомість, відповідач не прийняв рішення про припинення права користування позивачем земельною ділянкою, як це передбачено ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України.
Також, колегія суддів зауважує, що серед підстав позову позивачем була визначена ст. 32 Закону України “Про оренду землі», за якою передбачено можливість розірвання договору на підставах, визначених Земельним кодексом України, а не лише у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України “Про оренду землі».
У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.
Наведене відповідає приписам частини 4 статті 188 Господарського кодексу України, за якими у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно частини 2 статті 31 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 3 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частина 4 статті 142 Земельного кодексу України).
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору у випадку добровільної відмови землекористувача від користування земельною ділянкою на підставі п. “а» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом в постановах від 12.04.2018 у справі № 904/7057/17, від 16.06.2020 у справі № 910/7020/19, від 24.02.2021 у справі № 912/1592/20.
При цьому, припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування земельною ділянкою. Добровільна відмова є лише підставою для розірвання договору оренди та прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №912/1592/20 (пункт 51).
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів висновує, що обмеження у праві достроково розірвати договір оренди землі порушує встановлене законом право орендаря добровільно відмовитися від майнового права користування земельною ділянкою.
Позивач наголошує на неможливості подальшого користування земельною ділянкою у своїй господарській діяльності з різних підстав.
Відповідач заперечує проти дострокового припинення орендних відносин.
Проте, відмова відповідача розірвати на вимогу позивача договір оренди землі порушує право позивача добровільно відмовитися від майнового права користування земельною ділянкою та може спричинити йому в такому разі невиправдані збитки.
Відтак, врахувавши баланс інтересів сторін та приймаючи до уваги пропорційність заявлених вимог легітимній меті (уникнення тенденції суттєвого погіршення становища орендаря, який не має наміру та змоги користуватися земельною ділянкою наступні 2 роки, проте, буде зобов'язаний оплачувати орендну плату, на відміну від орендодавця, чиє право та інтерес можуть бути захищені у спосіб укладення нового договору оренди з іншою особою), суд визнає вимогу позивача про розірвання договору у зв'язку з добровільною відмовою позивача від права користування земельною ділянкою обґрунтованою та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову з цих підстав.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апелянта частково знайшли своє підтвердження, апеляційним господарським судом встановлено наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі № 904/3120/24 як такого, що прийнято за невідповідності висновків суду встановленим обставинам, при неправильному застосуванні норм матеріального права, та прийняття в цій частині нового рішення - про задоволення позову: розірвати договір оренди землі від 14.05.2007 року, укладений між Покровською міською радою Дніпропетровської області (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, буд. 48, ідентифікаційний код 34081234) та Акціонерним товариством “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (53304, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 00190928) про надання в оренду земельної ділянки площею 3,4158 га з кадастровим номером 1212100000:01:114:0011, яка знаходиться на території Покровської міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.
Судові витрати.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/3120/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/3120/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Розірвати договір оренди землі від 14.05.2007 року, укладений між Покровською міською радою Дніпропетровської області (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, буд. 48, ідентифікаційний код 34081234) та Акціонерним товариством “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (53304, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 00190928) про надання в оренду земельної ділянки площею 3,4158 га з кадастровим номером 1212100000:01:114:0011, яка знаходиться на території Покровської міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.
Стягнути з Покровської міської ради Дніпропетровської області (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, буд. 48, ідентифікаційний код 34081234) на користь Акціонерного товариства “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (53304, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 00190928) витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2422,40 грн. та апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн., про що видати наказ.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 18.07.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін