вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" липня 2025 р. Справа№ 910/15911/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Буравльова С.І.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025
у справі № 910/15911/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
про стягнення збитків у розмірі 22 040,84 грн
Короткий зміст позовних вимог
24.12.2024 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення збитків у розмірі 22 040,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталась 03.11.2022 застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений, у зв'язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 41 130,60 грн. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", ПрАТ "СК "Універсальна" вказує, що йому перейшло право вимоги до відповідача на відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача, визнаним винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яку ПрАТ "СК "УСГ" в повному обсязі не сплатило, тому у позові просить стягнути з відповідача залишок страхового відшкодування у сумі 22 040,84 грн.
Короткий зміст доводів та заперечень відповідача
Відповідач у своєму відзиві з позовом не погодився, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що ним повністю виконано свої зобов'язання за полісом та сплачено позивачу за страховим актом №ДКЦВ-27868 страхове відшкодування у розмірі 15 108,02 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні 70%.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова Група» користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» завдані збитки у розмірі 22 040, 84 грн, судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Рішення, з посиланням на ст. 74 ГПК України, ст. ст. 993, 1187, 1188 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мотивовано тим, що за розрахунком суду, враховуючи подані сторонами докази, розмір недоотриманого страхового відшкодування складає 22 040,84 грн. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме апелянт посилається на те, що:
- рахунок СТО № АК-0000861 від 14.12.2022 року є неналежним доказом вартості відновлювального ремонту, він не оцінює шкоду;
- суд не врахував, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовується витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством;
- розмір збитків при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно за звітом ( актом) про оцінку майна, водночас такого звіту не надано;
- розрахунок, наданий позивачем не розраховує коефіцієнт фізичного зносу;
-наданий позивачем розрахунок містить ПДВ, яке не може бути стягнуто з відповідача;
- позивачем безпідставно були включені витрати на фарбування всіх деталей, оскільки вони вже перебували в стані, що вимагав фарбування на момент ДТП.
Правова позиція щодо апеляційної скарги позивача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач проти неї заперечив, посилаючись на те, суд повно та правильно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначені відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15911/24 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.
14.05.2025 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 22 040,84 грн, то вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 постановлено:
« 1. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/15911/24.
2. Закінчити проведення підготовчих дій.
3. Розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4. Роз'яснити учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 18.06.2025.
Звернути увагу, що згідно вимог ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Встановити учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 18.06.2025.
6. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслати учасникам провадження.».
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підстав сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
15.09.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» та Приватною науково-дослідною та комерційно консультативною фірмою «КОНКОРД-ГЕЙ» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3116/258/005164 (далі - Договір).
Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Renault», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
03.11.2022 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «Citroen» державний номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 , визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (ЦК України - далі по тексту) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи.
На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів було складено страховий акт.
На підставі страхового акту АТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 41 130,60 грн.
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Citroen» державний номерний знак « НОМЕР_2 » була застрахована за полісом ЕР-207099059 у Відповідача.
ПрАТ «СК «УСГ» здійснила виплату ПрАТ «СК «Універсальна» страхового відшкодування у розмірі 15 108,02 грн.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування відповідача, розрахований коефіцієнт зносу складає 0,70% .
Враховуючи вище викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити розрахунок наступним чином 35 295,84 грн + (6 176,76 - 70%) (франшизи передбачена договором КАСКО) = 37 148,86 грн (сума страхового відшкодування з урахування коефіцієнту зносу). 6 176,76 грн - 1 853,02 грн = 4 323,74 грн (сума яка не відшкодовується Страховою компанією у вигляді фізичного зносу). 558 грн - світловідбивач, який не відноситься до ДТП. 37 148,86 грн - 15 108,02 грн = 22 040,84 грн. недоотримане страхове відшкодування.
Отже суд першої інстанції виснував, що в розумінні ст. 993, 1187, 1188 ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки у розмірі 22 040,84 грн, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, далі - Методика).
Відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою:
Сврз=Ср+см+Сс х(1-Ез), де:
Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів
Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту.
Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Щодо посилань апелянта про неврахування фізичного зносу
За результатами апеляційного перегляду справи, Колегія погоджується з розрахунком суми недоотриманого страхового відшкодування у розмірі 22 040,84 грн, який зроблено судом першої інстанції.
«Відповідно до положень ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовується витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до Наказу «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» п. 3.9. Фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
Згідно зі ст.27 зазначеного Закону «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток
Згідно з ч.22.1 ст.22 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно приписів ч. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), Страховик (МТСБУ) з моменту отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Враховуючи положення ч. 2 ст. 36 Закону, виплати зменшується на визначену суму податку, лише в тому разі якщо виплата здійснюється на рахунок потерпілої особи, однак як вже було зазначено, виплата здійснювалась безпосередньо на рахунок СТО, а отже, зменшення розміру виплати на суму визначеного податку в такому випадку є порушення норм Закону.
У справі що розглядається, в якості доказу фактичних витрат, Позивачем було долучено до позовної заяви рахунок на оплату № АК-0000861 від 14 грудня 2022 р. ТОВ «Автомир Колор», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням податку на додану вартість складає 42 030,60 грн.
Застосовувалась франшиза 900 грн, як це передбачається договором добровільного страхування наземного транспорту № 3116/258/005164 до транспортного засобу «Renault», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
Відповідно Позивачем було сплачено 41 130,60 грн. (42 030,60 - 900 грн.)
Рахунок СТО № АК-0000861 від 14 грудня 2022 року та платіжне доручення про сплату страхового відшкодування на рахунок СТО є належними та допустимими доказами підтвердження фактичних витрат.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
На підставі викладеного, надавши правову оцінку сукупності поданих до справи доказів, Колегія відхиляє як безпідставні та необґрунтовані доводи апелянта про те, що:
- рахунок СТО № АК-0000861 від 14.12.2022 року є неналежним доказом вартості відновлювального ремонту, він не оцінює шкоду;
- суд не врахував, що відповідно до положень ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовується витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством;
- розмір збитків при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно за звітом ( актом) про оцінку майна.
Щодо суми ПДВ
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно приписів ч. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), Страховик (МТСБУ) з моменту отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
Отже, положення ч. 2 ст. 36 Закону, виплати зменшується на визначену суму податку, лише в тому разі якщо виплата здійснюється на рахунок потерпілої особи, однак як вже було зазначено, у справі що розглядається виплата здійснювалась безпосередньо на рахунок СТО, а отже, зменшення розміру виплати на суму визначеного податку в такому випадку не здійснюється.
Враховуючи викладене, доводи апелянта у цій частині колегія також вважає безпідставними.
Щодо врахування коефіцієнту зносу транспортного засобу
Колегією встановлено, що відповідно до розрахунку страхового відшкодування Відповідача, врахований відповідний коефіцієнт зносу.
Відповідно до Наказу «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» п. 3.9. Фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Колегія вважає, що позивач правильно розрахував розмір збитків, із застосування коефіцієнту зносу.
Відповідно до цього рахунку вартість становить 42,030,60 = 35 295,84 грн + ( 6 176,76 - 70%) (деталі на які нараховується коефіцієнт зносу) + 558 (світловідбивач заднього бампера лівий).
6 176,76 грн - 1 853,02 грн. = 4 323,74 грн (сума яка не відшкодовується Страховою компанією у вигляді фізичного зносу). 558 грн - світловідбивач, який не відноситься до ДТП.
Отже, недоотримане страхове відшкодування складається 37 148,86 грн. - 15 108,02 грн = 22 040,84 грн. Ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем безпідставно були включені витрати на фарбування всіх деталей, оскільки вони вже перебували в стані, що вимагав фарбування на момент ДТП.
З цього приводу Колегія зазначає, що у такому випадку повинен застосовувати коефіцієнт зносу, який фактично і був застосований відповідачем у розрахунку 70% (що передбачено Методикою та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Ця Методика та Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачають додаткове зменшення суми виплати страхового відшкодування (по фарбуванню деталей), окрім коефіцієнту зносу якщо такі деталі були уражені корозією у зв'язку із віком транспортного засобу.
Отже висновки суду першої інстанції, з цього приводу, відповідають правовим висновкам, Верховного Суду в аналогічних спорах, на які послався апелянт в апеляційній скарзі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/15911/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.І. Буравльов
С.О. Алданова