вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2025 р. Справа № 910/641/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.07.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн медіа холдинг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025
повний текст рішення складено 24.04.2025
у справі № 910/641/25 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн медіа холдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш дизайн"
про зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Онлайн медіа холдинг" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш дизайн" (відповідач) про надання інформації щодо експлуатації та іншого використання веб-сайту (електронно-інформаційної системи), мобільного додатку (сервісного маркетплейсу "Mapus"), розроблених на підставі договору підряду № 170820-1 на виконання робіт по створенню інформаційної системи (веб-сайту) від 17.08.2020.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем в процесі використання програмного забезпечення "Mapus" виявлено ряд обставин, що свідчать про некоректну роботу сервісного маркетплейсу "Mapus".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/641/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
05.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/641/25 у позові відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем не доведено обставин, що свідчать про некоректну роботу сервісного маркетплейсу "Mapus". Звернення позивача до суду з позовом (17.01.2025) через декілька років після підписання 23.02.2021 акту приймання-передачі виконаних робіт свідчить, що позивач безперебійно всі роки користувався програмним забезпеченням (вебсайтом) переданим відповідачем за договором № 170820-1 від 17.08.2020. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що договором не передбачено обов'язку відповідача надати перелік інформації та документів, які позивач просить надати у прохальній частині позовної заяви. Також судом встановлено, що відповідач передав позивачу усі передбачені умовами договору документи та інформацію необхідні для функціонування вебсайту, а надання документів згідно прохальної частини позовної заяви умовами договору не передбачено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/641/25, 12.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Онлайн медіа холдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/641/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що встановленню та доведенню у даній справі підлягають обставини використання програмного продукту відповідно до договору; зміст і характер інформації, необхідної для забезпечення можливості використання результатів програмування; наявність чи відсутність можливості використання програмного продукту без такої інформації; факт виконання відповідачем обов'язку передати інформацію позивачеві. Крім того скаржник зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про можливість використання програмного продукту без документації, перелік якої охоплюється предметом позову у даній справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн медіа холдинг" по справі № 910/641/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/641/25.
02.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/641/25.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 № 09.1-08/1396/25 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/641/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги в межах справи № 910/641/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/641/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн медіа холдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 та призначено розгляд справи на 10.07.2025.
23.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш дизайн" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
10.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн медіа холдинг» надійшло клопотання про призначення комп'ютерно-технічної експертизи.
Розглянувши в судовому засіданні 10.07.2025 клопотання скаржника про призначення комп'ютерно-технічної експертизи, колегія суддів дійшла висновку відмовити в його задоволенні, з огляду на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Дослідивши підстави заявленого клопотання про призначення комп'ютерно-технічної експертизи, виходячи із наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів дійшла висновку, що для з'ясування необхідних для вирішення даного спору обставин відсутні підстави для призначення відповідної судової експертизи.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн медіа холдинг» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/641/25 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 17.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онлайн медіа холдинг" (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш дизайн" (надалі - відповідач, виконавець) укладено договір підряду № 170820-1 на виконання робіт по створенню інформаційної системи (веб-сайту) (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку та у строки передбачені у договорі виконати роботи, що пов'язані зі створенням програмної продукції: створення електронно-інформаційного ресурсу, веб-сайту; створення дизайн-макетів; створення та наповнення контентом веб-сайту; створення технічної документації для веб-сайту; створення мобільного додатку; надання індивідуальних консультацій з питань інформатизації та створення програмної продукції.
За умовами п. 2.4. договору найменування, обсяг, вартість, строки та порядок виконання робіт узгоджуються сторонами у додатках до договору, які після підписання стають його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 5.2. договору засвідченням факту належного виконання робіт або частини робіт за договором є підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт або частини робіт.
Згідно з п. 6.1. договору виготовлений (створений) за цим договором у ході виконання робіт результат таких робіт - є об'єктом інтелектуальної власності, майнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт належать/передаються/надаються замовникові з моменту підписання сторонами акту, якщо інші умови не встановлюються сторонами у додатках до договору.
17.08.2020 підписано додаток № 1 до договору, в якому узгоджено етапи, терміни, вартість робіт та порядок їх оплати.
05.11.2020, 27.11.2020, 19.02.2021 підписано додатки № 2, № 3, № 4, якими передбачено додаткові роботи, а також доопрацювання вебсайту та мобільного додатку, їх вартість і порядок оплати.
01.02.2021 укладено додаткову угоду № 010221 до договору, якою доповнено пункт 1 додатку № 1 до договору підпунктом б, відповідно до якого факт і дата остаточного і в повному обсязі передання виконавцем результатів робіт замовнику підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт щодо всіх спринтів і етапів, передбачених додатком1 до основного договору і підписаним сторонами остаточним актом здачі-приймання виконаних робіт.
На виконання умов договору № 170820-1 від 17.08.2020 позивачем виконано, а відповідачем прийнято обумовлені договором роботи, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень та заперечень актами приймання-передачі виконаних робіт: № 041220-1 від 04.12.2020, № 221220-1 від 22.12.2020, № 03022021-1 від 03.02.2021, № 18022021-2 від 18.02.2021, № 18022021-3 від 18.02.2021, № 18022021-3 від 23.02.2021.
01.03.2021 ТОВ "Фреш дизайн" листом проінформувало ТОВ "Онлайн медіа холдинг" щодо формату передачі та зберігання даних на проекті «mapus ua».
Позивач зазначає, що в процесі використання розробленого відповідачем програмного забезпечення виявлено ряд обставин, що свідчать про некоректну роботу сервісного маркетплейсу Mapus, зокрема, зникнення пінів з карти при використанні сервісу; уповільнення переключення між картками користувачів; сповільнене завантаження пінів; порушення основної логіки сервісу; відсутність системних повідомлень після закриття завдання тощо. Про виявлені проблемні питання ТОВ "Онлайн медіа холдинг" повідомило відповідача листом-претензією № 02/04 від 02.04.2021.
Листом № 08/04 від 08.04.2021 ТОВ "Фреш дизайн" проінформувало позивача про часткове виправлення ряду недоліків, а також зазначило, що більшість із них є очікуваною механікою роботи сервісу або не були зазначені в технічному завданні, на базі якого виконувались та приймались роботи. При цьому, наголосив, що в рамках гарантійного утримання не відмовляється від усунення можливих несправностей.
13.11.2024 ТОВ "Онлайн медіа холдинг" звернулося до відповідача з вимогою про надання інформації щодо експлуатації та іншого використання програмного забезпечення.
21.11.2024 у відповідь на вимогу позивача ТОВ "Фреш дизайн" листом повідомило про виконання зобов'язань за договором. Крім того, відповідач зазначив, що ТОВ "Фреш дизайн" за власний кошт організовано додаткову консультацію для спеціалістів позивача з причин звільнення їх попередніх представників, та що з моменту підписання між сторонами актів приймання-передачі робіт минув тривалий час впродовж якого програмне забезпечення працювало безперебійно роками.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору не надав інформацію щодо експлуатації та іншого використання програмного забезпечення без якої подальше його використання є неможливим.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на належне виконання зобов'язань за договором, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі робіт. Крім того, відповідач наголосив, що надав консультації працівникам позивача щодо використання програмного забезпечення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63).
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективна можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50).
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який, виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи, здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.
У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)).
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 6, 20-26, 101, 102).
Таким чином, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги у такому разі не підлягають задоволенню. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 920/309/23.
Наведене також узгоджується з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які би спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Причиною виникнення спору стало наявність/відсутність підстав для зобов'язання відповідача надати позивачу інформацію щодо експлуатації та іншого використання веб-сайту (електронно-інформаційної системи), мобільного додатку (сервісного маркетплейсу "Mapus"), розроблених на підставі договору підряду № 170820-1 від 17.08.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, що 17.08.2020 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір підряду № 170820-1 на виконання робіт по створенню інформаційної системи (веб-сайту), предметом якого є виконання робіт, що пов'язані зі створенням програмної продукції: створення електронно-інформаційного ресурсу, веб-сайту; створення дизайн-макетів; створення та наповнення контентом веб-сайту; створення технічної документації для веб-сайту; створення мобільного додатку; надання індивідуальних консультацій з питань інформатизації та створення програмної продукції.
За своєю правовою природою укладений договір є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм Глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
За умовами п. 5.2. договору засвідченням факту належного виконання робіт або частини робіт за договором є підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт або частини робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 170820-1 від 17.08.2020 позивачем виконано, а відповідачем прийнято обумовлені договором роботи, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень та заперечень актами приймання-передачі виконаних робіт: № 041220-1 від 04.12.2020, № 221220-1 від 22.12.2020, № 03022021-1 від 03.02.2021, №18022021-2 від 18.02.2021, № 18022021-3 від 18.02.2021, № 18022021-3 від 23.02.2021.
В п. 4.1.5. договору визначено, що після завершення виконання робіт по створенню програмної продукції виконавець надає замовникові логін і пароль для входу в адміністративну частину. Також здійснюються виправлення будь-яких помилок і недоліків у роботі програмної продукції, якщо такі будуть виявлені протягом трьох місяців від дня підписання акту.
У разі виявлення несправностей програмної продукції протягом 3 місяців від дня підписання, на дату здійснення останньої оплати, акту здачі-приймання виконаних робіт така несправність вважається інцидентом. Інцидент фіксується в рамках 4-х робочих годин, якщо інцидент відмічений як критичний - фіксація відбувається протягом 2-х робочих годин. Якщо інцидент стався з вини виконавця, виконавець зобов'язаний виправити цю несправність в строк не більше 2-х робочих днів з моменту підтвердження факту несправності програмної продукції з вини виконавця. У випадку, коли вирішення несправностей програмної продукції з вини виконавця може займати більше 2-х робочих днів виконавець повідомляє про це замовника в момент взяття задачі в роботу. У випадку, коли інцидент стався не з вини виконавця, виконання таких робіт відбувається за домовленістю сторін (п. 4.1.5.1. договору).
Пунктом 4.1.6. договору визначено, що виконавець зобов'язаний надати гарантійну підтримку розробленої виконавцем програмної продукції протягом 3 (трьох) місяців після підписання акту на дату здійснення останньої оплати згідно договору. Гарантійна підтримка включає в себе усунення несправностей, помилок та недоліків в розробленій програмній продукції з вини виконавця, що не були виявлені до підписання акту. Гарантійні зобов'язання анулюються у разі втручання замовника у програмний код програмної продукції.
За доводами позивача, внаслідок ненадання інформації щодо експлуатації та іншого використання вебсайту (електронно-інформаційної системи), мобільного додатку (сервісного маркетплейсу "Mapus"), розроблених на підставі договору, позивач позбавлений у повній мірі користуватися результатом робіт згідно договору № 170820-1 від 17.08.2020.
Як зазначалося судом, надання гарантійної підтримки по роботі програмної продукції протягом 3 (трьох) місяців від дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Судом встановлено, що остаточно роботи за договором № 170820-1 від 17.08.2020 виконано відповідачем та прийнято позивачем 23.02.2021, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 18022021-3 від 23.02.2021.
Виходячи з положень п. 4.1.5.1. договору, строк надання гарантійної підтримки по роботі програмної продукції до 23.05.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2021 ТОВ "Онлайн медіа холдинг" звернулося до відповідача з листом-претензією № 02/04, в якому повідомив про виявлені в процесі використання розробленого відповідачем програмного забезпечення обставини, що свідчать про некоректну роботу сервісного маркетплейсу Mapus, та просив усунути виявлені недоліки.
При цьому, зі змісту листа-претензії № 02/04 від 02.04.2021 ТОВ "Онлайн медіа холдинг" вбачається, що питання про надання інформації щодо експлуатації та іншого використання програмного забезпечення у ньому не порушувалося.
У відповідь на вказану претензію ТОВ "Фреш дизайн" листом № 08/04 від 08.04.2021 проінформувало ТОВ "Онлайн медіа холдинг" про виправлення ряду недоліків, а також зазначило, що більшість із них є очікуваною механікою роботи сервісу або не були зазначені в технічному завданні, на базі якого виконувались та приймались роботи. У цьому листі ТОВ "Фреш дизайн" також наголосило, що в рамках гарантійної підтримки не відмовляється від усунення можливих несправностей.
13.11.2024 ТОВ "Онлайн медіа холдинг" звернулося до відповідача з вимогою про надання інформації щодо експлуатації та іншого використання програмного забезпечення.
З викладеного слідує, що понад три роки програмне забезпечення належним чином працювало, доказів неможливості його використання без надання витребуваної інформації, яка є предметом розгляду у даній справі, матеріали справи не містять, позивачем до суду не представлено.
Позаяк, зі змісту договору № 170820-1 від 17.08.2020 вбачається, що умовами цього договору не визначено обов'язку відповідача надавати перелік інформації та документів, які позивач просить зобов'язати відповідача надати за рішенням суду у даній справі.
Додатково суд зазначає, що на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт: № 041220-1 від 04.12.2020, № 221220-1 від 22.12.2020, № 03022021-1 від 03.02.2021, № 18022021-2 від 18.02.2021, № 18022021-3 від 18.02.2021, № 18022021-3 від 23.02.2021 відповідачем було передано позивачу усю передбачену договором № 170820-1 від 17.08.2020 документацію та інформацію, які необхідні для функціонування веб-сайту, зворотного у цих актах не зафіксовано, тоді як надання документів згідно наведеного у прохальній частині позовної заяви переліку умовами договору не передбачено.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимоги та відмову у позові.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн медіа холдинг" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн медіа холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/641/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/641/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/641/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.07.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров