вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2025 р. Справа№ 910/5643/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Борух С.В., адвокат;
від відповідача 1: Жилін О.Ф., самопредставництво;
від відповідача 2: Борисюк А.А., прокурор;
від відповідача 3: Цатурян Е.В., самопредставництво;
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Тхорівське"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 (повний текст складено 27.02.2024)
у справі № 910/5643/21 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Тхорівське"
до 1. Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області
2. Київської обласної прокуратури
3. Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
про стягнення 14 740 628,72 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У квітні 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю "Тхорівське" (далі - ТзДВ "Тхорівське", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - ГУ ДКС у Київській області, відповідач 1), Київської обласної прокуратури (далі - прокуратура, відповідач 2), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач 3) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12 040 628,72 грн, упущеної вигоди в розмірі 2 200 000,00 грн та моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч ухвалам, якими суд зобов'язав прокурора/слідчого повернути майно, вилучене у позивача під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №320188110000000020, вказане майно повернуто не було, чим позивачу завдано збитки.
Позов щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями слідчих органів Державної фіскальної служби в Київській області та прокуратури, заявлено на підставі статей 22, 1166, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт", третя особа).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Справа розглядалась неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у даній справі позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТзДВ "Тхорівське" матеріальну шкоду в розмірі 9 194 150,73 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/5643/21 залишено без змін.
Судові рішення ухвалені на підставі статей 22, 1173, 1174 ЦК України, статті 168 Кримінального процесуального кодексу України та пункту 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012, з урахуванням ухвал слідчих суддів Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019, 12.02.2019, 17.04.2019.
За висновками судів, позивачем доведено неправомірність дій відповідачів 2 та 3, що полягають у невиконанні обов'язків з повернення вилученого у позивача майна, наявність шкоди у вигляді реальних збитків у розмірі 9 194 150,73 грн, визначених виходячи з вартості вилученого та неповернутого майна, та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідачів 2 та 3 і заподіяною позивачу шкодою.
Вимоги про стягнення 2 200 000,00 грн упущеної вигоди суди визнали такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин наявності реальної можливості отримання доходів у вказаному розмірі, що не були отримані виключно через протиправні дії відповідачів.
З огляду на відсутність доказів на підтвердження того, що дії відповідачів 2 та 3 призвели до приниження ділової репутації, суди відмовили у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат у вигляді вартості послуг зі складання звітів, суди, з посиланням на відсутність доказів підтвердження здійснення ним оплати вартості послуг з оцінки товарно-матеріальних цінностей, зазначили про відсутність підстав для покладення на відповідачів судових витрат у вигляді вартості послуг зі складання звітів.
Постановою Верховного Суду від 26.07.2023 задоволено частково касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі № 910/5643/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції у вказаній постанові зазначив, що відсутність в оскаржуваних судових рішеннях належної оцінки наявних в матеріалах справи підписаних представником позивача відповідних протоколів від 04.04.2019 про повернення на виконання вимог ухвал Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019, 12.02.2019 тимчасово вилученого у позивача майна (протоколи позивачем не оскаржувались) у сукупност з доказами визнання частини цього майна речовими доказами в іншому кримінальному провадженні №32019110000000006, списання частини товару з балансу третьої особи, тобто ідентифікації спірного майна, свідчить про передчасність висновку судів про доведення позивачем неправомірності дій відповідачів 2 та 3, які полягають у невиконанні обов'язків з повернення вилученого у позивача майна.
При цьому, стверджуючи, що ухвалами Солом'янського районного суду м. Києва підтверджується факт приналежності вилученого майна ТзДВ "Тхорівське", яке не було повернуто позивачу, суди не дослідили, чи були встановлені обставини належності спірного майна на праві власності ТзДВ "Тхорівське" при винесенні ухвал від 06.08.2018, 05.02.2019 та від 12.02.2019 Солом'янським районним судом м. Києва.
Крім того, при визначенні розміру заподіяної шкоди суди виходили з даних звітів від 01.06.2021 та від 02.06.2021 про незалежну оцінку вартості товарно-матеріальних цінностей, підготовлених ТОВ "ЄСП Капітал". Водночас, судами обох інстанцій не перевірено відповідність вказаних звітів вимогам частини сьомої статті 98 КПК щодо попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також не надано оцінки доводам відповідача 2 щодо включення експертом до складу об'єктів оцінки товарно-матеріальних цінностей, повернутих позивачу відповідно до протоколів повернення тимчасово вилученого майна від 04.04.2019.
Взявши до уваги виключно наданий позивачем звіт про незалежну оцінку вартості товарно-матеріальних цінностей від 02.06.2021, суди самоусунулись від аналізу та дослідження усіх в сукупності доказів. Водночас, не дослідження вказаних доказів та доводів сторін ставить під сумнів визначену судами до стягнення суму у зазначеному розмірі в рахунок відшкодування вартості неповернутого майна.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що обґрунтовуючи оскаржувані рішення, суди в порушення завдань господарського судочинства, як то справедливе та неупереджене вирішення спору, а також обов'язку встановлення усіх елементів складу цивільного правопорушення, пославшись лише на невиконання відповідачем ухвали Солом'янського районного суду м.Києва від 06.08.2018 у справі № 760/9462/18, від 05.02.2019 у справі №760/32578/18, від 12.02.2019 у справі № 760/20401/18 та від 17.06.2020 у справі № 760/9474/20, дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з державного бюджету збитків у зазначеному в судових рішеннях розмірі.
З огляду на допущені господарськими судами порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження обставин у їх сукупності, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду вимог про відшкодування шкоди, завданої відповідачами внаслідок неповернення майна позивача, яке було вилучене відповідачами та передано на зберігання в межах відповідного кримінального провадження, Верховний Суд виснував про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, зокрема, надати оцінку наведеним вище обставинам щодо дотримання вимог законодавства, доказам, доводам та запереченням учасників спору у їх сукупності і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/5643/21 в позові відмовлено повністю.
Обгрунтовуючи рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 12 040 628,72 грн, суд першої інстанції, встановивши відсутність протиправної поведінки відповідачів 2 та 3, недоведеність розміру шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями органів досудового розслідування і прокуратури та заподіяною шкодою, виснував про відсутність складу правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, а отже позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача з державного бюджету заявленої суми збитків є необгрунтованими та такими, що суперечать положенням статей 1173, 1174, 1176 ЦК України.
Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 2 200 000,00 грн упущеної вигоди та 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів: 1) наявності реальної можливості отримання ним вказаного доходу та його неотримання виключно через протиправні, на його думку, дії відповідачів 2 та 3; 2) обгрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів 2 та 3 і завданням такої шкоди позивачу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТзДВ "Тхорівське" 14.02.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження прийнятого у даній справі судового рішення та скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/5643/21 з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
25.03.2024 (надіслано поштою 22.03.2024) через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника адвоката Боруха С.В. надійшло доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/5643/21.
У доповненні до апеляційної скарги позивач просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/5643/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги щодо відшкодування шкоди задовольнити повністю.
Також скаржник просить поновити строк на подачу доповнення до апеляційної скарги у зв'язку з тим, що копію повного тексту оскаржуваного рішення було отримано представником скаржника адвокатом Борухом С.В. нарочно 04.03.2024.
Апеляційна скарга (з урахуванням доповнень) мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеністю відповідачами обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, апелянт стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції:
-не взяв до уваги, що змістом протоколів від 04.04.2019 про повернення майна, складених слідчим Ломовцевим М., в яких містяться підписи директора ТзДВ "Тхорівське" та адвоката Борух С.В., не підтверджується повернення позивачу на виконання ухвал Солом'янського районного суд м. Києва від 06.08.2018, від 05.02.2019, від 12.02.2019 майна, вилученого у ході проведених обшуків. У зазначених протоколах не йдеться про передачу слідчим і прийняття позивачем спірного майна, а вказано про проведення тимчасового доступу до речей та документів з можливістю огляду, тобто факт передачі майна ТОВ "Тхорівське" не відбувся, акти передачі не складені;
-помилково не врахував, що ухвалами Солом'янського районного суду м. Києва від 17.04.2019 та від 01.08.2019 встановлено, що 04.04.2019 слідчий не повернув вилучене під час обшуків майно ТзДВ "Тхорівське", ухвали слідчих суддів Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, від 05.02.2019 та від 12.02.2019 не виконані;
-проігнорував наявні в матеріалах справи докази щодо надання представником ТзДВ "Тхорівське" двох скарг до Солом'янського районного суду м. Києва на бездіяльність слідчого, які були задоволені в повному обсязі, чим спростовується твердження прокуратури про не надходження скарг на протоколи від 04.04.2019 щодо відсутності речей;
-встановив обставини щодо належності на праві власності ДП "Укрспирт" (правонаступник ДП "Тхорівський спиртовий завод") частини вилученого під час обшуків обладнання (основних засобів) на підставі неналежних та недопустимих доказів, а саме: копії акта №3 від 20.09.2011 прийому-передачі основних засобів, які належать ДП "Тхорівський спиртовий завод" і передаються на матеріально-відповідальне зберігання ПАТ "Компанія "Ельба"; копії інвентарного опису основних засобів від 24.10.2013; копії акта №2 від 30.04.2014 приймання-передачі основних засобів; копії відомостей руху основних засобів і НМА Тхорівського місця проведення діяльності та збереження спирту ДП "Укрспирт" станом на 01.01.2019; копії акта списання основних засобів від 28.10.2020;
-не надав належної оцінки змісту ухвал Солом'янського районного суду м. Києва, якими встановлено придбання та походження вилученого під час обшуків у позивача майна, тобто належність позивачу на праві власності спірного майна.
Також скаржником разом з апеляційною скаргою подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення апеляційного оскарження по справі.
У додаткових поясненнях позивача, що надійшли до суду апеляційної інстанції 18.09.2024 (сформовано у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 17.09.2024), 06.11.2024 (сформовано у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 05.11.2024) зазначено перелік майна, який, за його твердженнями, вилучено в ході обшуків та не повернуто йому слідчим і прокурором, а також вартість цього майна, визначена звітами про незалежну оцінку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024 справу №910/5643/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко О.В., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5643/21; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТзДВ "Тхорівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/5643/21 до надходження до суду матеріалів справи.
04.03.2024 матеріали справи № 910/5643/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
З 26.02.2024 по 08.03.2024 головуючий суддя (суддя-доповідач) Кравчук Г.А. перебував у відпустці. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024, процесуальні дії у справі не здійснювались.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 справу № 910/5643/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко А.І. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 задоволено клопотання ТзДВ "Тхорівське" про поновлення строку на подачу доповнення до апеляційної скарги та прийнято таке доповнення; звільнено ТзДВ від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у даній справі; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзДВ "Тхорівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/5643/21, розгляд справи призначено на 11.04.2024 о 10 год 40 хв; запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії у встановлені судом строки.
Однак, у зв'язку з підготовкою для підтримання кваліфікації у НШСУ судді Тищенко А.І. з 08.04.2024 по 12.04.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 розгляд апеляційної скарги ТзДВ "Тхорівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/5643/2 призначено на 09.05.2024 о 15 год 15 хв.
09.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача адвоката Боруха С.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання у призначений час не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві 09.05.2024 з 14 год 20 хв до 15 год 13 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 розгляд апеляційної скарги ТзДВ "Тхорівське" на рішення суду першої інстанції у даній справі призначено на 20.06.2024 об 11 год 00 хв.
У судовому засіданні 20.06.2024 судом апеляційної інстанції оголошено перерву з розгляду справи №910/5643/21 до 10 год 00 хв 25.07.2024, про що винесено відповідну ухвалу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 розгляд апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/5643/21 відкладено на 19.09.2024 о 10 год 40 хв.
Проте, у зв'язку з участю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 18.09.2024 по 19.09.2024 включно у роботі ХХ чергового з'їзду суддів України, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 розгляд апеляційної скарги ТзДВ "Тхорівське" на рішення суду першої інстанції у даній справі призначено на 03.10.2024 о 10 год 20 хв.
У судовому засіданні, яке відбулось 03.10.2024, колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву з розгляду справи №910/5643/21 до 10 год 00 хв 07.11.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кравчука Г.А. з 04.11.2024, на підставі службової записки секретаря судової палати Тищенко А.І., розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/843/24 від 25.11.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 для апеляційного розгляду справи №910/5643/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 справу №910/5643/21 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд апеляційної скарги ТзДВ "Тхорівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 призначено на 29.01.2025 о 13 год 20 хв.
У судовому засіданні 29.01.2025 за результатами розгляду поданої головуючим суддею Кропивною Л.В. заяви про самовідвід винесено ухвалу про задоволення цієї заяви з передачею матеріалів справи №910/5643/21 для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень статті 32 ГПК України.
Розпорядженням В.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 справу № 910/5643/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко О.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТзДВ "Тхорівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/5643/21, розгляд справи призначено на 06.03.2025 о 14 год 00 хв.
У зв'язку з поданим позивачем клопотанням про відкладення та неявкою представників позивача, відповідача 3 та третьої особи у судове засідання, яке відбулось 06.03.2025, колегією суддів відкладено розгляд апеляційної скарги ТзДВ "Тхорівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/5643/21 на 27.03.2025 о 14 год 00 хв, про що винесено відповідну ухвалу.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 справу №910/5643/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТзДВ "Тхорівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/5643/21, розгляд справи призначено на 01.05.2025 о 15 год 20 хв.
У судовому засіданні 01.05.2025 та 22.05.2025 колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву з розгляду справи №910/5643/21 до 15 год 40 хв 22.05.2025 та 15 год 20 хв 02.07.2025 відповідно, про що повідомлено учасників справи постановленими ухвалами за результатами таких засідань.
Позиція інших учасників справи.
05.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ГУ ДКС у Київській області (відповідача 1) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, оскільки оскаржуване рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає. При цьому відповідач 1 зазначає, що зі змісту матеріалів справи слідує, що ГУ ДКС у Київській області жодних прав та інтересів позивача не порушено, у правовідносини щодо спірних питань сторони не вступили і, відповідно, ним шкоди позивачеві не завдано.
12.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду від прокуратури (відповідача 2) надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача (надіслано поштою 08.04.2024), в якому викладено прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення у даній справі залишити без змін.
За твердженням відповідача 2, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов обгрунтованого та мотивованого висновку про відсутність усіх складових деліктної відповідальності, з огляду на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що мала місце бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури, не надано доказів заподіяння йому матеріальної шкоди, причинного зв'язку між рішеннями, діями або бездіяльністю цих органів і шкодою, що відповідно до приписів чинного законодавства є його процесуальним обов'язком, а також, враховуючи факт повернення позивачу органами досудового розслідування та прокуратури тимчасово вилученого у передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку майна, викладені позивачем в апеляційній скарзі обставини та факти не можуть бути належною правовою підставою для стягнення на його користь матеріальної шкоди у розмірі 12 040 628,72 грн, а також похідних від неї вимог про стягнення 2 200 000,00 упущеної вигоди та 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
12.04.2024 від ГУ ДФС у Київській області (відповідача 3) до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (надіслано поштою 08.04.2024), в якому останнє просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
За узагальненими доводами відповідача 3 суд першої інстанції у даній справі ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
05.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ДП "Укрспирт" (третя особа) надійшов відзив (пояснення) на апеляційну скаргу, в якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.
Заперечення третьої особи проти вимог апеляційної скарги полягають у такому:
-обставини, встановлені ухвалами Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018 №760/9462/18, від 05.02.2019 №760/32578/18, від 12.02.2019 №760/20401/18, від 17.06.2020 №760/9474/20 відповідно до положень статті 75 ГПК України не мають преюдиційного значення при розгляді цієї справи, оскільки ДП "Укрспирт" не приймало участі при їх прийнятті, а отже має право на спростування встановлених обставин;
-ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва не можуть встановлювати право власності на спірне майно, ТзДВ "Тхорівське" в обгрунтування поданого у цій справі позову має надати документи на підтвердження наявності у нього права власності на таке майно;
-майно, вказане в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 у справі №760/9474/20 є власністю ДП "Тхорівський спиртовий завод" (правонаступником якого є ДП "Укрспирт"), частина з якого відповідно до акта №2 від 20.09.2011 передана на матеріально-відповідальне зберігання ПАТ "Компанія "Ельба", автонавантажувач ДВ 1792,45 (кара) списано з балансу ДП "Укрспирт" у зв'язку з фізичним зносом та моральною застарілістю; інвентарні номери майна, вказані в ухвалі, не належать ТзДВ "Тхорівське";
-згідно з договором від 02.04.2021 №7/21 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна Тхорівського місця проведення діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" власником цього окремого майна є ТОВ "СКН "Сучасна комерційна нерухомість";
-надані позивачем до матеріалів цієї справи звіти від 02.06.2021 та від 01.06.2021 про незалежну оцінку вартості товаро-матеріальних цінностей, підготовлені ТОВ "ЄСП Капітал" не відповідають вимогам частини 7 статті 98 ГПК України, оскільки не містять застереження щодо попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У додатковому поясненні прокуратури, яке надійшло до суду апеляційної інстанції 26.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", відповідач 2 наводить перелік майна, яке вилучено під час проведення обшуків з 04.04.2018 по 17.04.2018, з 29.11.2018 по 30.11.2018, та повернуто позивачу згідно з протоколами від 04.04.2019, в яких містяться підписи учасників процесуальнії дії, в тому числі власника майна та директора ТзДВ "Тхорівське" Глави О.О. , адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТзДВ "Тхорівське", та слідчого, який здійснював повернення.
Щодо тимчасово вилученого майна під час обшуку, проведеного з 16.07.2018 по 19.07.2018, перелік якого вказаний в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 17.06.2020, якою задоволено клопотання ТзДВ "Тхорівське" про його повернення, то відповідач 2 у додатковому поясненні стверджує, що частина цього майна не є власністю позивача та перебуває у законного власника ДП "Укрспирт".
На даний час, як вказує відповідач 2 у додатковому поясненні, неповернутим позивачу майном, яке було вилучено згідно з протоколом обшуку від 16.07.2018, є виключно 68 118 л рідини з запахом спирту, 20 полімерних кубовиків об'ємом 1 000 л кожен, ректифікаційна колона, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №32019110000000006 та за результатами його судового розгляду судом буде вирішена доля вказаних речових доказів відповідно до статті 100 Кримінального кодексу України.
02.07.2025 представником відповідача 2 за результатами вивчення та аналізу змісту додаткових пояснень позивача та вказаного в них переліку неповернутого, на його думку, майна підготовлено та надано до суду апеляційної інстанції порівняльну таблицю, в якій зазначено документ, на підставі якого повернуто позивачу перелічене майно. При цьому представником прокуратури зауважено, що довільне найменування позивачем окремого майна унеможливило його ідентифікацію з переліком майна, зазначеним в протоколах про повернення майна.
Явка представників сторін.
У судове засідання 02.07.2023 з'явилися представники позивача та відповідачів 1, 2, 3.
Третя особа не забезпечила участь у судовому засіданні свого представника, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не зверталася.
Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти Україн, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника третьої особи.
Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просить їх задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача 1 заперечив вимоги апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача 2 просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача 3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДФС у Київській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 204, частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 204 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У межах зазначеного кримінального провадження на підставі ухвал Солом'янського районного суду м. Києва прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області та службовими особами слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області надано дозвіл на проведення обшуку за місцем знаходження виробничих потужностей Публічного акціонерного товариства "Компанія "Ельба" по вул. Сквирська, 42, с. Тхорівка, Сквирського району Київської області, які орендувало ТзДВ "Тхорівське" у ПАТ "Компанія "Ельба", з метою вилучення знаряддя кримінального правопорушення (щодо незаконного виготовлення спиртовмісних рідин, що становлять загрозу життю та здоров'ю людей).
У ході проведення обшуків з 04.04.2018 по 17.04.2018, з 16.07.2018 по 17.07.2018, з 29.11.2018 по 30.11.2018 було вилучено обладнання, продукція, сировина, які перебували і виявлені за вказаною адресою, та передано слідчими органами ДФС у Київській області на зберігання ДП "Укрспирт".
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018 у справі № 760/9462/18 скаргу адвоката Войнової Т.М., подану в інтересах ТзДВ "Тхорівське", на бездіяльність слідчого ОВС ВРКП СУ ДФС у Київській області, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, задоволено. Зобов'язано уповноважену особу (слідчого/прокурора) у кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 204 КПК України, повернути тимчасово вилучене майно (за переліком на 6 сторінках), яке було вилучено слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС Київської області в ході обшуку в період з 04.04.2018 по 17.04.2018.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 760/32578/18 скаргу адвоката Борух С.В., подану в інтересах ТзДВ "Тхорівське" на бездіяльність слідчого з ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС в Київській області, яка виразилася у неповерненні тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.02.2018, задоволено частково.
Зобов'язано уповноваженого слідчого з ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС в Київській області, який здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018, повернути ТзДВ "Тхорівське" вилучене під час обшуку, проведеного 29.11.2018 та 30.11.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, а саме: 13 (тринадцять) ємкостей (єврокубів), концентрату естеро-сивушного в кількості 9000 (дев'ять тисяч) літрів, розпалювача гелевого в євро кубі в кількості 900 (дев'ятсот) літрів, омивач скла (-22) в євро кубі 500 (п'ятсот) літрів, засобу проти обмерзання "Зима-У" в кількості 7370 (сім тисяч триста сімдесят) літрів.
В задоволенні іншої частини скарги (щодо визнання протиправною бездіяльності прокурора, слідчого щодо невинесення постанови про повернення речей) відмовлено.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 у справі № 760/20401/18 скаргу адвоката Войнової Т.М. в інтересах ТзДВ "Тхорівське" на бездіяльність уповноважених осіб ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, задоволено.
Зобов'язано уповноваженого слідчого з ОВС СУ ФР ДФС в Київської області, який здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018, повернути ТзДВ "Тхорівське", вилучене під час обшуку, проведеного з 16.07.2018 по 19.07.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, сировину, а саме: -кубичні бочки об'ємом 1 000 літрів, які заповнені рідиною у кількості 26 шт., в яких знаходиться розчинник органічний універсальний технічний "Сольвент"; - рідину у кількості 15 000 літрів, а саме концентрат естеро-сивушний.
17.04.2019 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 760/10228/19 скаргу адвоката Боруха С.В., який діє в інтересах ТзДВ "Тхорівське", на бездіяльність прокурора, слідчого щодо невиконання ухвал Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019 та 12.02.2019 задоволено частково.
Визнано бездіяльність слідчого та прокурора, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018, щодо невиконання ухвал Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, від 05.02.2019 та від 12.02.2019 протиправною.
У задоволенні решти вимог скарги (встановлення строку процесуальному прокурору для виконання ухвал Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019 та 12.02.2019) відмовлено.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 у справі № 760/9474/20 скаргу адвоката Борух С.В., подану в інтересах ТзДВ "Тхорівське", на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні майна вилученого під час обшуку у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018, задоволено.
Визнано бездіяльність прокурора, слідчого ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС у Київській області щодо неповернення майна ТзДВ "Тхорівське" в кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018 протиправною.
Зобов'язано процесуального слідчого з ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС у Київській області повернути ТзДВ "Тхорівське" вилучене у нього під час обшуку з 16.07.2018 по 19.07.2018 у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018 за адресою: вул. Сквирська, 42, с. Тхорівка, Сквирського району, Київської області майно, а саме:
-конвеєр КПП-500 № 1 інвентарний № 266 - 1 шт.;
-конвеєр КПП-500 № 2 для очистки зерна інв. № 267 - 1 шт.;
-блок управління зерноочисних машин № 1 інв. № 750 - 1 шт.;
-блок управління зерноочисних машин № 2 інв. № 751 -1 шт.;
-автонавантажувач ДВ 1792, 45 (Кара) інв. № 764 - 1 шт.;
-ніж в зборі інв. № 752;
-пресформи для виготовлення тари № 2 інв. № 703 - 1 шт.;
-пресформи для виготовлення тари № 1 інв. № 704 - 1 шт.;
-датер 04-6 одгн. Стр. є блок магній інв. № 765 - 1 шт.;
-датер 04-6 одн. Стр. Стр. ІЗол. інв. № 104845 - 1 шт.;
-компресор РМ - 3130,00/500/1400 інв. 809 - 1 шт.;
-МПО "Кокон" (машина для пакування) інв. 462 - 1 шт.;
-МУЛ -320 натягувач стрічки інв. № 785 - 1 шт.;
-направляюча для плоскої тари інв. № 602 - 1 шт.;
-направляюча для плоскої тари інв. № 603 - 1 шт.;
-пристрій для термодруку інв. № 769 - 1 шт.;
-УПМ-500 ПО-2 інв. № 461 - 1 шт.;
-ваги інв. № 802;
-бочка зальна об'ємом інв. № 47 (об'ємом 4 тис. літрів) - 1 шт.
Вважаючи, що всупереч ухвалам, якими суд зобов'язав прокурора/слідчого повернути майно, вилучене у позивача під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №320188110000000020, вказане майно у повному обсязі повернуто не було, позивач звернувся з позовом у даній справі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з Державного бюджету України матеріальної шкоди в розмірі 12 040 628,72 грн, упущеної вигоди в розмірі 2 200 000,00 грн та моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн.
На підтвердження розміру відшкодування завданих матеріальних збитків позивачем надано Звіт від 01.06.2021 та Звіт від 02.06.2021 (далі - Звіт 1 та Звіт 2 відповідно) про незалежну оцінку вартості товаро-матеріальних цінностей, що виготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄСП Капітал", яке має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 671/18 від 23.08.2018, виданий Фондом державного майна України. Звіти виконані експертом Пасько Оленою Павлівною (експерт по оцінці майна, сертифікат Фонду державного майна України і Міжнародного інституту бізнесу МФ № 3973 від 12.11.2005).
За даними Звіту 1 об'єктом оцінки визначено: товаро-матеріальні цінності (згідно з переліком - у кількості 48 од.), які перебувають на балансі ТзДВ "Тхорівське"; метою оцінки: визначення ринкової вартості майна для прийняття управлінських рішень; дата оцінки: 17.06.2020. За висновком експерта ринкова вартість обладнання (апарат для нанесення етикеток, пластикові ємності, апарат для розливання, компресор та інше (відповідно до переліку, наведеному у цьому Звіті), які перебувають на балансі ТзДВ "Тхорівське", станом на 17.06.2020 склала (без урахування ПДВ) 5 130 844,17 грн.
Зі змісту Звіту 2 убачається, що об'єктом оцінки за ним були товарно-матеріальні цінності - продукція (згідно з переліком у кількості 168 позицій) та сировина (згідно з переліком у кількості 13 позицій), які перебувають на балансі ТзДВ "Тхорівське"; мета оцінки: визначення ринкової вартості майна для прийняття управлінських рішень; дата оцінки: 06.08.2018. За висновком експерта ринкова вартість товарно-матеріальних цінностей: продукції (омивачі скла, розморожувачі скла, вода дистильована, авто шампунь, засоби для хімчистки, розпалювачі вогню, гелеві розпалювачі та інше (відповідно до переліку, наведеному у Звіті 2)) та сировини ("євро куб", рідина в цистернах з характерним запахом спирту розпалювачі та інше (відповідно до переліку, наведеному у Звіті 2), які перебувають на балансі ТзДВ "Тхорівське" та входять до складу об"єкта оцінки, станом на 06.08.2018 склала (без урахування ПДВ) 6 909 784,55 грн.
Наполягаючи на приналежності вилученого під час обшуків та неповернутого майна на праві власності саме позивачу, останній надав до матеріалів справи такі докази в копіях: договір № 11-08/15 купівлі-продажу концентрату естеро-сивушного від 11.08.2016; договір поставки концентрату естеро-сивушного на внутрішній ринок № 9 від 30.12.2016; договір поставки концентрату естеро-сивушного на внутрішній ринок № 8 від 15.02.2018; договір поставки № 25/06/2017 від 25.06.2017; товарно-транспортні накладні № П04Мр000047, № П04Мр000034, № П04Мр000047, № П04Сн000025, № П04Сн00005, № П04Сн000042, № П04Сн000089 № П04Фв000009, № П04Мр000018, № П04Мр000024, № П04Мр000018 на переміщення спирту етилового; накладні на передачу готової продукції № 277 від 05.07.2017, № 7 від 02.01.2018, № 37 від 01.02.2018, № 51 від 01.02.2018, № 59 від 05.02.2018, № 77 від 03.04.2017, № 59 від 02.02.2018, № 187 від 06.10.2017, № 107 від 01.03.2018, № 25 від 15.01.2018, № 26 від 15.01.2018, № 98 від 12.03.2018, № 99 від 14.03.2018, № 118 від 01.03.2018, № 100 від 14.03.2018, № 190 від 10.10.2017, № 97 від 12.03.2018, № 117 від 05.03.2018, № 109 від 01.03.2018, № 107 від 01.03.2018, № 103 від 01.03.2018, № 108 від 01.03.2018, № 40 від 01.02.2018, № 50 від 01.02.2018, № 42 від 01.02.2018, № 263 від 05.12.2016, № 121 від 06.06.2017, № 118 від 19.06.2017, № 184 від 03.10.2017, № 283 від 12.12.2016, № 125 від 24.05.2016, № 108 від 01.03.2018, № 58 від 07.03.2017, № 59 від 07.03.2017, № 56 від 06.03.2017, № 33 від 02.02.2016, № 74 від 27.03.2017, №147 від 01.08.2017, № 58 від 07.03.2017, № 31 від 02.02.2017, №181 від 02.10.2017, № 265 від 12.12.2016, № 141 від 04.07.2017, № 129 від 04.07.2017, №17 від 01.03.2018, №11 від 01.02.2018, №3 від 03.01.2018, №148 від 01.11.2017, №24 від 10.11.2016, №155 від 14.12.2017.
Також позивачем надано видаткові накладні на придбання продукції / матеріалів (в копіях): №19 від 16 лютого 2017 р., №6 від 03 лютого 2016 р., №261004 від 28 жовтня 2016 р., №051216 від 05 грудня 2016 р., №21 від 10 березня 2017 р., №77 від 06 березня 2017 р., №РН-0005360 від 20 квітня 2016 р., №1475 від 02 листопада 2016 р., №83 від 01 грудня 2017 р., №73 від 01 листопада 2017 р., №619 від 04 листопада 2016 р., №61 від 01 вересня 2017 р., №19 від 25 травня 2017 р., №16 від 02 травня 2017 р., №20 від 03 травня 2017 р., №628 від 25 листопада 2016 р., №624 від 18 листопада 2016 р., №622 від 14 листопада 2016 р., №621 від 07 листопада 2016 р., №615 від 19 жовтня 2016 р., №616 від 18 жовтня 2016 р., №РН-02702/4 від 27 лютого 2017 р., №А-000611/2 від 06 листопада 2017 р., №РН-01312/1 від 13 грудня 2016 р., №РН-00217 від 07 лютого 2017 р., №1РН-01476 від 07 серпня 2017 р., №РН-02202 від 21 жовтня 2016 р., №РН-02585 від 06 грудня 2016 р., №РН-02460 від 22 листопада 2016 року; №РН-02133 від 13 жовтня 2016 р., №РН-02461 від 06 березня 2018 р., №РН-02436 від 14 грудня 2017 р., №РН-02208 від 15 листопада 2017 р., №РН-00800 від 27 квітня 2017 р., №РН-00194 від 02 лютого 2017 р., №РН-00180 від 01 лютого 2017 р., №РН-02659 від 14 грудня 2016 р., №РН-00317 від 25 жовтня 2017 р., №РН-0000008 від 10 січня 2018 р., №1355 від 14 листопада 2016 р., №25 від 17 січня 2017 р., №732 від 03 жовтня 2017 р., №1552 від 27 грудня 2016 р., №1490 від 08 грудня 2016 р., №1551 від 27 грудня 2016 р., №03103255 від 22 грудня 2016 р., №0300209 від 31 січня 2017 р., №РН-0070 від 22 березня 2017 р., №РН-0284 від 25 вересня 2017 р., №РН-0290 від 28 вересня 2017 р., №РН-0317 від 25 жовтня 2017 року; №РН-0067 від 22 березня 2017 р., №1882 від 17 листопада 2017 р., №396 від 20 березня 2017 р., №351 від 09 березня 2017 р., №2581 від 29 грудня 2016 р., №2457 від 12 грудня 2016 р., №2439 від 09 грудня 2016 р., №2401 від 05 грудня 2016 р., №921 від 20 червня 2017 р., №1485 від 20 вересня 2017 р., №1493 від 21 вересня 2017 р., №574 від 06 березня 2018 р., №7 від 04 січня 2018 р., №7-1 від 05 січня 2018 р., №5835 від 21 грудня 2017 р., №185 від 07 березня 2018 р.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Спір між сторонами виник щодо реальних збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди, завданих позивачу, за його твердженням, протиправними діями слідчих органів Державної фіскальної служби в Київській області та прокуратури на підставі статей 22, 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Отже підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (див. аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, передбаченого статтею 11 ЦК України внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
Обґрунтовуючи позов нормами статей 41, 56 Конституції України, статей 1173, 1174, 1176 ЦК України, ТзДВ "Тхорівське" вказувало на те, що збитки, заявлені до стягнення у розмірі 14 740 628, 72 грн, понесені ним у зв'язку з незаконною бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Київської обласної прокуратури, які не виконали вимоги статті 169 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо повернення тимчасово вилученого, внаслідок чого підприємству завдано майнової шкоди.
У статті КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
У частині 4 статті 168 цього Кодексу унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 (далі - Порядок, Порядок № 1104), визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до пункту 27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1 - 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.
Пунктом 6 Порядку визначено, що у разі закриття слідчим, дізнавачем, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, дізнавача, прокурора.
За змістом частини 1 статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною п'ятою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
Таким чином, спричинення шкоди у вигляді втрати (знищення, пошкодження) належного ТзДВ "Тхорівське" майна, тимчасово вилученого в порядку статей 167, 168 КПК України у ході здійснення кримінального провадження №320181100000000020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 204 КК України, повинно бути доведено та підтверджуватись належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Досліджуючи наявні у справі докази, якими сторони підтверджували заявлені вимоги та заперечення щодо обставин, які входять в предмет доказування у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.
З матеріалів справи убачається та сторонами не заперечується, що в межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 204 КК України, за місцезнаходженням виробничих потужностей ПАТ "Компанія "Ельба" за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, проведені санкціоновані обшуки, зокрема:
- на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02.04.2018 в період з 04.04.2018 по 17.04.2018, в процесі якого вилучено обладнання, продукція та сировина, що підтверджується протоколом обшуку від 04.04.2018;
-на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11.07.2018 в період з 16.07.2018 по 19.07.2018 за результатами якого вилучено обладнання та рідина з характерним запахом спитру, що підтверджується протоколом обшуку від 16.07.2018;
-на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29.11.2018 в період з 29.11.2018 по 30.11.2018, в ході якого вилучено рідину з характерним запахом спирту, що підтверджується протоколом обшуку від 29.11.2018.
У подальшому, за результатами розгляду скарг адвокатів, поданих в інтересах ТзДВ "Тхорівське", на бездіяльність слідчого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області, яка полягала у неповерненні вилученого майна, слідчими суддями Солом'янського районного суду м. Києва прийнято ухвали про задоволення /часткове задоволення зазначених скарг та зобов'язано слідчого/прокурора у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018 повернути ТзДВ "Тхорівське" тимчасово вилучене майно, а саме:
- омивач скла LedoCool, розморожував скла "ARTIKA" та інше майно за переліком на 6 сторінках, яке було вилучено слідчим управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області в ході обшуку в період з 04.04.2018 по 17.04.2018 (ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018 у справі №760/9264/18);
- 13 (тринадцять) ємкостей (єврокубів), концентрату естеро-сивушного в кількості 9 000 (дев'ять тисяч) літрів, розпалювача гелевого в єврокубі в кількості 900 (дев'ятсот) літрів, омивач скла (-22) в єврокубі 500 (п'ятсот) літрів, засобу проти обмерзання "Зима-У" в кількості 7 370 (сім тисяч триста сімдесят) літрів, що вилучені під час обшуку, проведеного 29.11.2018 та 30.11.2018 (ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі №760/32578/18);
-кубичні бочки об'ємом 1 000 літрів, які заповнені рідиною у кількості 26 шт., в яких знаходиться розчинник органічний універсальний технічний "Сольвент"; рідину у кількості 15 000 літрів, а саме концентрат естеро-сивушний, що вилучені під час обшуку, проведеного з 16.07.2018 по 19.07.2018 (ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 у справі № 760/20401/18);
-конвеєр КПП-500 № 1 інвентарний № 266 - 1 шт., конвеєр КПП-500 № 2 для очистки зерна інв. № 267 - 1 шт., блок управління зерноочисних машин № 1 інв. № 750 - 1 шт., блок управління зерноочисних машин № 2 інв. № 751 -1 шт., автонавантажувач ДВ 1792, 45 (Кара) інв. № 764 - 1 шт., ніж в зборі інв. № 752, пресформи для виготовлення тари № 2 інв. № 703 - 1 шт., пресформи для виготовлення тари № 1 інв. № 704 - 1 шт., датер 04-6 одгн. Стр. є блок магній інв. № 765 - 1 шт., датер 04-6 одн. Стр. Стр. ІЗол. інв. № 104845 - 1 шт., компресор РМ - 3130,00/500/1400 інв. 809 - 1 шт., МПО "Кокон" (машина для пакування) інв. 462 - 1 шт., МУЛ -320 натягувач стрічки інв. № 785 - 1 шт., направляюча для плоскої тари інв. № 602 - 1 шт., направляюча для плоскої тари інв. № 603 - 1 шт., пристрій для термодруку інв. № 769 - 1 шт., УПМ-500 ПО-2 інв. № 461 - 1 шт., ваги інв. № 802, бочка зальна об'ємом інв. № 47 (об'ємом 4 тис. літрів) - 1 шт, вилучені під час обшуку з 16.07.2018 по 19.07.2018 (ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 у справі № 760/9474/20).
Відповідачем 2 в обгрунтування заперечень щодо заявлених вимог надано докази, якими підтверджується вчинення старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Ломовцевим М. процесуальних дій щодо виконання ухвал слідчих суддів Солом'янського районного суду м. Києва, зокрема, трьох протоколів повернення тимчасово вилученого майна від 04.04.2019.
Досліджуючи зміст зазначених протоколів, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що відповідно до:
-протоколу повернення тимчасово вилученого майна від 04.04.2019, складеного на території Тхорівського відділення ДП "Укрспирт", на виконання ухвали суду про повернення майна, вилученого у ході проведення обшуку 04.04.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, слідчим повернуто ТзДВ "Тхорівське" в повному обсязі майно, а саме: омивач скла LedoCool, розморожувач скла "Artika" та інше майно за переліком на 6 сторінках. Зазначені обставини підтверджуються наявними в досліджуваному протоколі підписами учасників процесуальної дії, в тому числі директора ТзДВ "Тхорівське" - Глави О.О., адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТзДВ "Тхорівське", та слідчого, який здійснював повернення майна, а також переліком вказаного у ньому майна, який є повністю тотожним переліку майна, зазначеному в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018 у справі №760/9462/18;
- протоколу повернення тимчасово вилученого майна від 04.04.2019, складеного на території Тхорівського відділення ДП "Укрспирт", на виконання ухвали суду про повернення майна, вилученого у ході проведення обшуку 16.07.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, слідчим повернуто ТзДВ "Тхорівське" ємності об'ємом 1000 літрів, які повністю заповнені рідиною з характерним запахом спирту у кількості 26 шт., а також рідину з характерним запахом спирту у кількості 15 000 літрів, всього 41 000 літрів рідини з характерним запахом спирту. Зазначені обставини підтверджуються наявними в досліджуваному протоколі підписами учасників процесуальної дії, в тому числі володільцем майна - представником ТзДВ "Тхорівське" - Глави О.О., адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТзДВ "Тхорівське", та слідчого, який здійснював повернення майна, а також переліком вказаного у ньому майна, що відповідає найменуванню та обсягам, вказаним в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 у справі № 760/20401/18;
-протоколу повернення тимчасово вилученого майна від 04.04.2019, складеного на території Тхорівського відділення ДП "Укрспирт", на виконання ухвали суду про повернення майна, вилученого у ході проведення обшуку 29.11.2018 та 30.11.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, слідчим повернуто ТзДВ "Тхорівське" рідину із характерним запахом спирту у кількості 10 480 літрів та 6000 літрів, що містяться в ємкостях (єврокубах). Зазначені обставини підтверджуються наявними в досліджуваному протоколі підписами учасників процесуальної дії, в тому числі володільцем майна - представником ТзДВ "Тхорівське" - Глави О.О., адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТзДВ "Тхорівське", та слідчого, який здійснював повернення майна, а також переліком вказаного у ньому майна та посиланням на дату проведення обшуку, що, у свою чергу, свідчить про виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі №760/32578/18.
Вказані протоколи про повернення тимчасово вилученого майна будь-яких застережень та зауважень учасників процесуальних дій не містять, представниками позивача не оскаржені в установленому процесуальним законодавством порядку.
Надаючи оцінку вказаним протоколам про повернення тимчасово вилученого майна, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про те, що 04.04.2019 на території Тхорівського відділення ДП "Укрспирт" слідчим Ломовцевим М.С. було оголошено та лише ознайомлено представника позивача та адвоката з такими протоколами без здійснення самої передачі зазначеного в цих протоколах майна, оскільки: 1) зі змісту протоколів убачається, що ними засвідчено саме факт повернення майна; 2) адвокат позивача, який має відповідний професійний рівень та наділений відповідними повноваженнями, не міг та не мав права підписати протоколи без перевірки їх змісту та перевірки майна, яке за ними повертається до підписання цих протоколів; 3) при ідентичності змісту щодо вчиненої процесуальної дії у всіх складених слідчим та підписаних представниками позивача протоколах від 04.04.2019, позивач у позовній заяві підтверджує факт повернення йому майна за одним із цих протоколів на виконання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 у справі №760/20401/18 у повному обсязі, за відсутності інших доказів на підтвердження цього майна.
Встановлені обставини підтверджують виконання 04.04.2019 старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Ломовцевим М. вимог про повернення позивачу тимчасово вилученого майна за ухвалами слідчих суддів Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018 у справі №760/9462/18 та від 12.02.2019 у справі № 760/20401/18 у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на виконання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі №760/32578/18 позивачу повернуто майно в повному обсязі, а саме: рідину із характерним запахом спирту у кількості 10480 літрів та 6000 літрів, про що старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Ломовцевим М. складено відповідний протокол від 04.04.2019.
Дійсно, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 760/32578/18 задоволено клопотання ТзДВ "Тхорівське" про повернення тимчасово вилученого у ході проведеного 29.11.2018 та 30.11.2018 обшуку майна, а саме: 13 (тринадцять) ємностей (єврокубів), концентрату естеро-сивушного в кількості 9000 (дев'ять тисяч) літрів, розпалювача гелевого в євро кубі в кількості 900 (дев'ятсот) літрів, омивач скла - 22 в євро кубі 500 (п'ятсот) літрів, засобу проти обмерзання "Зима-У" в кількості 7370 (сім тисяч триста сімдесят) літрів.
Проте, як убачається із доданого позивачем до позовної заяви доказу - копії протоколу обшуку від 29.11.2018 з додатками, складеного під час проведення обшуку в період з 29.11.2018 по 30.11.2018 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32018110000000020, в ході проведеного обшуку було вилучено рідину із характерним запахом спирту у кількості 10480 літрів, що містилась в 13 ємностях (єврокубах) та 6000 літрів рідини із характерним запахом спирту, що містилася в цистерні.
Жодних інших доказів на підтвердження обставин про вилучення в процесі цього обшуку іншого майна, яке наведене в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 760/32578/18, матеріали даної справи не містять. Позивачем таких доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Отже, за встановлених обставин повного виконання ухвал Солом'янського районного суду м. Києва, постановлених слідчими суддями 06.08.2018 у справі №760/9462/18, 05.02.2019 у справі №760/32578/18 та 12.02.2019 у справі № 760/20401/18, про зобов'язання слідчого/прокурора у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018 повернути ТзДВ "Тхорівське" тимчасово вилучене майно, спростовуються доводи позивача про протиправну бездіяльність слідчого та прокурора стосовно невиконання цих ухвал.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає помилковими посилання позивача в обгрунтування неправомірних дій (бездіяльності) слідчого/прокурора у спірних правовідносинах на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 17.04.2019 у справі №760/10228/19.
Так, зі змісту вказаної ухвали убачається, що частково задовольняючи скаргу адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТзДВ "Тхорівське", та визнаючи протиправною бездіяльність слідчого та прокурора, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018, щодо невиконання ухвал Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019 та 12.02.2019, слідчим суддею не досліджено та не надано оцінки фактам повернення тимчасово вилученого майна на виконання вимог зазначених ухвал, яке станом на дату винесення даної ухвали вже відбулось відповідно до протоколів повернення тимчасово вилученого майна від 04.04.2019, складених посадовою особою ГУ ДФС у Київській області за участі представників ТзДВ "Тхорівське".
Щодо виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 у справі №760/9474/20 у відповідності до наявних у даній справі, що розглядається, доказів судом апеляційної інстанції встановлено таке.
Вказаною ухвалою було зобов'язано процесуального слідчого з ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС у Київській області повернути ТзДВ "Тхорівське" вилучене у нього під час обшуку з 16.07.2018 по 19.07.2018 у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018 за адресою: вул. Сквирська, 42, с. Тхорівка, Сквирського району, Київської області майно, а саме:
-конвеєр КПП-500 № 1 інвентарний № 266 - 1 шт.;
-конвеєр КПП-500 № 2 для очистки зерна інв. № 267 - 1 шт.;
-блок управління зерноочисних машин № 1 інв. № 750 - 1 шт.;
-блок управління зерноочисних машин № 2 інв. № 751 -1 шт.;
-автонавантажувач ДВ 1792, 45 (Кара) інв. № 764 - 1 шт.;
-ніж в зборі інв. № 752;
-пресформи для виготовлення тари № 2 інв. № 703 - 1 шт.;
-пресформи для виготовлення тари № 1 інв. № 704 - 1 шт.;
-датер 04-6 одгн. Стр. є блок магній інв. № 765 - 1 шт.;
-датер 04-6 одн. Стр. Стр. ІЗол. інв. № 104845 - 1 шт.;
-компресор РМ - 3130,00/500/1400 інв. 809 - 1 шт.;
-МПО "Кокон" (машина для пакування) інв. 462 - 1 шт.;
-МУЛ -320 натягувач стрічки інв. № 785 - 1 шт.;
-направляюча для плоскої тари інв. № 602 - 1 шт.;
-направляюча для плоскої тари інв. № 603 - 1 шт.;
-пристрій для термодруку інв. № 769 - 1 шт.;
-УПМ-500 ПО-2 інв. № 461 - 1 шт.;
-ваги інв. № 802;
-бочка зальна об'ємом інв. № 47 (об'ємом 4 тис. літрів) - 1 шт.
При цьому судом першої інстанції при дослідженні обставин повернення /неповернення позивачу майна за вказаною ухвалою правомірно взято до уваги докази, надані до матеріалів справи ДП "Укрспирт", а саме: копію Акта № 3 від 20.09.2011 прийому-передачі основних засобів, які належать ДП "Тхорівський спиртовий завод" і передаються на матеріально-відповідальне зберігання ПАТ "Компанія "Ельба"; копію інвентарного опису основних засобів на 24.10.2013; копію акта № 2 від 30.09.2014 приймання передачі основних засобів; копію відомостей руху основних засобів і НМА Тхорівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" станом на 01.01.2019; копію акта списання основних засобів від 28.10.2020.
Як встановлено судом першої інстанції, частина із зазначеного в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 у справі №760/9474/20 майна відповідно до Акта № 3 від 20.09.2011 була передана уповноваженим з проведення реорганізації ДП "Тхорівський спиртовий завод" на матеріально-відповідальне зберігання ПАТ "Компанія "Ельба" (позиції 1, 2, 3, 6, 8, 9, 10, 11, 15, 20, 23 Акта № 3 від 20.09.2011).
У зв'язку з реорганізацією ДП "Тхорівський спиртовий завод" на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 672 від 28.07.2010 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" дане майно 30.09.2014 було передано від ДП "Тхорівський спиртовий завод" до ДП "Укрспирт" (позиції 1, 2, 5, 7, 8, 9, 10, 16, 19, 204, 205, 222, 223, 261, 262, 271, 289 Акта приймання-передач основних засобів від 30.09.2014).
Автонавантажувач ДВ 1792,45 (кара) 28.10.2020 списано з балансу ДП "Укрспирт" в зв'язку з фізичним зносом та моральною застарілістю.
Отже, на підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що майно вказане в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 у справі № 760/9474/20 не є власністю позивача. Зазначених обставин останній в апеляційній скарзі не спростував.
За таких обставин, суд першої інстанції також правильно відхилив доводи позивача про визнання протиправною бездіяльність прокурора та слідчого щодо неповернення позивачу майна, про яке йдеться в ухвалі Солом'янського районного суду від 17.06.2020 у справі №760/9474/20.
Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що відповідно до вимог статті 75 ГПК України:
- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4);
- обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6);
- правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (частина 7).
Натомість, обставини, встановлені в ухвалі суду у кримінальному провадженні та правова оцінка, надана судом у таких ухвалах певним фактам, зокрема належності позивачу на праві власності спірного майна, не мають преюдиційного значення для господарського суду при розгляді цієї справи.
Вказані обставини мають доводитися позивачем і останній не звільняється від їх доказування у даній справі, що розглядається, з огляду на предмет і правові підстави позову, що грунтуються на нормах частини 1 статті 1166, частини 6 статті 1176 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що надані позивачем до матеріалів цієї справи копії договорів купівлі-продажу та поставки, товаро-транспортних накладних на внутрішнє переміщення сировини, накладних на передачу готової продукції, видаткових накладних на придбання продукції не є належними доказами на підтвердження права власності зазначених у цих документах концентрату естеро-сивушного, спирту етилового, готової продукції тощо, позивачу станом на момент проведення обшуку та тимчасового вилучення майна.
Такий висновок суду апеляційної інстанції грунтується на вимогах Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких кожна господарська операція, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, має бути підтверджена первинними бухгалтерськими документами. А з огляду на те, що спірне майно (сировина, готова продукція) визначається родовими ознаками, в процесі господарської діяльності позивача не лише придбавалось, переміщалось, а й реалізовувалось, тому за відсутності доказів про прийняття ТзДВ "Тхорівське" зазначених первинних бухгалтерських документів до обліку, їх систематизації на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку у відповідних звітних періодах, без результатів проведених інвентаризацій активів і зобов'язань, під час яких перевіряється і підтверджується їх наявність, стан і оцінка, суд апеляційної інстанції позбалений можливості встановити наявність залишків відповідної сировини та продукції, у тому числі виготовленої підприємством, станом на день проведення відповідних процесуальних дій, а отже і належності позивачу на праві власності цього майна.
При розгляді цієї справи, судом першої інстанції правомірно взято до уваги, що 15.01.2019 з матеріалів кримінального провадження № 32018110000000020 виділено матеріали за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 204 КК України, а саме: у незаконному виготовленні підакцизних товарів (спирту етилового) та зберіганні, шляхом відкриття підпільного цеху з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, виготовлених з недоброякісної сировини, що були вилучені у ході обшуку 04.04.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32019110000000006.
Відповідачем 2 надано до матеріалів цієї справи копію обвинувального акта від 28.02.2019 у кримінальному провадженні № 32019110000000006, у якому речовими доказами визнано частину майна, вилученого під час проведення обшуку 04.04.2018, а саме: алкогольна продукція - рідина із запахом спирту (прозора, синього і жовтого кольорів) у кількості 68 тис. 118 літрів, 20 полімерних кубовиків об'ємом 1000 літрів кожний, в яких міститься рідина з характерним запахом спирту в кількості 17 тис. літрів та ректифікаційна колона (що забезпечує масове виробництво спирту етилового).
Доля майна, яке перебуває в якості речового доказу в іншому кримінальному провадженні № 32019110000000006 (про неповернення якого заявлено у цій справі), має бути вирішена відповідно до статті 100 КПК України за результатами судового розгляду судом зазначеного кримінального провадження (справа № 376/523/19).
За таких обставин, наявність в матеріалах справи підписаних представниками позивача відповідних протоколів від 04.04.2019 про повернення на виконання вимог ухвал Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, від 05.02.2019, від 12.02.2019 тимчасово вилученого майна (протоколи позивачем не оскаржувались) у сукупності з доказами визнання частини цього майна речовими доказами в іншому кримінальному провадженні № 32019110000000006, ідентифікації частини спірного майна як такого, що належить третій особі, та списання частини товару з балансу третьої особи, відсутності доказів на підтвердження належності спірного майна позивачу на праві власності, свідчить про недоведеність позивачем неправомірності дій відповідачів 2 та 3, що полягають у невиконанні обов'язків з повернення позивачу вилученого під час проведених обшуків майна.
На підтвердження розміру заподіяної шкоди позивач надав до господарського суду звіт від 01.06.2021 та звіт від 02.06.2021 (далі - Звіт 1 та Звіт 2 відповідно) про незалежну оцінку вартості товаро-матеріальних цінностей, підготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄСП Капітал" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 671/18 від 23.08.2018, виданий Фондом державного майна України).
Звіти виконані експертом Пасько Оленою Павлівною (експерт по оцінці майна, сертифікат Фонду державного майна України і Міжнародного інституту бізнесу МФ № 3973 від 12.11.2005).
У Звіті 1 об'єктом оцінки є товаро-матеріальні цінності (згідно з переліком - у кількості 48 одиниць), які перебувають на балансі ТзДВ "Тхорівське"; метою оцінки: визначення ринкової вартості майна для прийняття управлінських рішень; датою оцінки: 17.06.2020. За результатами аналізу ринкової вартості товарно-матеріальних цінностей (обладнання), експертом зроблено висновок, що ринкова вартість обладнання (апарат для нанесення етикеток, пластикові ємності, апарат для розливання, компресор та інше (відповідно до переліку, наведеному у Звіті)), які перебувають на балансі ТДВ "Тхорівське" станом на 17.06.2020 склала (без урахування ПДВ) 5 130 844,17 грн.
У Звіті 2 об'єктом оцінки зазначено товарно-матеріальні цінності - продукція (згідно з переліком у кількості 168 позицій) та сировина (згідно з переліком у кількості 13 позицій), які перебувають на балансі ТзДВ "Тхорівське"; метою оцінки: визначення ринкової вартості майна для прийняття управлінських рішень; датою оцінки: 06.08.2018. Проаналізувавши ринкову вартість товарно-матеріальних цінностей, експертом зроблено висновок, що ринкова вартість товарно-матеріальних цінностей: продукції (омивачі скла, розморожувачі скла, вода дистильована, авто шампунь, засоби для хімчистки, розпалювачі вогню, гелеві розпалювачі та інше (відповідно до переліку, наведеному у Звіті)) та сировини ("євро куб", рідина в цистернах з характерним запахом спирту, розпалювачі та інше (відповідно до переліку, наведеному у Звіті), які перебувають на балансі ТДВ "Тхорівське" та входять до складу об'єкта оцінки, станом на 06.08.2018 склала (без урахування ПДВ) 6 909 784,55 грн.
Як убачається зі змісту вказаних Звітів, до складу об'єктів оцінки як за Звітом 1, так і за Звітом 2 включено товарно-матеріальні цінності (обладнання, продукція, сировина), які були повернуті позивачу згідно з протоколами повернення тимчасово вилученого майна від 04.04.2019.
Отже, Звіти від 01.06.2021 та від 02.06.2021 про незалежну оцінку вартості товаро-матеріальних цінностей, підготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄСП Капітал", не є належними та допустимими доказами щодо підтвердження розміру шкоди, завданої позивачу.
Водночас, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зазначення у вказаних Звітах про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та про те, що висновок підготовлено для подання до суду, з огляду на таке.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення Звітів).
За приписами частини 1 статті 3 вказаного Закону встановлено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Частиною 3 статті 3 цього Закону передбачено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини 1 статті 10 і частини 1 статті 11 вказаного Закону).
Статтею 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною 2 якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Отже, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Водночас, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна (частини 1, 2 статті 12 згаданого Закону).
Відповідно положень пункту 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, зі змінами (далі - Стандарт) звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Отже, подані позивачем на підтвердження, на його думку, обставин, на яких грунтуються заявлені ним вимоги, Звіти про оцінку майна, що виконані у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", є письмовими доказами у розумінні статті 91 ГПК України, а тому підлягають оцінці судом у порядку, встановленому статтею 86 ГПК України, у сукупності з іншими доказами у справі.
Зазначені Звіти про оцінку майна не є висновками експерта, у зв'язку з чим до них не можуть застосовуватися вимоги, передбачені положеннями статей 99-104 ГПК України.
Проте, зазначені обставини не нівелюють правильності висновку суду першої інстанції про визнання вказаних Звітів неналежними та недопустимими доказами у зв'язку з включенням до об'єктів оцінки у цих Звітах майна (товарно-матеріальних цінностей), яке було повернуто позивачу.
З огляду на викладене, обгрунтовуючи рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення матеріальної шкоди (реальних збитків) в сумі 12 040 628,72 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при невстановленні протиправної поведінки (бездіяльності) відповідачів 2 та 3, не доведеності розміру шкоди, а отже і причинно-наслідкового зв'язку між діями органів прокуратури та досудового розслідування і заподіяною шкодою, відсутній склад правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди.
Щодо вимоги позивача про стягнення 2 200 000,00 грн упущеної вигоди суд апеляційної інстанції зважає на таке.
Як вже зазначалося, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, так як частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Визначення категорії збитків наводиться також у частині 2 статті 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Згідно з частиною 2 цієї статті ГК України склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Отже, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов'язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц).
Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
Зазначені правові позиції в питанні критеріїв та підстав для стягнення упущеної вигоди неодноразово та послідовно викладалась, зокрема Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, а також Верховним Судом, зокрема в постановах: від 13.12.2018 у справі №923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, від 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі №910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18.
Крім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
Проте, позивачем на підтвердження заявленої до стягнення суми збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 200 000, 00 грн не наведено у позові (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) відповідного розрахунку, не доведено належними та допустимими доказами обставин наявності реальної можливості отримання ним доходу у такому розмірі, який не був отриманий ним виключно через дії (бездіяльність) відповідачів 2 та 3, протиправність яких, до речі, у даній справі також не доведена.
Отже, з огляду на встановлені обставини у сукупності з недоведеністю позивачем факту протиправної поведінки відповідачів 2 та 3, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 2 200 000,00 грн упущеної вигоди є обґрунтованим.
Поряд з цим, позивачем було заявлено до стягнення у даній справі з відповідачів 500 000, 00 грн моральної шкоди.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені статтею 1167 ЦК України, згідно з частиною 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з приписами чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача відповідачами 2 та 3 або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (частина 4 статті 23 ЦК україни).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, протиправність дій її заподіювача, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів 2 та 3 та завданням такої шкоди позивачу), у зв'язку з чим обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог у вказаній частині позову.
З огляду на дослідженні та встановлені у справі обставини, враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.07.2023, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з'ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі та, відповідно, не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Тхорівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/5643/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/5643/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5643/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 16.07.2025.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
А.І. Тищенко