вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2025 р. Справа № 910/12717/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.07.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025
повний текст рішення складено 13.03.2025
у справі № 910/12717/24 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 43 316 344,13 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач) про стягнення 40 981 463,39 грн., з них: основного боргу - 40 003 981,97 грн., інфляційних втрат - 482 513,16 грн. та 3% річних - 128 994,79 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0479-09021 від 01.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12717/24, ухвалено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
20.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/12717/24 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" 40 003 981,97 грн. заборгованості, 128 994,79 грн. 3% річних, 482 513,16 грн. інфляційних втрат та 487 385,87 грн. судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідачем допущено порушення умов договору в частині оплати наданих послуг за договором № 0479-09021 від 01.07.2019, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 40 003 981,97 грн., інфляційних втрат у розмірі 482 513,16 грн. та 3% річних у розмірі 128 994,79 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/12717/24, 31.03.2025 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/12717/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач, як оператор системи передачі, зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 1388 від 09.11.2017. Також скаржник зазначає, що законодавство забороняє відповідачу оплачувати послуги (в даному випадку позивачу) за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних зазначає, що він не користується коштами, які мали бути сплачені на користь позивача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у справі № 910/12717/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/12717/24.
17.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12717/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/12717/24 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
27.05.2025 від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12717/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 та призначено розгляд справи на 10.07.2025.
05.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/12717/24 без змін з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (надалі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - відповідач, замовник) укладено договір № 0479-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Додатковою угодою № 9 від 13.08.2024 до договору сторони домовилися викласти цей договір у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (надалі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Замовник сплачує постачальнику вартість послуг відповідно до умов цього Договору.
Вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (п. 2.1. договору).
В п. 8.1. договору сторони визначили строк дії договору з 01.07.2019 до 31.12.2024.
На виконання умов договору № 0479-09021 від 01.07.2019 у період з червня по серпень 2024 року позивачем надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 61 664 931,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг: № 06/2024 від 30.06.2024 на суму 20 780 276,05 грн., № 07/2024 від 31.07.2024 на суму 18 909 646,97 грн., № 08/2024 від 31.08.2024 на суму 21 975 008,33 грн., які підписано представниками сторін шляхом проставлення електронного цифрового підпису.
За надані послуги відповідач розрахувався лише частково у розмірі 21 660 949,38 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № ПУП004658 від 06.08.2024 на суму 4 156 055,21 грн., № ПУП005307 від 06.09.2024 на суму 6 234 082,82 грн., № ПУП005854 від 25.09.2024 на суму 393 026,08 грн., № ПУП005325 від 06.09.2024 на суму 3 781 929,39 грн., № ПУП005982 від 07.10.2024 на суму 4 395 001,67 грн., № ПУП006139 від 24.10.2024 на суму 159 997,87 грн., № ПУП006901 від 13.11.2024 на суму 806 873,74 грн., № ПУП007855 від 25.12.2024 на суму 125 692,56 грн., № ПУП007980 від 30.12.2024 на суму 89 705,16 грн., № ПУП008341 від 21.02.2025 на суму 365 973,47 грн.
Позивач стверджує, що ним у період з червня по серпень 2024 року надано відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на підставі договору, однак відповідач не здійснив оплату вартості цих послуг у повному обсязі, що призвело до порушення взятих на себе зобов'язань та прострочення термінів оплати, встановлених умовами договору та Порядку.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором за період з червня по серпень 2024 року становить 40 003 981,97 грн. Крім того, за порушення термінів оплати послуг за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 128 994,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 482 513,16 грн. за період прострочення з 07.08.2024 по 15.10.2024.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що несвоєчасна оплата постачальниками універсальних послуг коштів за договором про надання послуг передачі електричної енергії зумовлює накопичення заборгованості оператора системи передачі перед постачальниками універсальних послуг за надання послуги в рамках виконання спеціальних обов'язків. Крім того, відповідач вказує на необґрунтованість нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, між сторонами склались правовідносини, пов'язані із наданням послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, на підставі договору.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».
За змістом абзацу 1 ч. 8 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків.
Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі.
Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» на ПАТ «НЕК «Укренерго», який є ОСП об'єднаної енергетичної системи України, та ТОВ "Черкасиенергозбут", який виконує функції постачальника універсальних послуг, покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
У відповідності до абзацу 3 ч. 6 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за «зеленим» тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку «на добу наперед». Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за № 641 (зі змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (Порядок № 641), який поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (надалі - ПУП), оператора системи передачі (надалі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку (пункт 1.2 глави 1 Порядку № 641).
Згідно з п. 15.2. Порядку № 641 (у редакції, чинній у спірний період) протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п'яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.
Відповідно до п. 15.3. Порядку протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці (п. 15.4. Порядку № 641).
Судом встановлено, що постановами НКРЕКП від 31.07.2024 № 1409, від 03.09.2024 № 1573, від 01.10.2024 № 1702 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг, а саме:
- постановою від 31.07.2024 № 1409 (оприлюднена 01.08.2024) затверджено розмір послуги у червні 2024 року для ТОВ "Черкасиенергозбут" у розмірі 17 316 896,71 грн. без ПДВ;
- постановою від 03.09.2024 № 1573 (оприлюднена 04.09.2024) затверджено розмір послуги у липні 2024 року для ТОВ "Черкасиенергозбут" у розмірі 15 758 039,14 грн. без ПДВ;
- постановою від 01.10.2024 № 1702 (оприлюднена 03.10.2024) затверджено розмір послуги у липні 2024 року для ТОВ "Черкасиенергозбут" у розмірі 18 312 506,94 грн. без ПДВ;
Листом від 12.07.2024 № 2360-1/16В-2024 відповідачу направлено акт № 06/2024 від 30.06.2024 приймання-передачі наданих послуг та розрахунок вартості послуги у червні 2024 року, який відповідачем був підписаний та повернутий позивачу.
Відповідно до підписаного сторонами акту № 06/2024 приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2024 загальна вартість наданих у червні 2024 року послуг складає 20 780 276,05 грн. (з ПДВ).
Листом від 15.08.2024 № 2825-1/16В-2024 відповідачу направлено акт № 07/2024 від 31.07.2024 приймання-передачі наданих послуг та розрахунок вартості послуги у липні 2024 року, який відповідачем був підписаний та повернутий позивачу.
Відповідно до підписаного сторонами акту № 10/2024 приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2024 загальна вартість наданих у липні 2024 року послуг складає 18 909 646,97 грн. (з ПДВ).
Листом від 12.09.2024 № 3165-1/16В-2024 відповідачу направлено акт № 08/2024 від 31.08.2024 приймання-передачі наданих послуг та розрахунок вартості послуги у серпні 2024 року, який відповідачем був підписаний та повернутий позивачу.
Відповідно до підписаного сторонами акту № 08/2024 приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2024 загальна вартість наданих у серпні 2024 року послуг складає 21 975 008,33 грн. (з ПДВ).
Виходячи з положень п. 15.4. Порядку № 641, відповідач мав здійснити оплату наданих за договором послуг в наступні строки: за червень 2024 року - до 06.08.2024 (включно); за липень 2024 року - до 09.09.2024 (включно); за серпень 2024 року - до 08.10.2024 (включно).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання по сплаті наданих послуг не виконав належним чином, за надані послуги розрахувався лише частково у розмірі 21 660 949,38 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № ПУП004658 від 06.08.2024 на суму 4 156 055,21 грн., № ПУП005307 від 06.09.2024 на суму 6 234 082,82 грн., № ПУП005854 від 25.09.2024 на суму 393 026,08 грн., № ПУП005325 від 06.09.2024 на суму 3 781 929,39 грн., № ПУП005982 від 07.10.2024 на суму 4 395 001,67 грн., № ПУП006139 від 24.10.2024 на суму 159 997,87 грн., № ПУП006901 від 13.11.2024 на суму 806 873,74 грн., № ПУП007855 від 25.12.2024 на суму 125 692,56 грн., № ПУП007980 від 30.12.2024 на суму 89 705,16 грн., № ПУП008341 від 21.02.2025 на суму 365 973,47 грн., в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 40 003 981,97 грн.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати наданих послуг у повному обсязі, тоді як строк виконання зобов'язання з оплати настав.
Доказів сплати заборгованості у розмірі 40 003 981,97 грн. матеріали справи не містять, зворотного судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач порушив умови договору № 0479-09021 від 01.07.2019 та не здійснив оплату наданих послуг у повному обсязі, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 40 003 981,97 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 482 513,16 грн. та 3% річних у розмірі 128 994,79 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Верховним Судом неодноразово наголошено, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 ).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, місцевим господарським судом, задовольняючи позовні вимоги, встановлено, що відповідачем допущено прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги та зроблено висновок щодо наявності підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, в межах заявлених позивачем періодів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони виконані арифметично вірно, відтак, суми 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, становлять: 482 513,16 грн. - інфляційних втрат та 128 994,79 грн. - 3% річних.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/12717/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/12717/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи №910/12717/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров