Житомирський апеляційний суд
Справа №291/380/24 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Номер провадження №33/4805/556/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
16 липня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 31 березня 2024 року о 18-41 год в селищі Ружин Бердичівського району Житомирської області по вул. Незалежності керував транспортним засобом - автомобілем Volkswagen Touran, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, дії працівників поліції скаржник вважає незаконними, а саме: повідомлення про необхідність пройти медичний огляд на стан сп'яніння в м. Бердичеві і одночасна вказівка в направленні на огляд медичного закладу КНП «Андрушівська міська лікарня», які не є найближчими закладами охорони здоров'я від сел. Ружин, де його зупинили працівники поліції. Вважає такі дії поліцейських спонуканням його до відмови від проходження огляду. Стверджує, що адміністративні матеріали не складались у його присутності, а однозначної відмови від проходження огляду у медичному закладі не було. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 170616 від 31 березня 2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 31 березня 2024 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, від проходження огляду та підпису відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до закладу охорони здоров'я КНП Андрушівської міської лікарні за виявленими у водія ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, від проходження огляду відмовився; розпискою про роз'яснення прав передбачених ст. 63 Конституції України, та ст. 268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 316522 від 31 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП; довідкою Відділу поліцейської діяльності №2 про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 ; відеозаписом фіксації правопорушення та оформлення адміністративних матеріалів.
Так, із вказаного відеозапису з нагрудних портативних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції за допомогою проблискових маячків зупинили автомобіль Volkswagen Touran, номерний знак НОМЕР_1 , пояснили причину зупинки - не виконання вимоги дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено», попросили надати документи. Після встановлення особи водія ОСОБА_1 щодо останнього складено постанову серії ББА № 316522 від 31 березня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Разом з тим працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння у зв'язку із різким запахом алкоголю з ротової порожнини та не стійкою ходою. На пропозицію поліцейського пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатора Драгер або у медичному закладі водій однозначно та категорично відмовився. При цьому поліцейський роз'яснив водію наслідки відмови від проходження огляду та складення відповідного протоколу й матеріалів, які в подальшому направляються до суду. Далі водію роз'яснили права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, відсторонили від керування транспортним засобом. На запитання чи буде ОСОБА_1 підписувати відповідну розписку, водій відмовився. Щодо підпису інших адміністративних матеріалів, водій також відмовився, самовільно залишив місце оформлення документів.
Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапиису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, оскільки за допомогою останнього можна відтворити обставини, за яких патрульні, після виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, водію роз'яснювалось, що найближчі заклади охорони здоров'я, у яких він може пройти огляді, знаходяться у м. Бердичеві або м. Андрушівці (тихо чутно), проте ОСОБА_1 вказав, що не довіряє іншим лікарським закладам, окрім Баранівської лікарні. У зв'язку з цим доводи скаржника щодо не дотримання працівниками поліції положень закону щодо доправлення особи до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння суд вважає необґрунтованими та надуманими, оскільки водій не мав наміру проходити такий огляд. Натомість з відеозаписів вбачається наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння. Крім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводив себе грубо, погрожував влаштувати «цирк», казав, що нічого не боїться у зв'язку із службою у війську.
Щодо посилання скаржника на неналежність протоколу про адміністративне правопорушення як доказу, варто зазначити, що протокол є лише одним із доказів, на підставі яких можна встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи, а згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Щодо доводів скаржника про відсутність на відеозаписах складення протоколу про адміністративне правопорушення у присутності ОСОБА_1 , вказане жодним чином не впливає на доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що останній категорично відмовився від ознайомлення та підпису адміністративних матеріалів.
Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь