Справа № 761/39073/24
Провадження № 2/761/3342/2025
06 червня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Тихій П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Картель Буд» про визнання майнових прав, -
У жовтні 2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України», в якому просив: визнати за ним майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
Під час слухання справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Картель Буд» було залучено як співвідповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Позивач належним чином виконав власні зобов'язання. В той же час відповідач порушив взяті на себе зобов'язання в зв'язку з чим позивач позбавлений можливості отримати у власність нерухомість, тому для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з цим позовом.
27.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, сторони в договорі вказали лише запланований термін будівництва, що не може тлумачитись як кінцевий та остаточний термін, за сплином якого зобов'язання відповідача може вважатись порушеним або невиконаним. А тому відповідно відсутнє порушення умов договору з боку відповідача.
19.04.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позові.
28.04.2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких представник відповідача наполягає на відмові в задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.
Сторони в судове засідання не з'явились. Позивач та представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» просили проводити розгляд справи за їх відсутності.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Картель Буд» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні заяви сторін, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.04.2016 р. між ТОВ «ВКФ Фарби України» (далі - Продавець) та ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено Договір №21/4/ШК купівлі-продажу майнових прав, за яким об'єктом нерухомості, майнові права за яким передаються, є квартира, будівельний АДРЕСА_2 . Орієнтовна загальна вартість майнових прав складає 387 750,00 грн.
Згідно довідки від 11.04.2016 року про фінансування 100% майнових прав по договору №21/4/ШК від 08.04.2016 р., ОСОБА_1 сплатив продавцю 100% вартості майнових прав на об'єкт нерухомості: квартира, будівельний АДРЕСА_3 .
В подальшому, Додатковою угодою №1 до Договору №21/4/ШК купівлі-продажу майнових прав від 08.04.2016 року сторони домовились викласти в новій редакції п.2.2, 4.2 Договору від 08.04.2016 року та відповідно змінено об'єкт нерухомості майнові права за яким передаються позивачу на квартиру, будівельний АДРЕСА_4 . Орієнтовна загальна вартість майнових прав складає 631 680,00 грн.
Додатковою угодою №2 від 13.09.2017 року до Договору №21/4/ШК купівлі-продажу майнових прав від 08.04.2016 року, сторони домовились додати Сторону 2 - ТОВ «Картель Буд» у договір купівлі-продажу майнових прав №21/4/ШК, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ВКФ Фарби України».
Крім того, зазначеною додатковою угодою сторони змінили запланований термін будівництва та введення будинку в експлуатацію Об'єкта капітального будівництва - 3 квартал 2018 року.
Додатковою угодою №2 від 07.02.2020 року до Договору №21/4/ШК купівлі-продажу майнових прав від 08.04.2016 року та Додаткової угоди №1 від 01.09.2016 року, змінено запланований термін будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта капітального будівництва на 2 квартал 2021 року.
Згідно довідки від 13.02.2020 року про фінансування 100% майнових прав по договору №21/4/ШК від 08.04.2016 р. та до Додаткової угоди №1 від 01.09.2016 року, Додаткової угоди №2 від 07.02.2020 року, ОСОБА_1 сплатив продавцю 100% вартості майнових прав на об'єкт нерухомості: квартира, будівельний АДРЕСА_5 .
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність»
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.
Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки .
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.
Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
У Постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов'язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об'єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.
Статтею ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов'язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).
У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, провадження № 14-606цс18, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17, провадження № 61-22546св19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8 цс22 зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою (пункти 93 - 95).
Судом встановлено, що позивач в повному обсязі проінвестував будівництво зазначеної вище квартири, в зв'язку з чим відповідно до ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, оскільки об'єкт та результати інвестицій є власністю інвестора.
Тобто, ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за договором, сплатив внески у визначеній у договорі сумі, у зв'язку із чим за умовами договору набув майнових прав щодо об'єкту нерухомості, зокрема права на отримання в подальшому у власність спірної квартири.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 2.4 договору (враховуючи зміни), плановий термін введення будинку в експлуатацію - 2 квартал 2021 р.
Судом встановлено, що будівництво об'єкту не завершене, будинок не введений в експлуатацію.
Відтак, до завершення будівництва об'єкта нерухомості - квартира будівельний номер АДРЕСА_4 , та введення будинку в експлуатацію, позивачу як інвестору, належать майнові права на цей об'єкт.
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019 року, справа №761/28769/13-ц.
Враховуючи те, що відповідачі не виконують належним чином узятих на себе зобов'язань, а також, враховуючи, що будинок по АДРЕСА_6 не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати пайових внесків, суд прийшов до висновку, що права позивача порушені, оскільки відповідачі свої зобов'язання щодо передачі об'єкту інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за позивачем на об'єкт інвестування, не виконують.
Тобто, відповідачі в односторонньому порядку відмовилися від виконання зазначених зобов'язань, що свідчить про порушення майнових прав позивача на вищевказаний об'єкт, який він очікував отримати до 2 кварталу 2021 р.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: однокімнатну квартиру номер АДРЕСА_4 , на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягають стягненню судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 190, 328, 331, 530 ЦК України, Законом України "Про інвестиційну діяльність", ст.ст. 77-83, 88, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (ЄДРПОУ 31108022, адреса: Київська область, м.Бровари, вул.Олега Оникієнка, буд.125, офіс 15/4), Товариства з обмеженою відповідальністю «Картель Буд» (ЄДРПОУ 38473617, адреса: м.Дніпро, вул..Європейська, буд.5) про визнання майнових прав - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: однокімнатну ква ртиру номер АДРЕСА_4 , на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046.
Стягнути в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Картель Буд» на користь держави судовий збір в сумі 6 316,80 грн., тобто по 3 158,40 грн. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г.Притула