Справа №760/26315/24 2/760/3604/25
(заочне)
18 липня 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Костенка Р.С., представника позивача, адвоката Боднар Б.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя,-
встановив:
Представник позивача адвокат Бондар Б.Є. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.10.2003 між позивачем та відповідачем укладено шлюб. У шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.11.2022 у справі № 760/7009/22 шлюб між сторонами розірвано.
За час шлюбу сторонами набуте спільне майно, зокрема квартира за адресою: АДРЕСА_1 , а також транспортний засіб AUDI A100, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , дата державної реєстрації 20.03.2018.
Відповідач відчужив вказаний автомобіль без згоди позивача у 2021 році.
Позивач вважає, що вказане майно набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягають поділу у зв'язку із розірванням шлюбу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Майстренко О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.10.2024 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті.
Відповідачем відзив на позовну заяву у строки встановлені судом не подано.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14.01.2025 закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.02.2025.
13 лютого 2025 року за клопотанням відповідача судове засідання відкладено на 09.04.2025 у зв'язку з не ознайомленням відповідача з матеріалами справи.
09 квітня 2025 року позивач і представник позивача у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення судового розгляду з підстав не надання йому для ознайомлення позову та додатків до нього в підсистемі «Електронний суд».
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2024 відкладено судове засідання на 15.05.2025 та звернуто увагу відповідача, що електронні копії позову та додатків до нього були розміщені судом в підсистемі «Електронний суд» своєчасно у картках реєстрації клопотань відповідача про ознайомлення з матеріалами справи (вкладки за 28.01.2025, 07.02.2025).
15 травня 2025 року судове засідання у справі було знято з розгляду у зв'язку із хворобою судді, із призначенням нової дати - 08.07.2025.
08 липня 2025 року в судовому засіданні представник позивача вимоги за позовом підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позові, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, які не з'явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача суд перейшов до стадії дослідження письмових доказів.
Після стадії судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України оголошено дату та час проголошення судового рішення - 18.07.2025.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 19.10.2003 між позивачем та відповідачем укладено шлюб.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.11.2022 у справі № 760/7009/22 шлюб між сторонами розірвано. Вказане підтверджується копію зазначеного судового рішення, яке долучено до матеріалів справи.
Також судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.08.2004 відповідач придбав у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , площею 31,20 кв.м. Копія договору міститься в матеріалах справи.
Також у матеріалах справи наявна копія облікової картки № НОМЕР_2 від 17.03.2018 за кодом 530 - зняття для реалізації, на власника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно транспортного засобу AUDI A100, 1993 року випуску, VIN № кузова НОМЕР_3 .
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2021/2889331 від 02.11.2021 встановлено, що відповідач продав транспортний засіб AUDI A100, 1993 року випуску, VIN № кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 , дата державної реєстрації за відповідачем 20.03.2018, за ціною 49000 грн. Копія цього договору долучена до матеріалів справи.
Вказані обставини встановлені судом на підставі письмових доказів, які суд вважає належними, допустимими та достовірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому ч. 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у постанові від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Частиною 1 ст. 69 СК України регламентовано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній власності, вважається, що частка співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Разом із цим, ч. 2 та ч. 3 ст.70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11).
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Отже, чинним законодавством встановлена презумпція рівності часток подружжя, підстави для відступу від якої потребують доведення.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, доказування є обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.
Відповідачем не надано до матеріалів судової справи доказів на підтвердження того факту, що вищевказане майно придбане за грошові кошти, які є особистими коштами відповідача, набуті до шлюбу або під час роздільного проживання до моменту розірвання шлюбу, а також, що кошти отримані внаслідок продажу транспортного засобу витрачені в інтересах сім'ї.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що між сторонами укладався шлюбний договір, наявність домовленості між сторонами щодо збільшення або зменшення часток майна що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, укладення між сторонами договору про поділ спільного майна.
Отже, стороною відповідача не спростовано тверджень позивача, підтверджених доказами, про те що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , площею 31,20 кв.м. та транспортний засіб AUDI A100, 1993 року випуску, VIN № кузова НОМЕР_3 придбані під час перебування сторін у шлюбі і є спільною сумісною власністю подружжя.
З огляду на викладене, суд вважає, доведеним належними, допустимими та достатніми доказами факт належності вказаного майна до спільної сумісною власністю подружжя, яке підлягає поділу.
Враховуючи, що транспортний засіб був реалізований позивачем, то грошові кошти отримані внаслідок продажу залишилися у володіння та розпорядження відповідача. Відповідно до приписів ст. 71. СК України у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя право власності на вказані грошові кошти необхідно визнати за відповідачем, із стягненням на користь позивача грошової компенсації частки у спільній сумісній власності на вказані грошові кошти.
При цьому суд вважає не доведеним належними доказами твердження позивача, що відповідач продав автомобіль за 90268 грн.
Із змісту договору купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2021/2889331 від 02.11.2021 вбачається, що відповідач продав транспортний засіб AUDI A100, 1993 року випуску, VIN № кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 за ціною 49000 грн.
Отже на користь позивача підлягає стягнення компенсація у розмірі 1/2 від суми продажув вказаного транспортного засобу у розмірі 24500 грн.
Щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , площею 31,20 кв.м., то вказана квартира придбана сторонами під час шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу шляхом визнання за сторонами права спільної часткової власності на вказану квартиру у розмірі частки.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 12112 грн.
Пропорційно до частини задоволених позовних вимог (99,12%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12005,41 грн. судового збору за подання позову.
Керуючись вищевикладеним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) таке майно:
- квартиру, як знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 31,20 кв.м;
- грошові кошти у розмірі 49 000 гривень, які одержані ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) від продажу транспортного засобу AUDI A100, 1993 року випуску, VIN № кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2021/2889331 від 02.11.2021.
У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на грошові кошти у розмірі 49 000 гривень, які одержані від продажу транспортного засобу AUDI A100, 1993 року випуску, VIN № кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2021/2889331 від 02.11.2021.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 24500 гривень у якості грошової компенсації частки у спільній сумісній власності на грошові кошти у розмірі 49 000 гривень одержані від продажу транспортного засобу AUDI A100, 1993 року випуску, VIN № кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 .
У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право спільної часткової власності на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , площею 31,20 кв.м.
У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право спільної часткової власності на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , площею 31,20 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у рахунок компенсації понесених судових витрат 12005 гривень 41 копійку сплаченого судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Майстренко