Справа №760/17795/23 2/760/2060/25
08 квітня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), ОСОБА_2 , треті особи: Дев'ята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про зняття арешту нерухомого майна,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), ОСОБА_2 , в якому просить зняти арешт з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою Відділу державної виконавчої служби у Солом'янському районі АА 89041 від 14 грудня 2003 року, реєстраційний номер обтяження 1354629.
Свої вимоги мотивує тим, що вказана квартира належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2002 року.
При перевірці інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна йому стало відомо, що на вищевказану квартиру накладено арешт, де власником зазначена ОСОБА_3 .
Підставою обтяження є постанова АА 890421 від 14 грудня 2003 року, винесена Відділом державної виконавчої служби у Солом'янському районі.
Разом з тим, йому невідомо з яких підстав було накладено арешт на квартиру, оскільки він не був учасником справи в межах будь-якого судочинства, а його дружина ОСОБА_3 була боржником у межах виконавчого провадження № 2?1410/5 у цивільній справі про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири, в межах якого було описано та арештовано майно на 1 230 грн, проте квартира не арештовувалась. При цьому, згідно з квитанціями від 05 травня 2004 року та 24 травня 2004 року вона сплатила всю суму заборгованості у вказаному виконавчому провадженні та воно було закрито.
Про наявність інших виконавчих проваджень невідомо. Згідно з довідками № 112165 та № 112171 від 20 липня 2023 року, виданих Солом'янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 станом на 20 липня 2023 року у Відділі не перебувають, тому відсутні правові підстави для зняття арешту.
Крім того, було повідомлено, оскільки арешт був накладений у 2003 році матеріали виконавчого провадження знищенні у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання, тому перевірити виконавче провадження, в межах якого було накладено спірний арешт неможливо, як і неможливо встановити чому у документах виконавчої служби власником квартири значиться ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене, наявність спірного арешту порушує його право власності та позбавляє можливості користуватися і розпорядження таким майном на власний розсуд, неможливість скасування арешту у позасудовому порядку, з метою захисту порушеного права позивач звернувся до суду з указаним позовом та просив його задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року вказану справу передано судді ОСОБА_4 .
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2023 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.
10 жовтня 2023 року позивачем усунуто недоліки.
13 жовтня 2023 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін за вищевказаним позовом.
04 березня 2024 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
08 березня 2024 року на виконання ухвали суду надійшли витребувані докази.
Розпорядженням керівника апарату суду Аліни Щерби від 03 квітня 2024 року № 694 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/17795/23, провадження № 2/760/3611/24, у зв'язку із звільненням головуючого судді ОСОБА_4 у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року № 797/0/15-24.
На підставі вищевикладеного та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду вказаної цивільної справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року вказану справу прийнято до провадження головуючим суддею Ішуніною Л. М. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25 листопада 2024 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Матеріали справи містять заяву представника Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори про розгляд справи у його відсутність.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідачів та третіх осіб.
Суд, вислухавши представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить позивачу, що підтверджується договором купівлі-продажу від 02 квітня 2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю. та зареєстрованим в реєстрі за № 533.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07 червня 2023 року на вищевказану квартиру 05 жовтня 2004 року було зареєстровано обтяження за № 1354629 Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою, тип обтяження: арешт (архівний запис), підстава обтяження: постанова Відділу державної виконавчої служби у Солом'янському районі АА 890421 від 14 грудня 2003 року. При цьому, у записі про обтяження власником нерухомого майна зазначена ОСОБА_3 .
Зі змісту постанови АА 890421 від 14 грудня 2003 року вбачається, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1410, виданого 05 грудня 2002 року Солом'янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу 1 153 грн, було постановлено накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 , а саме - на квартирку АДРЕСА_2 . Заборонено здійснювати відчуження вказаного нерухомого майна.
Разом з тим, згідно з квитанціями від 05 квітня 2004 року, від 24 травня 2004 року та від 05 травня 2004 року ОСОБА_3 сплатила суму боргу за виконавчим листом № 2?1410, виданим 05 грудня 2002 року Солом'янським районним судом міста Києва, у повному обсязі.
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників, станом на 05 липня 2023 року відомості відносно позивача та ОСОБА_3 у реєстрі відсутні.
Крім того, згідно з відповіддю Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 червня 2023 року № 92693, перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_3 на виконанні у Відділі не перебувають. Виконавчі провадження, згідно яких внесено запис про арешт до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебували у 2003 році. Надати більш детальну інформацію не має можливості, оскільки виконавче провадження знищено. Чинним законодавством не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними. Отже, виходячи з вищевикладеного, Відділ не має правових підстав для зняття арешту. Роз'яснено право на звернення до суду з позовом про зняття арешту.
Відповідями Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 липня 2023 року № 112165 та № 112171 повідомлено, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що відкриті виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 станом на 20 липня 2023 року у Відділі не перебувають. Запис про арешт до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрований у 2003 році. Надати більш детальну інформацію не має можливості, оскільки виконавче провадження знищено. Чинним законодавством не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними. Отже, виходячи з вищевикладеного, Відділ не має правових підстав для зняття арешту. Роз'яснено право на звернення до суду з позовом про зняття арешту.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що накладений арешт на вищевказане майно порушує його право як власника на реалізацію права власності у повному обсязі, а також на те, що заборгованість перед ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2-1410 погашена у повному обсязі, а тому перебування майна під арештом за відсутності на те правових підстав, порушує його права та інтереси.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.
Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Судом встановлено, що квартира щодо якої ставиться питання про зняття арешту на праві власності належить ОСОБА_1 (позивач).
Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24 травня 2021 року по справі №712/12136/18.
Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час закінчення виконавчого провадження у виконавчої служби відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби також відсутнє відповідне право. Єдиною можливістю, визначеної законодавцем, щодо зняття арешту є відповідне рішення суду, на підставі якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня.
В той же час судом установлено, що боржником ( ОСОБА_3 ) за виконавчим листом № 2-1410, виданим 05 грудня 2002 року, при примусовому виконанні якого було накладено арешт на квартиру, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість сплачено у повному обсязі.
Отже, підстави для продовження застосування вказаного виду обтяження відсутні, тому наявність арешту квартири перешкоджає позивачу в реалізації ним права власності на належну йому нерухомість у повному обсязі та на власний розсуд.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачі, не надавши відзиву до суду, приведені позивачем обставини не спростували.
Враховуючи наявність накладеного арешту на нерухоме майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. Судом не встановлено порушень прав третіх осіб у разі звільнення з-під арешту майна, що належить власнику.
Водночас, що стосується вимог до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), то суд зазначає, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (постанова Великої палати Верховного суду від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18).
Керуючись вищевикладеним, у разі звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) вказані позовні вимоги можуть бути пред'явлені до особи, в інтересах якої накладено арешт, - стягувача у виконавчому провадженні (постанова Верховного суду від 10 червня 2020 року у справі № 183/59/17-ц).
Отже, Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) не є належним відповідачем у вказаній справі.
З точки зору закону, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Враховуючи вищевикладене, суд проходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).
На підставі викладеного, керуючись статтею 41 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 15, 16, 18, 317, 321, 391 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , який накладений постановою АА 890421 державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 14 грудня 2003 року, запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 жовтня 2004 року № 1354629.
У задоволенні вимог до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідачі: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 35008087, місцезнаходження: м. Київ, проспект Берестейський, 50; ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
треті особи: Дев'ята Київська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Київ, вул. Волинська, 6; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Л. М. Ішуніна