Провадження № 2/712/528/25
Справа № 712/10356/24
07 липня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ГАНДЖА В.І.
з участю адвокатів - АНІЩЕНКО К.М., ЖУРАВЕЛЬ О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (адреса: м. Київ, просп. Гузара Любомира 44) про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернулася з позовом до відповідача про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що вона, ОСОБА_2 працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на посаді провідного фахівця відділу охорони заходів управління з охоронних заходів апарату (табельний номер 50039902).
Згідно з наказом ТОВ «Оператор ГТС України» №754/к від 01 серпня 2024 року її звільнено з роботи 01 серпня 2024 року за прогул без поважних причин, згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Вказує, що не погоджується з Наказом №754/к Відповідача, вважає його незаконним та прийнятим з порушенням норм трудового законодавства.
Також зазначає, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, яка встановлена їй на безстроковий термін. Останнім часом почала почувати погіршення стану здоров'я, а саме слабкість, головні болі, що супроводжуються нудотою та двоїнням в очах. 20 червня 2024 року вона перебувала на своєму робочому місці в ТОВ «Оператор ГТС України», приблизно о третій годині, раптом відчула різке запаморочення голови, унаслідок чого втратила свідомість. У зв'язку з зазначеним, позивач поінформувала керівника щодо поганого самопочуття та необхідності звернутись до медичного закладу за допомогою. Отримавши згоду від керівника на відвідування лікарні, Позивач відлучилась на прийом до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Святошинського району м.Києва.
Згідно довідки лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Святошинського району м.Києва. від 20 червня 2024 року Позивач у цей день знаходилась на прийомі у лікаря з 15 год. 15 хв. до 15 год. 30 хв. Після обстеження лікарем, Позивача було направлено на консультації до інших спеціалістів та видано направлення на лікування в умовах стаціонару, зазначена інформація підтверджується довідкою лікаря від 20.06.2024 року та направленням на стаціонарне лікування від 20.06.2024 року.
Вказує, що не мала змоги пройти лікування в умовах стаціонару, оскільки вона є матір'ю одиначкою та самостійно виховує неповнолітнього сина. 20 червня 2024 року Відповідачем було складено акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 , що був засвідчений підписами:- заступником начальника управління - начальником відділу охорони та захисту критичної інфраструктури - Олександром Дем'яненко; провідним фахівцем відділу охорони та захисту критичної інфраструктури управління охоронних заходів та організації захисту критичної інфраструктури ОСОБА_3 ; провідним фахівцем відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів ОСОБА_4 . До даного акту додано, доповідну записку охоронника ДП «38 ВІТЧ» від 20.06.2024 року Сергія Струка, до Ельсевара Ахмедова - провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів. В доповідній записці охоронника вказано, що Позивач була відсутня на робочому місці з 12 год. 39 хв. і до кінця робочого дня.
При цьому вказує, що їй стало погано приблизно о третій годині дня. Окрім цього охоронник зазначає, що Позивач відсутня на робочому місці, а не на території підприємства. 20 червня 2024 року у м. Київ було оголошено повітряну тривогу з 13 год. 47 хв. до 14 год. 19 хв., що передбачає проходження працівників до укриття, в будівлі де знаходилось робоче місце Позивача наявні 2 виходи, якими працівники користуються під час тривоги, ці виходи проходять не через пост охоронця.
21 червня 2024 року Позивач мала погане самопочуття, але вийшла на роботу та виконувала свої посадові обов'язки. Відповідачем не було поінформовано Позивача, щодо наявності складеного акту про відсутність її на робочому місці від 20.06.2024 року та не було ознайомлено з ним. 24 червня 2024 року у зв'язку з хворобою Позивач оформила листок непрацездатності, оскільки стан її здоров'я не поліпшився. 08 липня 2024 року заступник генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директор з безпеки Юрій Гапонов, звернувся з службовою запискою до директора з управління персоналом - Юлії Черемазович, в якій запропонував розглянути можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з ОСОБА_2 . Позивач не була поінформована щодо наявності даного документу.
22 липня 2024 року був закритий листок непрацездатності Позивача. 23 липня 2024 року Позивач вийшла на своє робоче місце в ТОВ «Оператор ГТС України». Того ж дня Позивачеві було надано акт про її відсутність на робочому місці від 20 червня 2024 року.
23 липня 2024 року Позивачем було надано Відповідачу письмові пояснення та медичні довідки, що підтверджують обставини відповідно до яких вона була відсутня на робочому місці. 25 липня 2024 року заступник генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директор з безпеки Юрій Гапонов, звернувся з службовою запискою до директора з управління персоналом - Юлії Черемазович, в якій запропонував на підставі документів підтвердженого факту прогулу ОСОБА_2 та наданих медичних довідок Позивачем, притягти її до дисциплінарної відповідальності. У зв'язку з зазначеними обставинами, перебуваючи у стресовому стані Позивач знову відчула погіршення стану здоров'я, таким чином Позивач змушена була відкрити листок непрацездатності.
31 липня 2024 року Позивач прибула на своє робоче місце у ТОВ «Оператор ГТС України» та виявила, що її робочий комп'ютер заблоковано. Не отримавши інформації, щодо причин блокування робочого комп'ютеру та пропуску, Позивач направилась до головного офісу ТОВ «Оператор ГТС України». Надалі охоронець не допустив Позивача на територію головного офісу, охоронцем було здійснено телефонний дзвінок, в результаті якого Позивач була примусово виведена за межі території офісу. Позивачем не було отримано жодної інформації, щодо обставин відповідно до яких вона не була допущена до робочого місця. У зв'язку з неправомірними діями Відповідача та заборони користування робочим місцем та виконання посадових обов'язків Позивач звернулась з заявою до Солом'янського УП ГУНП у м. Київ та надала пояснення щодо обставин відповідно до яких її було не допущено до робочого місця.
01 серпня 2024 року о 07 год. 50 хв. Позивач прибула на робоче місце до ТОВ «Оператор ГТС України» та знову не отримала доступ до свого робочого місця. Надалі Позивач звернулась з заявою від 01.08.2024 року до Відповідача, з метою отримання вказівок щодо подальших дій, для виконання посадових обов'язків. Працівники канцелярії відмовились зареєструвати заяву Позивача, таким чином Позивач була вимушена направити дану заяву на адресу Відповідача, рекомендованим листом з описом вкладення.
Надалі Позивачу було видано Наказ №754/к, з яким вона не погодилась. Відповідачем не було проведено повний розрахунок при звільненні та не видано оригінал трудової книжки в день звільнення.
Вважає, що її звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства без врахування положень п. 4 ст. 40 КЗпП України та ч. 3 та ч. 4 статті 149 КЗпП України, оскільки Відповідачем не було враховано поважні причини відсутності позивача на роботі 20 червня 2024 року.
У зв'язку з цим, просить визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» № 754/к від 01.08.2024 року про звільнення ОСОБА_2 ; поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів апарату Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з 01.08.2024 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2024 року по день постановлення рішення.
Ухвалою від 03 вересня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25 вересня 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що дійсно, позивач, ОСОБА_2 , працювала в ТОВ «Оператор ГТС України» на посаді провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів. 20.06.2024, на підставі доповідної записки охоронника ДП «38 ВІТЧ» Струка С., був складений Акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 з 12:39 до кінця робочого дня без попередження та без поважних причин.
З 24.06.2024 по 22.07.2024 ОСОБА_2 знаходилася на лікарняному. 23.07.2024, після виходу з лікарняного, Позивач була ознайомлена з Актом про відсутність на робочому місці від 20.06.2024 та надала пояснення. З 26.07.2024 по 30.07.2024 ОСОБА_2 знаходилася на лікарняному.
31.07.2024 Позивач прибула на своє робоче місце. Проте, як зазначила ОСОБА_2 у позові, у зв'язку з тим, що був заблокований робочий комп'ютер, вона, у робочий час, залишила своє робоче місце та територію Товариства та направилась до головного офісу ТОВ «Оператор ГТС України» та до Соломянського УП ГУНП у м. Києві.
01.08.2024 наказом № 754/к, керуючись п. 4 ч. 1 ст 40 КЗпП України ОСОБА_2 була звільнена з посади провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів.
Позивач у позові зазначила, що вона є особою з інвалідністю II групи, яка встановлена їй на безстроковий термін. Проте, жодного документу, який підтверджував би інвалідність Позивача, на протязі роботи в ТОВ «Оператор ГТС України» до Товариства надано не було. Доказів зворотнього Позивачем не надано.
Як свідчать матеріали справи, зокрема Акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 , вона була відсутня 20.06.2024 з 12:39 та до кінця робочого дня. Проте, як свідчить копія довідки медичної установи на прийомі у лікаря Позивач була 20.06.2024 з 15 годин 15 хвилин до 15 годин 30 хвилин. Тобто, лише 15 хвилин. Позивач зазначила у позові, що її було направлено на консультацію до інших спеціалістів та видано направлення на лікування в умовах стаціонару. Проте, як зазначила у позові ОСОБА_2 до інших спеціалістів 20.06.2024 вона не зверталась. Але і на робоче місце 20.06.2024 Позивач не повернулася.Лікарняний лист 20.06.2024 не було відкрито, натомість наявні дані про перебування Позивача на лікарняному з 24.06.2024 і хворобу Позивачка пов'язала із симптомами, які мали місце на роботі. Вона стверджує, що вже тоді перебувала у стані тимчасової непрацездатності. Водночас доказів на підтвердження непрацездатності Позивача саме 20.06.2024 матеріали справи не містять.
Надані Позивачем документи, а саме довідка медичної установи від 20.06.2024, не підтверджує тимчасову втрату нею працездатності (та відповідно поважність причин відсутності на роботі), а лише констатує факт звернення до медичного закладу. Будь-яких даних щодо наявності захворювань (тимчасової непрацездатності) у Позивача відповідна довідка також не містить. Вказана довідка не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту тимчасової непрацездатності Позивача, а її наявність не зобов'язує Відповідача до вчинення будь-яких дій, тобто не створює правових наслідків.
При цьому, є незрозумілим також те, що у разі наявності ознак захворювання у Позивача, їй не було видано листок непрацездатності саме як 20.06.2024 (четвер), так і 21.06.2024 (п'ятниця). Отже, факт поганого самопочуття, не доводить факту тимчасової непрацездатності Позивача 20.06.2024 (починаючи з 12:39 год.) та відповідно наявність підстав не перебування на робочому місці (і не виконання трудових обов'язків) більше 4 год. Як наслідок, відсутність на роботі в такому випадку кваліфікується як прогул з відповідними правовими наслідками (відповідно до КЗпП). У зв'язку з чим просили у задоволенні позову відмовити.
28 жовтня 2024 року позивачем подано відповідь на відзив.
31 жовтня 2024 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
02 липня 2025 року позивачем подані додаткові пояснення у справі.
Представник позивача адвокат Аніщенко К.М. позовні вимоги підтримала та просила визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» № 754/к від 01.08.2024 року про звільнення ОСОБА_2 ; поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів апарату Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з 01.08.2024 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2024 року по 02.07.2025 року в сумі 611 663 грн. 14 коп.
Позивач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити,в подальшому до судового засідання не з'явилася.
Представник відповідача адвокат Журавель О.В в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, думку адвокатів, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на посаді провідного фахівця відділу охорони заходів управління з охоронних заходів апарату (табельний номер 50039902).
Згідно з наказом ТОВ «Оператор ГТС України» №754/к від 01 серпня 2024 року ( далі- Наказ №754/к) Позивача, звільнено з роботи 01 серпня 2024 року за прогул без поважних причин, згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Підставою звільнення стали: копія акту про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 від 20.06.2024 року зареєстрований за № ТОВСЛ-24-23788; службові записки заступника генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директора з безпеки Юрія Гапона від 08.07.2024 року №ТОВСЛ-24-26189, від 25.07.2024 року №ТОВСЛ-24-29140; копія пояснень ОСОБА_2 від 23.07.2024 року; копії документів Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Святошинського району м.Києва; копія Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 27.11.2011, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батьків відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України від 06.02.2018 р. №00019520404.
Позивач не погоджується з Наказом №754/к Відповідача, вважає його незаконним та прийнятим з порушенням норм трудового законодавства.
Позивач у своєму позові вказала, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, яка встановлена їй на безстроковий термін, що підтверджується копією відповідного пенсійного посвідчення. Вказала, що останнім часом почала почувати погіршення стану здоров'я, а саме слабкість, головні болі, що супроводжуються нудотою та двоїнням в очах. 20 червня 2024 року вона перебувала на своєму робочому місці в ТОВ «Оператор ГТС України», приблизно о третій годині, раптом відчула різке запаморочення голови, унаслідок чого втратила свідомість. У зв'язку з зазначеним, позивач поінформувала керівника щодо поганого самопочуття та необхідності звернутись до медичного закладу за допомогою. Отримавши згоду від керівника на відвідування лікарні, Позивач відлучилась на прийом до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Святошинського району м.Києва.
Згідно довідки лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Святошинського району м.Києва. від 20 червня 2024 року Позивач у цей день знаходилась на прийомі у лікаря з 15 год. 15 хв. до 15 год. 30 хв. Після обстеження лікарем, Позивача було направлено на консультації до інших спеціалістів та видано направлення на лікування в умовах стаціонару, зазначена інформація підтверджується довідкою лікаря від 20.06.2024 року та направленням на стаціонарне лікування від 20.06.2024 року.
Позивач вказує, що не мала змоги пройти лікування в умовах стаціонару, оскільки вона є матір'ю одиначкою та самостійно виховує неповнолітнього сина. 20 червня 2024 року Відповідачем було складено акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 , що був засвідчений підписами:- заступником начальника управління - начальником відділу охорони та захисту критичної інфраструктури - Олександром Дем'яненко; провідним фахівцем відділу охорони та захисту критичної інфраструктури управління охоронних заходів та організації захисту критичної інфраструктури ОСОБА_3 ; провідним фахівцем відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів ОСОБА_4 . До даного акту додано, доповідну записку охоронника ДП «38 ВІТЧ» від 20.06.2024 року Сергія Струка, до Ельсевара Ахмедова - провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів. В доповідній записці охоронника вказано, що Позивач була відсутня на робочому місці з 12 год. 39 хв. і до кінця робочого дня.
При цьому вказує, що їй стало погано приблизно о третій годині дня. Окрім цього охоронник зазначає, що Позивач відсутня на робочому місці, а не на території підприємства. 20 червня 2024 року у м. Київ було оголошено повітряну тривогу з 13 год. 47 хв. до 14 год. 19 хв., що передбачає проходження працівників до укриття, в будівлі де знаходилось робоче місце Позивача наявні 2 виходи, якими працівники користуються під час тривоги, ці виходи проходять не через пост охоронця.
21 червня 2024 року Позивач мала погане самопочуття, але вийшла на роботу та виконувала свої посадові обов'язки. Відповідачем не було поінформовано Позивача, щодо наявності складеного акту про відсутність її на робочому місці від 20.06.2024 року та не було ознайомлено з ним. 24 червня 2024 року у зв'язку з хворобою Позивач оформила листок непрацездатності, оскільки стан її здоров'я не поліпшився. 08 липня 2024 року заступник генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директор з безпеки Юрій Гапонов, звернувся з службовою запискою до директора з управління персоналом - Юлії Черемазович, в якій запропонував розглянути можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з ОСОБА_2 . Позивач не була поінформована щодо наявності даного документу.
22 липня 2024 року був закритий листок непрацездатності Позивача. 23 липня 2024 року Позивач вийшла на своє робоче місце в ТОВ «Оператор ГТС України». Того ж дня Позивачеві було надано акт про її відсутність на робочому місці від 20 червня 2024 року.
23 липня 2024 року Позивачем було надано Відповідачу письмові пояснення та медичні довідки, що підтверджують обставини відповідно до яких вона була відсутня на робочому місці. 25 липня 2024 року заступник генерального директора з організації захисту критичної інфраструктури - директор з безпеки Юрій Гапонов, звернувся з службовою запискою до директора з управління персоналом - Юлії Черемазович, в якій запропонував на підставі документів підтвердженого факту прогулу ОСОБА_2 та наданих медичних довідок Позивачем, притягти її до дисциплінарної відповідальності. У зв'язку з зазначеними обставинами, перебуваючи у стресовому стані Позивач знову відчула погіршення стану здоров'я, таким чином Позивач змушена була відкрити листок непрацездатності.
31 липня 2024 року Позивач прибула на своє робоче місце у ТОВ «Оператор ГТС України» та виявила, що її робочий комп'ютер заблоковано. Не отримавши інформації, щодо причин блокування робочого комп'ютеру та пропуску, Позивач направилась до головного офісу ТОВ «Оператор ГТС України». Надалі охоронець не допустив Позивача на територію головного офісу, охоронцем було здійснено телефонний дзвінок, в результаті якого Позивач була примусово виведена за межі території офісу. Позивачем не було отримано жодної інформації, щодо обставин відповідно до яких вона не була допущена до робочого місця. У зв'язку з неправомірними діями Відповідача та заборони користування робочим місцем та виконання посадових обов'язків Позивач звернулась з заявою до Солом'янського УП ГУНП у м. Київ та надала пояснення щодо обставин відповідно до яких її було не допущено до робочого місця.
01 серпня 2024 року о 07 год. 50 хв. Позивач прибула на робоче місце до ТОВ «Оператор ГТС України» та знову не отримала доступ до свого робочого місця. Надалі Позивач звернулась з заявою від 01.08.2024 року до Відповідача, з метою отримання вказівок щодо подальших дій, для виконання посадових обов'язків. Працівники канцелярії відмовились зареєструвати заяву Позивача, таким чином Позивач була вимушена направити дану заяву на адресу Відповідача, рекомендованим листом з описом вкладення.
Надалі Позивачу було видано Наказ №754/к про звільнення, з яким вона не погодилась. Вказує, що відповідачем не було проведено повний розрахунок при звільненні та не видано оригінал трудової книжки в день звільнення.
Відповідач же наполягає на тому, що звільнення ОСОБА_2 відбулося згідно норм КЗпП України, саме за прогул без поважних причин.
20.06.2024, на підставі доповідної записки охоронника ДП «38 ВІТЧ» Струка С., був складений Акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 з 12:39 до кінця робочого дня без попередження та без поважних причин. Згідно Акту про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 , вона була відсутня 20.06.2024 з 12:39 та до кінця робочого дня. Проте, як свідчить копія довідки медичної установи на прийомі у лікаря позивач була 20.06.2024 з 15 годин 15 хвилин до 15 годин 30 хвилин.Лікарняний лист 20.06.2024 не було відкрито, натомість наявні дані про перебування позивача на лікарняному з 24.06.2024. Водночас доказів на підтвердження непрацездатності позивача саме 20.06.2024 матеріали справи не містять. Надані Позивачем документи, а саме довідка медичної установи від 20.06.2024, не підтверджує тимчасову втрату нею працездатності (та відповідно поважність причин відсутності на роботі), а лише констатує факт звернення до медичного закладу. Будь-яких даних щодо наявності захворювань (тимчасової непрацездатності) у Позивача відповідна довідка також не містить.
Отже, факт поганого самопочуття, не доводить факту тимчасової непрацездатності Позивача 20.06.2024 (починаючи з 12:39 год.) та відповідно наявність підстав не перебування на робочому місці (і не виконання трудових обов'язків) більше 4 год. Як наслідок, відсутність на роботі в такому випадку кваліфікується як прогул з відповідними правовими наслідками (відповідно до КЗпП).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 51 Кодексу законів про працю України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За загальним правилом, передбаченим статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Проте, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється законність звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Указаний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 357/1330/21.
Крім того, відповідно до положень статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1982 року № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому).
Прогул є дисциплінарним проступком. Це означає, що до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. У справі № 761/33628/16 (провадження № 61-37447св18) за позовом працівника до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (постанова від 22.05.2020) Верховний Суд надавав правову оцінку ситуації щодо звільнення за прогул та зазначив, якщо працівник відмовляється надавати письмові пояснення, то доказом дотримання вимог щодо отримання письмових пояснень можуть бути телеграми щодо з'ясування причин відсутності працівника на роботі.
Якщо працівник відмовився від надання письмових пояснень або навіть не реагує на телеграми, то власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов'язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов'язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.
Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з'ясування поважності причин відсутності на роботі понад три години протягом робочого дня.
Оскільки вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі не існує, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.
Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я тощо.
Відсутність працівника на роботі за станом здоров'я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також іншими доказами.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 344/3588/16-ц, від 07 вересня 2020 року у справі № 580/1658/19.
Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.
Вказаний висновок висловлений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 р. у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18).
За правилами статті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Порядок застосування дисциплінарного стягнення визначений у статті 148 КЗпП України, відповідно до якого до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавця покладено обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як один із важливих елементів порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Відповідно до статей 148,151 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
Отже, судом встановлено, що позивач була звільнена з роботи за прогул без поважних причин - відсутність на робочому місці 20.06.2024 року з 12 год. 39 хв. до кінця робочого дня - до 17.00 год. При цьому, в доповідній записці охоронник зазначає, що Позивач була відсутня на робочому місці, а не на території підприємства. З наданих в судовому засіданні позивачем пояснень судом також встановлено, що позивачу стало погано приблизно о третій годині дня. Про свій стан здоров'я та про звернення до медичної установи позивач повідомила свого безпосереднього керівника та отримала дозвіл на відвідування медичної установи.
Крім того, 20 червня 2024 року у м. Київ було оголошено повітряну тривогу з 13 год. 47 хв. до 14 год. 19 хв., що підтверджується листом департаменту муніципальної безпеки Виконавчого органу Київської міської ради від 21.04.2025 року. Оголошення повітряної тривоги передбачає проходження працівників до укриття. Під час розгляду справи було з'ясовано, що в будівлі де знаходилось робоче місце Позивача наявні 2 виходи, якими працівники користуються під час тривоги, ці виходи проходять не через пост охоронця. Як свідчить копія довідки медичної установи на прийомі у лікаря Позивач була 20.06.2024 з 15 годин 15 хвилин до 15 годин 30 хвилин.Після обстеження лікарем, Позивача було направлено на консультації до інших спеціалістів та видано направлення на лікування в умовах стаціонару, зазначена інформація підтверджується довідкою лікаря від 20.06.2024 року та направленням на стаціонарне лікування від 20.06.2024 року. Позивач вказала, що не мала змоги пройти лікування в умовах стаціонару, оскільки вона є матір'ю одиначкою та самостійно виховує неповнолітнього сина. 20 червня 2024 року.
Відповідно до наданих Позивачем доказів, які містяться в матеріалах справи, вбачається що згідно довідки лікаря КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №3» Святошинського району м.Києва. від 20 червня 2024 року, причинами звернення Позивача до медичного закладу слугувало те, що вона втратила свідомість на робочому місці, окрім цього Позивач була астенізована, спостерігалась виражена загальна слабкість та головний біль, двоїння в очах та відчуття нудоти. Зокрема лікар, діагностував симптоматику стану здоров'я, що передбачала госпіталізацію. Таким чином, Позивачем надані докази відповідно до яких вбачається, що вона була відсутня на робочому місці з поважних причин, а саме у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, що у свою чергу є об'єктивною та незалежною від волі Позивача обставиною, що повністю виключає її вину.
Відповідачем було складено акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 . При цьому, Відповідачем не було поінформовано Позивача, щодо наявності складеного акту про відсутність її на робочому місці від 20.06.2024 року та не було ознайомлено з ним, ані в день його складення, а ні наступний робочий день, враховуючи, що позивач 21.06.2024 року вийшла на роботу. Відповідне пояснення було відібране у позивача лише 23.07.2024 року, до якого були надані медичні довідки, що підтверджують обставини відповідно до яких позивач була відсутня на робочому місці.
Отже, поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому, власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника».
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність факту відсутності ОСОБА_2 на роботі 20.06.2024 року більше трьох годин безперервно або сумарно без поважних причин, що саме і стало підставою для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця.
Таким чином, приймаючи рішення про звільнення позивача із займаної посади з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідачем не було враховано поважні причини відсутності працівника на роботі. А отже, відповідачем не дотримані передбачені Кодексом законів про працю України вимоги щодо звільнення позивача з займаної посади з підстав пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України
Крім того, відповідач в наказі від 01.08.2024 року чітко не зазначив, яке конкретно порушення трудової дисципліни та/або невиконання яких конкретно посадових обов'язків допустила ОСОБА_2 , коли саме вони мали місце (дата проступку), який проступок вчинила.
Отже, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем не спростовані зазначені позивачем обставини та подані ним докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на займаній посаді, є такими, що заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Частиною восьмою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У відповідності до пункту 4 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Отже, рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Згідно зі ст. 235 КЗпП України, при звільненні працівника без законних підстав він повинен бути поновлений на колишнє місце роботи.
Одночасно суд приймає рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з подальшими змінами та доповненнями).
Згідно з довідкою про середній заробіток № 116 від 19.08.224 року ТОВ «Оператор ГТС України» середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 2 559,26 грн. Оскільки днем звільнення позивача є 01.08.2024 року, то першим днем вимушеного прогулу є 02.08.2024 року.
Відповідно до наданого представником позивача розрахунку (викладено в додаткових поясненнях у справі від 02.07.2025 року) кількість робочих днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача станом на дату проведення судового засідання - 02.07.2025 року становить 239 робочих днів. 239 робочих дні х 2559,26 грн. = 611 663 грн. 14 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів (п. 6 ППВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).
Отже, сума, в розмірі 611 663 грн. 14 коп., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Зазначена сума була заявлена до стягнення представником позивача під час проведення останнього судового засідання. Про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день винесення судового рішення представником позивача не заявлялося.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІ групи, а тому в милу вимог Закону України «Про судовий збір» звільнена від його спати при поданні позовної заяви щодо вимоги майнового характеру, а саме про стягнення середнього заробітку за час вимушеного.
Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі. а позивач звільнена від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. (за дві позовні вимоги).
Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 148, 151, 233, 235 КЗпП України, суд -
Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» № 754/к від 01.08.2024 року про звільнення ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_5 на роботі на посаді провідного фахівця відділу охоронних заходів управління з охоронних заходів апарату Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з 01.08.2024 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2024 року по 02.07.2025 року у розмірі 611 663 грн. 14 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь держави судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 18 липня 2025 року.