Справа № 695/2832/25
номер провадження 2/695/1749/25
17 липня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно та кошти, -
До Золотоніськорго міськрайонного суду Черкаської області 26.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно та кошти.
Оглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що таку слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вказана позовна заява містить позовні вимоги, серед яких - визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошових коштів з проданої квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
У позовній заяві міститься клопотання про відтермінування сплати судового збору за вказаною позовною вимогою, оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на продану квартиру та відсутня інформація, щодо дійсної суми продажу квартири, що позбавляє позивача можливості визначити ціну позову, а тому позивачем здійснено сплату судового збору за вказану позовну вимогу у мінімальному розмірі.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України (в редакції на момент подання позову) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову), норма якої є спеціальною.
Законодавство передбачає звільнення від сплати судового збору або розстрочення його сплати, але не відтермінування.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року по справі №0940/2276/18 зробила висновок, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі №338/158/19 зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
За приписами частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Тобто, основним у вирішенні питання про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору є оцінювання фінансового стану особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року).
У даному випадку, позивачкою не вказано жодних обставин, які можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору, не надала доказів на підтвердження того, що майновий стан позивачки на день звернення з даним позовом перешкоджає сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі.
Також суд зауважує, що підставою для відтермінування сплати судового збору слугувало те, що позивачу не відомо розмір коштів, які були отримані від продажу квартири.
Вказана позовна вимога є майновою, а тому має визначатись відповідно до ціни позову, що врегульовано ст. 176 ЦПК України.
Частиною 2 ст. 176 ЦПК України передбачено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Тобто, ціну позову (орієнтовну ціну позову) повинен самостійно визначити позивач. Лише у разі, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору визначає суд.
Відповідно до п. 2, 9, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Виходячи зі змісту ст. 176 ЦПК України ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.
Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Таким чином, враховуючи доводи позивача суд зазначає, що за відсутності інформації про вартість проданого майна та неможливості визначити ціну позову, суд міг би, застосувати положення ст. 176 ЦПК України та визначити вартість вказаної квартири виходячи з її дійсної вартості встановленої відповідно до норм чинного законодавства.
Однак, позивач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували ціну позову у встановленому законом порядку, тобто, наприклад, визначення дійсної вартості спірної квартири.
Крім цього, відсутнє обґрунтування звернення з позовом про розірвання шлюбу саме до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.
Процесуальним законодавством визначено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).
Відповідно до правил загальної підсудності, які встановлені у статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Разом із тим, ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Таким чином встановлення дійсної вартості вказаної квартири необхідна ще і для того, щоб визначити дотримання правил підсудності, що є обов'язковим, оскільки недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про відстрочення та зменшення розміру судового збору, не може вважатися обмеженням позивача доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, що передбачені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, з огляду на наступне.
Відтак, згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначають вичерпний перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Відповідно до ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подана особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Отже, позивачці необхідно визначити дійсну вартість вказаної квартири, та з урахуванням норм ст. 30 ЦПК України визначити підсудність та оплатити судовий збір надавши до належного суду документ, що підтверджує сплату судового збору, або надати документ, який відповідно до законодавства України підтверджує підстави звільнення заявника від сплати судового збору.
Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 176, 177, 185 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання позивачки про відтермінування сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно та кошти - залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачці, якщо нею відповідно до ухвали суду у встановлений строк буде виконано вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивачка не усунула недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху оскарженню не підлягає.
Суддя Середа Л.В.