справа № 619/2784/25
провадження № 3/619/1181/25
іменем України
15 липня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Пруднікової О.В., за участю секретаря судового засідання - Дєдової Н.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
02.05.2025 о 19 год 40 хв за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, водій ОСОБА_1 скоїв ДТП, намагався втекти з місця події де під час руху був зупинений працівниками поліції. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ROVER F REELANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, почервоніння очей. На місці зупинки від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 відмовився. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в закладі охорони здоров'я та підтверджується висновком медичного закладу номер 1013 від 02.05.2025. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 був відсторонений шляхом передачі тверезому водію, чим порушив п. 2.9.а ПДР.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, просив провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Заперечував факт вчинення ним адміністративного правопорушення в зазначений у протоколі час та у зазначеному місці. Посилався на те, що жодним дпказом не доведена його вина. Поліцейськими при складенні протоколу порушено ч. 2 ст. 254 КУПАП.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Порядок дорожнього руху на території України згідно з Законом України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР), затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Системний аналіз вищезазначених положень КУпАП дає підстави вважати, що, керуючись законом, суддя зобов'язаний оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 323614 від 08.05.2025, який містить дату, час, місце та зазначення обставин вчинення адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення Правил дорожнього руху України; встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, почервоніння очей;
-повідомленням про запрошення ОСОБА_1 до підрозділу поліції 05.05.2025 о 9.30 год;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів Drager 6820 - відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки;
- рапортом поліцейського;
- даними відеозапису, якими підтверджено обставини, викладені у протоколі, а саме те, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, на вимогу поліцейських від проходження медичного огляду за допомогою газоаналізатора Драгер відмовився. У супроводі працівників поліції був доставлений для огляду на стан алкогольного сп'яніння до закладу охорони здоров'я;
- висновком КНП «Обласна клінічна наркологічна лікарня» Харківської обласної ради щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.05.2025 № 1013, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- довідкою інформаційно-комунікаційної системи «ІПНП», згідно з якою пошук «ГСЦ Посвідчення водія» на причетність власності посвідчення водія значиться: посвідчення водія Українське НОМЕР_2 , категорія В з 11.06.2002, водій - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин, суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушено вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України.
Доводи ОСОБА_1 про недопустимість як доказу протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він був складений з порушенням вимог ч. 2 ст. 254, 256 КУпАП, не можуть бути підставою для закриття провадження у справі з огляду на таке.
З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейських від проходження медичного огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер відмовився. А з огляду на те, що скласти протокол стосовно особи працівники поліції можуть тільки тоді, коли до Управління патрульної поліції надійшов висновок із закладу охорони здоров'я із результатами медичного дослідження, на що об'єктивно потрібен час для здійснення лабораторних досліджень і тільки після того, як працівник поліції отримав цей висновок, підтвердилась така ознака об'єктивної сторони правопорушення як «керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння». При цьому вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, конкретний пункт ПДР 2.9а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.
Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу чи після його оформлення водій ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.
Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкцією ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за вказане адміністративне правопорушення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, загальні основи накладення адміністративних стягнень, суд дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст. 36, 40-1, ч. 1 ст. 130, 283, 284, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя О. В. Пруднікова