Справа № 570/1921/25
Провадження №2-а/567/21/25
11 липня 2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Остроголова О.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 90 від 14.02.2025 року, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.02.2025 року відносно нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало, на думку відповідача, порушення позивачем вимог ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", п.п.1 п.1 додатку 2 "Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, а саме - ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним без поважних причин 17.11.2024 року не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних, даних військово-облікового документа, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що призвело до унеможливлення визначення призначення на особливий період та ступеня придатності до служби.
Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному і необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій.
Зазначає, що він не погоджується з винесеною щодо нього постановою, посилаючись на те, що ні з протоколу про адміністративне правопорушення, ні з оскаржуваної постанови не вбачається, що йому надсилалася повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення облікових даних, якою він викликався на 17.11.2024р. При цьому, він таку повістку не отримував, а обов'язку з'являтися за повісткою про "уточнення облікових даних" законодавством не передбачено.
Також вказує, що пп.1 п.1 додатку 2 "Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" не передбачає обов'язку військовозобов'язаних прибувати за викликом до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак посилання в протоколі та постанові на порушення ним вказаної норми щодо правил військового обліку, не відповідає обставинам викладеним у вказаному протоколі та оскаржуваній постанові, чим порушено вимоги ст.256 КУпАП.
Звертає увагу на те, що при винесенні постанови було порушено процесуальний порядок розгляду справи.
Вказує, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, чим його було позбавлено можливості скористатись своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП. Також зазначає, що відповідачем у протоколі та оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких доказів того, що станом на дату складання протоколу, старший офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 був уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.
Одночасно вказує, що відповідно до військово-облікового документа, сформованого у додатку "Резерв+" станом на 20.04.2025 р. були відсутні будь-які дані щодо порушення ним порядку військового обліку, окрім того йому було надано відстрочку від мобілізації до 08.05.2025р. на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Посилаючись на те, що оскаржувана постанова була йому надіслана 02.04.2025 року, тому про наявність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП йому стало відомо лише після її отримання засобами поштового зв'язку 17.04.2025 року, просив поновити йому строк звернення до суду та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 90 від 14.02.2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити. Окрім того, просив вирішити питання судових витрат.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30.04.2025 р. справа була направлена для розгляду за підсудністю до Острозького районного суду Рівненської області.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 12.06.2025 р. позивачу поновлено строк звернення до суду з вищевказаним позовом, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та роз'яснено третій особі її право надати пояснення щодо позову. Інших процесуальних дій не вчинялося.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві суду не надав.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
В обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що 05.11.2024 року була сформована повістка №1005619, якою зобов'язано ОСОБА_1 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.11.2024р. о 14:00 год. для уточнення даних. Дана повістка була направлена ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 0610203713528 з описом вкладення на адресу за зареєстрованим місцем його проживання. Відповідно до трекінгу відправлень AT "Укрпошта" відправлення №0610203713528 було повернуто відправнику у зв'язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою.
Вказує, що згідно із ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
За порушення правил військового обліку передбачена відповідальність за частиною 3 статті 210 КУпАП.
30.11.2024 року на адресу органів Національної поліції було направлено звернення щодо доставлення ОСОБА_1 у зв'язку з неприбуттям його за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
05.02.2025 року ОСОБА_1 , дізнавшись, що перебуває у розшуку, як особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП з'явився особисто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після уточнення військово-облікових даних відносно ОСОБА_1 був складений протокол № 90 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. Також ОСОБА_1 було роз'яснено зміст ст.63 Конституції України, а також права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП та повідомлено під підпис, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 14.02.2025 р. о 15:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . У протоколі позивач власним підписом підтвердив, що отримав другий примірник протоколу.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 90 від 05.02.2025 року відносно ОСОБА_1 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову № 90 від 14.02.2025р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Звертає увагу, що адреса позивача, на яку було направлено повістку збігається із зареєстрованою адресою місця проживання позивача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яку позивач вказав при уточненні військово-облікових даних у додатку "Резерв +".
З приводу доводів позивача щодо невідповідності обставин, викладених у протоколі та постанові вказує на те, що згідно принципів, які застосовує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Враховуючи наведене просить відмовити в задоволенні позову.
Згідно вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішенні спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи вчинені дії суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення є правовим актом індивідуальної дії.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення № 90 від 14.02.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , порушив ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", п.п.1 п.1 додатку 2 "Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, а саме будучи військовозобов'язаним без поважних причин 17.11.2024 року не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військо-облікових даних, даних військово-облікового документа, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, у зв'язку з чим на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 90 від 05.02.2025 року.
Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з наступного.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Частиною 10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", порушення якої ставиться у провину ОСОБА_1 , передбачено перелік обов'язків для громадян України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві. Такі особи зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством, тощо.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до п.19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 р. призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 210 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024 року, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, відповідальність громадян за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з підпукту 2 п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
З дослідженої судом повістки №1005619 вбачається, що вона складена 05.11.2024 року від імені начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_1 , про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 17.11.2024 о 14:00 год. для уточнення даних, яка повернулася на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 (Острог) без вручення та відміткою поштового відділення про те, що "адресат відсутній за вказаною адресою" ( АДРЕСА_2 ).
Проаналізувавши положення п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації в контексті обставин даної справи, суд зазначає, що оскільки повістку №1005619 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
При цьому з відмітки на поштовому відправленні (конверті з повісткою) встановлено, що вона проставлена 21.11.2024р., тобто після строку, коли позивач повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак, в розумінні п.41 Порядку, позивач вважається належно оповіщеним про виклик до ТЦК на 17.11.2024 р. лише 21.11.2024 р.
Таким чином, суд зауважує, що поштове відправлення було повернуто у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, однак доказів обізнаності позивача щодо наявності такого поштового відправлення не надано.
Отже, позивач не був належним чином повідомлений про час та дату, на які повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Оскільки позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , то ним не було порушено ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пп.1 п.1 додатку 2 "Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, відтак у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, згідно змісту повістки № 1005619 позивач мав з'явитися для уточнення облікових даних. В свою чергу, матеріали справи не містять відомостей про те, які саме дані позивачу необхідно було уточнити в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Острог), а також про неможливість отримання таких даних з реєстрів. Навпаки, долучені відомості свідчать про те, що з моменту взяття на облік, відповідач мав військово-облікові дані на позивача, які уточнювалися відповідно до додатку "Резерв +".
Окрім того, з доводів відповідача встановлено, що позивач, після того як йому стало відомо про те, що його викликають до ТЦК, самостійно 05.02.2025 року з'явився до РТЦК СП та надав відповідні відомості для уточнення облікових даних, разом з тим після цього відповідачем щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, при цьому відповідач не перевірив доводи позивача щодо неотримання ним повістки та наявність доказів належного сповіщення позивача про надходження повістки, маючи при цьому реальну можливість.
Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач дійшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, не врахував об'єктивні обставини по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки та неможливість отримання або уточнення даних самостійно (досягнення мети виклику без особи, або неможливість досягнення за відсутності особи).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі від 08.07.2020 № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо події самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Водночас суд вважає, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку її винесення, при її винесенні не було перевірено відповідні докази, що підтверджують або спростовують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП відповідачем не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про необхідність його явки на 17.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних, а тому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього було допущено порушення норм КУпАП, відтак суд вважає, що постанова за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому суд враховує, що, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, при обґрунтованості заявлених вимог щодо наявності підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд уповноважений закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому з метою повного відновлення прав позивача суд вважає необхідним закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 73-77, 90, 139, 241-246, 255, 286КАС України,-
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце знаходження : АДРЕСА_5 ), про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 90 від 14 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.07.2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.