єдиний унікальний номер справи 546/433/25
номер провадження 2/546/358/25
18 липня 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Лещенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
установив:
У травні 2025 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між відповідачкою та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 20 квітня 2019 року було укладено договір про надання фінансового кредиту № 808386. Договір підписано електронним підписом позичальниці. Договором були визначено, що відповідачці надається кредит у розмірі 7000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідачки виникла заборгованість за: тілом кредиту - 5500,00 грн, процентами - 11688,30 грн, пенею та штрафами - 2775,00 грн, інфляційними втратами - 8265,58 грн, та 3% річних - 1802,84 грн.
12 квітня 2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 808386 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
25 липня 2024 року про перейменування ТОВ «Довіра та гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Посилаючись на вищезазначені обставини представник позивача просить стягнути з відповідачки заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов'язання за договором не виконала. Також представник позивача просить стягнути з відповідачки судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою судді від 16 травня 2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 11 червня 2025 року, яке у зв'язку з неявкою відповідачки було відкладене на 18 липня 2025 року.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явилися.
У позовній заяві представник позивача просив справу слухати без участі їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 2-8).
Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, до суду повернулися повістки з поштовими відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 59, 64).
Згідно з положеннями ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тому, з огляду на положення ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідачка про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідачки не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, за письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» підлягають до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.
Фактичні обставини справи, установлені судом
Судом установлено, що 20 квітня 2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 808386 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту (далі - Договір) (звор. а.с. 39 - а.с. 40). Договір підписано відповідачкою електронним підписом 20 квітня 2019 року о 10 год. 24 хв.
Умовами Договору було передбачено: сума кредиту - 5500,00 грн; строк кредитування - 30 днів, договір діє до повного виконання клієнтом свої зобов'язань за цим договором.
Згідно з п. 1.3. Договору сторони погодили процентну ставку: знижена процентна ставка - 1,26% від суми позики за кожен день користування позикою, у межах строку надання позики, зазначеного у пункті 1.2. цього договору; стандартна процентна ставка - 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою.
Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом (п. 1.5. Договору).
У випадку неможливості виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, Клієнт має право ініціювати продовження строку користування Позикою та зміну дати погашення Позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява Клієнта про продовження строку користування Позикою вважається поданою (п. 1.6. Договору).
Відповідно до п. 1.7. Договору після вчинення Клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього Договору, та у разі якщо залишок суми Позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, Товариство має право, але не обов'язок, продовжити строк користування Позикою. Новий строк користування Позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення Клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього Договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення Позики відображається у Особистому кабінеті Клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми позики, Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству штраф в розмірі 66,60 грн. за кожен день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення виконання зобов'язань за Договором. Штрафи за Договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення Клієнтом зобов'язань за цим Договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної Клієнтом за цим Договором, і становить: 2 775,00 грн (п. 4.5. Договору).
Датою укладання Договору між Товариством і Клієнтом є дата його підписання. Договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів Клієнту (п. 6.2. Договору).
Також, відповідачем було підписано електронним підписом наступні документи: Графік платежів до договору про надання коштів у позику, на умовах споживчого кредиту № 20.04.2019; Паспорт споживчого кредиту; (звор. а.с. 20-21).
Згідно листа, виданого 10 лютого 2025 року, ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» успішно перерахувало від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 20 квітня 2019 року 5500,00 грн, номер транзакції в системі WayForPay - crediplus-1942882 (а.с. 18-25).
Листом від 11 лютого 2025 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило, що за договором клієнтки ОСОБА_1 № 808386 код транзакції - crediplus-1942882 (а.с. 43-45).
Згідно розрахунку заборгованості та картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) у ОСОБА_1 за кредитним договором № 808386 виникла заборгованість за: тілом кредиту - 5500,00 грн, процентами - 11688,30 грн, пенею та штрафами - 2775,00 грн (звор. а.с. 13, а.с. 27-30).
12 квітня 2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір факторингу № 1 (а.с. 34-36).
За договором факторингу право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «ФК «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 4.1. договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
21 серпня 2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладена додаткова угода до договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року (а.с. 26).
Згідно з реєстром прав вимог № 24 від 21 серпня 2019 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» отримало від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 квітня 2019 року (а.с. 47-48).
Наказом № 55-к від 25 липня 2024 року змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (а.с. 42).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Тобто, договір між первісним кредитором та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено в електронній формі , що згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом договору та додатку до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідачки, її РНОКПП та номер паспорта, адресу місця проживання.
Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.
Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою факт видачі первісними кредитором кредиту у сумі 5550,00 грн та перерахування коштів відповідачці.
Доказів погашення відповідачкою заборгованості за кредитним договором перед первісним кредитодавцем чи перед позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять, відповідачем суду не надано.
Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти та проценти за користування кредитом не повернув.
З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 15000,00 грн, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо стягнення із відповідача заборгованості за відсотками суд вважає доводи сторони відповідача частково обґрунтованими та звертає увагу на наступне.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню підлягає положення статті 625 цього Кодексу, що є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Сторонами Договору узгоджено строк його виконання - 30 днів, упродовж яких кредитор, керуючись статтею 1054 ЦК України, мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,26% від суми позики за кожен день користування та за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,80% від суми позики за кожен день користування позикою (п. 1.3. Договору).
У свою чергу доказів, що строк кредитування відповідача за Договоромбув пролонгований кредитодавцем відповідно до п. 1.6. Договору позивачем надано не було, тому строк кредитування становив тільки 30 днів.
З цих підстав суд не приймає доводи сторони позивача про правомірність нарахованих відсотків після закінчення строку дії договору.
Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України, у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.
Тому, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом підлягають до часткового задоволення, які були нараховані за правилами, передбаченими п. 3.6. Договору, в сумі 2997,00 грн (5500,00 грн х 1,80% х 30 днів).
Щодо нарахування штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами Договору була передбачена сплата штрафних санкцій за порушення умов кредитування.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Ураховуючи, що нарахування штрафів здійснювалося до введення карантину та воєнного стану на території України, вимога позовної заяви про стягнення заборгованості за штрафами в сумі 2775,00 грн підлягає задоволенню.
Щодо нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у позові нарахування інфляційних втрат та трьох процентів, здійснювалося у період дії воєнного стану на території України. Тобто, всупереч установленим обмеженням (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) були нараховані інфляційні втрати в сумі 8265,58 грн та три проценти річних в сумі 1802,84 грн. Тому, ураховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вимоги позовної заяви в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 11272,00 грн, з яких заборгованість за: тілом кредиту - 5500,00 грн, відсотками - 2997,00 грн, та штрафами - 2775,00 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 808386 від 03 квітня 2025 року установлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 50).
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, а саме на 37,47% від суми позову, то з відповідачки у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в розмірі 907,67 грн.
Щодо судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було долучено копії: акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 02 квітня 2025 року (а.с. 10); детального опису робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 12); додаткової угоди до договору № 33 про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року (а.с. 15); договору № 33 про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року (а.с. 31-33).
Відповідно до договору № 33 про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 4.4. договору про надання правової допомоги передбачено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті, зазначеному в п. 4.4. Договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. У цьому випадку сторони керуються умовами акта (п. 4.6. договору про надання правової допомоги).
У п. 4 Акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 02 квітня 2025 року зазначено, що оплата професійної правничої допомоги адвокатського бюро здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту. У даному акті визначена вартість наданих послуг і виконаних робіт - 5000,00 грн (а.с. 10).
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що адвокатським бюро були надані позивачу юридичні послуги на суму 5000,00 грн.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, а саме на 37,47% від суми позову, то з відповідачки у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати у виді на професійну правничу допомогу в розмірі 1873,50 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»заборгованість за кредитним договором № 808386 від 20 квітня 2019 року в сумі 11272(одинадцять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 00 копійок, з яких заборгованість за: тілом кредиту - 5500 гривень 00 копійок, відсотками - 2997 гривень 00 копійок, та штрафами - 2775 гривень 00 копійок.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 907 (дев'ятсот сім) гривень 67 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1873 (одна тисяча вісімсот сімдесят три) гривні 50 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», юридична адреса: вул. Авіаконструктора Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 38750239.
Представник позивача - Романенко Михайло Едуардович, адреса вул. Авіаконструктора Сікорського, 8, м. Київ, 04112, РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачка - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Ю.В. Зіненко