Справа № 296/6591/25
2-з/296/31/25
Іменем України
18 липня 2025 рокум. Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Лілія Миколаївна, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ,
16 червня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2025 року для розгляду цивільної справи № 296/6590/25 визначено суддю Корольовського районного суду міста Житомира Адамовича О. Й.
Відомостями з автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» підтверджено, що станом на 16 липня 2025 року питання про відкриття провадження у справі № 296/6590/25 не вирішено.
16 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду міста Житомира із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємцем п'ятої черги спадкування за законом до майна померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також звернулись до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Заявник зазначає, що їй невідомо ступінь родинних зв'язків відповідача ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , однак такі відомості можуть бути встановлені в ході розгляду справи, зокрема, після надходження до суду матеріалів спадкової справи. Відповідач ОСОБА_2 є племінницею померлої ОСОБА_4 і також належить до п'ятої черги спадкування за законом. Ураховуючи те, що відповідачі звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, то їм можуть бути видані свідоцтва про право на спадщину. Набуття відповідачами права власності на нерухоме майно, яке є входить до складу спадщини, ускладнить (утруднить) або зробить неможливим виконання рішення суду або ефективний захист її прав. Позивач вважає, що після отримання права власності на спадкове майно (квартиру) відповідачі можуть таке майно відчужити добросовісному набувачу.
На підставі наведеного, заявник просить вжити заходи забезпечення позову та заборонити приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Сєтаку В. Я. проводити будь-які дії, в тому числі, видавати свідоцтва про право на спадщину , посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно квартири АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03 березня 2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О. В. за реєстровим номером 1256.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розгляд заяви про забезпечення позову проведено без повідомлення учасників справи на підставі частини 1 статті 153 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особи, які беруть участь у справі, мають можливість уникнути реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечений судовий захист законних прав, свобод та інтересів цих осіб. Важливим є об'єктивне існування таких ризиків, а також те, що застосування заходів забезпечення позову дійсно необхідне, що без їхнього застосування права, свободи та законні інтереси заявника клопотання будуть порушені, що підтверджують належні та допустимі докази. Також важливо, щоб цей заявник не мав на меті зловживання процесуальними правами та порушення законних прав іншого учасника справи, до якого мають бути застосовані зазначені заходи. Його метою має бути створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, механізм забезпечення позову передбачає, що учасники спору повинні: належно обґрунтувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову; зазначити обставини, які засвідчують те, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними та допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20).
Заходи забезпечення позову суд вживає для того, щоб гарантувати виконання його можливого рішення. Такі заходи належить застосовувати лише за необхідності, оскільки безпідставне звернення до них може зумовити порушення прав та законних інтересів інших осіб, зокрема учасників справи. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження його вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що у сторін дійсно є спір й існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; встановити обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, цим вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття відповідних заходів із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування останніх зумовлюється обставинами справи, за яких незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо його застосування забезпечує: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17).
Установлено, що ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В. Я. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З копії постанови приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В. Я. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_4 на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. З вказаної постанови також вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 також звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Суд ураховує, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Слід зазначити, що до своєї заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 не додала жодного письмового доказу на підтвердження обставин, на які вона покликається. За відсутності матеріалів справи № 296/6591/25, яка передана на розгляд судді Корольовського районного суду міста Житомира Адамовича О. Й., суду доступні для огляду матеріали цієї справи, які наявні в автоматизованій системі документообігу суду КП «Д-3».
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд ураховує, що заявник належним чином не підтвердила доказами обставини, на які вона покликається. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що підстави звернення відповідачів до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини їй невідомі та можуть бути встановлені лише після витребування судом матеріалів спадкової справи. Суд ураховує, що матеріали спадкової справи є вагомим джерелом доказів у спорах щодо спадкування.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
За відсутності можливості оглянути матеріали спадкової справи, яка заведена після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , суд позбавлений можливості встановити, що між сторонами дійсно існує спір, а також надати оцінку співмірності заходу забезпечення позову, який просить застосувати заявник, з можливими негативними наслідками для інших осіб, у тому числі, для відповідачів та/або для осіб, які (можливо) не залучені до участі у цій справі. При вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов'язаний дотримуватись принципу збалансованості інтересів сторін.
Саме в матеріалах спадкової справи наявні відомості щодо виду спадкування майна спадкодавця ОСОБА_4 (за заповітом чи за законом). Слід урахувати, що за наявності заповіту, в якому спадкодавець розпорядився своїм майном на визначив коло спадкоємців, спадкоємцю за законом слід додатково обґрунтовувати підстави та порядок свого права на такий спадок. В ході розгляду справи позивачу належить довести, що вона є спадкоємцем ОСОБА_4 .
Наразі в розпорядженні суду є лише копія постанови приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В. Я. про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка датована 21 травня 2025 року. Станом на дату вирішення заяви про забезпечення позову в суду відсутні актуальні відомості щодо вчинення нотаріальних дій у вказаній спадковій справі, зокрема, щодо видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про передчасність та недоведеність доказами заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року (справа № 589/3196/19) наведено висновки щодо застосування заходів забезпечення позову в подібних правовідносинах (визначення додаткового строку для прийняття спадщини), зокрема, Верховний Суд зазначає, що при використанні механізму забезпечення позову позивач повинен належним чином обґрунтовувати мету та підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними й допустимими доказами.
Суд ураховує, що предметом спору в цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини і заявник належним чином не обґрунтувала свого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист її прав, за захистом яких вона звернулась до суду.
З наведених мотивів, враховуючи предмет позову та суб'єктний склад спірних правовідносин, обґрунтування заяви про забезпечення позову, приходжу до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суддя
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК