Справа № 504/3208/24
Номер провадження 2/504/1211/25
15.07.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
судді Литвинюк А.В.
за участю секретаря судового засідання Батяла М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Панько Михайло Михайлович до ОСОБА_2 , треті особи: Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Лиманська державна нотаріальна контора Одеської області, про зняття арешту, -
29.07.2024 року представник позивачки звернувся до суду з позовом, в якому просив зняти арешт, накладений Комінтернівським РВ ДВС управління юстиції Одеської області, на підставі листа № 02-1978 від 31.07.2001 року, реєстратор Лиманська районна державна нотаріальна контора, реєстраційний номер обтяження: 8302104, на об'єкт обтяження будинок, незакінчене будівництво, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 8302104 від 17.12.2008 року.
Заявлені позовні вимоги представник позивачки мотивує тим, що накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обмежує законні права позивачки як власника будинку щодо вільного розпорядження майном: унеможливлює укладення договорів відчуження, здачі в оренду тощо належного їй будинку.
У позові вказано, що позивачка стала власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування нерухомого майна від 23.06.2004 року, укладеного між нею і відповідачкою, який зареєстрований приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області за № 1265. В свою чергу, відповідачка стала власником будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15.04.2004 року за реєстром № 633, Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області та зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним № 5263069 запис № 274 у книзі № 7, а до цього цим будинком з 1986 року, володіла спадкодавець (її мати) - ОСОБА_3 .
Представник позивачки у позовній заяві зазначає, що Комінтернівська районна державна нотаріальна контора Одеської області своїми діями по видачі свідоцтва про право на спадщину та реєстрацією права власності за відповідачкою, підтвердила, що ніяких арештів чи заборон щодо вказаного будинку не було. Однак, у 2023 році позивачка довідалась, що на вказаний будинок у 2008 році був накладений арешт Комінтернівським РВ ДВС управління юстиції Одеської області, підставою зазначений лист № 02-1978 від 31.07.2001 року, реєстратор Лиманська районна державна нотаріальна контора, реєстраційний номер обтяження: 8302104, об'єкт обтяження будинок, незакінчене будівництво, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 .
У позові сторона позивача звертає увагу, що повідомлення про накладення арешту, яке міститься у листі № 02-1978 від 31.07.2001 року не відповідає вимогам законодавства, що діяло на той час. Натомість державна нотаріальна контора не відмовила органу державної виконавчої служби, за наявності підстав для такої відмови, при цьому сам запис про арешт Лиманська ДНК внесла до реєстру у 2008 році, достеменно знаючи, що власником будинку є інша особа.
Окрім того, у позові вказано, що на сьогоднішній час відповідачка не значиться як боржник у Автоматизованій системі виконавчих проваджень чи реєстрі боржників, інформації про існуючи виконавчі провадження щодо неї немає.
З огляду на наведене, сторона позивача вважає, що дії та бездіяльність відповідачки, РВ ДВС, ДНК є незаконними та такими, що порушують охоронювані законом інтереси позивачки як власника майна.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 року, суддею-доповідачем визначено Литвинюк Аксенію Володимирівну та передані матеріали для розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Ухвалою Комінтернівського суду Одеської області від 05.08.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано від Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (67500, Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Київська, 86, е-mail: info@km.od.dvs.gov.ua) всі наявні матеріали виконавчого провадження щодо накладення Комінтернівським РВ ДВС управління юстиції Одеської області арешту на будинок (незакінчене будівництво), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відносно колишнього власника ОСОБА_2 ; витребувано від Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області (67500, Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, 75, e-mail: info@km.od.notary.gov.ua) всі наявні матеріали щодо реєстрації арешту на будинок (незакінчене будівництво), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відносно колишнього власника ОСОБА_2 ; визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
27.08.2024 року, розглянувши відповідну ухвалу про надання всіх наявних матеріалів щодо реєстрації арешту на будинок (незакінчене будівництво), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відносно колишнього власника ОСОБА_2 , Лиманська державна нотаріальна контора Одеської області надіслала на адресу суду лист № 1108/01-16 з копією повідомлення в.о. начальника ВДВС від 31.07.2001 року № 02-1978 про накладення арешту на незакінчене будівництво, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 та зазначила, що інші документи стосовно накладення вищезазначеного арешту в нотаріальній конторі відсутні.
Також, вказаним листом № 1108/01-16 Лиманська державна нотаріальна контора Одеської області додатково повідомила, що Реєстр для реєстрації заборон відчуження нерухомого майна та Алфавітні книги обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого майна за 2001 рік передано на архівне зберігання до Одеського державного нотаріального архіву.
26.11.2024 року на адресу суду надійшла заява від представника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У вказаній заяві повідомлено про неможливість виконання ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області у зв'язку з тим, що на виконання наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботу з документами в органах державної виконавчої служби», Положень порядку з діловодства в органах державної виконавчої служби та з метою забезпечення належного обліку передачі до архіву завершених проваджень, строк зберігання Постанов та виконавчих проваджень становить три роки, отже, постанова була передана до архіву та була знищена через закінчення трирічного терміну його зберігання, а отже неможливо ідентифікувати на в межах якого виконавчого провадження накладався арешт на майно боржника.
Також, у відповідній заяві представником Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) додатково зауважено, що перехід права власності був після накладення арешту на майно боржника, а отже в порушення законодавства.
Виходячи зі змісту ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
За правилами, визначеними нормою ст. 178 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Згідно ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
18.02.2025 року на адресу суду від представника відповідачки - адвоката Капля Тетяни Анатоліївни надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі з підстав відсутності з боку відповідачки незаконних дій у відношенні позивачки та належного їй будинка. Представник відповідачки у відзиві на позовну заяву вказала, що відповідачка не може нести відповідальність за дії інших, оскільки ніяких дій щодо накладення арешту вона не вчиняла та повноважень щодо зняття арешту в неї немає.
08.04.2025 року від представника позивачки до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, документів, наданих нотаріальним архівом на адвокатський запит, в якому останній просив приєднати до матеріалів цивільної справи № 504/3208/24 письмові докази - відповідь з Одеського державного нотаріального архіву та виписки з реєстру для реєстрації заборон Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області за 2001-2004 роки.
У судове засідання у справі, призначене на 15.07.2025 року о 15:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), учасники справи не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами судової справи.
Відповідно до п. 2, 6 ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальним правами.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), від 07 липня 1989 року).
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа № 171; Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Тобто, з урахуванням наведеного, у відповідності до вимог цивільно-процесуального законодавства, учасники справи були належним чином повідомленими судом про дату, час та місце слухання справи та завчасно.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 23.06.2004 року між ОСОБА_2 (Дарувальниця) та ОСОБА_1 (Обдаровувана) було укладено договір дарування нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. та зареєстровано в реєстрі за № 1265.
Згідно п. 1 вказаного договору дарування нерухомого майна від 23.06.2004 року, ОСОБА_2 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається з: одного житлового будинку з черепашника, зазначеного в плані під літерою А, житловою площею 49,0 кв.м, загальною площею 70,5 кв.м з прибудовою-А1, верандою-а; літньої кухні-Б, гаражу-В, погрібу-пдГ, навісу-Д, цистерни-І, брукування-ІІ, огорожі № 1-3.
Згідно п. 2 вказаного договору дарування нерухомого майна від 23.06.2004 року, зазначений житловий будинок належить Дарувальниці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15.04.2004 року за реєстром № 633 Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області та зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним № 5263069 запис № 274 у книзі № 7.
На підставі договору дарування нерухомого майна від 23.06.2004 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 70,5 кв.м, житлова площа 49,0 кв.м зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 29.06.2004 року.
Водночас, зі змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 347156235 від 19.09.2023 року щодо нерухомого майна, а саме: житлового будинку, що находиться за адресою АДРЕСА_1 вбачається наявність відомостей про обтяження (арешт) зазначеного об'єкту на підставі листа Комінтернівського РВ ДВС управління юстиції Одеської області № 02-1978 від 31.07.2001 року, реєстраційний номер обтяження № 8302104.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 347156235 від 19.09.2023 року щодо нерухомого майна, а саме: житлового будинку, що находиться за адресою АДРЕСА_1 , обтяження за № 8302104 зареєстровано 17.12.2008 року реєстратором: Лиманська районна державна нотаріальна контора, 67500, Одеська обл., Лиманський р-н., смт. Доброслав, вул. Центральна, 75, (04855) 9-16-99, власником значиться: ОСОБА_2 , Причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний запис № 30-01 від 03.08.2001 року.
На запит представника Позивачки стосовно надання інформації та копій архівних документів відносно нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на який було накладено арешт, підстава обтяження: лист 02-1978, 31.07.2001 року, Комінтернівський РВ ДВС управління юстиції Одеської обл., реєстраційний номер обтяження 8302104, реєстратор: Лиманська районна державна нотаріальна контора Одеської області, Одеський державний нотаріальний архів листом № 443/01-20 від 21.02.2025 року повідомив, що за результатами проведеного пошуку у всіх наявних на зберіганні та які відносяться до зазначеного питання документах, сформованих, прошитих та пронумерованих Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області за 2001 рік, а саме: Розпорядженнях по накладенню заборон відчуження нерухомого майна, інформація щодо вищевказаного арешту відсутня.
Також, Одеський державний нотаріальний архів у вказаному листі № 443/01-20 від 21.02.2025 року вказав, що в Реєстрі для реєстрації заборон Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області міститься запис за № 30 від 03.08.2001 року про накладення арешту на незакінчений будівництвом будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , на підставі листа № 02-1978 від 31.07.2001 року Комінтернівської виконавчої служби, відомості щодо зняття арешту в матеріалах справи відсутні.
В матеріалах справи наявна копія листа Комінтернівського РВ ДВС управління юстиції Одеської області № 02-1978 від 31.07.2001 року, на підставі якого було накладено обтяження за реєстраційним номером № 8302104 на об'єкт нерухомого майна, а саме: житлового будинку, що находиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказаним листом № 02-1978 від 31.07.2001 року в.о. начальника ВДВС Нестеренко О. О. повідомляє Державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори Чос О. П., що актом державного виконавця Державної виконавчої служби Комінтернівського району від 19.04.2000 року описано та накладено арешт на незакінчену будівлю, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
Натомість, представником Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у заяві від 26.11.2024 року повідомлено, що на виконання наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботу з документами в органах державної виконавчої служби», Положень порядку з діловодства в органах державної виконавчої служби та з метою забезпечення належного обліку передачі до архіву завершених проваджень, строк зберігання Постанов та виконавчих проваджень становить три роки, отже, постанова була передана до архіву та була знищена через закінчення трирічного терміну його зберігання, а отже неможливо ідентифікувати в межах якого виконавчого провадження накладався арешт на майно боржника.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд звертає увагу на необхідність застосування законодавства, що діяло під час виникнення та розвитку спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3426-XII (чинного на час виникнення спірного обтяження - 31.07.2021 року), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 38 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3426-XII (чинного на час виникнення спірного обтяження - 31.07.2021 року), у державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії, зокрема, накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3426-XII (чинного на час виникнення спірного обтяження - 31.07.2021 року) передбачено, що приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбачені статтею 34 цього Закону, за винятком, зокрема, накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно ст. 73 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3426-XII (чинного на час виникнення спірного обтяження - 31.07.2021 року), державний нотаріус чи посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів за місцезнаходженням жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки накладають заборону їх відчуження:
1) за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку;
2) при посвідченні договору довічного утримання;
3) при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
4) в усіх інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до ст. 74 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3426-XII (чинного на час виникнення спірного обтяження - 31.07.2021 року), одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус або посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Статтею 52 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3426-XII (чинного на час виникнення спірного обтяження - 31.07.2021 року) визначено, що усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.
Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах встановлюються Міністерством юстиції України.
Накладення заборони відчуження жилого будинку станом на дату виникнення спірного обтяження - 31.07.2021 року регламентовано главою VI Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року № 18/5 (надалі - Інструкція № 18/5 від 14.06.1994 року).
Пунктом 134 Інструкції № 18/5 від 14.06.1994 року встановлено, що державний нотаріус за місцезнаходженням жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки накладає заборону їх відчуження:
1) за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку;
2) при посвідченні договору довічного утримання;
3) при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
4) в усіх інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 135 Інструкції № 18/5 від 14.06.1994 року, накладання заборони провадиться шляхом вчинення напису про це на повідомленні установи банку, підприємства або організації про видачу позички. Один примірник повідомлення з написом державного нотаріуса про надходження заборони надсилається відповідній установі банку, підприємству або організації, що видали позичку, а другий - залишається у справах державної нотаріальної контори.
Відповідно до п. 136 Інструкції № 18/5 від 14.06.1994 року, накладання заборони реєструється державними та приватними нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів, а також органів державної виконавчої служби про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна (додаток № 6).
Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Положеннями п. 137 Інструкції № 18/5 від 14.06.1994 року визначено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення (у зв'язку зі смертю відчужувача чи набувача жилого будинку, за винятком випадку успадкування цього будинку спадкоємцями набувача) чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами накладеного ними арешту на нерухоме майно державний нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих органів про зняття арешту залишається у справах державної нотаріальної контори.
Наказом Міністерства юстиції України № 41/5 від 27.05.1997 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.05.1997 року за № 194/1998 (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Мін'юсту № 31/5 від 09.06.1999 року) затверджено «Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна».
Означеним наказом також внесено зміни до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року № 18/5. Зокрема, пункт 136 викладено у такій редакції:
«Для реєстрації заборон створюються Єдиний та Базові реєстри для реєстрації заборон.
Єдиний реєстр для реєстрації заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна (далі-Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованих комп'ютерних систем, яка складається із сукупності Базових реєстрів для реєстрації заборон (далі - Базовий реєстр), об'єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.
Базовий реєстр - це документ, в якому здійснюється реєстрація заборон та арештів, накладених на об'єкти нерухомого майна.
Базовий реєстр створюється для кожного реєстраційного округу на основі діючого реєстру для реєстрації заборон згідно з єдиними вимогами, методикою і стандартами, встановленими положенням «Про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна».
Реєстраційні округи створюються в межах районів, районів в містах, міст обласного підпорядкування.
Реєструвальний орган - це державна нотаріальна контора (державний нотаріус), що вносить реєстраційні записи до Базового реєстру.
Накладення заборони реєструється державним нотаріусом в Базовому реєстрі. У цьому ж реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на нерухоме майно, а також повідомлення приватних нотаріусів, які посвідчили угоду, що буде підставою для накладання заборони відчуження майна.
Реєстрація заборон на відчуження майна, а також накладених на майно арештів здійснюється відповідно до Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна».
Водночас, згаданим наказом внесено зміни та доповнення до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року № 22/5, зокрема абзац другий і третій пункту 66 викладено у такій редакції:
«Реєстрація заборон на відчуження майна, а також накладених на майно арештів здійснюється відповідно до Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна».
Положенням про єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.05.1997 року за №194/1998 (надалі - Положення № 194/1998), було встановлено порядок створення Єдиного реєстру для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесення реєстраційних записів до нього, а також одержання, обігу та надання інформації щодо заборон та арештів, накладених на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до п. 1.1 Положення № 194/1998, єдиний реєстр для реєстрації заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна (надалі - Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованих комп'ютерних систем, яка складається із сукупності Базових реєстрів реєстраційних округів, об'єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.
Базовий реєстр для реєстрації заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна (надалі - Базовий реєстр) - це документ, в якому здійснюється реєстрація заборон та арештів, накладених на об'єкти нерухомого майна (п. 1.2 Положення № 194/1998).
Базовий реєстр створюється для кожного реєстраційного округу, на базі діючого реєстру для реєстрації заборон згідно з єдиними вимогами, методикою і стандартами, встановленими цим Положенням (п. 1.3 Положення № 194/1998).
Реєстраційні округи створюються в межах районів, районів в містах, міст обласного підпорядкування.
Відповідно до п. 1.4 Положення № 194/1998, реєструвальний орган - це державна нотаріальна контора (державний нотаріус), що вносить реєстраційні записи до Базового реєстру.
Накладені заборони та арешти реєструються реєструвальним органом за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна, а також заносяться до алфавітної книги обліку заборон відчуження нерухомого майна (п. 1.5 Положення № 194/1998).
На підставі Базових реєстрів та книг обліку заборон відчуження нерухомого майна у реєстраційних округах за допомогою автоматизованих електронних систем створюється комп'ютерна база електронних копій цих документів (п. 1.6 Положення № 194/1998).
Пунктом 2.1 Положення № 194/1998 установлено, що підставами для внесення у Базовий реєстр відомостей про заборони на відчуження та арешти об'єктів нерухомого майна, а також записів в алфавітну книгу заборон відчуження нерухомого майна є:
а) накладення державним нотаріусом заборони на об'єкт нерухомого майна;
б) повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів про накладення заборони на об'єкт нерухомого майна;
в) повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна;
г) повідомлення приватного нотаріуса, який посвідчив угоду, що буде підставою для накладення заборони на відчуження нерухомого майна.
Органи та особи, зазначені у підпунктах «а», «б», «в» і «г» пункту 2.1 цього Положення, надсилають реєструвальному органу повідомлення про накладені заборони чи арешти об'єктів нерухомого майна встановленого зразку не пізніше 3-х днів з моменту їх вчинення (п. 3.1 Положення № 194/1998).
Єдиний реєстр створюється державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України («ДЕРЖІНФОРМЮСТ») (п. 5.1 Положення № 194/1998).
У день внесення записів у Базовий реєстр реєструвальний орган надсилає електронною поштою за допомогою автоматизованих електронних систем електронні копії цих записів у Єдиний реєстр заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна.
Відомості про заборони, арешти на відчуження нерухомого майна вносяться у Єдиний реєстр у день їх надходження (п. 5.2 Положення № 194/1998).
Наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за № 364/3657 «Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна», зі змінами, внесеними наказом Мін'юсту № 33/5 від 09.08.2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2000 року за № 500/4721, внесено зміни до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції від 18.06.1994 року № 18/5, зареєстрованої в Мін'юсті 07.07.1994 року за № 152/361, зокрема, пункт 136 викладено в такій редакції:
«Накладання заборони реєструється державними та приватними нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна (додаток № 6).
Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна».
Крім того, Наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 року внесено зміни та доповнення до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року № 22/5 і зареєстрованої в Мін'юсті 26.10.1994 року за № 256/466 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції від 27.05.1997 року № 41/5), викладено абзаци другий і третій пункту 66 у такій редакції:
«Реєстрація заборон відчуження нерухомого майна, а також накладених на майно арештів здійснюється відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна».
За визначеннями, наведеними у пункті 1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 № 31/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за № 364/3657 (надалі - Положення № 31/5) (із змінами, внесеними згідно з Наказами Мін'юсту № 53/5 від 31.08.1999, № 33/5 від 09.08.2000 року, № 46/5 від 21.09.2000 року), Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (надалі - Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, яка містить відомості про: накладені заборони та арешти; зняття заборон та арештів; видані довідки про відсутність або наявність заборон та арештів. Держатель Єдиного реєстру - Міністерство юстиції України, що забезпечує функціонування Єдиного реєстру. Адміністратор Єдиного реєстру - державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що має повний прямий доступ до комп'ютерної бази даних і відповідає за її створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Єдиному реєстрі. Надання доступу Реєстраторам і Користувачам до Єдиного реєстру здійснюється Адміністратором на підставі відповідних договорів. Адміністратор Єдиного реєстру встановлює форми повідомлень та довідок. Реєстратори Єдиного реєстру - державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, що уклали відповідні угоди з Адміністратором і мають повний прямий доступ до Єдиного реєстру через комп'ютерну мережу. Реєстратори приймають повідомлення про накладені (зняті) заборони та арешти від інших державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судових та слідчих органів, вносять записи до Єдиного реєстру про накладені (зняті) заборони або арешти та отримують довідки про відсутність або наявність заборони або арешту щодо вчинюваних ними нотаріальних дій, а також видають довідки про відсутність або наявність заборони або арешту за письмовим запитом.
Згідно з п. 2.1. Положення № 31/5, підставами для внесення у Єдиний реєстр відомостей про накладені заборони відчуження та арешти об'єктів нерухомого майна є:
2.1.1. Накладення державним або приватним нотаріусом заборони відчуження на об'єкт нерухомого майна, які є реєстраторами;
2.1.2. Повідомлення про накладення заборони відчуження на об'єкт нерухомого майна державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом, які не є реєстраторами;
2.1.3. Повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради про накладення заборони відчуження на об'єкт нерухомого майна;
2.1.4. Повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна;
2.1.5. Повідомлення органів державної виконавчої служби про накладення арешту на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до п. 2.2 Положення № 31/5, органи та особи, зазначені в підпунктах 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 пункту 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення заборони або арешту повідомлення встановленого зразка про накладену заборону відчуження або арешт об'єктів нерухомого майна (додаток 1).
Згідно з п. 2.3 Положення № 31/5 у повідомленні про накладену заборону відчуження або арешт об'єктів нерухомого майна зазначаються: відомості про нотаріуса, орган або посадову особу, який наклав заборону відчуження або арешт об'єкта нерухомого майна; дата та час накладання заборони відчуження або арешту; відомості про документ, на підставі якого накладена заборона відчуження або арешт (найменування документа, номер та дата документа, видавець документа); відомості про об'єкт, на який накладена заборона відчуження або арешт (назва об'єкта, адреса розташування об'єкта, розмір частки, площа тощо); відомості про власника майна, щодо якого накладена заборона відчуження або арешт: для фізичних осіб: прізвище, ім'я, по батькові; місце проживання; серія, номер та дата видачі паспорта; для юридичних осіб: найменування, юридична адреса.
Згідно з п. 2.4 Положення № 31/5, реєстратор відмовляє у внесенні в Єдиний реєстр відомостей про накладену заборону або арешт, якщо повідомлення не відповідає вимогам пункту 2.3 цього Положення.
Аналіз наведених правових норм зумовлює висновок, що станом на 03.08.2001 року лист Комінтернівського РВ ДВС управління юстиції Одеської області № 02-1978 від 31.07.2001 року слугував визначеною законом підставою для накладення заборони відчуження жилого будинку.
Разом з тим, чинне на час виникнення спірної заборони законодавство передбачало реєстрацію заборон винятково на паперових носіях - в реєстрах для реєстрації заборон, з вчиненням відповідного запису в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.
Станом на 17.12.2008 року (дата реєстрації обтяження за № 8302104 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) діяв Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-IV від 01.07.2004 року (надалі - Закон № 1952-IV), в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.
В розумінні ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (надалі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;
Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (надалі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна; об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом;
Згідно зі ст. 5 Закону № 1952-IV, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Відтак, з дати набрання чинності Законом № 1952-IV, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється виключно у випадках:
1) вчинення правочинів щодо нерухомого майна;
2) за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
При цьому, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Слід зазначити, що визначених законом підстав для реєстрації спірного обтяження в означений період за обставинами справи судом не встановлено.
Разом з тим, Наказом Міністерства юстиції від 18.08.2004 року № 85/5 (надалі - наказ Мін'юсту № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2004 року за № 1020/9619 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції № 1844/5 від 14.12.2012 року) «Про внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України» (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України № 111/5 від 28.12.2006 року), з метою вдосконалення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, збереження та захисту даних, що містяться у ньому, підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, а також профілактики злочинів проти власності, внесено зміни та доповнення до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, зареєстрованого в Мін'юсті 10.06.1999 року за № 364/3657, виклавши його в новій редакції, та затверджено Інструкцію про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
При цьому, пунктом 3 наказу Мін'юсту від 18.08.2004 року № 85/5 наказано Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України: здійснити заходи щодо створення програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке відповідало б новим сучасним стандартам збереження та захисту інформації (абзац другий пункту 3 в редакції Наказу Міністерства юстиції України № 111/5 від 28.12.2006 року); забезпечити належне перенесення бази даних електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до нової бази; забезпечити безперебійну роботу державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів у перехідний період.
Пунктом 4 наказу Мін'юсту від 18.08.2004 року № 85/5 установлено, що перенесення інформації з бази даних раніше створеного прикладного програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (надалі - база даних раніше створеного реєстру) до бази даних нового прикладного програмного забезпечення (надалі - база даних модернізованого реєстру) здійснюється частинами за окремими нотаріальними округами.
Пунктом 5 наказу Мін'юсту від 18.08.2004 року № 85/5 установлено, що припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру визначається у кожному нотаріальному окрузі окремо, про що державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України або його регіональні філії повідомляють нотаріусів даного нотаріального округу та відповідне управління юстиції.
Згідно з пунктами 6, 7 наказу Мін'юсту від 18.08.2004 року № 85/5 установлено, що до припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру, у порядку, передбаченому пунктом 4 цього наказу, перевірка відсутності або наявності заборони відчуження та арештів об'єктів нерухомого майна здійснюється за допомогою баз даних раніше створеного та модернізованого реєстрів. Після повного перенесення бази даних раніше створеного реєстру до бази даних модернізованого реєстру державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України забезпечує довічне зберігання бази даних раніше створеного реєстру.
Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 року № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 року № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2004 року за № 1020/9619, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (надалі - Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон (пункт 1.1).
Держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Реєстру заборон та забезпечує його функціонування (пункт 1.3).
Адміністратором Реєстру заборон (надалі - Адміністратор) є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон (пункт 1.4).
Реєстраторами Реєстру заборон (надалі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії.
Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон (пункт 1.5).
Користувачі Реєстру заборон (надалі - Користувачі) - юридичні або фізичні особи, які мають доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу на підставі відповідних договорів з Адміністратором, та отримують витяги з Реєстру заборон для власних потреб (пункт 1.6).
Надання доступу Реєстраторам і Користувачам до Реєстру заборон здійснюється Адміністратором на підставі відповідних договорів (пункт 1.7).
З огляду на наведене, Лиманська районна державна нотаріальна контора 17.12.2008 року здійснила реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна архівного запису обтяження № 30-01 від 03.08.2001 року щодо заборони відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 , накладеної на підставі листа Комінтернівського РВ ДВС управління юстиції Одеської області № 02-1978 від 31.07.2001 року, реєстраційний номер обтяження № 8302104.
Будь-які фактичні обставини, які свідчили б про відсутність у Лиманської районної державної нотаріальної контори повноважень на реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна архівного запису обтяження № 30-01 від 03.08.2001 року учасниками справи не надано, а судом не встановлено.
Разом з тим, враховуючи дані Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно яких неможливо ідентифікувати в межах якого виконавчого провадження накладався арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - необхідність у арешті вказаного житлового будинку фактично відпала.
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було придбано позивачкою 23.06.2004 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, а архівний запис про обтяження вказаного майна зареєстровано 17.12.2008 року щодо колишнього власника ОСОБА_2 , яка ніякого відношення до житлового будинку на момент накладення обтяження не мала.
Проте позивачка позбавлена можливості звернутися із заявою про реєстрацію зняття заборони відчуження та арешту майна, оскільки вона взагалі не є зобов'язаною стороною за цим арештом.
В свою чергу, наявність заборони у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна порушує права та законні інтереси позивачки, оскільки створює перешкоди у реалізації нею свого права власності, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм нерухомим майном на власний розсуд.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили про зняття арешту з майна є підставою для зняття арешту та внесення відповідного запису про це в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. 2, 5, 10, 12, 13, 15, 16, 19, 42, 43, 44, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 128, 174, 178, 187, 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Панько Михайло Михайлович до ОСОБА_2 , треті особи: Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Лиманська державна нотаріальна контора Одеської області, про зняття арешту - задовольнити.
Зняти арешт, накладений Комінтернівським РВ ДВС управління юстиції Одеської області, на підставі листа № 02-1978 від 31.07.2001 року, реєстратор Лиманська районна державна нотаріальна контора, реєстраційний номер обтяження: 8302104, на об'єкт обтяження будинок, незакінчене будівництво, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 8302104 від 17.12.2008 року.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Доброславський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Литвинюк А. В.