Справа № 735/1057/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/483/25
Категорія - ч. 2 ст. 286-1 КК України Доповідач ОСОБА_2
14 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного 19.04.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270430000064 за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_7 , захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_9 , на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лукнів, Коропського району, Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України,
Вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів на строк п'ять років.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 ухвалено не обирати.
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи 10 601 (десять тисяч шістсот одну) грн. 92 коп.
Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Коропського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2024 року на автомобіль марки «AUDI 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , та у власності ОСОБА_10 , мешканця м. Виноградів, Виноградівського району, Закарпатської області, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ключів від автомобіля марки «AUDI 80» реєстраційний № НОМЕР_3 , що передано на зберігання до ВП № 1 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Не погоджуючись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та доведеність його вини, просить вирок в частині призначення покарання змінити, застосувати ст. 69 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. Вважає, що судом першої інстанції при призначенні покарання, належним чином не враховано наявність у справі обставин, що пом'якшують покарання, а саме: його щире каяття та повне визнання вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю злочину. Крім того просить врахувати, що відразу після ДТП намагався надати потерпілому першу медичну допомогу, добровільно відшкодував потерпілому спричинену матеріальну та моральну шкоду, примирився з потерпілим, вчинив необережний тяжкий злочин. Звертає увагу на відсутність обставин, які обтяжують покарання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, звільнений з військової служби на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, має молодий вік, позитивно характеризується за місцем проживання та служби в ЗСУ, а також те, що згідно змісту наданої органом пробації досудової доповіді, його виправлення можливо без ізоляції від суспільства.
Потерпілий ОСОБА_7 подав аналогічну за змістом апеляційну скаргу, крім того, вказавши, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано його заяву, в якій він просив призначити покарання обвинуваченому без позбавлення волі.
Захисником ОСОБА_8 також була подана подібна за змістом апеляційна скарга в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 з аналогічними вимогами.
В свою чергу, прокурор Новгород-Сіверської окружної прокуратури ОСОБА_11 подав заперечення на апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 , захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_9 , в якому просить вказані скарги залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_9 - без змін.
Як встановлено судом першої інстанції, Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.02.2024 № 45 солдат ОСОБА_9 вважається таким, що з 15.02.2024 прийнятий на посаду гранатометника 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
19.04.2024 близько 13 годин 00 хвилин ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки Audi 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі від с. Вільне до с. Придеснянське Новгород-Сіверського району Чернігівської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись неподалік інформаційного вказівника «Мезинський національний природний парк», діючи не обережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення п. 2.3 б та п. 12.1 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху неправильно оцінив дорожню обстановку та стан транспортного засобу, в результаті чого виїхав на ліве узбіччя дороги, по напрямку свого руху, та в подальшому у лівий кювет де відбулось перекидання автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки Audi 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження в області голови у вигляді поєднаної черепно-лицевої травми, яка виражалась струсом головного мозку, переломом кісток носа, забійно-рваними ранами лоба та тім'яних ділянок, гематомою верхньої повіки правого ока та садном правої вушної раковини; в області тулуба у вигляді закритої поєднаної травми грудей та живота, яка виражалася множинними переломами ребер справа, розривом правої легені, правобічним гемопневмотораксом (накопичення крові та повітря у правій плевральній порожнині), а також під капсульними гематомами печінки; в області кінцівок у вигляді закритого перелому тіла правої ключиці зі зміщенням уламків та саден правого плеча, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_9 , порушив вимоги п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі) та п. 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що є причиною та умовою виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди та знаходяться в прямому причинному зв'язку з її наслідками.
Заслухавши доповідача, потерпілого, захисника-адвоката та обвинуваченого, які підтримали подані апеляційні скарги з викладених в них підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, фактичні обставини справи в апеляційному порядку не перевіряються.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
З матеріалів справи також вбачається, що обвинувачений ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся у скоєному, повністю відшкодував шкоду, завдану потерпілому, позитивно характеризується за місцем проживання та служби, звільнений з військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, є активним мешканцем своєї громади, приймає активну участь в організації та проведенні заходів на території Коропської ОТГ.
Наведені у вироку обставини були недостатньо враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання.
На думку колегії суддів, місцевий суд не в повній мірі перевірив доводи обвинуваченого, його захисника, потерпілої сторони щодо можливості застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_9 .
Однак, в ході апеляційного розгляду такі доводи знайшли своє підтвердження та колегія суддів визнала їх слушними з огляду на наступне.
Як зазначає потерпіла сторона, безпосередньо після вчинення ДТП ОСОБА_9 залишився на місці події, намагався надати потерпілому першу медичну допомогу, фінансово та особисто приймав участь у відновленні стану здоров'я ОСОБА_7 , примирився з потерпілим, добровільно відшкодував йому спричинену матеріальну і моральну шкоду, а тому потерпілий ОСОБА_7 не має до обвинуваченого будь-яких претензій з приводу наслідків ДТП, і просив призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не прийнято до уваги висновки досудової доповіді РВ філії ДУ «Центр пробації», згідно якої ОСОБА_9 має середню ймовірність вчинення повторного правопорушення та середній рівень ризику для суспільства, а тому його виправлення без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Враховуючи те, що ОСОБА_9 щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував потерпілому всі завдані збитки колегія суддів вважає, що дані обставини пом'якшують покарання останньому та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, і за відсутності обставин, які обтяжують покарання, дають всі підстави для застосування при призначенні покарання обвинуваченому ст. 69 КК України.
Крім цього, колегія суддів відповідно до приписів ч. 2 ст. 66 КК України, вважає за можливе визнати пом'якшуючою покарання ОСОБА_9 - обставину активне сприяння розкриттю злочину, оскільки така обставина визначена в обвинувальному акті стороною обвинувачення і ніким не заперечується.
Також при призначенні покарання, судом апеляційної інстанції враховано поведінку обвинуваченого за період кримінального провадження, який висловив щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення і настання тяжких наслідків, його молодий вік, стан здоров'я, те, що він приймав активну участь в фінансуванні реабілітації потерпілого, позитивно характеризується за місцем проживання та служби в ЗСУ, є активним мешканцем своєї громади, думку потерпілого та висновки досудової доповіді РВ філії ДУ «Центр пробації», взято до уваги довідку старости Лукнівського старостинського округу № 242 від 26.06.2025 року, згідно якої на його утриманні знаходиться бабуся - ОСОБА_12 , 1950 року народження, яка потребує постійного стороннього догляду.
Зважаючи на сукупність вищевказаних обставин, що можуть свідчити про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги всі конкретні обставини справи, обставини, що пом'якшують покарання, дані про особу ОСОБА_9 , колегія суддів вважає за можливе та справедливе задовольнити апеляційні скарги, та застосувати приписи ч. 1 ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286-1 цього Кодексу, а саме, призначити ОСОБА_9 покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, яке буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Тому вирок підлягає відповідній зміні в частині призначення покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 , захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2025 року щодо ОСОБА_9 змінити в частині призначеного покарання.
Призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
У решті вказаний вирок місцевого суду залишити без змін.
Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4