Справа № 745/22/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/98/25
Категорія - ч.4 ст.246 КК України Доповідач ОСОБА_2
15 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_8 ,
представників потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника - ОСОБА_11 ,
обвинуваченого - ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
12020270240000199 від 02.11.2020 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2024 року,
Цим вироком:
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , неодружений, освіта середня, не працює, раніше не судимий,
визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.246 КК України та виправданий у зв'язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.11.2020, на трактор «Jinma» JM 244Е, д.н.з. НОМЕР_1 , на причеп та пиломатеріал - 2,61 м3.
Процесуальні витрати на проведення експертиз віднесено на рахунок держави.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Як зазначив у вироку місцевий суд, досудовим розслідуванням встановлено, що у період з 01.10.2020 по 02.11.2020, точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, у денну пору доби, ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою здійснення незаконної порубки дерев у лісах, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів, та бажаючи настання вказаних наслідків, прибув до лісового масиву - на територію кварталу 61 виділу 23, що розташований на околиці с. Полісся, Корюківського району Чернігівської області, в напрямку с. Бреч Корюківського району, що перебуває у постійному користуванні Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп» та у відповідності до ст.4 Лісового кодексу України є складовою частиною лісового фонду України, в порушення ст.69 Лісового кодексу України, не маючи спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком), порядок видачі якого передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів", що надає право на спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці, в порушення вимог ст.ст.5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», які передбачають, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно - соціальних умов та процесів, природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси, а також обов'язок громадян України берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, використовуючи заздалегідь підготовлений інструмент - знаряддя правопорушення, а саме ланцюгову пилу «Husqvarna» 240 - TORQ, здійснив незаконну порубку дерев, а саме відокремлення від коріння 164 дерев породи «вільха чорна».
У подальшому, 02.11.2020, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_12 , використовуючи зазначену вище ланцюгову пилу, розділив стовбури спиляних дерев на поліна та завантажив на причеп трактора «JINMA» JM 244 Е, д.н.з. НОМЕР_1 , та почав рух, чим здійснив перевезення незаконно зрубаних дерев, однак на відстані 200 м від кладовища, у напрямку до с. Полісся, був викритий при перевезенні працівником ДП «Сосницярайагролісгосп».
Тобто, ОСОБА_12 здійснив незаконну порубку 164 дерев породи вільха чорна у лісах та її перевезення, чим спричинив, згідно висновку експерта №21463/22-63 від 19.08.2022, шкоду ДП «Сосницярайагролісгосп» на загальну суму 229 331 грн 23 коп, що є тяжкими наслідками.
Виправдовуючи ОСОБА_12 , місцевий суд вказав, що стороною обвинувачення не доведена об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України. Зокрема, місцевий суд визнав недопустимими речові докази: 159 зрізів з пнів, причеп з пиломатеріалом у вигляді полін, загальним об'ємом 2,61 метрів кубічних - через порушення процедурного правила, передбаченого ст.290 КПК України, так як обвинуваченому не надавався доступ до них; та пні знищених дерев, їх обміри та зрізи - через проведення огляду місця події 02.11.2020 з порушенням вимог ст. 86, 237 КПК України, оскільки поняті частково приймали участь у цій слідчій дії, не ходили до місця порубки, не оглядали це місце, не були присутні під час замірів пнів, що останні підтвердили під час допиту у судовому засіданні. Також протокол огляду місця події не містить даних щодо особи, яка здійснила зрізи з пнів дерев та бензопили, за допомогою якої здійснені зрізи. Крім того, місцевий суд визнав недопустимими доказами - довідку головного лісничого ДП «Сосницярайагролісгосп» ОСОБА_9 №209/1 від 02.11.2020, протокол огляду речі від 26.03.2021, висновки судових трасологічних експертиз № СЕ-19/125-21/2195-ТР від 16.04.2021, СЕ-19/125-22/6204-ТР від 17.10.2022, №СЕ-19/125-22/6205-ТР від 31.10.2022, висновок судової інженерно-екологічної експертизи №21463/22-63 від 19.08.2022 та висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/125-22/8961ТВ від 08.12.2022, оскільки вони здобуті на підставі інформації, яка міститься в первісних доказах, що визнані недопустимими. Інші докази суд вважає такими, що отримані у порядку, встановленому КПК України, є належними, допустимими та достовірними, проте їх сукупність не є достатньою для кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.246 КК України.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Застосувати спеціальну конфіскацію щодо засобів та знарядь вчинення кримінального правопорушення, а саме: трактора «Jinma» JM 244Е, д.н.з. НОМЕР_1 , причепу без маркувальних та ідентифікуючих ознак; бензопилу марки «Husqvarna» ZHOX-TOR Q, з шиною та ріжучим ланцюгом; стягнути з ОСОБА_12 процесуальні витрати на проведення експертиз. Прокурор послався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Так, місцевим судом не обґрунтовано, яким саме чином відсутність понятих безпосередньо в лісовому масиві (участь яких є необов'язковою) та відсутність у протоколі огляду місця події даних про особу та інструмент, яким здійснювалися зрізи з пнів, вплинули на достовірність отриманих в результаті огляду речових доказів та встановлених за результатами слідчої дії фактичних даних та які саме сумніви виникли з цього приводу, а також не вказав, наскільки такі процедурні недоліки порушили фундаментальні права учасників судового провадження або ж обмежили в можливостях їх ефективного використання. Крім цього, суд не врахував та не надав оцінки показанням представника потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які в судовому засіданні підтвердили, що під час проведення 02.11.2020 огляду місця події було здійснено заміри з пнів та їх зрізи, які в подальшому було доставлено до відділу поліції; водночас ці свідки підтвердили участь двох понятих при проведенні огляду місця події, які були присутні ввесь час. Висновки суду про те, що показання вказаних свідків у частині здійснення слідчих дій щодо здобуття доказів на місці порубки є недостовірними, оскільки вони є заінтересованими особами, є безпідставними, так як їх показання є послідовними, узгоджуються між собою, з показаннями представника потерпілого ОСОБА_9 та з іншими матеріалами кримінального провадження, не містять суперечностей, мотивів для обмови свідками ОСОБА_12 в ході судового розгляду не встановлено й таких мотивів суд у вироку не навів. Місцевий суд, вказуючи, що порядок отримання доказів під час огляду місця події викликає сумніви в обставинах їх отримання та в їх достовірності, серед іншого, виявлені пні знищених дерев, їх обміри, зрізи та 159 пнів, як такі, що здобуті з порушенням вимог ст.ст.86, 237 КПК України, не врахував показання вищевказаних осіб, які надали логічні та послідовні показання щодо ходу проведення огляду місця події та вилучених за його результатами доказів та жодним чином не обґрунтував свого висновку, що зрізи робилися в інший час, оскільки такі показання надавалися лише обвинуваченим і жодними іншими доказами це не підтверджено. Також, місцевий суд ухвалою від 19.03.2024 визнав недопустимими протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 18.03.2024 та протокол надання доступу до матеріалів кримінального провадження від 19.03.2024 як такі, що зібрані після закінчення строків досудового розслідування. Проте місцевим судом не враховано, що факт здійснення зрізів з пнів під час огляду місця події саме ОСОБА_16 став відомий прокурору лише в ході судового розгляду під час допиту представника потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; прокурором з метою виконання вимог ст.290 КПК України надано доступ сторонам кримінального провадження до вказаних матеріалів. Ухвалою місцевого суду від 29.05.2024 визнано недопустимими доказами - доручення прокурора (в порядку ст.36 КПК України) про проведення слідчих (розшукових) дій від 24.04.2024 №51-77-1678 вих-24 та довідку т.в.о. начальника ВП №1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області від 24.04.2024 року №4552/124/44.1-24, а також відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про надання тимчасового доступу до інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікації (мобільного зв'язку) ТОВ «лайфселл», ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ «Київстар речей та документів від 25.04.2024. Водночас, указані слідчі дії були проведені з метою виконання вимог ст.2 КПК України для отримання доказів на підтвердження/спростування захисної версії ОСОБА_12 , яка була надана ним тільки під час його допиту в суді. Висновок місцевого суду про те, що речові докази - причеп, пиломатеріал із зрізами, не були відкриті стороні захисту, тому визнав їх недопустимими, є безпідставним і таким, що не узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду №596/927/17 від 11.02.2020, оскільки доступ до матеріалів досудового розслідування обвинуваченому надано 11.01.2023, що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів у підшитому і пронумеровану вигляді, в яких містилося три постанови про визнання речовими доказами та квитанції про їх місце знаходження; сторона захисту не була позбавлена можливості ознайомитися з ними; зауважень щодо неповноти надання доступу до матеріалів протокол не містить.
Заслухавши доповідь судді; прокурора та представників потерпілого, котрі підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. При цьому висновки суду, зазначені у рішенні, мають прямо випливати з аргументації, а також бути чіткими, тобто такими, що не допускають неоднозначного трактування.
Проте, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку щодо ОСОБА_12 не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення за ч.4 ст.246 КК України не визнав. Показав, що 02.11.2020, на прохання сусідки, прізвище та ім'я якої він не пам'ятає, погодився перевезти дрова з її земельного паю. Він трактором з причепом поїхав на місце, яке показала жінка. Він допоміг їй завантажити дрова на причеп. Бензопили в нього з собою не було. Потім вона велосипедом поїхала попереду, а він за нею на тракторі. Метрів через 200, його зупинив лісник ОСОБА_17 .
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому, із додержанням усіх приписів чинного законодавства, вирішенні поданої апеляційної скарги.
З огляду на зазначене та вимоги статей 404, 419 КПК України, при перегляді вироку апеляційний суд зобов'язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з'ясувати: чи повно, всебічно та об'єктивно здійснено судове провадження; чи було у передбаченому цим Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення; чи було їх оцінено місцевим судом із додержанням правил ст.94 КПК України; чи правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути наведено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто, у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними обставинами та доказами, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_12 та ухвалити новий, яким останнього визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Наводячи конкретні доводи на обґрунтування заявлених вимог, прокурор, поміж іншого, по суті заперечує відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та стверджував про наявність допустимих, належних та достатніх доказів винуватості ОСОБА_12 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Частиною 1 ст.337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що у провину ОСОБА_12 становиться незаконна порубка дерев у лісах, а саме відокремлення від коріння 164 дерев породи вільха чорна, та її перевезення, чим спричинено, згідно висновку експерта №21463/22-63 від 19.08.2022, шкоду ДП «Сосницярайагролісгосп» на загальну суму 229331,23 грн, що є тяжкими наслідками.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст.246 КК України, відноситься до категорії злочинів проти довкілля. З об'єктивної сторони цей злочин полягає у незаконній порубці дерев і чагарників. При цьому кваліфікація таких дій за ст.246 КК України залежить від категорії захищеності лісу, а також інших об'єктів, де здійснюється порубка. Предметом злочину, передбаченого наведеною нормою права, є дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду.
Об'єктивна сторона злочину виражається в незаконній порубці лісу, тобто це всі випадки відділення дерев і чагарників, які знаходяться в лісі, від кореня незалежно від використовуваних засобів та способів.
Незаконна порубка у захисних та інших лісових насадженнях фізичними особами без відповідного дозволу (тобто лісорубного квитка або ордера), або хоча і тими, що мають квиток (ордер), але не на тій ділянці, не в тій кількості, або порубка дерев і кущів не тих порід, на які було дано дозвіл, є вже достатньою підставою для кваліфікації діяння за ст.246 КК України.
Так, у ч.1 ст.246 КК України встановлено відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Частиною 4 наведеної статті встановлено відповідальність за дії, передбачені частинами 1, 2 чи 3 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
Відповідно до примітки до ст.246 КК України, істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Отже, визначення кваліфікуючої ознаки за ч.4 ст.246 КК України - тяжких наслідків, прямо пов'язана із розміром шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, так як таке кримінальне правопорушення з матеріальним складом.
В ході судового провадження було встановлено, що під час огляду місця події 02.11.2020, який проведений з 12:58 год по 16:09 год, слідчим, у присутності понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , спеціаліста ОСОБА_15 , головного лісничого ОСОБА_9 , на ділянці лісового масиву, у кварталі №61 виділу №23, на околиці с. Полісся, зафіксовані сліди порубки 164 дерев породи «Вільха чорна», дерева сироростучі. Виявлені пні знищених дерев різних розмірів, діаметру, зроблено зрізи 159 пнів, з 5 пнів не зроблені зрізи, через їх розміщення на рівні з ґрунтовим покриттям.
Допитані апеляційним судом свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , працівники поліції, показали, що під час огляду місця події брали участь головний лісничий ОСОБА_9 , спили здійснював лісник ОСОБА_20 . ОСОБА_14 з власної ініціативи залучив двох понятих, вказаних вище, які були присутні весь час при огляді.
Свідок ОСОБА_16 , лісник ДП «Сосницярайагролісгосп», апеляційному суду повідомив, що в с. Полісся робив зрізи з пнів на місці самовільної порубки дерев вільхи. Поруб був свіжим. На місці події були працівники поліції, головний лісничий ОСОБА_9 та лісник ОСОБА_21 . На місце порубки пішли разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_22 , ходили хаотично, зрізи робили лише зі свіжих пнів, які були розкидані по всьому лісовому масиву. Це зайняло не менше години. Зрізів зробив чимало, близько 40 штук, більше чи менше, точно не повідомить, проте сотні, не було.
Висновком судової трасологічної експертизи № СЕ-19/125-21/2195-ТР від 16.04.2021 встановлено, що із ста п'ятдесяти дев'яти зрізів з пнів дерев та двадцяти трьох зрізів з колод, що вилучені 02.11.2020 під час проведення огляду місця за адресою: Чернігівська область, Сосницький район, біля села Полісся, у кварталі 61, виділі 23, сім комлевих частин зрізів з пнів та сім комлевих частин зрізів з колод до розділення складали єдине ціле.
Висновком судової трасологічної експертизи № СЕ-19/125-22/6204-ТР від 17.10.2022 встановлено, що з наданого на дослідження пиломатеріалу у кількості 2,61 метрів кубічних (складається з чотирьохсот шестидесяти чотирьох колод дерев), вилученого 02.11.2020 під час проведення огляду місця події - з території кварталу 61 виділу 23 ДП «Сосницярайагролісгосп», 77 колод до розділення складали 31 стовбур дерев; решта колод деревини - є частинами об'єктів однієї групової належності (за текстурою, матеріалом та розташуванням основних частин деревини).
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, ухвалюючи вирок, виклав у його мотивувальній частині формулювання обвинувачення щодо здійснення ОСОБА_12 незаконної порубки 164 дерев у лісах породи «вільха чорна» та її перевезення, чим спричинив шкоду на загальну суму 229 331 грн 23 коп, що є тяжкими наслідками, проте таке формулювання спростовується, серед іншого, показанням свідка ОСОБА_16 щодо кількості зроблених ним зрізів з пнів дерев, які частково узгоджуються з фактичними даними, які містяться у висновках судових експертиз щодо визначення кількості стовбурів дерев, які складали єдине ціле, що судом першої інстанції враховано не було.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Завданням суду першої інстанції є, з одного боку, лише оцінка доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (п.п.1-3 ч.1 ст.368 КПК України). З іншого боку, відповідно до ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює обвинувачення не з позиції правильності застосування закону про кримінальну відповідальність слідчим чи прокурором, а з позиції підтвердження чи не підтвердження пред'явленого особі обвинувачення доказами, зібраними слідчим і зазначеними в обвинувальному акті.
Водночас, суд першої інстанції все ж може змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченої особи, проте при цьому мають бути дотримані загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.7 КПК України, та права сторін кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що у цьому кримінальному провадженні визначення розміру заподіяної шкоди, з урахуванням вказаних вище доказів, впливає на правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_12 , так як розмір такої шкоди є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України, та впливає на тяжкість кримінального правопорушення та повноту судового розгляду, його достовірне встановлення має істотне значення для судового розгляду.
Разом з тим, апеляційний суд позбавлений можливості самостійно усунути зазначені порушення, так як обвинувачення щодо ОСОБА_12 , яке визначено в обвинувальному акті, не може бути змінено, в порядку ст.338 КПК України, на стадії апеляційного провадження, з огляду на положення ч.4 ст.403 КПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що під час розгляду справи місцевим судом було допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення. Тому, виходячи із передбачених ст.7 КПК України загальних засад кримінального провадження, ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
У зв'язку із скасуванням вироку місцевого суду і призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів, не вирішує питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосуванням судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність. З цих же підстав колегія суддів не аналізує вимоги поданої апеляційної скарги.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить усунути вищевказані порушення вимог кримінального процесуального закону, вжити заходів до повного, всебічного дослідження обставин кримінального провадження, дати належну оцінку зібраним доказам згідно норм чинного КПК України, в залежності від чого ухвалити законне та обґрунтоване рішення з викладенням у ньому аналізу доказів і докладних мотивів його прийняття.
Керуючись ст.ст.404, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Виправдувальний вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2024 року щодо ОСОБА_12 - скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4