Справа № 607/6631/25Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.
Провадження № 33/817/376/25 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
17 липня 2025 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2025 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), який стягнуто в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Згідно постанови, 23.03.2025 о 18 год 00 хв, в селищі В.Березовиця по вул. Микулинецька, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan E-NV 200» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6810 та проведення огляду в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2025 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:
при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України;
працівниками поліції не роз'яснено порядок проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння і вони відмовилися доставляти ОСОБА_1 у медичний заклад для проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння;
ОСОБА_1 добровільно в період з 19630 по 20:00 23 березня 2025 року, тобто на протязі двох годин з моменту встановлення підстав для здійснення огляду на стан сп'яніння, самостійно пройшов такий огляд у медичному закладі, де встановлено відсутність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатами лабораторного дослідження його крові, виданого КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР від 23 березня 2025 року №215 та випискою №53 від 23 березня 2025 року, виданою лікарем КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР ОСОБА_2 про встановлення ОСОБА_1 діагнозу “тверезий»;
така ознака алкогольного сп'яніння як «почервоніння очей» відсутня у вичерпному переліку ознак алкогольного сп'яніння, а тому така ознака безпідставно зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення;
зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», а постанова поліцейського про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП була скасована рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2025 року, чим підтверджено, що зупинка водія була поза межами правового поля;
недопустимим доказом є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4338306 від 23 березня 2025 року, так як дана постанова скасована.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В оскарженій постанові судом першої інстанції встановлено і в апеляційній скарзі не оспорюється, що ОСОБА_1 23 березня 2025 року о 18 год 00 хв, в селищі В.Березовиця по вул. Микулинецька керував транспортним засобом «Nissan E-NV 200» номерний знак НОМЕР_1 .
Однак, матеріали справи не містять належних і допустимих, тобто зібраних з дотриманням вимог закону, доказів порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, як підстави зупинки його автомобіля.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи залишив поза увагою вказані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення питання винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію" (далі за текстом - Закон про поліцію) передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський має право зупиняти транспортні засоби.
Даний перелік передбачає такі випадки: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
В матеріалах справи відсутні об'єктивні дані на підтвердження того, що у працівників поліції була законна підстава для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Єдиним документом на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, як підстави законності його зупинки, до матеріалів справи долучено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4338306 від 23 березня 2025 року, а саме за те, що ОСОБА_1 23 березня 2025 року о 18 год 00 хв, в селищі В.Березовиця по вул. Микулинецька керував транспортним засобом «Nissan E-NV 200» номерний знак НОМЕР_1 проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.г ПДР. (а.с.6).
Однак, наявність такої постанови не може бути взято до уваги оскільки вона, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, яке поліцейським вказано як підставу зупинки, була скасована рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2025 року, з тих підстав, що вина позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, не доведена, так як не підтверджується наданими поліцією доказами. Зокрема у вказаному судовому рішенні зазначено, що “дослідивши матеріали справи, у тому числі відеозапис з автомобільного відеореєстратора працівників поліції, який надано представником відповідача, судом встановлено, що дії позивача щодо проїзду регульованого пішохідний переходу відповідають вимогам п.8.11 ПДР України, а саме на відеозаписі зафіксовано, як сигнал світлофора змінився з миготливого зеленого на жовтий у момент початку перетину автомобілем під керуванням позивача пішохідного переходу, та позивач не міг у цей момент зупинити транспортний засіб, не вдаючись до екстреного гальмування, відтак позивачу дозволено рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. (а.с.24).
В ході апеляційного розгляду встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП доданий такий же відеозапис, який не містить доказів порушення ПДР України ОСОБА_1 , які би були законною підставою для зупинки його транспортного засобу.
Інші матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП також не містять відомостей про наявність законних підстав для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
Отже, в даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи допустимих і достатніх доказів на підтвердження законності зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 згідно з ст.35 Закону про поліцію.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без законних підстав, а тому складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не можна вважати допустимим доказом.
Отже, аналіз встановлених у ході апеляційного розгляду обставин дає підстави для висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки при складанні протоколу і оформленні матеріалів справи працівниками поліції не долучено жодних доказів законності зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого, складений протокол є недопустимим доказом і не може бути покладений в основу судового рішення.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП про всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю за відсутності в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2025 року - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя