Справа № 466/8008/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/564/25 Доповідач: ОСОБА_2
17 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою проживав за адресою: АДРЕСА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 05.06.2025 про продовження останньому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави,
з участю
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
встановила:
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто до 03 серпня 2025року включно.
Не погоджуючись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 05 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений покликається на відсутність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначає в ухвалі суд.
Стверджує, що не має наміру ухилятися від суду, оскільки сам зацікавлений у справедливому розгляді справи та встановленні справжнього злочинця.
Звертає увагу, що він сам зателефонував у поліцію, активно сприяв розкриттю злочину.
Зауважує, що у разі застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, він продовжить перебувати під контролем правоохоронних органів.
На думку обвинуваченого, відсутні також підстави вважати, що він зможе впливати на свідків, оскільки єдиними свідками є патрульні поліцейські.
Зазначає, що у нього міцні соціальні зв'язки: він одружений, має власне житло, на утриманні малолітня дитина, матеріально забезпечений, є учасником АТО, ОСС, позитивно характеризується, алкоголь не вживає, не судимий відповідно до ст. 89 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_7 , який вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 7 березня 2023 року за №12023141380000386, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 7 березня 2023 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого в подальшому було неодноразово продовжено.
Підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього, враховано особу обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема те, що він не має міцних соціальних зв'язків, зловживає спиртними напоями, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння, не працює та не навчається, раніше неодноразово судимий, але його судимість погашена у порядку ст. 89 КК України; вік і стан здоров'я обвинуваченого дозволяють застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного із позбавленням волі.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, про що просить обвинувачений, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченої під вартою.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Покликання обвинуваченого на те, що він має міцні соціальні зв'язки, зокрема, малолітню дитину на утриманні, одружений та є учасником бойових дій, самі по собі не можуть слугувати підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, адже наведені обставини не можуть підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені обвинуваченим у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 05.06.2025 про продовження ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: