Справа № 461/4141/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1692/25 Доповідач: ОСОБА_2
17 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 13 червня 2025 року,
з участю прокурора - ОСОБА_10 ,
представника ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката
ОСОБА_7 ,
цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС І відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_11 та накладено арешт на зазначені в клопотанні предмети, виявлені та вилучені під час обшуку від 11 червня 2025 року, проведеного за адресою фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 ., зокрема: планшет марки “Apple iPad» модель А1709, IC: 579C-A1709, Serial:DMPWMSEFHPDV в чорному чохлі; патрони калібру 7,62х39 в кількості 20 шт., в коричневій картонній упаковці; патрони калібру 7,62х39, марки «Барнаул» в кількості 3 пачки по 20 шт.; патрони калібру 7,62х39, марки «Nesko FMJ» в картонній білій коробці, 1 шт. (20 патронів); патрони з маркуванням - FC NIM 308, в пластикових картриджах у кількості 22 шт.; ніж з коричневою дерев'яною ручкою в коричневому шкіряному чохлі; ніж з темно-коричневою ручкою із маркуванням « НОМЕР_1 » у чорному із зеленими нашивками чохлі; ніж з світло-коричневою ручкою із маркуванням « НОМЕР_2 » у коричневому дерев'яному чохлі; ніж із коричневою ручкою із вирізьбленим фрагментом, написом «Stainless China» у коричневому чохлі із написом «Норильск»; ніж із коричневою дерев'яною ручкою із гравіюванням «Кизлир» у чорному шкіряному чохлі; ніж із чорно-зеленою ручкою, із гравіюванням «Смерть ворогам слава ЗСУ» у чорному пластиковому чохлі; ніж із чорно-зеленою вирізьбленою ручкою, у темно-зеленому пластмасовому чохлі; ніж із чорно-коричневою ручкою гравіюванням зображення вовка та написом «HRC 51-52, Норилськ»; мобільний телефон марки “Nokia» слайдер, золотистого кольору №001EA3F0898; відеореєстратор марки “Ajhua» DHI-NVR2116 серійний номер DF0B961PAZDOFE1; блокнот з чорновими записами синього кольору із написом “Автоград»; мобільний телефон марки iPhone 16 PRO iMEI359476739943529, IMEI2 НОМЕР_3 в прозорому чохлі, вилучений у ОСОБА_9 ; мобільний телефон марки “Nokia» в сірому кольорі з номером НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки “Nokia» 6230, чорного кольору; мобільний телефон марки “Nokia» IMEI НОМЕР_5 чорного кольору; мобільний телефон марки iPhone 10 в чорному чохлі; блокнот з чорновими записами у коричневому чохлі; флешка з написом SP 16 GB; флешка з написом IMMIS; флешка з написом DataTreveler 100 G2 Kingston; документи з іноземною реєстрацією №000464448 на ім'я ОСОБА_9 ; документи з іноземною реєстрацією № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_12 ; документи з іноземною реєстрацією № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_9 ; документи з іноземною реєстрацією № НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_12 ; мобільний телефон марки iPhone 4S в чорному чохлі із емблемою епл; мобільний телефон марки “Nokia» E51.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покликається на те, що оскаржувана ухвала про накладення арешту на майно є незаконною, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, обмежує законні права та інтереси третіх осіб. Зазначає, що вилучені 11 червня 2025 року речі та документи належать ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , тобто третім особам, є їх особистими речами, та не мають жодного відношення до обставин, що досліджуються в межах кримінального провадження №42024142400000046, відтак, не відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, відмовити в задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на арешт майна.
У запереченнях на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_13 вважає що ухвала слілдчого судді про накладення арешту на майно є законною, та просить таку залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, виступ адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яка просила задоволити апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без змін, обговоривши наведені доводи такої, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно з ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частинами 2, 4 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.
Аналіз змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, саме щодо майна, власниками якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Так, як вбачається з матеріалів справи, слідчим відділом Управління СБ України у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024142400000046 від 25 липня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
11 червня 2025 року, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2025 року про надання дозволу на проведення обшуку, було проведено обшук за адресою, де фактично проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 ., під час якого виявлено та вилучено речі та документи, які постановою від 12 червня 2025 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024142400000046.
Аналізуючи зазначені процесуальні документи в кримінальному провадженні колегія суддів приходь до висновку про те, що вилучені під час обшуку вищевказані речі (товари) за своєю суттю не мають відношення до обставин, що досліджуються в межах кримінального провадження №42024142400000046.
Отже, на думку колегії суддів, клопотання сторони обвинувачення щодо арешту вищазазначеного майна, яке належить ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки зазначені в клопотанні слідчого підстава та мета не відповідають дійсним обставинам кримінального правопорушення.
Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №42024142400000046 від 25 липня 2024 року за ч.3 ст.332 КК України не мають жодного процесуального статусу (підозрюваного чи обвинуваченого) для наявності розумних підозр вважати причетності до вчинення вище зазначеного кримінального правопорушення, а є лише особами стосовно майна якого без достатніх для цього законних та обґрунтованих підстав було накладено арешт.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Однак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Отже, на думку колегії суддів, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, яке зазначено у клопотанні, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що таке майно, власниками якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на яке слідчий просив накласти арешт, є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Також колегія суддів звертає увагу, що слідчим в клопотанні та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінено розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.
Відтак, з урахуванням вищевказаних обставин, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вищевказане майно є доказом злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на таке, що є власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , що відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, такі, на думку колегії суддів, свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, оскільки клопотання слідчого щодо арешту зазначеного майна ОСОБА_9 та ОСОБА_8 внесено з порушенням ст.171 КПК України та за недоведеності необхідності накладення такого, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням даного кримінального провадження.
Разом з тим, колегія суддів вважає слушними в клопотанні слідчого доводи щодо накладення арешту на: патрони калібру 7,62х39 в кількості 20 шт., в коричневій картонній упаковці; патрони калібру 7,62х39, марки «Барнаул» в кількості 3 пачки по 20 шт.; патрони калібру 7,62х39, марки «Nesko FMJ» в картонній білій коробці, 1 шт. (20 патронів); патрони з маркуванням - FC NIM 308, в пластикових картриджах у кількості 22 шт., відносно яких, постановою слідчого від 12 червня 2025 року призначено судово-балістичну експертизу, про що в суді апеляційної інстанції підтвердив прокурор.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - задоволити частково.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 13 червня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС І відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_11 - задоволити частково.
Накласти арешт на майно, виявлене та вилучене під час обшуку 11 червня 2025 року, проведеного за адресою фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ., а саме: патрони калібру 7,62х39 в кількості 20 шт., в коричневій картонній упаковці; патрони калібру 7,62х39, марки «Барнаул» в кількості 3 пачки по 20 шт.; патрони калібру 7,62х39, марки «Nesko FMJ» в картонній білій коробці, 1 шт. (20 патронів); патрони з маркуванням - FC NIM 308, в пластикових картриджах у кількості 22 шт.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4