Справа № 130/2540/23
Провадження №11-кп/801/787/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
17 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023025130000156, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 11 серпня 2023 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка Жмеринського району Вінницької області, з професійно-технічною освітою, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Ухвалено початок строку покарання ОСОБА_9 рахувати з дня прибуття та постановки на облік у виправному центрі, запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 244,60 грн та моральну шкоду - 15 000 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
За обставин встановлених судом та детально викладених у вироку суду, ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він, 08 серпня 2023 року приблизно о 17:30 год, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту з дружиною ОСОБА_10 , умисно, усвідомлюючи явну протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, наніс останній близько десяти ударів долонями обох рук по різним частинам голови, лівого та правого плечей та один удар кулаком правої руки по правому стегну.
Унаслідок указаних протиправних дій ОСОБА_9 , потерпілій ОСОБА_10 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 86 від 30 серпня 2023 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, астено-депресивного синдрому, забиття м'яких тканин обох губ, а також синці на обох плечах та правому стегні, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок місцевого суду скасувати в частині призначеного покарання через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Просить ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням строком на один рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
при призначенні покарання, місцевий суд не у повній мірі урахував загальні підстави призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є проступком, дані про особу обвинуваченого та призначив обвинуваченому занадто суворе покарання, оскільки обвинувачений кримінальне правопорушення вчинив уперше, у вчиненому розкаявся, відшкодував завдану шкоду в межах задоволеного цивільного позову потерпілої.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Просить ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
В решті вирок залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
призначаючи ОСОБА_9 покарання, місцевий суд не у повній мірі урахував загальні підстави призначення покарання, суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та його тяжкості, унаслідок чого призначив надто м'яке покарання;
обвинувачений ОСОБА_9 спричинив фізичне насильство щодо своєї дружини в присутності малолітніх дітей та продовжує вчиняти психологічне насильство, про що потерпіла неодноразово повідомляла в судових засіданнях; указане свідчить про те, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді обмеження волі на більш тривалий строк, у протилежному випадку мета покарання не буде досягнута.
До початку апеляційного розгляду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , у відповідності до ст. 403 КПК України, подав заяву про відклик апеляції, що має наслідком закриття апеляційного провадження у цій частині.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги сторони захисту з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти апеляційної скарги сторони захисту, указав, що вирок суду в частині призначеного покарання є законним та обґрунтованим.
Обвинувачений ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, причин неявки суд не повідомив.
Потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, указала, що будь-яких претензій до обвинуваченого не має.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутністю учасників провадження, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, оскільки, відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, ця обставина не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З оскаржуваного вироку слідує, що суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Указаний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості (є явно несправедливим) та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність (можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням), суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Частиною другою статті 8 КПК України встановлено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та «Фрізан проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейським судом з прав людини зазначав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Таким чином кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між законними альтернативами та діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі 756/4830/17-к зроблено висновок, що:
«термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання».
Підстави звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Частиною першою статті 75 КК України встановлено, якщо суд, при призначенні покарання у виді обмеження волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив також Верховний Суд у постанові від 19 липня 2018 року (справа № 755/6254/17), де указав, що:
«згідно з законом ст. 75 КК України може бути застосована у тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві».
Іншими словами, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.
Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є проступком, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, у вчиненому проступку вину визнав повністю, давав правдиві покази.
Також суд урахував обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального проступку щодо подружжя, а також вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини та виключив пом'якшуючу обставину щире каяття.
Виходячи із системного тлумачення законодавства і судової практики, щире каяття означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
У цьому провадженні місцевим судом установлено, що ОСОБА_9 у вчиненому проступку вину визнав повністю, давав правдиві покази та заявив, що шкодує про вчинене.
З поданої письмової заяви потерпілої ОСОБА_10 слідує, що у неї відсутні будь-які претензії матеріального та морального плану до обвинуваченого.
Відтак під час апеляційного розгляду установлено обставини, які пом'якшують покарання - відшкодування завданої шкоди та щире каяття.
Такі дані про особу обвинуваченого у сукупності з встановленими обставинами провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та думки потерпілої дають суду підстави для звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням.
Водночас, звільняючи особу від відбування покарання з іспитовим строком, на ОСОБА_9 слід покласти обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, ч. 3 ст. 76 КК України.
Покладення на обвинуваченого обов'язків, які передбачають комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об'єктивно перевірити, в повній мірі здатні забезпечити виправлення і перевиховання обвинуваченого без відбування покарання.
Таке покарання повністю відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції - змінити в частині призначеного покарання.
Керуючись ст. ст. 403, 404, 405, 407, 419 КПК України, суд
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12023025130000156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України змінити в частині призначення покарання через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_9 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4