Cправа № 399/242/25
Провадження № 2/399/166/2025
Іменем України
04 липня 2025 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., представника позивача Долі Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» про визнання недійсним частини кредитного договору, визнання недійсним договору страхування,
встановила:
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідачів Акціонерного товариства «Ідея Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», про визнання недійсним п. 1.12 кредитного договору № Z62.00501.004034189 від 18.06.2018 року, укладеного між ПАТ «Ідеа банк» та ним щодо обов'язку укласти договір страхування життя зі страховою компанією Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», визнати недійсним договір страхування життя Z62.00501.004034189 від 18.06.2018 року, укладеним між ним та страховою компанією Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» та стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна страхування життя» на його користь 13043, 48 гривень.
Свій позов мотивує тим що, 18.06.2018 року між ним та ПАТ «Ідеа Банк» був укладений кредитний договір на кредитування його потреб в розмірі 100 000, 00 гривень строком на 5 років.
Пунктом 1.12 кредитного договору було передбачено, що він надає згоду на укладання за його рахунок договору добровільного страхування життя, доручає та надає розпорядження банку переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування, яка додається до даного договору.
В заяві-анкеті, складеною банком, яка була додатком до кредитного договору, вже була зазначена назва страхової компанії. Страхову компанію обирав саме банк, будь-якого вибору у позивача надано не було.
Одночасно з кредитним договором на примусову вимогу банку з визначеним банком страховиком - страховою компанією Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» ним був підписаний договір від 18.06.2018 року страхування життя строком на один рік, в зв'язку з чим банк за рахунок наданого йому кредиту сплатив пов'язаній з банком страхової компанії 13 043, 48 грн., тому фактично він отримав кредит в розмірі 86 956 грн. 52 коп. замість 100 тисяч грн., тобто розмір страхового внеску складає більше 13 % від суми кредиту, що є явно невигідною умовою.
Вважає, що пункт кредитного договору, яким визначено вимогу укласти договір страхування та сам договір страхування мають бути визнані недійсними і такими, що порушують права споживача на підставі наступного:
Відповідно до ст. 55 Закону України “Про банки та банківську діяльність» в редакції від 07.12.2000 року, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3).
Але всупереч даній вимоги Закону банк зобов'язав його укласти договір страхування з пов'язаною з банком страховою компанією Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», про що свідчить п. 1.12 кредитного договору від 18.06.2018 року, в такій редакції: позичальник надає згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя і доручає та дає розпорядження банку переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаним з життям майнових інтересів, згідно договору страхування вигодонабувачем за яким виступає банк.
Договір страхування підписувався ним одночасно з кредитним договором, і навіть в Заяві-Анкеті до кредитного договору зазначена назва страхової компанії, будь-яких інших страхових компаній йому не пропонувалось і про право самостійного вибору страхової компанії йому не роз'яснювалось, хоча, відповідно до чинного законодавства, йому повинно було запропоновано на вибірне менше трьох страхових компаній, а в іншому випадку він, за своїм бажанням, мав право вибрати іншого страховика, або взагалі відмовитися від страхування життя.
При ознайомленні зі змістом договору добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку з'ясувалось, що договір укладався лише на один рік, а розмір страхового внеску складає 13 043 грн. 48 коп. зі страхової суми 86 956.52 грн., тобто суми кредиту, фактично отриманого ним від банку, що також є свідченням нав'язування послуги з юридичною особою, пов'язаною з банком.
За таких обставин, умова страхування життя, що зазначена в п. 1.12 кредитного договору від 18.06.2018 року, є незаконною і нав'язаною йому банком, а тому вважає, що даний пункт кредитного договору має бути визнаний недійсним, і, відповідно, сам договір страхування життя від 18.06.2018 року також є нав'язаною йому послугою, яка фактично йому не надавалась, а оплата за неї була проведена за рахунок наданого йому кредиту.
Тобто закон передбачає, що банк міг вимагати від нього укласти договір страхування кредиту, для забезпечення його повернення на випадок його неплатоспроможності або смерті, але на строк, що не є меншим, ніж строк дії кредитного договору, а вимога укласти договір страхування життя на один рік жодним чином не забезпечує виконання кредитного договору. На підставі викладеного вважає, що договір страхування життя був формою необґрунтованого отримання прибутку спорідненою з банком організацією - страховою компанією, а тому є правові підстави для визнання недійсними як пункту 1.12 кредитного договору від 18.06.2018 року та договір страхування життя від 18.06.2018 року, що був укладений банком від його імені зі страховою компанією Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»».
В липні 2022 року в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 363/1834/17 за позовом до ПАТ “КБ “НАДРА» щодо кредитного договору від 06.12.2005 зазначено, що підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням. Також зазначено, що не дивлячись на те, що законодавством встановлена свобода договору, його положення не повинні суперечити законодавчо встановленим обмеженням. Якщо договір або його положення суперечать законодавству, той факт, що сторони добровільно підписали такий договір, не може свідчити про легалізацію такого договору або відповідного положення.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-ІІІ), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).
При укладанні договору страхування життя від 18.06.2018 року він був поставлений в умови, коли змушений був погодитись на його укладення, так як це була вимога банку як обов'язкова умова надання кредиту, тобто був порушений принцип вільного волевиявлення, що було порушенням вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України. З представниками страхової компанії він не зустрічався, до підписання договору з його змістом не ознайомлювався, договір йому надали для підписання разом з кредитним договором.
За таких умов договір страхування життя від 18.06.2018 року, що був укладений банком від його імені зі страховою компанією Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» має бути визнаний недійсним, а отримані за цим договором кошти - повернені йому, як необґрунтовано отриманий дохід.
Як позивачу стало відомо в 2024 році Акціонерне товариство «Ідеа Банк» передав права вимоги за кредитним договором від 18.06.2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима Факторинг» на підставі договору факторингу від 19.12.2023 року, а остання через три дні передала право вимоги; за договором факторингу від 22.12.2023 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал».
На підставі вище викладеного просить суд задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 25.03.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 14.05.2025 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.
10.04.2025 року до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшов відзив на позовну заяву від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя ». Свою позицію представник відповідача обґрунтувала наступним. Відповідно статтей ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається зі змісту п.1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 100 000 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності).
За умовами п. 1.12 кредитного договору позичальник надає згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування.
У підписаній позивачем Заяві-Анкеті, зокрема, вказано про обрану страхову компанію - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя».
Таким чином, позивач в письмовому вигляді підтвердив, що послуга страхування обирається ним добровільно, за власним бажанням, і він надає безумовне розуміння та згоду з умовами заяви. Тобто факт погодження позивачем своїм підписом з усіма умовами договору, у тому числі зі страхуванням, є підтвердженим.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 715/1500/22.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Проте, матеріали справи не містять таких доказів.
На виконання умов п.1.12 кредитного договору - 18.06.2018 року між позивачем та ПАТ «Ідея Банк» був укладений договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z62.00501.004034189.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Частиною четвертою статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування повинен містити, зокрема, розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати строк дії договору.
Умовами п. 3.2 договору страхування встановлено, що цей договір набуває чинності з 18.06.2018 року, але не раніше дня отримання страхового внеску на поточний рахунок страховика, вказаного у розділі 12 цього договору у повному обсязі.
Пунктами 4.4, 4.5 договору страхування визначено, що розмір страхового внеску за цим договором становить 13 043 грн 48 коп. Сплата страхового внеску здійснюється страхувальником одноразово при укладенні договору. Банк 18.06.2018 року провів оплату страхового внеску у розмірі 13 043 грн 48 коп. за вищевказаним договором страхування (докази додаються) відповідно до його умов.
Отже, на підставі договору кредиту та договору страхування позичальник/ страхувальник доручив банку сплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 13 043 грн 48 коп., згідно з умовами визначеними зазначеними договорами.
Наявність доказів перерахунку грошових коштів на рахунок страховика свідчить про те, що договір страхування є укладеним.
Крім того, матеріали справи не містять доказів використання позивачем права на відмову від договору страхування відповідно до п.11.2. Таким чином, позовні вимоги є безпідставним та не підлягають задоволенню на підставі викладеного вище просить суд в задоволенні позову відмовити.
15.04.2025 року від ТОВ «ФК «Профіт капітал» до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшов відзив на позовну заяву, який представник відповідача обґрунтувала наступним.
Відповідач посилається на те, що підписання договору страхування життя від 18.06.2018 року нібито відбулося під примусом, оскільки це була умова банку для надання кредиту. Ці твердження є безпідставними та суперечать положенням ЦК України.
Відповідно до кредитного договору Z62.00501.004034189 від 18.06.2018 року п.1.1. банк надає позивальнику кредит на поточні потреби в сумі 100000 гривень, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентами згідно з умовами цього договору.
До кредитного договору від 18.06.2018 року було укладеного договір добровільного страхування життя на випадок смерті внаслідок нещасного випадку, який невід'ємною частиною кредитного договору та був підписаний страхувальником - ОСОБА_1
ОСОБА_1 підписуючи зазначений договір страхування, погодився з усіма його істотними умовами, зокрема з умовами пункту 4 договору, відповідно до якого: страхова сума за договором встановлюється у розмірі 86956, 52; одноразовий страховий тариф визначається у відсотковому співвідношенні до страхової суми та встановлюється у розрізі 15 %; розмір страхового внеску за договором становить 13043, 48 грн. ОСОБА_1 був належним чином проінформований про своє право відмовитись від укладеного договору добровільного страхування протягом 14 календарних днів з дня його підписання, шляхом подання письмового повідомлення страховикові за умови попереднього письмового погодження з боку вигодо набувача такої відмови.
У відповідності до п. 11.2. договору добровільного страхування життя, у разі своєчасного отримання письмової відмови, страховик зобов'язаний повернути страхувальнику повний обсяг сплаченого страхового внеску протягом 14 календарних днів. При цьому договір вважатиметься неукладеним, випадки, що мають ознаки страхових, не визначатимуться страховими подіями, і жодна зі сторін не матиме жодних зобов'язань за цим договором.
Таким чином, укладення договору страхування є добровільним, погодженим сторонами правочином, який містить усі істотні умови, а також чіткий механізм відмови страхувальника, з яким позивач був ознайомлений та погодився під час укладання договору. Більше того на момент підписання договору відповідач не звертався з будь-якими зауваженнями або відмовами, не заявляв про незгоду з умовами кредитування. Це свідчить про його усвідомлену згоду на укладання договору.
Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що умови кредитного договору суперечать законодавству чи порушують його права як споживача. Укладання кредитного договору здійснено добровільно, а його умови узгоджені сторонами та відповідають нормам чинного законодавства.
Договір страхування був укладений відповідно до умов кредитного договору та згоди позивача, що підтверджується підписаними документами. Відповідно до правової позиції ВС, висловленої у постанові від 14.07.2021 року у справі № 910/15631/19, факт підписання договору є свідченням усвідомлення сторонами його умов, а вимоги щодо недійсності без наявності належних доказів не можуть бути задоволені.
Позивач свідомо підписав усі документи, в тому числі заяву-анкету, в якій підтвердив свою згоду на укладання договору добровільного страхування. Законодавство не зобов'язує банк надавати альтернативні варіанти страхових компаній, якщо це не передбачено самим договором. Факт підписання договору та зарахування кредитних коштів на рахунок позивача є безумовним підтвердженням того, що він погодився з усіма умовами.
Ціна страхування у розмірі 13043, 48 грн., не може бути підставою для визнання правочину недійсним. Закон не встановлює обмежень щодо розміру страхового платежу, а економічна вигода чи доцільність не є критеріями для визнання договору недійсним.
На підставі вище викладеного представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а посилання на нібито завищену суму страхування не може слугувати підставою для визнання кредитного договору недійсною. Позивач свідомо і добровільно прийняв умови, підписав відповідні документи та скористався послугами банку. Твердження відповідача про примус до укладення договору не підтверджується жодними доказами, а тому просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник позивача Доля Г.О. в судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Надала пояснення згідно поданого до суду позову.
Представник відповідача АТ «Ідеа Банк» в судове засідання не з'явився про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позову заяву та клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Представник відповідача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в судове засідання не з'явилась, про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином. До суду подала відзив на позов, згідно якого просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, та відмовити у задоволені вимоги про стягнення 5000 грн. судових витрат, розгляд справи просив проводити без її участі.
Представник відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя» в судове засідання не з'явилась, про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином. До суду подала відзив на позов, згідно якого просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, розгляд справи просив проводити без її участі.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено що, 18.06.2018 року між ПАТ «Ідеа банк» та ОСОБА_1 укладеного кредитний договір № Z62.00501.004034189, згідно якого банк надає останньому кредитні кошти в розмірі 100000 гривень, на строк 60 місяців, з процентною річною ставкою та графіком платежів. Відповідно до п. 1.12 позичальник надає свою згоду на укладання за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку, переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування, яка додається до даного договору /а.с. 13-16/.
За умовами п. 1.12 кредитного договору позичальник надає згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування.
У Заяві-Анкеті, зокрема, вказано про обрану страхову компанію - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», вказана заява -анкета підписана самим позивачем/а.с. 17/.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Проте, матеріали справи не містять таких доказів.
На виконання умов п.1.12 кредитного договору - 18.06.2018 року між позивачем та ПАТ «Ідея Банк» був укладений договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z62.00501.004034189 /а.с. 18/.
Умовами п.3.2 договору страхування встановлено, що цей договір набуває чинності з 18.06.2018 року, але не раніше дня отримання страхового внеску на поточний рахунок страховика, вказаного у розділі 12 цього договору у повному обсязі.
Пунктами 4.4, 4.5 договору страхування визначено, що розмір страхового внеску за цим договором становить 13 043 грн 48 коп. Сплата страхового внеску здійснюється страхувальником одноразово при укладенні договору.
Банк 18.06.2018 року провів оплату страхового внеску у розмірі 13 043 грн 48 коп. за вищевказаним договором страхування (докази додаються) відповідно до його умов /а.с. 58 на звороті/.
Тобто на підставі договору кредиту та договору страхування позичальник/ страхувальник доручив банку сплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 13 043 грн 48 коп., згідно з умовами визначеними зазначеними договорами.
19.12.2023 року між АТ «Ідеа банк» та ТОВ «Оптіма факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023 відповідно до якого клієнт (АТ «Ідеа банк») відступає на користь фактора (ТОВ «Оптіма факторинг»), а фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Права Вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором відступаються у розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в реєстрі боржників /а.с. 19-25, 65-76/.
22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023 відповідно до якого клієнт відступає на користь фактора, а фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Права Вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором відступаються у розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в реєстрі боржників /а.с. 26-30, 77-85/.
Згідно Реєстру боржників від 19.12.2023 року фактор набув права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 43717, 55 грн. за кредитним договором № Z62.00501.004034189 від 18.06.2018 року /а.с. 72-74/.
Згідно Реєстру боржників від 22.12.2023 року фактор набув Права Вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00501.004034189 від 18.06.2018 року /а.с. 82-84/.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо (стаття 17 Закону України «Про страхування»).
Згідно з п. 14.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Згідно пункту 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд дослідивши всі докази надані сторонами вважає, що твердження позивача і його представника про те, що умова страхування життя, що зазначена в п. 1.12 кредитного договору від 18.06.2018 року, є незаконною і нав'язаною йому банком, а тому даний пункт кредитного договору має бути визнаний недійсним, і, відповідно, сам договір страхування життя від 18.06.2018 року, яка фактично йому не надавалась, а оплата за неї була проведена за рахунок наданого йому кредиту не підтверджено належними та допустимими доказами.
Не знайшло підтвердження також те, що при укладанні договору страхування життя від 18.06.2018 року ОСОБА_1 був поставлений в умови, коли змушений був погодитись на його укладення, так як це була вимога банку як обов'язкова умова надання кредиту, тобто був порушений принцип вільного волевиявлення, що було порушенням вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України. З представниками страхової компанії він не зустрічався, до підписання договору з його змістом не ознайомлювався, договір йому надали для підписання разом з кредитним договором.
18.06.2018 року між ПАТ «Ідеа банк» та ОСОБА_1 укладеного кредитний договір № Z62.00501.004034189 /а.с. 13-16/.
У Заяві-Анкеті, зокрема, вказано про обрану страхову компанію - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», /а.с. 17/.
18.06.2018 року між позивачем та ПАТ «Ідея Банк» був укладений договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Z62.00501.004034189 /а.с. 18/.
Таким чином, позивач в письмовому вигляді підтвердив, що послуга страхування обирається ним добровільно, за власним бажанням, і він надає безумовне розуміння та згоду з умовами заяви. Тобто факт погодження позивачем своїм підписом з усіма умовами договору, у тому числі зі страхуванням, є підтвердженим.
Отже, враховуючи викладене вище, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів наявності підстав для визнання договору недійсним, оскільки позивач в письмовому вигляді підтвердив, що послуга страхування обирається ним добровільно, за власним бажанням, і він надає безумовне розуміння та згоду з умовами заяви. Тобто факт погодження позивачем своїм підписом з усіма умовами договору, у тому числі зі страхуванням, є підтвердженим.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 176, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» про визнання недійсним частини кредитного договору, визнання недійсним договору страхування відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 11 липня 2025 року
Суддя М.М. Лях