Справа №351/198/25
Номер провадження №2/351/443/25
07 липня 2025 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі
головуючого судді Мартинюка В.І.
з участю секретаря судового засідання Григоращук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,
Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно - земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (паї) площею 0,83 га, які розташовані на території (Княженської с/р) Снятинської міської ради, що належали померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ № 030492 від 10.07.2000. Померлим заповіт на вказані земельні ділянки не посвідчувався, на дане майно ніхто не претендує, похованням батька займався він. Позивач є спадкоємцем першої черги спадкування майна померлого батька ОСОБА_2 , що складається з земельних ділянок: № НОМЕР_1 площею 0,547 га, грошова оцінка якої становить 14 997,34 грн, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,282 га, грошова оцінка якої становить 1431,93 грн. ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини але отримав усну відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_3 від 18.03.1996 виконкомом Княженської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області про смерть у графі прізвище значиться « ОСОБА_3 », а у Державному акті на право приватної власності на землю ІІІ-ІФ № 030492, у графі прізвище власника значиться « ОСОБА_4 », а також у свідоцтві про народження позивача серії НОМЕР_4 у графі батько прізвище зазначено « ОСОБА_4 ».
Позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,547 га та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,282 га, які розташовані на території Снятинської ТГ (Княженської сільські ради) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що справу розглядати у його відсутності.
Представник відповідача - Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву від 10.06.2025, в якій просив справу розглядати без його участі, рішення винести на розсуд суду (а.с. 43).
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
17 лютого 2025 року Снятинським районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для виправлення недоліків, а саме: необхідно було подати до суду належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; а також зазначити що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
12 березня 2025 року на адресу суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків.
13 березня 2025 року Снятинським районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та призначено у справі підготовче судове засідання.
13 травня 2025 року ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з'явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 18.03.1996, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний актовий запис за № 4 (а.с.21).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 29.05.1956, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за № 11. Його батьками є ОСОБА_6 , ОСОБА_2 (а.с. 24).
Згідно з копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №030429, виданого 10.07.2000, ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Княженської сільської ради (а.с. 23).
Згідно з копією довідки Старостинського округу № 2 с. Княже, с. Драгасимів від 02.01.2023 за № 2, за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 0,83 га, яка розташована на території Старостинського округу № 2 (колишньої Княженської сільської ради) Коломийського району. На день смерті ОСОБА_2 у будинку по АДРЕСА_1 , крім померлого були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_6 , 1916 р. нар., (померла); син ОСОБА_1 , 1942 р. нар., невістка ОСОБА_7 , 1948 р. нар., (померла); онук ОСОБА_8 , 1971 р. нар., онук ОСОБА_2 , 1966 р. нар., (помер) (а.с.22).
Отже, з досліджених у судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо захисту позивачем свого права власності в порядку спадкування на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали на праві власності ОСОБА_2 .
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Так, частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Частиною 3 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За приписами ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Нормою ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа (ч. 1 ст. 1265 ЦК України).
Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1298 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, серед іншого, видають свідоцтва про право на спадщину.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Зі змісту наведених норм вбачається, що оформлення спадкових прав з видачею свідоцтва про право на спадщину, зокрема на нерухоме майно, здійснюють нотаріуси або орган чи службова особа, уповноважена вчиняти нотаріальні дії.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.
З наведених матеріалів справи судом встановлено, що позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,547 га та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,282 га, які розташовані на території Снятинської ТГ (Княженської сільські ради) в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 .
Отже, предметом спору в цій справі є земельні ділянки, які розташовані на території Княженської сільської ради Снятинського району Коломийського району Івано-Франківської області, дві з яких відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю належали ОСОБА_2 та які бажає успадкувати позивач.
Однак, матеріали справи не містять доказів звернення позивачем до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Водночас, аналіз змісту наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що оформлення спадкових прав з видачею свідоцтва про право на спадщину, зокрема на нерухоме майно, здійснюють нотаріуси або орган чи службова особа, уповноважена вчиняти нотаріальні дії.
Суди ж розглядають спори з приводу захисту спадкових прав в разі їх порушення, оспорення чи/та невизнання (частина перша статті 4 ЦПК України) або в разі оскарження особою відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (статті 49, 50 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.
З огляду на це, звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за наявності умов для оформлення спадкових прав нотаріусом і відсутності відмови останнього у вчиненні відповідної нотаріальної дії, зокрема, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно є передчасним, що має своїм наслідком відмову в позові.
Аналогічний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2024 року (справа № 621/2677/21), де вказано: «…зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачці свідоцтва про право на спадщину. У матеріалах справи не має відомостей про відмову нотаріуса у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачка не надала суду доказів того, що нотаріус відмовив їй у видачі цього свідоцтва, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки такий є передчасним.
Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006 (провадження № 61-5088св18) та від 26 серпня 2020 року у справі № 636/4329/16-ц (провадження № 61-22570св18).»
До такого ж висновку Верховний Суд дійшов у справі № 227/3750/19 (Постанова 22 вересня 2021 року), вказавши, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, та, відповідно, відсутності підстав для вирішення питання про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник виключно внаслідок дій позивача, яким судових витрат до відшкодування заявлено не було.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: с. Драгасимів, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.
Відповідач: Снятинська міська рада, код ЄДРПОУ 04054240, місцезнаходження: пл. Незалежності, 1, м. Снятин, Коломийський район, Івано-Франківська область.
Повний текст рішення складено 17.07.2025.
Суддя Василь МАРТИНЮК