Справа № 183/4371/24
№ 1-кп/183/1159/25
16 липня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 30.01.2023 року до ЄРДР за № 12023040000000122, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_4 під вартою, обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії обов'язків, обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії обов'язків, обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту.
Прокурор обґрунтував тим, що 29.04.2024 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 4 ст. 246 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України направлено до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.
За сукупністю вчиненого, органами досудового розслідування
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 4 ст. 246 КК України.
Слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зважаючи на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, який в подальшому продовжено, останній раз до 26.05.2024 року. Однак, зважаючи на невизначеність наступної дати судового засідання та дію в Україні воєнного стану, вбачається необхідність у продовженні запобіжного заходу.
Необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, у зв'язку з чим метою застосування вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, тощо. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, може здійснити вищезазначені дії а також тим, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
26.12.2023 року слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (справа №202/20213/23) при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , встановлено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме:
- можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , офіційно не працює, а отже не має сталого доходу, що дає підстави виявити ті характерні ознаки, які підкріпляють твердження про небезпеку вчинення підозрюваним спроб вчинити інший злочин корисливої спрямованості. Слід зазначити, що у період з 1992 року по 2022 рік ОСОБА_4 не менше семи разів притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі був засуджений за тяжкі та особливо тяжкі злочини.
- обвинувачений може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 не має сталих соціальних зв'язків, відсутність у нього родини й утриманців, постійного місця роботи дає йому змогу у будь-який час змінити місце проживання з метою переховування. Крім того слід враховувати, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. ч. 2, 4 ст. 246 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, та у разі визнання судом винним ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, останній може нести покарання пов'язане з позбавленням волі. Вказані факти дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , розуміючи вказані обставини, та у разі застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення в подальшому кримінальної відповідальності.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 року зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Також, існує ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може виїхати за межі країни. Зважаючи на дію в Україні воєнного стану та триваючі активні бойові дії, слід враховувати, що державною владою не у повній мірі контролюється державний кордон та частина територій є окупованими, що підвищує ризики неконтрольованої втечі обвинуваченого поза пунктами пропуску через державний кордон, лінії розмежування та фронту.
Крім того, відповідно до довідки про судимість, ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12020040690002065 за ч. 1 ст. 122 КК України оголошений у державний розшук (розшукова справа №16723017 від 22.08.2023). Вказане свідчить про схильність обвинуваченого ОСОБА_4 до переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на наявність обґрунтованої підозри та доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати до теперішнього часу, застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також унеможливить виконати завдання кримінального провадження органу досудового розслідування.
В зв'язку з викладеним, просить суд продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
За сукупністю вчиненого, органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 263 КК України.
Слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зважаючи на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, який в подальшому продовжено. В подальшому ОСОБА_3. 30.04.2024 року вніс визначений ухвалою суду розмір застави.
Необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язків обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати ті іншим чином неможливо запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, - в обґрунтування неможливості запобігання вказаному ризику для обвинуваченого
ОСОБА_3 , слід зазначити, що останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 263 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, та у разі визнання судом винним ОСОБА_3 , у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, останній може нести покарання пов'язане з позбавленням волі, також не встановлено соціальних зв'язків за місцем проживання, відсутність у нього родини й утриманців, постійного місця роботи. Саме дані факти дають підстави вважати, що ОСОБА_3 , розуміючи вказані обставини, та у разі застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення в подальшому кримінальної відповідальності.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 року зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Також, існує ризик того, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може виїхати за межі країни. Зважаючи на дію в Україні воєнного стану та триваючі активні бойові дії, слід враховувати, що державною владою не у повній мірі контролюється державний кордон та частина територій є окупованими, що підвищує ризики неконтрольованої втечі підозрюваного поза пунктами пропуску через державний кордон, лінії розмежування та фронту.
Крім того, слід враховувати, що вже після обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді застави, ОСОБА_3 04.01.2024 року виїхав із населеного пункту, в якому він постійно проживає - с. Мар'янівка Новомосковський район Дніпропетровської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не повідомив слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування.
Незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, - в обґрунтування неможливості запобігання вказаному ризику для обвинуваченого ОСОБА_3 , слід зазначити, що на теперішній час під час досудового розслідування не встановлено всіх свідків, яким відомо про злочинну діяльність ОСОБА_3 , відомості про яких та про їх місцезнаходження достовірно відомо останньому. Щодо впливу на інших обвинувачених слід зазначити, що ОСОБА_3 має організаторські здібності і якості лідера, використовуючи які, останній може впливати на інших учасників кримінального правопорушення.
Вказаний ризик обґрунтовано тим, що вже після обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді застави, він вчиняв тиск на свідків та інших обвинувачених, що і стало підставою для зміни запобіжного заходу на тримання під вартою.
Допитаний підозрюваний ОСОБА_6 , показав, що 29.12.2023 року та 01.01.2024 року підозрюваний ОСОБА_3 прибув до місця його мешкання, та розпитував про обставини, чи надавав ОСОБА_6 викривальні покази щодо
ОСОБА_3 та подальші плани ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні. Підозрюваний ОСОБА_6 при допиті показав, що боїться через
ОСОБА_3 надавати слідству покази.
Допитаний підозрюваний ОСОБА_5 , показав, що 30.12.2023 року
ОСОБА_3 прибув за місцем його мешкання та хотів зустрітись з ним для розмови стосовного кримінального провадження, в якому він є також підозрюваними.
Допитана свідок ОСОБА_11 (матір підозрюваного ОСОБА_5 ), показала, що 30.12.2023 року ОСОБА_3 прибув за їх з сином місцем мешкання, та останній хотів зустрітись з ОСОБА_5 для розмови стосовного кримінального провадження, в якому вони є підозрюваним.
01.01.2024 року від о/у УКР ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт при супровідному листі (вх.№25), про те, що 01.01.2024 року о 13.13 години на особистий номер працівника поліції, який здійснює оперативне супроводження кримінального провадження № 1202304000000122, з абонентського номеру НОМЕР_1 зателефонувала особа, яка назвалась ОСОБА_3 , який у телефонному режимі погрожував розправою у разі подальшого здійснення документування його злочинної діяльності та намагався вплинути на оперативного працівника поліції з метою отримання інформації щодо обставин справи.
Додатково допитаний свідок ОСОБА_12 , який є старостою села Мар'янівка Новомосковського району, повідомив, що 02.01.2024 року у вечірній час за місцем його мешкання прибув ОСОБА_3 , ображав нецензурною лайкою та погрожував вбивством ОСОБА_12 та його сина ОСОБА_13 . З даного приводу за заявою ОСОБА_12 відносно ОСОБА_3. працівниками Новомосковського РВП в Дніпропетровській області внесено відомості до ЄРДР за
№ 12024046350000004 за ч.1 ст. 129 КК України.
Допитаний свідок ОСОБА_13 показав, що 02.01.2024 року у вечірній час за місцем мешкання прийшов ОСОБА_3 , ображав нецензурною лайкою та погрожував вбивством.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - обвинувачений ОСОБА_3 вже вчиняв погрози розправи до працівників поліції, пов'язаних з розслідуванням зазначеного кримінального провадження, а також може намагатися знищити сліди вчинення кримінального правопорушення, зокрема й залишки незаконно порубаних ним та співучасниками злочину лісових насаджень.
Може вчинити інше кримінальне правопорушення, - в обґрунтування обвинувачений ОСОБА_3 , брав систематично участь у незаконній діяльності, основним видом якої є незаконна порубка, перевезення, зберігання та збут лісу, що було його основними доходом останній час, залишаючись на свободі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконною порубкою лісу, перевезенням, зберіганням з метою його збуту. Про обґрунтованість вказаного ризику свідчить також кількість епізодів злочинної діяльності, які були задокументовані протягом тривалого періоду часу.
При цьому, на даний час дані ризики, зважаючи на ступінь тяжкості кримінального правопорушення та обставини його вчинення, повністю не зникли. Зокрема, незважаючи на укладення угоди про визнання винуватості, залишаються ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ризики переховування обвинуваченого з метою уникнення від кримінальної відповідальності, ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни показань, які вони раніше надавали, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
З урахуванням вищезазначеного та встановлення всіх обставин вчиненого злочину, внаслідок особливої складності, просить суд продовжити обвинуваченому
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії обов'язків, покладених ухвалою слідчого судді м. Дніпропетровська від 24.04.2024 року, а саме:
-прибувати до слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він постійно проживає, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування;
-не спілкуватися зі свідками та іншими підозрюваними за даним кримінальним провадженням.
За сукупністю вчиненого, органами досудового розслідування
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.
26.12.2023 року слідчим суддею Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , встановлено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме:
- можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , офіційно не працює, а отже не має сталого доходу, що дає підстави виявити ті характерні ознаки, які підкріпляють твердження про небезпеку вчинення підозрюваним спроб вчинити інший злочин корисливої спрямованості.
- обвинувачений може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 не має сталих соціальних зв'язків, відсутність у нього цінного нерухомого або рухомого майна дає йому змогу у будь-який час змінити місце проживання з метою переховування.
Встановлені судом ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та обсяг підозри з моменту обрання вказаного запобіжного заходу не зменшився. До теперішнього часу обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, під час досудового розслідування не звертався до слідчого чи прокурора з метою отримання дозволу відлучатись з місця проживання з метою працевлаштування чи виходу на роботу.
Крім того слід враховувати, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушення передбаченого ч. ч. 2, 4 ст. 246 та ч. 1 ст. 263 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, та у разі визнання судом винним ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, останній може нести покарання пов'язане з позбавленням волі. Вказані факти дають підстави вважати, що ОСОБА_5 , розуміючи вказані обставини, та у разі відсутності покладання на нього обов'язків, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення в подальшому кримінальної відповідальності.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 року зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
З урахуванням вищезазначеного та встановлення всіх обставин вчиненого злочину, внаслідок особливої складності, просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Мар'янівка Новомосковського району, Дніпропетровської області, громадянину України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строк дії обов'язків, покладених ухвалою слідчого судді
м. Дніпропетровська від 22.02.2024 року, а саме:
-прибувати до слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він постійно проживає, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування;
-не спілкуватися зі свідками та іншими підозрюваними за даним кримінальним провадженням.
За сукупністю вчиненого, органами досудового розслідування
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонено останньому залишати житло з 21.00 години по 05.00 годину за адресою: АДРЕСА_2 , - строком до 26 травня 2024 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України на обвинуваченого ОСОБА_6 покладено такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
2) не відлучатись з с. Мар'янівка Новомосковського району Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків необхідної евакуації або з метою запобігти загрозі життю чи здоров'ю;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) не спілкуватись зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних державних органів паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.
Під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 встановлено ризик, передбачений ст.177 КПК України, а саме:
- може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Встановлений ризик обґрунтовуються наступним:
- обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працює, а отже не має сталого доходу, що дає підстави виявити ті характерні ознаки, які підкріплюють твердження про небезпеку вчинення підозрюваним іншого злочину корисливої спрямованості.
Встановлений судом ризик не зменшився та продовжує існувати, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та обсяг підозри з моменту обрання вказаного запобіжного заходу не зменшився. До теперішнього часу обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, під час досудового розслідування не звертався до слідчого чи прокурора з метою отримання дозволу відлучатись з місця проживання з метою працевлаштування чи виходу на роботу. Таким чином, ОСОБА_6 не має сталого доходу. З урахуванням вище викладеного, у разі закінчення строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, існує обґрунтований ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інші кримінальні правопорушення проти довкілля чи інший корисливий злочин.
Виключною (єдиною) метою продовження застосованого раніше запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що пов'язано із необхідністю запобігання встановленому раніше ризику. Більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та унеможливить прийняття судом законного рішення при розгляді кримінального провадження по суті.
Встановлені досудовим розслідуванням обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню встановленого ризику, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
В зв'язку з чим просить:
1.Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби із забороною останньому залишати житло з 21.00 години по 05.00 години за адресою: АДРЕСА_2 , відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 60 діб.
2.Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого
ОСОБА_6 , а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатись з с. Мар'янівка Новомосковського району Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків необхідної евакуації або з метою запобігти загрозі життю чи здоров'ю;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не спілкуватись зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних державних органів паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.
Захисники та обвинувачені, кожен окремо, в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу
ОСОБА_4 суд враховує, що існують ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до клопотання прокурора, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаних злочинів вбачається ризик того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, на даний час підозрюється у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких, ОСОБА_4 розуміє, що у разі визнання його судом винуватим у вчиненні вказаних злочинів його може буде засуджено судом до реального позбавлення волі, тому існує реальна можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.
При цьому, суд вважає наявність ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.
Суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, віднесених законом до категорії тяжких, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується.
Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 , ніж тримання під вартою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати обвинуваченому найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу
ОСОБА_6 у виді домашнього арешту, суд враховує, що існують ризики, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_6 не працює, офіційно не працює, підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії тяжких, що вказує на негативну репутацію останнього; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
Суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі наданих слідчим матеріалів, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Суд вважає, що можливо продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період часу.
При вирішенні питання про продовження дії строку обов'язків ОСОБА_3. суд враховує, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 на даний час підозрюється у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких, ОСОБА_3 розуміє, що у разі визнання його судом винним у вчиненні вказаних злочинів його може буде засуджено судом до реального позбавлення волі, не встановлено соціальних зв'язків за місцем проживання, відсутність у нього родини й утриманців, не працює, тобто офіційних джерел доходу немає, ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, в зв'язку з введенням в Україні військового стану може виїхати за межі країни, тому існує реальна можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 в подальшому може як у спосіб погроз так і реально може незаконно впливати на обвинувачених та свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів, а також відмови від давання будь яких інших додаткових показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому ОСОБА_3 матиме реальну можливість впливати на вказаних осіб.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки брав систематично участь у незаконній діяльності, основним видом якої є незаконна порубка, перевезення, зберігання та збут лісу, що було його основним доходом останній час. Обґрунтованість вказаного ризику свідчить кількість епізодів злочинної діяльності протягом тривалого періоду часу.
При цьому, суд вважає наявність ризиків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.
При вирішенні питання про продовження строку дії обов'язків
ОСОБА_5 суд враховує, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до клопотання прокурора, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 на даний час підозрюється у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких, ОСОБА_5 розуміє, що у разі визнання його судом винним у вчиненні вказаних злочинів його може буде засуджено судом до реального позбавлення волі, тому існує реальна можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки брав систематично участь у незаконній діяльності, основним видом якої є незаконна порубка, перевезення, зберігання та збут лісу, що було його основним доходом останній час. Обґрунтованість вказаного ризику свідчить кількість епізодів злочинної діяльності протягом тривалого періоду часу.
Суд, при вирішенні питання про продовження строку дії обов'язків, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що
ОСОБА_5 не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце мешкання, не працюючого, підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії тяжкого, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Також, слід зауважити, що прокурор у клопотанні просить з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження продовжити покладені на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Аналізуючи вищевикладене, вислухавши думку учасників процесу, кожного окремо, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 181, 182 КПК України, суд, -
Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю м. Ростов-на-Дону російська федерація, громадянину України, продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 вересня 2025 року включно.
Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю с. Мар,янівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянину України, продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 12 вересня 2025 року включно.
Покласти на ОСОБА_6 , строком на два місяці, наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з місця фактичного проживання, тобто: АДРЕСА_2 , без дозволу суду в період з 21.00 години до 05.00 години кожного дня.
Продовжити строк дії обов'язків обвинуваченому ОСОБА_5 на два місяці, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він постійно проживає, а саме с. Мар,янівка Самарівського району Дніпропетровської області без письмового дозволу суду ;
- повідомляти суд про зміну свого місця перебування;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Продовжити строк дії обов'язків обвинуваченому ОСОБА_3 на два місяці, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він постійно проживає, а саме с. Мар,янівка Самарівського району Дніпропетровської області без письмового дозволу суду ;
- повідомляти суд про зміну свого місця перебування;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1