17 липня 2025 року
м. Київ
справа №380/22512/24
адміністративне провадження №К/990/29682/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 про вжиття заходів забезпечення позову та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 в адміністративній справі №380/22512/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Верховного Суду 11.07.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 про вжиття заходів забезпечення позову та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 в адміністративній справі №380/22512/24.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, у листопаді 2024 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС у Львівській області №32049/6/13-01-24-11 від 23.10.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити з 01.10.2024 реєстрацію у якості платника єдиного податку Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 відкрито провадження у справі.
13.11.2024 позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якому позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення Головного управління ДПС у Львівській області №32049/6/13-01-24-11 від 23.10.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на період до набрання законної сили рішенням у відповідній справі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зупинено дію Рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 32049/6/13-01-24-11 від 23.10.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №380/22512/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишено без змін.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано втретє, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 19.05.2025, від 03.07.2025. Скаржником не заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.
Відповідно до частини 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Натомість контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, яким передбачено підставу касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанови суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також скаржником вказано пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що суди попередніх інстанцій в ухвалі від 15.11.2024 та постанові від 26.02.2025 дійшли висновку, що заявником наведено «достатні обґрунтування», що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, однак до заяви не було надано жодних доказів, які б свідчили про негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування касаційної скарги скаржником вказано, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статті 150 та 151 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, порушено норми процесуального права, а саме: статті 72, 73, 75, 76, 90, 242, 244, 322, 328, 353 КАС України, що призвело до неправильного вирішення спору, не враховано позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 11.12.2024 у справі №280/4194/24.
Верховний Суд зауважує, що статтями 150, 151 Податкового кодексу України регулюється порядок урахування вiд'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових перiодiв та ставки податку.
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм КАС України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Також колегія суддів зауважує, що у наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №280/4194/24 предметом розгляду були правовідносини щодо оскарження розпорядження контролюючого органу в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що не є подібним з правовідносинами даної справи №380/22512/24, де предметом судового розгляду було оскарження рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платника єдиного податку, відповідно скаржником не враховано різне правове регулювання у справах.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди виходили з того, що метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки при анулюванні реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків позивачу буде змінено систему оподаткування. Загальна система оподаткування передбачає сплату податку на доходи фізичних осіб (ПДФО 18%) та податку на додану вартість (ПДВ 20%). Це в будь-якому випадку додає значну суму до вартості послуг. У позивача виникає складна ситуація, коли у зв'язку з винесенням спірного рішення має місце невизначеність із вибором щодо застосування системи оподаткування, при цьому, якщо позивач застосує загальну систему оподаткування, то це призведе до суттєвого збільшення податкових витрат. Існує ризик того, що контрагенти позивача можуть відмовитися від замовлення послуг у разі, якщо дізнаються про додатковий тягар, який буде покладений на них у зв'язку з коригуваннями бухгалтерського обліку, пов'язаними із переходом позивача із спрощеної на загальну систему оподаткування та в зворотному порядку. Така ситуація для позивача матиме своїм наслідком накопичення збитків від своєї діяльності і як наслідок до неплатоспроможності і банкрутства позивача, у зв'язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Отже, невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду. Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. В цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
Така позиція відповідає актуальній правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 10.07.2025 у справі №240/2350/25, що за наслідками анулювання реєстрації платником єдиного податку другої групи позивач має змінити систему оподаткування на загальну, що призведе до додаткового податкового навантаження та виникнення обов'язку із реєстрації платником податку на додану вартість. Ці обставини, в свою чергу, можуть суттєво вплинути на ведення позивачем господарської діяльності, призвести до розірвання договірних відносин, утруднення або неможливості відновлення господарської діяльності в подальшому. У разі відновлення статусу позивача як платника єдиного податку (у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову) необхідним буде коригування податкового обліку як самого позивача, так і його контрагентів, оскільки податкове законодавство передбачає зовсім інші правила ведення обліку для платників податків на загальній системі оподаткування, зокрема і в частині обліку податку на додану вартість.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Скаржником не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 328 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 про вжиття заходів забезпечення позову та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 в адміністративній справі №380/22512/24 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
М.М. Гімон ,
Судді Верховного Суду