17 липня 2025 року
м. Київ
справа №320/5848/22
адміністративне провадження № К/990/24617/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №320/5848/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктивні технології» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025, частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктивні технології» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкових повідомлень-рішень, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Р» від 30.12.2021 №32735/1036-07-16, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Конструктивні технології» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1940374,00 грн, форми «В4» від 30.12.2021 №32734/10-36-07-16, яким зменшено від'ємне значення ПДВ, що зараховується до податкового кредиту на суму 1471237,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 13.06.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №320/5848/22.
Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано уточнену касаційну скаргу.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 89 від 03 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», що призвело до помилкових висновків про протиправність дій та рішень контролюючого органу.
Головним управлінням ДПС у Київській області наголошено про відсутність колізії між нормами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-ІХ, що дає підстави стверджувати, що колізія між положеннями пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та Постанови №89 також відсутня.
Також контролюючим органом зазначено порушення судами попередніх інстанцій процесуальних норм в частині надання правової оцінки доказам та дослідження обставин справи.
Верховний Суд наголошує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об'єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судом апеляційної інстанції зауважено, що у постановах від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21, Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 17.05.2022 у справі №520/592/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 06.07.2022 у справі №360/1182/21, констатував, що проведення перевірки на підставі Постанови № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Судом під час розгляду апеляційної скарги також врахована і правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.04.2024 у справі №300/2789/22.
Верховний Суд наголошує, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, які саме правові висновки Верховного Суду враховано судом апеляційної інстанції, від яких належить відступити, як мають бути застосовані норми права у даних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм податкового та пов'язаного з ним законодавства, тлумачення законодавства, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а отже не усунуто недоліки касаційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №320/5848/22 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
В.П. Юрченко Л.І. Бившева