16 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4197/25 пров. № А/857/20267/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі (головуючий суддя Мачульський В.В., м.Луцьк) у справі № 140/4197/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
23.04.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач), в якому просив: визнати дії Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна Семенюка Віталія Васильовича по завершенні виконавчого провадження ВП №46455818, шляхом повернення виконавчого документу стягувану 19.01.2016 року протиправними; зобов'язати Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, накладений арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 за постановою державного виконавця 23.02.2015 року у виконавчій справі ВП №46455818, номер запису - 8844740 скасувати.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що після вирішення справи Волинським адміністративним судом 14.01.2025 року, повторно звернувся із запитом до Державного реєстратора від якого 16.04.2025 року отримав нову Інформацію з Державного реєстру, копію якої додано, що на земельну площу яка належить ОСОБА_1 згідно державного Акту ЯИ 093497, виданого 19.09.2011 року, кадастровий номер-0722884800:01:001:7617, триває арешт і заборона на її відчуження, за постановою старшого державного виконавця ВДВС Луцького РУЮ Маруха Г.М. з 23.02.2015року за номером запису обтяження -8844740 /спеціальний запис / при відсутності у відповідача виконавчого провадження ВП№46455818 з 19.01.2016 року, чого суд першої інстанції не досліджував у справі №140/14662/24 і не давав правової оцінки цій обставині, тому що у 2024 році не було такої позовної вимоги зі сторони позивача, яка має місце у позові 2025 року, а це об'єктивно вказує, що повторно звернутий позов до цього самого відповідача є з інших підстав і про допущену помилку суддею першої інстанції за якої відмовлено у відкритті провадження, що стало у цьому перешкодою для його прийняття і вирішення в межах позовної вимоги. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду в суд першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 подав заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, та направити таку у Волинський окружний адміністративний суд для прийняття і продовження розгляду по суті в межах позовних вимог.
Інші учасники в судове засідання не з'явились.
З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Як слідує з позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Луцькою міськрайонного суду позивача визнано винним у вчиненні кримінального злочину. Також, на підставі виконавчого документу №1-/141/2011 з ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Підгайцівської сільської ради стягнуто 164900 грн коштів.
В жовтні місяці 2024 року позивач планував здійснити розпорядження земельною площею яка знаходиться на території Підгайцівської громади внаслідок чого звернуся до державного реєстратора іпотек та заборон про отримання відомостей чи існують щодо ОСОБА_1 заборони чи обмеження на даний час. 14.10.2024 згідно з інформацію зі Державного реєстру іпотек та заборон позивачу стало відомо, що відносно нього триває обтяження на все нерухоме майно в межах суми боргу 164900 грн, яке накладено відділом ДВС Луцького районного управління юстиції від 24.02.2015 за номером запису про обтяження - 8844740. Із відповіді Луцького ВДВС Луцького району за вих.№129323 від 27.11.2024 ОСОБА_1 стало відомо, що за виконавчим листом Луцького міськрайонного суду №1-141/11 від 05.10.2011 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Територіальної громади в особі Підгайцівської сільської ради 164900 грн, за постановою про його відкриття від 23.02.2015 року у якому накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 за номером запису - 8844740, але за постановою державного виконавця від 19.01.2016 року воно було завершеним за п.2, ч.1, ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом повернення виконавчого документу стягувачу.
У листопаді 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, щоб він виключив з реєстру спеціальний запис 8844740 про триваюче обтяження щодо ОСОБА_1 у завершеній справі ВП №46455818 з 19.01.2016 року і за вих.№29323 від 27.11.2024 року отримав письмову відповідь, що відповідно до вимог передбачених ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», він не в змозі цього зробити самостійно за відсутністю у нього виконавчої справи, у зв'язку з чим порадив мені звертатись із позовом до суду і за його рішенням про покладення такого обов'язку, він зможе це зробити.
Зазначає, що звертався до Волинського окружного адміністративного суду з відповідним позовом про зобов'язання зняти арешт, накладений постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 23.02.2015 у виконавчому провадженні ВП №46455818, номер запису обтяження 8844740.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.
Позивач зазначає, що не скасованим арештом на майно за умови відсутності виконавчого провадження у відповідача та за відсутності претензій з боку стягувача протягом дев'яти років поспіль, за яким накладався арешт на майно ОСОБА_1 , є невиправданим втручанням відповідача у його права, свободи та інтереси, що є приводом і підставою для визнання його дій протиправними із покладенням обов'язку про скасування накладеного арешту на майно ОСОБА_1 за постановою державного виконавця 23.02,2015року у ВП №46455818. номер запису обтяження - 8844740, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Як встановлено колегією суддів, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №140/14662/24 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю. Крім того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 року у справі №140/14662/24 - без змін.
Вказане рішення суду набрало законної сили 13.03.2025.
Суд апеляційної інстанції, досліджуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
З метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.
Колегія суддів, проаналізувавши підстави та предмет позову та враховуючи склад сторін у цій справі та у справі №140/14662/24, вважає, що спір між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 та Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції); про той самий предмет, по-різному висловлений, але однаковий по суті (зобов'язати накладений арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 за постановою державного виконавця 23.02.2015 року у виконавчій справі ВП №46455818, номер запису- 8844740, скасувати); з тих самих підстав (не зняття арешту) вже вирішений судом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення суду, а тому є підстави для відмови у відкритті провадження у справі з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Оскільки відмова у відкритті провадження в цій адміністративній справі відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу позивачу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі № 140/4197/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 17.07.25