17 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1355/25 пров. № А/857/17616/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року (головуючий суддя Матуляк Я.П., м.Івано-Франківськ) у справі №300/1355/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.02.2025 позивачка ( ОСОБА_1 ) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просила: визнати протиправною відмову відповідача при обчисленні пенсії за віком з 03.01.2025 застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за віком з 03.01.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки із урахуванням раніше виплачених коштів;
Позов обґрунтовує тим, що при переведенні позивачки з пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач повторно застосував показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки. Однак, позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, так як відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач повинен був обчислювати розмір пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії в даному випадку 2022, 2023 та 2024 роки.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в застосуванні при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з 03.01.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2025 роки.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що показник середньої заробітної плати за три попередні роки застосовують під час переведення лише з пенсії по інвалідності на пенсію за віком і за наявності в особи 24 місяців страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв у роботі. Відтак, вважає, що підстави для обчислення розміру пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії в даному випадку 2022, 2023 та 2024 роки, відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 з 01.05.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримувала пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 03.01.2025 за заявою позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На звернення позивача від 14.01.2025, листом від 03.02.2025 відповідач повідомив, що показник середньої заробітної плати за три попередні роки застосовують під час переведення лише з пенсії по інвалідності на пенсію за віком і за наявності в особи 24 місяців страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв у роботі. Вказав на те, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески при переведенні позивача на пенсію за віком, застосована відповідно до чинних норм законодавства.
Не погодившись із такими діями суб'єкта владних повноважень, позивачка звернулася до суду першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (Закон України №1058) регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до статті ст. 10 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно частини третьої статті 45 Закону України 1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У випадку переведення з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 520/6808/17, від 19.12.2018 року у справі № 577/5248/16-а зазначено, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
При такому переведенні на інший вид пенсії показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
У випадках звернення особи до територіальних органів пенсійного фонду із заявами про переведення з пенсії, призначеної на підставі іншого закону, ніж Закон № 1058, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, така особа вважається такою, що звертається за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV вперше.
В таких випадках до спірних правовідносин не застосовується частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV.
Відтак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Зазначені вище висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17 (провадження № 11-731апп18).
Колегія суддів зазначає, що право позивача на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 03.01.2025, порушено, таке право підлягає відновленню, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Водночас, повноваження щодо здійснення обрахунку пенсії та складових формули, визначеною ч. 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» покладено на органи Пенсійного фонду України, суд не наділений повноваженнями обраховувати суму показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, зазначену позивачем, з огляду на що вказані позивачем у прохальній частині позову суми підлягають обрахунку відповідачем при проведенні обчислення пенсії позивачу.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.
Таким чином, проаналізувавши зазначені вище нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивачки є обґрунтованими, щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з 03.01.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2025 роки.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 300/1355/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар