17 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8968/24
Головуючий в 1 інстанції: Дерев'янко Л.Л.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України про зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду з 26 липня 2024 року по 03 жовтня 2024 року та допомогу на оздоровлення за 2024 рік із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, з урахуванням вже проведених виплат;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області кошторисними призначеннями для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 26 липня 2024 року по 03 жовтня 2024 року та допомоги на оздоровлення за 2024 рік із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, щодо нарахування та виплати судді Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 суддівської винагороди, нарахованої за 3 дні липня 2024 року; суддівської винагороди за період основної відпустки 44 дні, нарахованої в липні, вересні, жовтні 2024 року; матеріальної допомоги на оздоровлення, нарахованої в липні 2024 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати судді Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 суддівської винагороди, нарахованої за 3 дні липня 2024 року; суддівської винагороди за період основної відпустки 44 дні, нарахованої в липні, вересні, жовтні 2024 року; матеріальної допомоги на оздоровлення, нарахованої в липні 2024 року, виходячи зі встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року складає 3028 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області кошторисними призначеннями для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, нарахованої за 3 дні липня 2024 року, суддівської винагороди за період основної відпустки 44 дні, нарахованої в липні, вересні, жовтні 2024 року , матеріальної допомоги на оздоровлення, нарахованої в липні 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, нараховану за 3 дні липня 2024 року, суддівську винагороду за період основної відпустки 44 дні, нараховану в липні, вересні, жовтні 2024 року, матеріальну допомогу на оздоровлення, нараховану в липні 2024 року, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, з урахуванням вже проведених виплат.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення набрало законної сили 30.12.2024.
Виконавчі листи по справі видано 03.02.2025.
24.04.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яка зареєстрована судом 25.04.2025 р., в якій заявник посилаючись на ч.1 ст. 382 КАС України, просить зобов'язати відповідачів подати звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (а.с. 85).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державну судову адміністрацію України подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 27.11.2024 року у справі № 400/8968/24 у місячний строк з моменту отримання ухвали.
09.06.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від Державної судової адміністрації України надійшов звіт про виконання рішення суду, який зареєстровано судом 10.06.2025 р., в якому відповідач 2 наголошує, що виконання рішення суду по справі № 400/8968/24 можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".
У звіті Державна судова адміністрація України зазначає, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджені видатки в розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя.
Вказує, що ДСА України 14.01.2025 затверджений кошторис на 2025 рік Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Миколаївській області за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23,4 тис. гривень.
При цьому, рівень забезпечення потреби апеляційних і місцевих судів, органів та установ в системі ДСА України у фінансових ресурсах на 2025 рік за напрямком "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" складає 0, 6%.
Відповідач зазначає, що ДСА України вживала всіх можливих заходів для виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 400/8968/24, зокрема в частині зобов'язання ДСА України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області кошторисними призначеннями для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, нарахованої за 3 дні липня 2024 року, суддівської винагороди за період основної відпустки 44 дні, нарахованої в липні, вересні, жовтні 2024 року , матеріальної допомоги на оздоровлення, нарахованої в липні 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Також, у звіті відповідач зазначає, що причиною пропуску строку подання звіту стали надмірне навантаження на працівників відділу претензійно - позовної роботи юридичного управління ДСА України (у зв'язку з кадровим дефіцитом) та технічні обмеження роботи в Електронному суді, що унеможливлюють в повному обсязі вчасно опрацьовувати усі документи, що надходять на адресу ДСА України в Електронний суд.
З огляду на зазначене, Державна судова адміністрація України просить поновити строк ДСА України щодо прийняття звіту; прийняти даний звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 400/8968/24.
10.06.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання про виконання ухвали суду щодо стягнення штрафу, в якій позивач зазначає, що не передбачено такої процесуальної дії як поновлення строку на подання звіту про виконання судового рішення, оскільки наслідком пропуску строку є накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень. Вказує, що рішення не виконано, у встановлений судом строк звіт не подано і ця обставина не заперечується боржником, тому клопоче про стягнення штрафу відповідно до вимог ч. 10 ст. 382-3 КАС України, оскільки не можуть вважатися поважними причинами неукомплектованість посад юридичної служби чи великий документообіг.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року відмовлено Державній судовій адміністрації України у прийнятті звіту про виконання судового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 по справі № 400/8968/24. Встановлено новий строк для подачі звіту суду про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №400/8968/24 та зобов'язано Державну судову адміністрацію України в строк до 01.09.2025 подати суду звіт про виконання судового рішення. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладання штрафу до керівника суб'єкта владних повноважень - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 в частині відмови у накладенні штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень та постановити нове рішення, яким накласти штраф на в.о. голови Державної судової адміністрації України в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що має місце грубе ігнорування і порушення судом першої інстанції процесуального права, а саме ч. 3 ст. 382-3 КАС України, оскільки вказана норма чітко і безальтернативно визначає, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апелянт вказує, що закон не надає ніяких інших варіантів для суду як діяти в такому випадку, крім як накласти штраф.
Апелянт вважає, що судом не застосовано ч. 10 ст. 382-3 КАС України, відповідно до якої суд мав постановити ухвалу у зв'язку із несвоєчасним поданням звіту. Вказує, що звіт мав бути поданий до 6 червня 2025 року, цього дня звіт про виконання судового рішення не подано, а подано 9 червня 2025 року, тому, на думку апелянта, були наявні всі підстави для накладення штрафу відповідно до вимог частини 10 ст.382-3 КАС України.
09 липня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника Державної судової адміністрації України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що перерахунок суддівської винагороди позивача, який був предметом позову у справі № 400/8968/24 до цього часу не здійснено. Рішенням суду від 27.11.2024 на Державну судову адміністрацію України покладався обов'язок забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області кошторисними призначеннями для виплати перерахованої суддівської винагороди.
Відповідачем 2 не заперечується, що такими призначеннями ТУ ДСА у Миколаївській області не забезпечено, у зв'язку з чим рішення по справі № 400/8968/24 не є виконаними відповідачем 2.
Проте, звіт Державної судової адміністрації України в Миколаївській області містить посилання на причини, які призвели до невиконання рішення суду, а саме на відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
У поданому до суду звіті наведено заходи, які вживаються відповідачем 2 для виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/8968/24, зокрема: звернення до Комітету Верховної ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2025».
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що звіт подано відповідачем поза межами строку, встановленою ухвалою суду від 05.05.2025 року, оскільки останнім днем подання звіту є 6 червня 2025 року, натомість звіт відправлено до суду 09.06.2025 року.
Також судом першої інстанції зауважено, що на теперішній час суду не надано доказів, щодо повного відновлення порушеного права позивача, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття звіту.
При цьому, суд вважав за необхідне встановити новий строк для подання звіту та зобов'язати відповідача надати суду докази щодо вжиття ним заходів задля виконання рішення суду у цій справі.
Крім того, суд першої інстанції вважав передчасним заходом накладення на керівника відповідача 2 штрафу.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З апеляційної скарги вбачається, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у накладенні штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги та в цій частині частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Між тим, 19 грудня 2024 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» № 4094-IX, яким ст. 382 КАС України викладено у новій редакції, а також доповнено КАС України статтями 382-1, 382-2, 382-3.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 382-2 КАС України звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно з ч.5 ст. 382-3 КАС України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно з ч.10 ст. 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
З апеляційної скарги вбачається, що саме на ч. 10 ст. 382-3 КАС України ОСОБА_1 посилається, як на підставу для накладення на відповідача штрафу, оскільки звіт було подано із пропуском строку.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року було зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державну судову адміністрацію України подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 27.11.2024 року у справі № 400/8968/24 у місячний строк з моменту отримання ухвали.
Колегією суддів встановлено, що зазначена ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 05.05.2025 о 20 год. 24 хв. (а.с. 93-95).
Відповідно до абз.2 п. 5 ч.6 ст. 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, днем вручення Державній судовій адміністрації України ухвали про зобов'язання подати до суду звіт є 06.05.2025 року.
Відповідно ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, перебіг строку на подання звіту розпочався 07.05.2025 року та закінчився 07.06.2025 року (субота).
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, оскільки закінчення строку припадає на вихідний день 07.06.2025 р - субота, останнім днем строку є перший після нього робочий день, а саме 09.06.2025 р. - понеділок.
З матеріалів справи вбачається, що звіт Державною судовою адміністрацією України було подано через систему «Електронний суд» 09.06.2025 р., у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, про пропуск відповідачем строку на подання звіту помилковим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, з мотивів викладених вище.
Що стосується доводів апелянта про те, що в разі відмови у прийнятті звіту безальтернативним є накладення штрафу у відповідності до ч.3 ст. 382-3 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, діюча редакція ст. 382-3 КАС України передбачає накладення штрафу у разі невиконання рішення суду. Поряд з тим, вказана стаття встановлює право суду зменшити штраф або ж взагалі звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Колегія суддів зазначає, що встановлені судом обставини та долучені до звіту докази вказують на неможливість самостійного виконання відповідачем рішення суду, що обумовлюється відсутністю у відповідача необхідного фінансового ресурсу.
З матеріалів справи вбачається, що ДСА України листами від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25 та від 12.05.2025 № 11-9437/25 зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".
Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення, про що були надані відповідні відповіді.
Також, у листі від 23.05.2025 № 08020-09-6/14832 Міністерство фінансів України повідомило ДСА України, що не підтримує пропозицію ДСА України про внесення змін до річного та помісячного розпису асигнувань спеціального фонду Державного бюджету України на 2025 рік.
На підтвердження вчинення дій з метою виконання рішення суду, Державною судовою адміністрацією України до звіту додано копії: кошторису на 2025 рік; плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2025 рік; копії вищезазначених листів та відповідей на них.
Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, колегія суддів не вбачає наявності підстав для накладення штрафу на відповідача.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини під час апеляційного розгляду справи, на підставі ст. 317 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року - змінити у мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові.
В іншій частині ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв