П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22648/24
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
повний текст судового рішення
складено 21.10.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до військової академії (м. Одеса), в якому просив суд:
- визнати бездіяльність відповідача відносно непроведення компенсації втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.05.2020 року, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період 01.03.2018 року по 10.04.2024 року, протиправною;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.05.2020 року, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період 01.03.2018 року по 10.04.2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він проходив службу у військовій академії (м. Одеса) до 04.05.2020 року. Водночас, в період з 01.03.2018 року по 04.05.2020 року йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 року по справі №420/15732/23 відповідачем 10.04.2024 року було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період. У той же час відповідачем, в порушення ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», не було виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю військової академії (м. Одеса) щодо виплати компенсації втрати частини доходу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що відсутні правові підстави для виплати компенсації втрати частини доходів. Також відповідач заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений. Визнано протиправною бездіяльність військової академії (м. Одеса) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 10.04.2024 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 року по справі №420/15732/23. Зобов'язано військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 10.04.2024 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 року по справі №420/15732/23.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням військова академія (м. Одеса) подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом, зокрема, зазначено, що відповідачем по справі було проведено розрахунок компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, вказаний розрахунок долучався до відзиву на позовну заяву та був направлений до суду першої інстанції, як належний доказ відсутності підстав для виплати компенсації у розмірі 43263,25 грн.
З огляду на розмір зазначений у довідці про розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що проведено відповідно до порядку № 159 розмір компенсації складає 43263,25 грн., отже позовна вимога щодо зобов'язання нарахувати та виплати Позивачу компенсацію втрати частини доходів у розмірі невиплаченої індексації не підлягає задоволенню в повному обсязі. Підсумовуючи вище викладене, слід дійти висновку, що будь-якої протиправної бездіяльності з боку відповідача стосовно позивача під час нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, на виконання рішення суду від 29.05.2023 року по справі №420/15732/23, яке виконано військовою академією (м.Одеса) допущено не було, грошові кошти перераховані на рахунок позивача в повному розмірі та на виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій академії (м. Одеса) до 03.05.2020 року, що підтверджується витягом з наказом начальника військової академії (по стройовій частині) від 04.05.2020 року №96.
Водночас, в період з 01.03.2018 року по 04.05.2020 року позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Враховуючи факт невиплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року по справі №420/15732/23 було відмовлено у позові ОСОБА_1 до військової академії (м. Одеса).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 року по справі №420/15732/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року - скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової академії (м. Одеса) щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 1.03.2018р. по 4.05.2020р. включно відповідно до абзаців 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078.
Зобов'язано військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1.03.2018 р. по 4.05.2020 р. із застосування березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та з урахування абзаців 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2023р. №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 року по справі №420/15732/23, відповідачем 10.04.2024 року було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.
Разом з тим, військовою академією (м. Одеса) не було виплачено на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Представник позивача звертався із заявою від 14.04.2024 року про виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати до військовою академією (м. Одеса).
Водночас, матеріали справи не містять відповіді відповідача на вищевказану заяву.
Не погоджуючись із вищезазначеною бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом для захисту власних прав та інтересів в межах справи №420/22648/24.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною четвертою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до статей 1-4 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно із пунктами 1-5 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед іншого: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, що основною умовою для виплати передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.
Дія норм Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року в справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі №240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі №120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі №280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі №755/15005/23 та багато інших).
Застосовуючи указаний висновок, Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19 констатував, що «враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року». Верховний Суд визнав безпідставними доводи судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення, зауваживши, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд, серед інших постанов, у постанові від 29 квітня 2021 року в справі №240/6583/20.
У постанові від 21 серпня 2023 року в справі №460/6767/20 Верховний Суд, ураховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року в справі №804/2994/18, від 23 грудня 2020 року в справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі у справі, що розглядається), від 09 серпня 2022 року в справі №460/4765/20, дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати (частини основного розміру пенсії) саме за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, що встановлено судовим рішенням (у іншій справі), по фактичну її виплату.
За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованими у постанові від 02 квітня 2024 року в справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 31 липня 2024 року в справі №480/1704/19 та від 21 серпня 2024 року в справі №200/63/23, основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Варто зазначити, що подібність правовідносин, яка визначається з метою урахування/застосування відповідного правового висновку, встановлюється також через законодавчо визначену подібність правовідносин, закладену у відповідних нормах Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
Як встановлено з матеріалів справи, на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 року по справі №420/15732/23 позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.05.2020 року виплачена лише 10.04.2024 року.
Колегія суддів критично відносить до доводів апелянта щодо проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до порядку №159 у розмірі 43263,25 грн., оскільки як свідчить відповідь військової академії (м.Одеса), надана на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, кошти компенсації втрати частини доходів позивачу не виплачені.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати відповідачем не здійснено не було.
Так, судовими рішеннями встановлено, що відповідач порушив строки виплати позивачу в належному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.05.2020 року, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період 01.03.2018 року по 10.04.2024 року
Колегія суддів зазначає, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо, тому доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу військової академії (м. Одеса) - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька