П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 517/1164/24
Головуючий в 1 інстанції: Чернецька Н.С.
Дата і місце ухвалення 01.05.2025 р, с-ще Велика Михайлівка
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Джабурії О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 01 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи - Корнійчука Миколи Васильовича, інспектора СРПП Відділення поліції №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області за участю третьої особи - ОСОБА_2 , інспектора СРПП Відділення поліції №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ББА №258224 від 09.08.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 01 травня 2025 р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається на те, що 11.04.2025 року на адресу суду було направлено клопотання про відсутність позовної заяви з додатками в електронній справі зі скріншотом особистого кабінету електронного суду на підтвердження вказаних обставин. Апелянт зазначив, що у поданому у клопотанні ГУНП в Одеській області просило: направити до електронного кабінету ГУНП в Одеській області позов з додатками ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ББА №258224 від 09.08.2024 та повідомити про прийняте рішення ГУНП в Одеській області для надання можливості витребування матеріалів та підготовки правової позиції.
Однак, як вказує апелянт, станом на теперішній час ні позову, ні додатків до електронного суду не надходило. Також, як посилався апелянт, ухвалою суду від 04.04.2025 встановлено відповідачу строк до 01 травня 2025 року для подання відзиву на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази ненадані позивачем. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України. Відповідно до ст. 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (крім випадків, якщо позивачем є суб'єкт владних повноважень, а також якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет).
З огляду на вказане апелянт посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, що позбавило відповідача можливості подати відзив на позов з обґрунтуванням власної позиції по даній справі.
Також апелянт посилався на те, що згідно ч.6 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 01 травня 2025 р. та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на неприбуття учасників справи до судового засідання суду апеляційної скарги, подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.08.2024 року інспектором СРПП Відділення поліції №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Корнійчуком М.В. була складена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №258224 від 09.08.2024 року.
Зі змісту даної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 09.08.2024 року о 11:10 год. в смт. Затишшя по вул. Центральній керував мопедом «HONDA DIO 62», без номера, який був незареєстрований у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання.
В постанові зазначено, що до постанови додається фото- відео зйомка.
Не погоджуючись з вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач оскаржив її до суду першої інстанції.
Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданого Чайко. В.Ю. позову, з огляду на те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП.
Звертаючись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, відповідач вказував на допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що виразилось у не направленні на адресу ГУНП в Одеській області матеріалів позовної заяви для ознайомлення, що позбавило відповідача можливості подати відзив на позовну заяву.
Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ст. 18 КАС України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.
Частиною 5 статті 18 КАС України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Статтею 174 КАС України передбачено, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (крім випадків, якщо позивачем є суб'єкт владних повноважень, а також якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет).
Згідно ст. 159 КАС України, при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Статтею 162 КАС України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
До відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином процесуальним законом визначений обов'язок суду направити, зокрема, відповідачу, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім визначених Кодексом випадків.
У зв'язку з неотриманням копії позовної заяви та доданих до неї документів, поданих ОСОБА_1 , Головне управління Національної поліції в Одеській області, 10.04.2025 року подало до суду першої інстанції засобами підсистеми «Електронний суд» клопотання про направлення до електронного кабінету ГУНП в Одеській області відповідних матеріалів справи.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. 18 КАС України та ст. 174 КАС України, судом першої інстанції не були направлені відповідачу процесуальні документи, зокрема, позовна заява, до його електронного кабінету, що позбавило ГУНП в Одеській області можливості реалізувати надане йому КАС України право на подачу своїх заперечень проти позовної заяви та доказів у спростування доводів позивача у справі.
Наявна в матеріалах справи роздруківка про направлення матеріалів позовної заяви на електронну адресу ГУ НП в Одеській області засобами електронної пошти, не є належним доказом виконання покладеного на суд обов'язку щодо направлення процесуальних документів сторонам процесу. В даному випадку саме направлення позовної заяви до електронного кабінету ГУ НП в Одеській області свідчило б про дотримання вимог КАС України.
При цьому будь-які докази отримання ГУ НП в Одеській області відповідних процесуальних документів засобами електронної пошти, в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно ст. 44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Гарантована Конституцією України рівність усіх у правах і свободах означає необхідність забезпечення рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 зроблено висновок, що конституційна засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
З огляду на встановлені у даній справі обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не забезпечено відповідачу, як учаснику справи, рівних правових можливостей для реалізації передбачених процесуальним законом прав, чим порушено принцип рівності учасників судового процесу, а також принцип змагальності, згідно якого розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 4 частини третьої статті 2, частини першої статті 9 КАС України).
Більш того вказане порушення вплинуло також на дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Фактично позбавивши відповідача можливості надати до суду свої заперечення щодо заявлених позовних вимог та всі наявні докази у підтвердження власної правової позиції, суд також і самостійно не вжив жодних заходів, з метою з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що припис частини четвертої статті 9 КАС України безпосередньо уповноважує адміністративний суд на доказування в адміністративній справі, наділяє його повноваженнями на збирання доказів в адміністративній справі.
У галузі дії принципу офіційності адміністративний суд зобов'язаний дослідити за власною ініціативою важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучити їх до провадження та встановити їх правдивість. Таким чином, адміністративний суд поряд з активністю сторін у доведенні їх тверджень бере на себе ініціативу під час розгляду адміністративної справи.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі «змушує» адміністративний суд долучатися до процесу доказування в адміністративній справі.
В даному випадку судом першої інстанції не було вжито необхідних заходів з метою витребування відповідних доказів у відповідача з власної ініціативи.
Враховуючи все вищезазначене колегія суддів вважає, що при вирішенні даної адміністративної справи судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, наслідком чого є скасування ухваленого судового рішення.
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Слід також зазначити, що за положеннями ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вже зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало, як зазначено відповідачем, порушення ним Правил дорожнього руху, що виявилось у керуванні мопедом «HONDA DIO 62» без номерних знаків, який був незареєстрований у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання, відповідальність за що передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Заперечуючи факт вчинення адміністративного правопорушення, позивач вказував на те, що він не керував мопедом, а знаходився біля житлового будинку по вул. Центральній у с. Затишшя, де також знаходився припаркований та належний йому на праві власності скутер HONDA DIO, коли до нього підійшов поліцейський та наказав надати для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом та повідомив про порушенням ним Правил дорожнього руху, що виразилось у керуванні транспортним засобом без номеру.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).
Згідно п.п. «в» п. 2.9 ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;
Частиною 6 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.
Слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Важливою складовою досягнення завдання адміністративного судочинства є доказування, яке спрямоване, у першу чергу, на встановлення дійсних обставин у справі, зокрема, на встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування у спорі покладається саме на відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень.
Таким чином суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП.
Як встановлено судом апеляційної інстанції постанова Серії ББА № 258224 від 09.08.2024 року, в Графі 7 «До постанови додаються:» містить посилання на наявність фото- та відеозапису. Однак вказані докази в матеріалах справи відсутні.
В свою чергу відповідач у додаткових поясненнях від 15.07.2025 року вказав на те, що відповідно до п.1 ч.3 розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженого наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 строк зберігання відеозаписів становить з портативних відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, - 30 діб.
Також апелянт зазначив, що враховуючи, що на час подачі апеляційної скарги 14.07.2025 пройшов майже рік з моменту події, та неінформування відповідача з боку суду першої інстанції про розгляд справи, відеозапис не зберігся.
Таким чином відповідач підтвердив відсутність на даний час доказів у підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
В свою чергу неможливість на даний час надати докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення через їх знищення, не звільняє відповідача від встановленого процесуальним законом обов'язку доведення правомірності прийняття оскаржуваної постанови.
В матеріалах справи наявні пояснення інспектора СРПП Відділення поліції №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Корнійчука Миколи Васильовича, в яких він посилався на безпідставність доводів позивача та вказував на те, що позивач здійснював саме керування мопедом «HONDA DIO 62» без номерних знаків, що було зафіксовано на відеореєстратор службового транспортного засобу, а подальша розмова - на нагрудний відеореєстратор. Третя особа також зазначила, що громадянина ОСОБА_1 було зупинено відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про патрульну поліцію» у зв'язку з порушенням водієм Правил дорожнього руху.
Інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, окрім пояснень працівника поліції, відповідачем не надано.
Таким чином, єдиним доказом вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є пояснення інспектора, яким безпосередньо винесена оскаржувана у даній справі постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Верховний Суд також вказував, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Однак у даній справі основним та єдиним доказом вчинення правопорушення є пояснення зацікавленої особи, який є працівником поліції, а тому останні не можуть бути допустимим доказом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Такий підхід неодноразово застосовувався у судовій практиці, зокрема, у постановах ВП ВС від 11 лютого 2021 р. у справі № 11-1219сап19 та від 2 вересня 2021 р. у справі № 11-97сап20.
Презумпція невинуватості особи (Presumption of innocence) визначена ст. 62 Конституції України: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Слід зазначити, що презумпція невинуватості, крім кримінального процесу, підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, повинні тлумачитись на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
При цьому згідно висновку Верховного Суду, який міститься у постанові №461/4858/17 від 13 вересня 2018 року, презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи до того, як вину буде доведено.
За таких обставин, зважаючи на презумпцію невинуватості особи, за відсутності достовірних та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №258224 від 09.08.2024 року не може вважатись законною та обґрунтованою.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання протиправною оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №258224 від 09.08.2024 року і її скасування, із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не з'ясовані обставин, що мають значення для справи.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Враховуючи те, що за наслідками розгляду даної адміністративної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в даному випадку наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у повному обсязі в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 01 травня 2025 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №258224 від 09.08.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15А, код ЄДРПОУ 40108740) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: О.А. Шевчук