17 липня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5958/24
головуючий суддя І інстанції - Петренко О.С.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання: Корсун Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІАВТОТРАНС" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року в адміністративній справі №340/5958/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІАВТОТРАНС" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІАВТОТРАНС" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.06.2024 за №00083500702;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.06.2024 за №00083520702.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІАВТОТРАНС" було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІАВТОТРАНС" звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправно, оскільки господарські операції з ТОВ "Дипломат Універс", ТОВ "Вердер Актив" та ТОВ "ГЕЗ-ТЕК» мали реальний характер, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту та формування витрат для визначення податку на прибуток підприємств.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Зіавтотранс" з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Дипломат Універс" за березень 2019 - показників декларації з ПДВ за березень 2019, з ТОВ "Вердер Актив" за квітень, травень 2019 - показників декларації з ПДВ за квітень, травень 2019, з ТОВ "ГЕЗ-ТЕК" за травень, червень 2021 - показників декларації з ПДВ за травень, червень 2021 та правильності нарахування податку на прибуток при відображені обсягів зазначених правовідносин в деклараціях з податку на прибуток за 2019,2021, результати якої оформлено актом №6952/11-28-07-02/42690553 від 17.05.2024 (т.1,а.с.18-45).
В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:
-п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 736 391,00 грн., в тому числі: за 2019 рік - 383 781,00 8грн., за 2021 рік - 352 610 грн.;
-п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 681 483,00 грн., в тому числі: за березень 2019 - 187 877 грн., за квітень 2019 - 102 118,00 грн., за травень 2019 - 65 358,00 грн., за травень 2021 - 225 850,00 грн. та за червень 2021 - 100 910,00 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:
-№00083500702 від 05.06.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 852 305,00 грн. (т.1,а.с.51-52);
-№00083520702 від 05.06.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 832 336,00 грн. (т.1,а.с.54-55).
Позивач, не погодившись з вказаними рішеннями, оскаржив їх в досудовому порядку (т.1,а.с.57-62).
Рішенням ДПС України від 06.08.2024 за №23836/6/99-00-06-01-06 залишила без змін податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 05.06.2024 №00083500702, №00083520702, а скаргу - без задоволення. (т.1, а.с.63-67).
Не погодившись з правомірністю прийняття наведених податкових повідомлень- рішень відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення позивачу податкових зобов'язань податковим органом з податку на додану вартість та податку на прибуток було здійснено правомірно, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).
Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.
В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ "Дипломат Універс", ТОВ "Вердер Актив" та ТОВ "ГЕЗ ТЕК".
Так, між ТОВ "Дипломат Універс" (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір №20/03-19 від 20.03.2019 року, предметом якого було постачання у власність покупця товару (автомобільні запчастини, мастила, комплектуючі для транспортних засобів вітчизняного та іноземного виробництва) (т.1,а.с.161-162).
На підтвердження виконання наведеного договору, позивачем були надані копії видаткових накладних №182 від 28.03.2019, №179 від 25.03.2019,№159 від 20.03.2019 року, копії податкових накладних №308 від 20.03.2019 р., №327 від 25.03.2019 р., №487 від 28.03.2019 р.
Розрахунок за товар здійснювався в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою (т.1,а.с.169-171).
Також, між ТОВ "Вердер Актив" (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір №18/04-19 від 18.04.2019, предметом якого є постачання у власність покупця товару (автомобільні запчастини, мастила, комплектуючі для транспортних засобів вітчизняного та іноземного виробництва) (т.1,а.с.173-174).
На підтвердження виконання наведеного договору, позивачем були надані копії видаткових накладних №302 від 10.05.2019, №234 від 18.04.2019, податкових накладних №427 від 10.05.2019 р., №223 від 18.04.2019 р.
Розрахунок за товар здійснювався в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.
Крім того, між ТОВ "ГЕЗ-ТЕК" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір №30 від 20.05.2019 року, предметом якого є постачання у власність покупця товару, асортимент якого визначається у видаткових накладних (т.1,а.с.181-182).
На підтвердження виконання наведеного договору позивачем були надані копії видаткових накладних №221 від 17.05.2021, №222 від 21.05.2021 та №257 від 02.06.2021, податкових накладних №218 від 17.05.2021р., №219 від 21.05.2021 р., №251 від 02.06.2021 р.
Оплата отриманого товару підтверджується банківською випискою (т.1,а.с.189-198).
Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.
Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, складських приміщень та іншого в тому числі орендованого майна, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, не знаходження останніх за місцем реєстрації та, як наслідок, відсутності ділової мети на здійснення господарської операції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Що стосується посилань відповідача на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження реальності операції, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
Крім того, слід зазначити, що перевезення товару відбувалось власним транспортним засобом позивача (Peugeot Boxer, р.н. НОМЕР_1 ), що відповідачем в силу ч. 2 ст. 77 КАС України не спростовано.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.05.2025 року по справі № 380/8753/21, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідачем не доведено правомірність висновків про нереальність господарських операцій між ПП «НІГМА» та ТОВ "Дипломат Універс", ТОВ "Вердер Актив" та ТОВ "ГЕЗ ТЕК", що свідчить про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.
При розподілі судових витрат, колегія суддів керується приписами ст. 139 КАС України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІАВТОТРАНС" - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року в адміністративній справі №340/5958/24 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІАВТОТРАНС" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.06.2024 за №00083500702.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.06.2024 за №00083520702.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІАВТОТРАНС" сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 25269.62 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 30324.08 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко