17 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/24443/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Юрко І.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року (суддя Сластьон А.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 02.07.1984 по 27.09.1984, з 28.02.1985 по 31.07.1985, з 21.03.1986 по 21.05.1986, з 04.08.1988 по 21.06.1999, з 09.06.2001 по 08.07.2004, з 07.12.2005 по 22.08.2017, період навчання з 01.09.1982 по 01.03.1986, та службу в армії з 23.05.1986 по 14.05.1988;
зобов'язати відповідачів повторно розглянути заяву позивача від 19.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 червня 2024 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Cписком №2. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення №047250017061 від 28.06.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що позивач не має необхідного для призначення пенсії пільгового стажу. Також, позивач вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу наступні періоди: з 02.07.1984 до 27.09.1984, з 28.02.1985 до 31.07.1985, з 21.03.1986 до 21.05.1986, з 04.08.1988 до 21.06.1999, з 09.06.2001 до 08.07.2004, з 07.12.2005 до 22.08.2017, період навчання з 01.09.1982 до 01.03.1986 та службу в армії з 23.05.1986 до 14.05.1988. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.06.2024 №047250017061 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: з 02.07.1984 до 27.09.1984, з 28.02.1985 до 31.07.1985, з 21.03.1986 до 21.05.1986, з 04.08.1988 до 21.06.1999, з 09.06.2001 до 08.07.2004, з 07.12.2005 до 22.08.2017 та службу в армії з 23.05.1986 до 14.05.1988.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, з урахуванням висновків суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 05.07.1984
не містить відповідних записів про характер і час виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи тощо, в ній не зазначено про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. На момент прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області №047250017061 від 28.06.2024, позивачем не було надано до пенсійного органу уточнюючої довідки, яка б підтвердила або спростувала наявність у позивача стажу роботи на пільгових умовах, відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Позивачем не наведено та не підтверджено жодними доказами неможливість отримання та надання до пенсійного органу довідки про підтвердження пільгового стажу роботи, враховуючи, що підприємство Дніпроенерго, на якому він працював знаходиться на території Дніпропетровської області, є діючим та свою діяльність не припиняло.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває.
19.06.2024 позивач засобами електронного зв'язку (через портал електронних послуг ПФУ за посиланням: https://portal.pfu.gov.ua/) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Через особливості функціоналу сайту позивач не зміг обрати такий вид пенсії як пенсія за віком на пільгових умовах та обрав варіант за вислугою років.
28 червня 2024 року засобами електронного зв'язку позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії №047250017061 з підстав відсутності необхідного пільгового стажу.
Вік заявника на момент звернення до органу пенсійного фонду становив 57 років 06 місяців 13 днів, страховий стаж - 32 роки 10 місяців 24 дні.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській не було зараховано наступні періоди до пільгового стажу позивача: з 02.07.1984 до 27.09.1984, з 28.02.1985 до 31.07.1985, з 21.03.1986 до 21.05.1986, з 04.08.1988 до 21.06.1999, з 09.06.2001 до 08.07.2004, з 07.12.2005 до 22.08.2017, період навчання з 01.09.1982 до 01.03.1986 та службу в армії з 23.05.1986 до 14.05.1988.
Відмова в зарахування спірних періодів до пільгового стажу обґрунтовується тим, що зазначена в уточнюючій довідці посада кабельника-спаювальника не передбачена постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та постановою КМУ від 11.03.1994 №162. Вказана посада відповідає Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10. Також, долучений до заяви про призначення пенсії наказ про результати атестації робочих місць від 28.02.1995 №35 не містить посилання на Список №2, а в переліку проатестованих посад зазначено сім робочих місць без підтвердження обставин здійснення атестації щодо робочого місця позивача. Відповідач наполягає, що період навчання з 01.09.1982 по 01.03.1986 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Нікопольський металургійний технікум у спірний період був саме професійно-технічним навчальним закладом, а не вищим навчальним закладом
Отже, відмова відповідача у призначенні пенсії пов'язана виключно з недостатністю пільгового стажу позивача для призначення пенсії. Відповідачем не заперечуються обставини досягнення позивачем необхідного для призначення пільгової пенсії віку.
Вважаючи протиправним рішення від 28.06.2024 року №047250017061 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-VI (Список №2) становить не менше 25 років. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону№1058-VI (Список №2), становить 10 років.
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня, встановленого для даного виробництва. Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків, робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків. Відсутність чи не підтвердження хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Колегія суддів наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість, необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Колегія суддів зазначає, що у трудовій книжці позивача відсутні записи за спірні періоди роботи, які підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Проаналізувавши зазначені нормативно-правові акти, колегія суддів зробила висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі№ 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Відтак, зазначеним Порядком передбачено підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою саме у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а страховий стаж, набутий після 01 січня 2004 року, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
З наданої до суду копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач в спірні періоди трудової діяльності працював на наступних посадах:
Запис №1 від 02.07.1984. Нікопольське підприємство електричних мереж ПАТ «Дніпроенерго», електромонтер з експлуатації розподільчих мереж, друга група кваліфікації.
Запис №2 від 27.09.1984. Звільнено з роботи.
Запис №3 від 28.02.1985. Нікопольський південнотрубний завод, трубоволочильний цех №5, учень електромонтера з ремонту електротрубопровідного обладнання.
Запис №4 від 29.03.1985. Переведено в трубоволочильний цех №5 електромонтером з ремонту електротрубопровідного обладнання 3 розряду.
Запис №5 від 31.07.1985. Звільнено з роботи.
Запис №6 від 01.09.1982. Період навчання в Нікопольському металургійному технікумі. Період з 01.09.1982 до 01.03.1986.
Запис №7 від 21.03.1986. Нікопольський південнотрубний завод, трубоволочильний цех, електромонтер з ремонту електротрубопровідного обладнання 3 розряду.
Запис №8 від 21.03.1986. Звільнено з роботи.
Запис №9 Служба в армії. Період служби з 23.05.1986 до 14.05.1988.
Запис №10. Нікопольське підприємство електричних мереж ПАТ «Дніпроенерго», електромонтер з ремонту повітряних ліній 3 розряду.
Запис №11 від 15.09.1988. Переведено на роботу кабельником-спайником 3 розряду.
Запис №12 від 02.10.1989. Було присвоєно 4 розряд.
Запис №13 від 01.01.1994. Було присвоєно 5 розряд.
Запис №16 від 01.09.1998. Переведено в лабораторію засобів диспетчерського і технологічного управління кабельником-спайником 5 розряду.
Запис №17 від 21.06.1999. Звільнено з роботи.
Записи №18, 19, 20, 21 - перебування на обліку в центрі зайнятості.
Запис №22 від 09.06.2001. ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». Прийнято в цех мереж та підстанцій електромонтером оперативно-виїзної бригади 5 розряду.
Запис №25 від 08.07.2004. Звільнено з роботи.
Записи №26, 27, 28, 29 - перебування на обліку в центрі зайнятості.
Запис №30 від 07.12.2005. «Нікопольський завод феросплавів». Прийнято в цех мереж та підстанцій електромонтером оперативно-виїзної бригади 5 розряду.
Запис №33 від 22.08.2017. Звільнено з роботи.
Відповідно до наказу №35 від 28.02.1995 Нікопольським підприємством електричних мереж було затверджено список посад, які підпадають під Список № 2 та які мають право на пільгове забезпечення. Серед затвердженого переліку зазначена посада електромонтера та кабельника-спайника.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.10.2021 №30-71 позивач у період з 15.09.1988 до 25.01.1991 та з 26.01.1991 до 10.03.1994, а також з 11.03.1994 до 01.09.1998 працював на посаді кабельника-спаювальника служби засобів диспетчерсько-технологічного управління, яка в свою чергу передбачена Списком №2. Стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці складає 09 років 11 місяців 17 днів.
Також, судом встановлено, що в період з 02.07.1984 до 27.09.1984, з 28.02.1985 до 31.07.1985, з 21.03.1986 до 21.05.1986, з 09.06.2001 до 08.07.2004, з 07.12.2005 до 22.08.2017 позивач працював на посаді електромонтера. Указана посада включена до Списку №2.
Період трудової діяльності на зазначеній посаді підтверджено записами трудової книжки позивача, а також надано накази про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення.
Усі вище перелічені докази містяться в матеріалах справи, та були надані пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії.
Водночас, колегія суддів наголошує, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відтак, обов'язок щодо проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на роботодавця.
За правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2. але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Відтак, особа не може бути позбавлена права на пенсію за віком на пільгових умовах через відсутність документів на підтвердження проведення чергової атестації робочого місця, на якій він набув пільговий стаж.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача.
Щодо зарахування до пільгового стажу служби в армії в період з 23.05.1986 до 14.05.1988.
Приписами підпункту «к» частини першої, частини третьої пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590) (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л», прирівнюються за вибором особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Законом СРСР від 12 липня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю (пункт 76 Положення).
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституціїі законам України.
Пунктом «в» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, пункт 109 Положення № 590 надає право особі на зарахування періоду військової служби до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини 1 статті 58 Конституції України, про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Верховний Суд України у своїх постановах від 05 лютого 2008 року (справа № 21-2369во07) та 27 травня 2008 року (справа № 21-2438во07) при розгляді справ відповідної категорії прийшов до висновку, що при вирішенні конкретних спорів з питання пільгового порядку обчислення періоду проходження військової служби суди повинні користуватися як законами і нормативними актами України так і законодавством колишнього СРСР.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972, яка була чинною в період військової служби позивача.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач до призову у лави Радянської Армії та після закінчення служби у лавах Радянської Армії ОСОБА_1 працював на посаді електромонтера, що дає право зарахування такого періоду до пільгового стажу.
Таким чином, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.06.2024 №047250017061 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не ґрунтується на вимогах законодавства, прийняте без урахування усіх істотних обставин, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя І.В. Юрко