17 липня 2025 року справа №160/3261/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу В'язового В'ячеслава Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі №160/3261/25 (суддя І інстанції Загацька Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Добропільський центр первинної медико-соціальної допомоги» Добропільської міської ради, про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Позивачка звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання необґрунтованими та неправомірними висновки, викладені у довідці № 185 від 18.11.2024р. головного спеціаліста відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_2 ; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.11.2024 №0500-1005-8/111613 про компенсацію страхових виплат, які здійснені ОСОБА_3 за період тимчасової непрацездатності з 17.09.2024р. до 20.09.2024р. та з 28.09.2024 р. у розмірі 21842,80 грн, та про вжиття управлінських заходів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2025р. адміністративну справу № 160/3261/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги передано на розгляд Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2025р. відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Залучено Комунальне некомерційне підприємство «Добропільський центр первинної медико-соціальної допомоги» Добропільської міської ради (код ЄДРПОУ 37755220, 85000, Донецька обл., м.Добропілля, вул.Першотравнева, 75) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області додаткові докази по справі.
Від представника відповідача на адресу суду подано заяву про закриття провадження по справі № 160/3261/25. В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що вимога від 19.11.2024р. № 0500-1005-8/111613 про компенсацію суми страхових виплат, прийнята за результатами перевірки Комунальним некомерційним підприємством «Добропільський центр первинної медико-соціальної допомоги» Добропільської міської ради не оскаржувалась та сплачена добровільно у повному обсязі. Вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки дії та акти Головного управління (довідка № 185 від 18.11.2024р. та вимога № 0500-1005-8/111613) стосуються третьої особи по справі, не зачіпають права та інтереси позивача ОСОБА_1 , спір у сфері публічно-правових відносин між нею та Головним управлінням відсутній.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі - задоволено. Закрито провадження у справі № 160/3261/25 відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з таким рішенням, позивачкою подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Судом першої інстанції не враховано, що за правилами частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень. Позивачка вважає, що як лікар, правомірність дій якого безпосередньо перевірив ГУ ПФУ в Донецькій області, має законний інтерес у об'єктивності, неупередженості і правомірності такої перевірки. Бо вказаною перевіркою змінений стан її суб'єктивних прав та обов'язків, припинено її права у законний на її думку спосіб видавати листки непрацездатності, та у неї виникли додаткові обов'язки, зокрема у відшкодуванні лікарні в порядку регресу 21842,80 грн.. Враховуючи, що комунальним підприємством "Добропільський центр первинної медико-соціальної допомоги" Добропільської міської ради спірні довідка та вимога оскаржені не були, то вона, як зацікавлена особа, має законне та конституційне право на правову оцінку судом цих актів. Спірні довідка та вимога стосуються прав та інтересів позивачки, їх дія вичерпується виконанням і має визначений строк. Спірні акти відносяться до правозастосовних, оскільки оцінюють дії позивачки з точки зору встановленого нормативними актами порядку видачі нею листків непрацездатності. Вони також мають індивідуально конкретні приписи вжити до позивачки управлінських заходів і є підставою для стягнення з неї в порядку регресу 21842,80 грн. Тобто ці акти створюють права та обов'язки лише для позивачки та комунального підприємства "Добропільський центр первинної медико-соціальної допомоги» Добропільської міської ради", регулюють конкретну життєву ситуацію, пов'язану з видачою конкретних листків непрацездатності і їх дія закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин. Тому позивачка вважає, що не повинна нести незаконну, на її думку, відповідальність лише через те, що лікарня не оскаржила до суду ці акти. Крім того, у тексті висунутої вимоги відповідач обґрунтовує її положеннями Закону України "Про адміністративну процедуру", що саме по собі, надає позивачу, як зацікавленій особі право оскаржувати цю вимогу або до ПФУ України, або до суду.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно пунктів 1, 2, 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України :- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За приписами пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень.
Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач має конкретизувати, яких саме негативних наслідків він зазнав, яким чином порушуються його права та надати докази та аргументи в підтвердження своїх доводів.
При цьому адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
Так, процесуальним законом передбачено, що розгляду заяви по суті позовних вимог передує встановлення судом порушеного права, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів звертає увагу, що подання не будь-якої позовної заяви зумовлює початок адміністративного провадження. Розгляд адміністративної справи судом можливий лише за умови встановлення факту порушеного права.
Водночас належне обґрунтування позивачем порушених прав, свобод чи законних інтересів оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, встановлення судом такого факту, створює передумови для розгляду і вирішення справи судом.
Відсутність же порушеного права особи є підставою для відмови у прийнятті до розгляду позовної заяви, та унеможливлює розгляд судом справи по суті позовних вимог, за результатами з'ясування судом обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Відсутність спору передусім виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
У цій справі позивачем оскаржуються висновки, викладені у довідці №185 від 18.11.2024р. головного спеціаліста відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_2 , та вимога Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.11.2024 № 0500-1005-8/111613 про компенсацію страхових виплат, які здійснені ОСОБА_3 за період тимчасової непрацездатності з 17.09.2024р. до 20.09.2024р. та з 28.09.2024 р. у розмірі 21842,80 грн, та про вжиття управлінських заходів.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, згідно підпункту 3 пункту 5 Порядку проведення особами, уповноваженими правлінням Пенсійного фонду України, перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2023 № 185, керуючись Положенням про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, на підставі звернення КНП «Родинська міська лікарня» та наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.11.2024р. №1583 відповідачем було проведено перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності у Комунальному некомерційному підприємстві «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради, за результатами якої складена довідка від 18.11.2024 № 185, якою встановлено необґрунтоване продовжених листків непрацездатності ОСОБА_3 , виданих сімейним лікарем ОСОБА_1 .
Отже, правовідносини щодо проведення перевірки листків непрацездатності виникли між ГУ ПФУ в Донецькій області та суб'єктом господарювання - закладом охорони здоров'я, лікарем якого сформовано медичний висновок - комунальним некомерційним підприємством «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради. В той час, коли позивач, ОСОБА_1 , є лікарем, який працює в комунальному некомерційному підприємстві «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради та не була суб'єктом господарювання щодо якого проводилась перевірка відповідачем.
За наслідками проведеної перевірки, ГУ ПФУ в Донецькій області від 19.11.2024р. №0500-1005-8/111613 направленою на адресу комунального некомерційного підприємства «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради вимогу про компенсацію суми страхових виплат, які здійснені ОСОБА_3 за період тимчасової непрацездатності з 17.09.2024 по 20.09.2024 та з 28.09.2024 по 18.10.2024, що зазначені у визнаних необґрунтовано продовженими листках непрацездатності № 13522269-2025581840-1 з 14.09.2024 по 17.09.2024, № 13522269-2025655716-1 з 18.09.2024 по 20.09.2024, № 13803397-2025896651-1 з 28.09.2024 по 02.10.2024, № 13803397-2026000142-1 з 03.10.2024 по 08.10.2024, № 13803397-2026138659-1 з 09.10.2024 по 15.10.2024 та № 13803397-2026300160-1 з 16.10.2024 по 18.10.2024, у розмірі 21842,80 грн (двадцять одна тисяча вісімсот сорок дві гривні 80 копійок) на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) № НОМЕР_1 в філії-Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про компенсацію сум страхових виплат.
Відтак, у відповідності до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зобов'язання за спірною вимогою виникли безпосередньо у комунального некомерційного підприємства «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради.
Згідно з випискою по рахунку КНП «Добропільський ЦПМСД» 22.11.2024 р. сплачено кошти у розмірі 21 842,80 грн. на рахунок Головного управління (призначення платежу: компенсація суми страхових виплат згідно вимоги 0500-1005-8/111613 вiд 19.11.2024).
В матеріалах справи відсутні докази вжиття комунальним некомерційним підприємством «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради щодо позивачки управлінських заходів за фактами встановлених порушень, у т.ч. стягнення з неї в порядку регресу 21842,80 грн., а тому доводи апеляційної скарги про те, що вказаною перевіркою змінений стан її суб'єктивних прав та обов'язків, припинено її права у законний на її думку спосіб видавати листки непрацездатності, та у неї виникли додаткові обов'язки, зокрема у відшкодуванні лікарні в порядку регресу 21842,80 грн., колегією суддів не прийнято до уваги.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачкою. Оскаржувана довідка № 185 від 18.11.2024р. та вимога прийняті відносно комунального некомерційним підприємством «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» та не стосуються безпосередньо позивачки, а тому вона не є суб'єктом правовідносин до якого вони можуть бути застосовані, отже не породжують для позивача права на захист.
Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка не довела яких саме негативних наслідків вона зазнала, яким чином порушуються її права та не надала докази та аргументи в підтвердження своїх доводів.
Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно прийнято ухвалу про закриття провадження у справі.
Посилання позивачки на Закон України "Про адміністративну процедуру" колегія суддів вважає помилковим, оскільки вона не є учасником адміністративного провадження у розумінні цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Однак у зазначених статтях не врегульовано питання про правові наслідки звернення з позовом, в якому відсутні ознаки юридичного спору (публічно-правового спору). Відтак, суд дійшов правомірного висновку, що в такому випадку, закриваючи провадження у справі відсутні підстави для роз'яснення до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись 122, 123, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу В'язового В'ячеслава Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі №160/3261/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі №160/3261/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 17 липня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко