17 липня 2025 року справа №200/6062/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 р. у справі № 200/6062/24 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом Плужника Максима Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, в розмірі 76962,50 грн. (сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні 50 коп.); зобов'язання внести відповідні зміни до наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 року № 34 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 р. позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розрахунку 25% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язано внести зміни до наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн..
Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що в період часу, коли провадження у справі було зупинене, позивач надав на адресу відповідача, зокрема, копію грошового атестату від 26.09.2024 року вих №305/1818, з якого встановлено, що позивача 31.08.2024 року було звільнено з військової служби (п.3 грошового атестату) та виплачена одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби в сумі 54 121( п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять одна) грн. 58 коп. ( п.7 грошового атестату). Розмір виплаченої одноразової грошової допомоги свідчить, що вона охоплює період служби позивача в Збройних Силах України, відповідно до якого він звернувся з позовом у справі №200/6062/24 про виплату одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби в червні 2022 року. Таким чином, на час прийняття рішення в цій справі судом першої інстанції не було з'ясовано, чи відбулися зміни в обставинах, що мають значення по справі, після того, як провадження по справі було призупинено, а потім поновлено. Враховуючи, що ухвала про поновлення провадження по справі та прийняття судом рішення по справі, відбулося в один день, відповідач був позбавлений можливості надати на адресу суду відомості про те, що права позивача були відновлені без прийняття судового рішення, в зазначеному провадженні. Отже, набрання законної сили рішення у цій справі, може призвести до подвійної виплати одноразової грошової допомоги за один і той самий період проходження військової служби.
Відповідач також вважає, що судом першої інстанції помилково були застосовані до спірних правовідносин норми статті 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, відповідно до якої КЗпП України не було обмежено будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом, про стягнення належної йому заробітної плати. Відповідач вважає, що на дату звільнення позивач фактично не працював на підприємстві, датою виникнення у відповідача обов'язків здійснити повний розрахунок при звільненні, потрібно вважати дату пред'явлення вимоги про повний розрахунок, тобто дату набрання законної сили рішення суду у справі №200/4003/22, а саме 27.02.2023 року. На цей час, Закон України від 01.07.2022 №2352-IX, вже набрав чинності, що визначає необхідність застосування норм частини першої і другої статті 233 КЗпП України редакції, визначеної Законом України №2352-ІХ.
Також в вирішальній частині рішення суду у справі визначено- зобов'язати нарахувати та виплати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби , а також про стягнення на користь Плужника Максима Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., в той час, коли позивачем по справі є ОСОБА_1 .
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.01.2022р..
Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 №103 наказано майора ОСОБА_1 з 25.05.2022 виключено зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ та всіх видів забезпечення.
Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023р. № 34 внесено зміни до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 №103 відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 200/4003/22. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 8 років 6 місяців, пільгова 00 років 07 місяців.
Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 27.11.2023 № 223 скасовано наказ начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 в частині визначення вислуги років на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі №200/1329/23.
Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 29.11.2023 № 225 внесено зміни до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 в частині визначення вислуги років. Визначено ОСОБА_1 вислугу років в розмірі: 8 років 6 місяців 19 днів - у календарному обчисленні, 01 рік 10 місяців 06 днів - у пільговому обчисленні, загальна вислуга років - 10 років 4 місяці 25 днів. Підстава: рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі № 200/1329/23.
20.12.2023р. позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2023, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі № 200/1329/23. Також просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та внести відповідні зміни до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34.
Листом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ від 29.01.2024 № 524/288 повідомлено позивача про неможливість виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1329/23 в повному обсязі в зв'язку з відсутністю у відповідача особової справи ОСОБА_1 ..
Позивач звернувся до суду, та просив зокрема, визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2024р. у справі №200/2735/24 (залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025р.) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
При цьому у вказаному рішенні суд вказав, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби саме в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а бездільність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивачем в межах цієї справи не оскаржується, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
В межах цієї справи позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Частинами 1, 2 статті 9 Закону№ 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ ( в редакції, чинної на дату звільнення) військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюється розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Згідно пункту 3 розділу ХХХІІ Порядку №260 (в редакції, чинної на дату звільнення) особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п. 8 розділу XXXII Порядку, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).
Пунктом 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 ( в редакції, чинної на дату звільнення) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Постанови №393).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що поняття «календарна вислуга років» застосовується у Законі не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ є наявність «вислуги 10 років і більше», отже, відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності календарних років вислуги.
Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021р. у справі №380/2427/20 наголошено, що застосовуючи інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, слід враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Верховний Суд зауважив, що частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII Міністру оборони України надано повноваження визначати лише порядок виплати грошового забезпечення. Водночас, питання права військовослужбовців на отримання грошового забезпечення чи різного виду допомог можуть бути визначені лише законодавцем.
Правова позиція щодо застосування приписів частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 № 380/2427/20.
Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду правова норма частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги. Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, Верховний Суд наголошував, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».
Відтак, право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги визначається з загальної кількості вислуги років у тому числі пільгових років, а для визначення розміру грошової допомоги з календарних років.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 29.11.2023 № 225 внесено зміни до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 в частині визначення вислуги років. Визначено ОСОБА_1 вислугу років в розмірі: 8 років 6 місяців 19 днів - у календарному обчисленні, 01 рік 10 місяців 06 днів - у пільговому обчисленні, загальна вислуга років - 10 років 4 місяці 25 днів.
Отже, вислуга років позивача в Збройних Силах України у загальному обчисленні станом на момент звільнення з військової служби становила 10 років 4 місяці 25 днів, що свідчить про дотримання ним умови про наявність 10 і більше років вислуги для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011 як військовослужбовець, який звільнений з військової служби через сімейні обставини і який має вислугу 10 років і більше.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та помилкового застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норми ст. 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на наступне.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов правомірного висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 280/6779/22 і від 06 березня 2024 року в справі № 600/5050/23-а.
Як вже встановлено вище, наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022р. №103 позивача з 25 травня 2022 року виключено зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ та всіх видів забезпечення. Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34, відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року у справі № 200/4003/22 внесено зміни до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 № 103, а саме: «Вважати таким, що 25 травня 2022 року справи та посаду здав. З 13 червня 2022 року виключити зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення.».
Ураховуючи, що спірним питанням є нарахування та виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, яке відбулося 13 червня 2022 року, тобто до внесення змін до частини другої статті 233 КЗпП України, колегія суддів вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
Доводи апеляційної скарги про те, що датою виникнення у відповідача обов'язків здійснити позивачеві повний розрахунок при звільненні, потрібно вважати дату пред'явлення вимоги про повний розрахунок, тобто дату набрання законної сили рішення суду у справі №200/4003/22, а саме 27.02.2023 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відповідності до вимог абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям саме при звільненні з військової служби.
Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач надав на адресу відповідача, зокрема, копію грошового атестату від 26.09.2024 року вих № 305/1818, з якого встановлено, що позивача 31.08.2024 року було звільнено з військової служби та виплачена одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби в сумі 54 121 (п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять одна) грн. 58 коп., колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки виплата позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 31.08.2024 року з Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних сил України, ніяким чином не стосується спірних правовідносин та не може свідчити про відновлення права позивача у цій справі без прийняття судового рішення.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що в вирішальній частині рішення суду у справі визначено - зобов'язати нарахувати та виплати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби , а також про стягнення на користь Плужника Максима Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., в той час, коли позивачем по справі є ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
У мотивувальній частині та 1 , 2 абзацах резолютивної частини рішення суду чітко визначено про задоволення позовних вимог саме ОСОБА_1 , зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, та внести відповідні зміни до наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а також стягнення судових витрат на користь позивача, а тому колегія суддів вважає, що для виправлення допущених судом описок в судовому рішенні, позивач має право звернутися з відповідною заявою у порядку статті 253 КАС України.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 р. у справі № 200/6062/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 р. у справі №200/6062/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 17 липня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко