17 липня 2025 року справа №200/1180/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 р. у справі № 200/1180/25 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення позивачу автоматичного перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік»;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.01.2025 № 914380195031 про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн., встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік», з 01.01.2024 року з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року позов задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.01.2025 № 914380195031 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн., встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік», з 01.01.2024 року з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса 21005, м. Вінниця, вул.Зодчих, 2 ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 484,48 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів скарги зазначено, що за приписами законодавства про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді) Пенсійний фонд України повідомляється повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Разом з тим, до заяви позивача про перерахунок довічного грошового утримання не додано жодних документів, необхідних для проведення перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Також скаржник зазначає, що за приписами законодавства розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік» в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270 гривень, на 01 січня 2022 року - 2481 гривня, на 01 січня 2023 року - 2684 гривні; а для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Тобто, змін у законодавстві щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового окладу судді, протягом останніх років не відбулося.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суд без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402- VIIІ.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
У названих Рішеннях КСУ наголосив на тому, що Закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, а також у Рішенні від 11.03.2020 №4-р/2020 КСУ сформував доволі чітку і однозначну юридичну позицію, відповідно до якої "законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження, як інструмент впливу на судову владу".
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 3460-IX є неправомірною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 13.11.2024 у справі № 200/1707/24, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 року по справі №240/9028/24 відступила від висновків, викладених у вказаних постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, який підлягає застосуванню у таких правовідносинах.
Цей висновок зроблений Великою Палатою 24.04.2025 року після ухвалення рішення ДОАС 17.04.2025, тому на момент ухвалення рішення судом вірно застосована правова позиція Верховного Суду, яка існувала на момент його прийняття. При цьому порушення норм матеріального права при ухвалення рішення судом не допущено і підстави для його скасування відсутні. Тому в даному випадку відсутні правові підстави відступати від правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка існувала на момент прийняття рішення Донецьким окружним адміністративним судом 17.04.2025 при вирішенні питання щодо визначення прожиткового мінімуму при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці
Тому при здійсненні перерахунку за її заявою від 16.01.2025 підлягає застосуванню встановлений ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн.
Посилання відповідача на Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, яким не передбачено автоматичного перерахунку довічного утримання судді у відставці, є протиправним, оскільки він є відомчим документом, який суперечить рішенню Конституційного Суду (ч. 6 п. 16 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020), яким запроваджено «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Верховний Суд уже розглядав питання стосовно механізму перерахунку розміру щомісячного довічного утримання суддів і у постанові від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21 зазначив: «Довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
16.01.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.
Зазначена заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.01.2025 № 914380195031 про відмову у перерахунку пенсії.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до заяви не додано жодних документів необхідних для проведення перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України.
Враховуючи вищевизначене, відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, оскільки не долучено документів, згідно яких можливо провести перерахунок пенсії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIІІ).
Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142 Закону №1402-VIII).
За змістом частини 1 статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 2 статті 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VI (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб (частина 4 статті 135 Закону №1402-VI).
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривні.
Згідно з абз. 5 статті цього Закону прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Отже, приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Поряд з наведеним судова колегія також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, згідно яких суд констатував, що приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду також акцентувала увагу на тому, що під час вирішення спорів у подібних правовідносинах суди мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Щодо посилання позивача на те, що висновок зроблений Великою Палатою у рішенні 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 після ухвалення рішення ДОАС 17.04.2025, тому на момент ухвалення рішення судом вірно застосована правова позиція Верховного Суду, яка існувала на момент його прийняття, а отже відсутні правові підстави відступати від правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка існувала на момент прийняття рішення Донецьким окружним адміністративним судом 17.04.2025, колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у справі № 240/9028/24 звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Оскільки відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці прямо залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому колегія суддів вважає, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду є ревалентними до даної справи за цим позовом.
На підставі викладеного, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, відмова Головного управління Пенсійного фонду України щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відмінного від 2102 грн, є обґрунтованою, оскільки підстави для визначення розміру суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, зокрема на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн відсутні.
Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України, є правомірним та скасуванню не підлягає, доводи скаржника відповідають викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст.. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 р. у справі № 200/1180/25- скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
Т.Г. Гаврищук