апеляційне провадження №22-ц/824/1130/2025
справа №761/18583/23
17 липня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В , Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою адвоката Святогора Євгена Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року (дату складення повного рішення не зазначено), ухвалене під головуванням судді Савицького О.А.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У травні 2023 року до суду звернулось АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором у розмірі 66 174,07 грн.
Позивач вказує, що АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" запущено новий проєкт monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проєкту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Умови обслуговування рахунків опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення.
Вимоги обґрунтовує тим, що 11 квітня 2019 року відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
Згідно із цим договором відповідачу надано кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 в розмірі 70 000 грн.
Проте позичальник допустив порушення у строках здійснення платежів, у зв'язку із чим банк відповідно до умов договору визнав кредит за формою "на вимогу".
Вказує, що станом на 14 січня 2023 року заборгованість складається із:
- 66 174,07 грн - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 66 174,07 грн та судові витрати.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 68858,07 грн, з яких: 66 174,07 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 2684,00 грн - витрати по сплаті судового збору.
Задовольнивши позов повністю, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 66174,07 грн у вигляді загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).
Суд зазначив, що відповідач в анкеті-заяві підтвердив ознайомлення та отримання примірника Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, таблицю обчислення кредиту та паспорт споживчого кредиту у мобільному застосунку, що складають кредитний договір та зобов'язався виконувати його умови.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Святогором Є.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вказує, що Анкета-заява містить лише інформацію щодо персональних даних ОСОБА_1 без зазначення узгоджених сторонами істотних умов договору та не містить умов кредитування, даних про обрані банківські послуги, при цьому Умови і правила надання банківських послуг, посилання на якій містяться в анкеті-заяві, не підписані відповідачем. Відтак, з урахуванням роз'яснень, викладених у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, з огляду на мінливий характер Умов і правил, такі не можна уважати складовою кредитного договору.
Уважає посилання позивача на положення Закону України «Про електронну комерцію» безпідставними, оскільки надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту не підписані відповідачем відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Уважає помилковим висновок суду першої інстанції про ознайомлення відповідача із Умовами та Правилами, Паспортом споживчого кредиту, Тарифами, оскільки матеріали справи не містять відомостей про отримання відповідачем підписаних вказаних документів у електронному вигляді у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Вказує, що у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості відображено нарахування боргу за період з березня 2021 року по 14 січня 2023 року, при тому, що анкета-заява підписана в квітні 2019 року, тобто не є зрозумілим, за який саме період утворилась заборгованість у визначеному банком розмірі з урахуванням відображених коштів, внесених, як зазначає позивач, на погашення кредиту. У зв'язку з цим неможливо встановити чи дотримано банком строк звернення до суду, та чи не був пропущений строк позовної давності.
Стверджує, що позивач обґрунтовує право вимоги щодо стягнення заборгованості на підставі неналежних та недопустимих доказах, а саме розрахунку кредитної заборгованості, який не є первинним документом на підтвердження отримання кредитних коштів, користування кредитом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Окрім того, вказує на те, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.
Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (monobank), відповідно до якої відповідач просить відкрити рахунок у гривні на власне ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору (а.с.9).
Проставленням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою ОСОБА_1 :
- погоджується із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови;
- підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується, з тим, що про зміни доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток;
- просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 0366ec78121b4987979722e90dde150551e04c9f97bddde21424be4b6bc13acb1d, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису;
- підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.
До матеріалів справи долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank в редакції, затвердженій Протоколом Правління №46 від 24 листопада 2021 року, чинній з 27 листопада 2021 року (а.с.10-22), а також витяг з тарифів Чорної картки monobank від 27 листопада 2021 року (а.с.23-24). В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с.25-27) та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с.27 зворот).
Згідно даних розрахунку заборгованості за договором №б/н від 11 квітня 2019 року, укладеним між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 14 січня 2023 року заборгованість клієнта складає: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 66 174,07 грн (а.с.6-8). Розрахунок містить інформацію за період з 19.03.2021 року по 14.01.2023 року.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині неповідомлення скаржника про розгляд справи у суді першої інстанції.
З матеріалів справи убачається, що позовна заява зареєстрована судом 30 травня 2023 року.
Згідно Інформації про задеклароване / зареєстроване місце проживання особи №96305707 від 17 липня 2023 року ОСОБА_1 зареєстрований з 11 грудня 1997 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 53).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року відкрито провадження у справі (а.с.54-55).
Супровідним листом від 30 серпня 2023 року копію вказаної ухвали та копію матеріалів позову надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку за адресою його зареєстрованого місця проживання / перебування (а.с.56). Поштове відправлення повернулось 15 грудня 2023 року до суду без вручення з підстави «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.57-59, 60-61).
29 січня 2024 року ухвалено оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до частини 7 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).
З огляду на відсутність відомостей про вручення судової кореспонденції відповідачу, ОСОБА_1 не є належно повідомленим про розгляд справи, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду.
Статтями 526, 530 ЦК України установлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010).
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано суду копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 11 квітня 2019 року, яка містить власноручні підписи представника банку та позичальника зі світлокопіями паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 а також печатку Monobank ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.
Згідно частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, він вважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Тут і далі цей закон наведено в редакції, чинній станом на дату виникнення кредитних правовідносин 11 квітня 2019 року (редакція від 19.04.2020).
Згідно статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пунктів 3-6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20.
Відтак, розрахунок заборгованості, на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Також колегія суддів зауважує, що кредитні правовідносини між сторонами виникли в 2019 році, проте поданий разом із позовом розрахунок заборгованості охоплює лише період з березня 2021 по 14 січня 2023 року.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що позивачем у справі є юридична особа, основною діяльністю якої є надання банківських послуг. Тобто ініціатором судового процесу є особа, яка за специфікою своєї професійної діяльності має у розпорядженні всі необхідні документи на підтвердження доводів позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте, банк при зверненні до суду із позовом, вільно користуючись процесуальними права (у тому числі щодо подання доказів до суду), надав Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, чинні з 27 листопада 2021 року, тоді як кредитні відносини із ОСОБА_1 виникли у квітні 2019 року.
Щодо паспорту споживчого кредиту, апеляційний суд вказує на таке.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про споживче кредитування" у редакції станом на 11 квітня 2019 року (редакція від 15.11.2016):
1. Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
2. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
3. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.
Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;
7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності).
Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача;
8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;
10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
11) порядок дострокового повернення кредиту;
12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
4. Інформація про платежі, що надається споживачу кредитодавцем відповідно до частин другої та третьої цієї статті, обов'язково має включати базу розрахунку платежів (суму, на підставі якої робиться відповідний розрахунок, зокрема суму наданого кредиту, суму непогашеного кредиту тощо).
5. У разі якщо окремі умови надання споживчого кредиту, визначені у частинах другій та третій цієї статті, діятимуть протягом частини строку користування кредитом, кредитодавець повідомляє споживача про такі умови, строк їх дії та порядок інформування про їх зміну.
6. Споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
7. Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту, викладається шрифтом одного розміру і типу та в одному форматі друку. За бажанням споживача зазначена інформація може бути надана йому на належному йому електронному носії інформації або електронною поштою.
Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем такої інформації, у тому числі шляхом її друкування шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону тощо.
У разі укладення за бажанням споживача договору про споживчий кредит з використанням дистанційних каналів комунікації така інформація на паперовому чи іншому носії інформації тривалого використання надається споживачу за його зверненням після укладення договору.
8. Кредитодавець на власний вибір розміщує для зацікавлених осіб у приміщеннях, де здійснюється обслуговування клієнтів, інформацію в письмовому вигляді про тарифи та умови, на яких він надає споживчі кредити, та/або розміщує таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
9. На вимогу споживача кредитодавець зобов'язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача).
Це положення не застосовується, якщо кредитодавець на момент вимоги має підстави не продовжувати або не бажає продовжувати процес укладення договору про споживчий кредит із споживачем.
10. Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз'яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов'язань за таким договором.
Надання таких пояснень, роз'яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
11. Вимоги щодо надання інформації, встановлені у частинах першій - дев'ятій цієї статті, поширюються також на кредитних посередників, у разі якщо споживач звернувся до них.
12. У разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.
Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов'язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.
До позовної заяви долучений паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с.25-27). В графі підпис споживача зазначено, що споживач отримує паспорт споживчого кредиту в мобільний додаток та підписує його у електронному вигляді до підписання договору (а.с.26 зворот). Із даних цього паспорту убачається, що інформація зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2023 року.
Виходячи з положень статті 9 Закону України "Про споживче кредитування", паспорт є формою інформації, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит для можливості ознайомлення з умовами кредитування. При цьому клієнту банку може бути запропоновано декілька паспортів споживчого кредиту, які він зобов'язаний підписати.
Підписання паспорту споживчого кредиту не є підставою уважати його дані частиною умов кредитного договору. Підписання паспорту споживчого кредиту має значення лише для випадків, передбачених частиною 12 статті 9 зазначеного Закону.
Конкретні умови кредитного договору визначаються у наступний спосіб.
Згідно із окремими положеннями статті 12 Закону України "Про споживче кредитування":
1. У договорі про споживчий кредит зазначаються:
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;
3) загальний розмір наданого кредиту;
4) порядок та умови надання кредиту;
5) строк, на який надається кредит;
8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;
9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;
10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;
14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
Згідно із положеннями статті 13 Закону України "Про споживче кредитування":
1. Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Згідно із окремими положеннями статті 14 Закону України "Про споживче кредитування":
1. Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
2. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до вказаних положень Закону між банком та споживачем укладається договір, який має бути підписаний сторонами.
Натомість матеріали справи не містять підписаного відповідачем у визначений законом спосіб договору, відповідно до якого можна було б установити, що він погодився на ті чи інші умови і яких він має дотримуватися.
Апеляційний суд констатує, що із наданих позивачем до суду документів (анкета-заява, витяг з Умов та правил надання банківських послуг) не є можливим установити факт передачі відповідачу кредитних коштів за кредитним договором, а також вказані документи у їх сукупності не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та факт виникнення у нього заборгованості перед позивачем.
Таким чином, позивачем не доведено факт передачі відповідачу кредитних коштів, факт реального користування відповідачем кредитними коштами та виникнення кредитної заборгованості, що могло б бути підтверджено, зокрема, випискою по відкритому рахунку відповідача, відтак матеріали справи не містять підтвердження належними та допустимими доказами виникнення у ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором від 11 квітня 2019 року та її розмір.
З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення та задоволенні позову на вказане уваги не звернув, допустив неповне з'ясування обставин та зробив помилковий висновок про задоволення позовних вимог.
Відтак, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги та уважає за необхідне її задовольнити.
Відповідно до статті 376 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
Установлено, що за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4026,00 грн, що підтверджується даними квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН231 від 08 травня 2024 року (а.с.84).
За результатами розгляду апеляційної скарги, таку задоволено повністю, відтак у відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України з АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, підлягає стягненню 4026,00 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Святогора Євгена Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" на користь ОСОБА_1 4 026,00 гривень у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Позивач: Акціонерне товариство "УНІВЕРСАЛ БАНК" (ЄДРПОУ 21133352, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 )
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова