17 липня 2025 року місто Київ
справа № 757/15502/22-ц
апеляційне провадження № 22-ц/824/12636/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Самофалової Оксани Юріївни на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Бусик О.Л., за заявою ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, про визнання недійсними заяви-згоди, договорів дарування, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,-
21 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О., Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, про визнання недійсними заяви-згоди, договорів дарування, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Заяву обгрунтовувала тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О., Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, про визнання недійсними заяви-згоди, договорів дарування, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування чотирикімнатної квартири, загальною площею 114,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1744688780000, серія та номер договору: 399, виданий 16 липня 2022 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3221083700:04:005:0001, загальною площею 0,0767 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1020930232210, серія та номер договору: 442, виданий 22 липня 2022 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру загальною площею 114,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1744688780000, індексний номер рішення: 64200770 від 16 липня 2022 року 17:05:00, приватний нотаріус Бровченко Марина Олександрівна, Київський міський нотаріальний округ.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 3221083700:04:005:0001, загальною площею 0,0767 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1020930232210, індексний номер рішення: 64270765 від 22 липня 2022 року 16:53:20, приватний нотаріус Бровченко Марина Олександрівна, Київський міський нотаріальний округ.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 697 387,00 грн. у якості компенсації за частину відчуженого автомобіля марки «Lexus», модель LX570, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 114,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 114,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221083700:04:005:0001, загальною площею 0,0767 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221083700:04:005:0001, загальною площею 0,0767 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221083700:04:005:0002, загальною площею 0,0287 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером3221083700:04:005:0002, загальною площею 0,0287 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в розмірі 7169,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 16 374,60 грн.
Однак, наразі у боржника ОСОБА_2 виникли обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду та фактично ставлять її та її неповнолітніх дітей в скрутне фінансове становище. До вказаних обставин відноситься те, що 14 березня 2025 вона була звільнена з роботи та втратила єдиний дохід, за рахунок якого вона могла б забезпечити виконання рішення суду без ризику втрати житла. Вона звернулась до держави за соціальними виплатами, наразі не може знайти роботу і живе на заощадження, яких навіть при ґрунтовній економії навряд чи вистачить на декілька місяців. Окрім того, у неї двоє неповнолітніх дітей та повнолітній син ОСОБА_5 , якому вона оплачує освіту по контракту.
З огляду на викладене, з метою надання їй часу для працевлаштування та вжиття заходів для часткового виконання рішення суду в добровільному порядку, ОСОБА_2 просила суд відстрочити виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року на 1 рік.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року заяву ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року - задоволено.
Відстрочено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року у справі № 757/15502/22-ц на строк один рік до 15 травня 2026 року.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Самофолова О.Ю. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріаль6ного та процесуального права. Зазначає, що саме внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 справа про поділ майна подружжя розглядалася майже 2 роки та під час розгляду справи, остання вчиняла дії щодо відчуження майна, яке було предметом поділу, на користь третіх осіб.
Вказує, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 добровільно рішення суду, ОСОБА_1 був змушений звернутися до приватного виконавця для виконання рішення у примусовому порядку. Загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 згідно виконавчого документу складає 780 931,00 грн. Водночас, ОСОБА_2 навіть не надала приватному виконавцю декларацію про майновий стан та доходи боржника, не зареєструвала визнане за нею рішенням право власності на майно, задля уникнення накладення арешту та звернення стягнення на це майно у виконавчому провадженні. Такі дії боржника свідчать про небажання та свідоме ухилення від виконання рішення суду.
Зауважує, що за відсутності належних і достовірних доказів, що неповнолітні діти ОСОБА_2 знаходяться тільки на її утриманні, що в неї відсутній постійний дохід та немає офіційного працевлаштування, суд безпідставно вважав доведеними такі обставини.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Самофолова О.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача (стягувача), вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, про визнання недійсними заяви-згоди, договорів дарування, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування чотирикімнатної квартири, загальною площею 114,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1744688780000, серія та номер договору: 399, виданий 16 липня 2022 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3221083700:04:005:0001, загальною площею 0,0767 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1020930232210, серія та номер договору: 442, виданий 22 липня 2022 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру загальною площею 114,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1744688780000, індексний номер рішення: 64200770 від 16 липня 2022 року 17:05:00, приватний нотаріус Бровченко Марина Олександрівна, Київський міський нотаріальний округ.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 3221083700:04:005:0001, загальною площею 0,0767 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1020930232210, індексний номер рішення: 64270765 від 22 липня 2022 року 16:53:20, приватний нотаріус Бровченко Марина Олександрівна, Київський міський нотаріальний округ.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 697 387,00 грн у якості компенсації за частину відчуженого автомобіля марки «Lexus», модель LX570, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 114,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 114,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221083700:04:005:0001, загальною площею 0,0767 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221083700:04:005:0001, загальною площею 0,0767 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221083700:04:005:0002, загальною площею 0,0287 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером3221083700:04:005:0002, загальною площею 0,0287 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в розмірі 7169, 40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 16 374,60 грн.
Задовольняючи заяву про відстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довела виключні обставин для відстрочення виконання рішення. При цьому, суд врахував, що на утриманні заявника знаходяться неповнолітні діти, а тому через відсутність постійного доходу та офіційного працевлаштування заявника, виконання рішення в повному обсязі та погашення присудженої до стягнення з неї суми грошових коштів, негативно впливатиме на забезпечення дітей. Суд вважав за можливим задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення, що буде сприяти як прогнозованому виконанню судового рішення, так і не буде надмірним тягарем для відповідача.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, третьої-п'ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Отже, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.
Наведені положення закону залишилися поза увагою суду першої інстанції та помилково постановлено ухвалу, якою відстрочено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року на 1 рік до 15 травня 2026 року, тобто з перевищенням строку, імперативно визначеного ч. 5 ст. 435 ЦПК України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі «Трихліб проти України», заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Разом із тим судом першої інстанції не перевірено на підставі всіх наявних в матеріалах справи доказів наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Так, суд першої інстанції, посилаючись на відсутність доходу ОСОБА_2 залишив поза увагою відсутність доказів на підтвердження таких обставин, а сам факт її звільнення з роботи 14 березня 2025 року не є підставою стверджувати про відсутність у ОСОБА_2 доходу.
Посилаючись на скрутний майновий стан ОСОБА_2 та наявність у неї неповнолітніх дітей, судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази її майнового стану та перебування дітей саме на її утриманні.
Таким чином, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року не можна вважати законною та обґрунтованою, вона не може залишатись в силі та підлягає скасуванню.
Наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, судом не встановлено та заявником не доведено, крім того, сплив річний строк відстрочення, передбачений ч. 5 ст. 435 ЦПК України, який в даному випадку закінчився 23 квітня 2025 року, а тому підстави для відстрочення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року, відсутні.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Самофалової Оксани Юріївни задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 17 липня 2025 року.
Головуючий
Судді