17 липня 2025 року місто Київ
справа № 758/3012/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/12644/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ільченка Андрія Петровича на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Якимець О.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що 05 червня 2023 року близько 14 год. 00 хв. на перехресті вулиць Андріївська та Братська у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Mersedes - Benz ML 350, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобіля Toyota LandCruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно із Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 03.08.2023 від 16 жовтня 2023 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_3 , вартість майнової шкоди, завданої позивачу в результаті скоєння ДТП, складає 476 847,00 грн. Експерт встановив економічну недоцільність ремонту пошкодженого автомобіля та транспортний засіб є «фізично знищеним», у зв'язку із чим матеріальна шкода дорівнює вартості цілого автомобіля у сумі 476 847,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у АТ «Страхова компанія «Країна».
Відповідно до повідомлення страховика від 23 листопада 2023 року № 7859, за результатами розгляду матеріалів страхової справи прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн. (максимальний розмір виплати за пошкодження майна).
Оскільки страхова виплата не в повній мірі покриває понесені витрати, позивач вважає, що різниця, яка становить 316 847,00 грн., між розміром отриманої страхової виплати (160 000 грн.) та вартістю матеріального збитку (476 847,00 грн.) підлягає відшкодуванню відповідачем.
Посилаючись на наведене, позивач просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 316 847,00 грн.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 316 847,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 168,47 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Ільченко А.П. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На обгрунтування вимог апеляційної скарги, зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв'язку з чим був позбавлений права на справедливий суд.
Вказує, що автомобіль є фізично знищеним, тому власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. В якості доказу завданої шкоди, позивач надала звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 03.08.2023 від 16.10.2023 року. Проте, вказаний Звіт не містить висновку щодо вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди. Тому, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження розміру шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, що судом першої інстанції не було враховано.
Також зазначає, що суд помилково вважав суму 160 000 грн. як вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди. Вказана сума є страховим відшкодуванням, яке виплачене позивачеві страховиком.
Зауважує, що позивач не зазначив у позові такий спосіб захисту, як стягнення різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, позивач обгрунтовувала свої вимоги нормами відшкодування матеріальної шкоди, згідно ст.ст. 1166,1187 ЦК України, що є помилковим в даному випадку. Відтак, вважає, що суд мав право відмовити у задоволенні позову лише через те, що позивач обрала неналежний спосіб захисту.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 адвокат Гаращенко І.В. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення - без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції надана належна правова оцінка наявним у справі доказам.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Ільченко А.П. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 адвокат Кокоячук В.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що вартість майнового збитку, завданого знищенням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу страховою компанією розмір страхового відшкодування, тому із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить у розмірі 316 847,00 грн (476 847,00 грн. - 160 000,00 грн.). Оскільки дії відповідача зумовили цивільно-правові наслідки, які були спричинені дорожньо-транспортною пригодою, а тому позивачем право вимоги до винної особи про виплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою обґрунтоване належними та допустимими доказами в справі, а відтак позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню повністю шляхом стягнення із відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 316 847,00 грн.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.
Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано порядок відшкодування шкоди, завданої власнику (володільцю) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, та яка пов'язана з фізичним знищенням транспортного засобу.
Пунктом 30.1 цієї статті Закону передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц зазначено, що у випадку, якщо транспортний засіб є фізично знищеним, то його власнику відшкодовується виключно різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП (п.п.46-48).
Встановлено, що 05.06.2023 року о 15:26 год. на нерегульованому перехресті вулиць Андріївська та Братська у м. Києві, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Toyota Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимоги дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу», не дав дорогу транспортному засобу Mercedes Benz, д.н.3. НОМЕР_1 , який під'їжджав до перехрестя по головній дорозі, що призвело до зіткнення транспортних засобів, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, водій транспортного засобу Mercedes Benz отримала тілесні ушкодження, чим порушив п. п. 8.4 (6), 16.11 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2023 року (справа № 758/7668/23) водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Власником пошкодженого транспортного засобу марки «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_1 є позивач, що підтверджено копією свідоцтва про реєстрації транспортного засобу, яке містить у матеріалах справи.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу № 03.08.2023 від 16 жовтня 2023 року, установлено, що ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу становить 476 847,00 грн.; вартість відновлювального ремонту становить у розмірі 990 187,87 грн.; вартість матеріального збитку становить 476 847,00 грн.
Отже, враховуючи, що вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Mercedes Benz» перевищує вартість цього автомобіля до ДТП, то автомобіль вважається фізично знищеним.
Стягуючи відшкодування у розмірі 316 847,00 грн., суд першої інстанції хоч і послався, однак невірно застосував положення ст.30 Закону №1961-IV, згідно п.30.1 якого транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Отже, за замістом наведених вище норм, позивач має право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю автомобіля «Mercedes Benz ML350» до та після ДТП за вирахуванням сплаченого їй страхового відшкодування.
При цьому, вищевказаний звіт не містить інформації про вартість транспортного засобу після ДТП.
Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, з висновку експерта № 141 від 05 вересня 2024 року, за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, по заяві ОСОБА_1 , складеного судовим експертом Сумцовим С.С., який обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, вбачається, що вартість автомобіля Mercedes Benz ML 350 № НОМЕР_1 на момент ДТП, яка сталася 05 червня 2023 року (до пошкодження), складає 436 401,55 грн.; вартість матеріального збитку власнику автомобіля Mercedes Benz ML 350 № НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталася 05 червня 2023 року, дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП, та складає 436 401,55 грн.; вартість автомобіля Mercedes Benz ML 350 № НОМЕР_1 , після пошкодження в ДТП, яка сталася 05 червня 2023 року (вартість залишків), складає 129 734,60 грн.
Зважаючи на те, що позивачем не надано жодного доказу на спростування висновку експерта № 141 від 05 вересня 2024 року, та те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу № 03.08.2023 від 16 жовтня 2023 року не містить інформації про вартість транспортного засобу після ДТП, при визначенні матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у зв'язку з фізичним знищенням автомобіля, слід виходити із даних висновку експерта № 141 від 05 вересня 2024 року.
За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю автомобіля «Mercedes Benz ML350» до ДТП (436 401,55 грн) та після ДТП (129 734,60 грн.) за вирахуванням сплаченого їй страхового відшкодування (160 000 грн.), що становить 146 666,95 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не зазначив у позові такий спосіб захисту, як стягнення різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а позивач обгрунтовувала свої вимоги нормами відшкодування матеріальної шкоди, згідно ст.ст. 1166,1187 ЦК України, що є помилковим в даному випадку і суд мав право відмовити у задоволенні позову лише через те, що позивач обрала неналежний спосіб захисту, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають наданим сторонами доказами, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові по сплаті судового збору у розмірі 3 168,47 грн. За подання апеляційної скарги відповідач сплатив 4 752,70 грн.
Ураховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1 482,84 грн., а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 528,44 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ільченка Андрія Петровичазадовольнити частково.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування шкоди у розмірі 146 666,95 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 482,84 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 528,44 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: