апеляційне провадження №22-ц/824/11090/2025
справа №755/447/24
17 липня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер», підписаною адвокатом Гаврищук Наталією Євгеніївною, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Катющенко В.П., дата складення повної ухвали не зазначено,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Шустенко Л.С., про визнання правочину недійсним, -
встановив:
1. Рух справи в суді першої інстанції.
У січні 2024 року ТОВ "Юридичний провайдер" звернулось до суду із позовом про визнання правочину недійсним, у якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22 листопада 2023 року, а саме квартири АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений Приватним нотаріусом Шустенко Л.С. за реєстровим номером 1833 та стягнути судові витрати.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
06 березня 2025 року позивачем подано заяву про відмову від позову, закриття провадження у справі та стягнення судових витрат на підставі частини 3 статті 142 ЦПК України.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року заяву ТОВ «Юридичний провайдер» - Гаврищук Н.Є. про закриття провадження у справі задоволено частково. Прийнято відмову позивача ТОВ «Юридичний провайдер» від позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Шустенко Л.С., про визнання правочину недійсним, закрито провадження у справі.
Стягнуто із ТОВ «Юридичний провайдер» на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 37 100,00 грн.
Закривши провадження у справі, суд першої інстанції прийняв відмову позивача від позову та провадження у справі закрив на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Щодо судових витрат, суд першої інстанції вказав, що заява представника позивача про стягнення з відповідачів судових витрат задоволенню не підлягає. Суд відхилив посилання представника позивача на задоволення відповідачами вимог позивача після відкриття провадження у справі, вказавши, що оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у справі №756/8788/22 не є в розумінні положень процесуального закону задоволенням позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову, а є правом сторони на оскарження судового рішення, передбаченим Конституцією України та Цивільним процесуальним кодексом України. Крім того, суд вказав, що позивач звернувся до суду з даним позовом 27 грудня 2023 року, а тому його посилання у заяві про закриття провадження у справі, що звернення позивача із вказаним позовом обумовлено наявністю зобов'язань перед позивачем, що виникли на підставі постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі 756/8788/24, є необґрунтованими.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача.
Не погодившись з постановленою ухвалою в частині розподілу судових витрат, ТОВ "Юридичний провайдер" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідності висновків суду обставинам у справі, порушення судом частини 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України та частини 2 статті 134 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд не врахував, що звернення позивача з позовом обумовлено необхідністю поновлення прав позивача, порушених внаслідок недобросовісних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які виразились в укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 листопада 2023 року, а саме квартири АДРЕСА_1 , з метою ухилення вказаних осіб від виконання грошового зобов'язання перед позивачем.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у справі №756/8788/22 визнано вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3% річних та індексу інфляції, що були нараховані позивачем на підставі статті 625 ЦК України за період з 02 вересня 2021 року по 30 вересня 2022 року, такими, що підлягають задоволенню в сумі 1 324 817,56 гривень. У свою чергу, постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі №756/8788/22 суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підлягала стягненню на користь позивача, зменшено до 432 429,75 грн.
Відповідно уважає безпідставним висновок суду першої інстанції стосовно того, що задоволення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових вимог позивача на підставі постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року не є задоволенням вимог позивача, що виникли до моменту звернення позивача з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, а саме до 27 грудня 2023 року.
Вказує, що аналіз частини 3 статті 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Оскільки у цій справі позивач відмовився від позову внаслідок задоволення відповідачами вимог позивача, наявні підстави для стягнення із відповідачів на користь позивача понесених ним судових витрат.
Щодо стягнення із ТОВ "Юридичний провайдер" на користь ОСОБА_3 судових витрат вказує, що останнім не було подано попереднього розрахунку судових витрат.
Суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц, від 03 квітня 2024 року у справі №461/4349/23, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21, від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22,
Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року в частині розподілу судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у стягненні понесених судових витрат з ТОВ «Юридичний провайдер» та стягнути з відповідачів суму судового збору, сплаченого ТОВ «Юридичний провайдер» при зверненні до суду з позовом у справі.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
26 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Цесельської І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.
Вказує, що правова допомога ОСОБА_3 адвокатським об'єднанням "Кравець і партнери" почала надаватись уже після реалізації попереднім представником права на подання відзиву на позов, отже представниця ОСОБА_3 з об'єктивних причин була позбавлена можливості надати до суду попередній розрахунок судових витрат разом із відзивом.
Звертає увагу, що попередній розрахунок суми судових витрат міститься в матеріалах справи, крім цього, такий направлявся учасникам справи.
Вказує на безпідставність доводів позивача про те, що відмова від позову обумовлена задоволенням вимог позивача після пред'явлення позову.
Звертає увагу, що предметом цього спору є договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22 листопада 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року №756/8788/22 позовні вимоги ТОВ «Юридичний провайдер» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юридичний провайдер» заборгованість у розмірі 1 164 210,80 грн та 160 606,76 грн - три проценти річних.
Стверджував, що 22 листопада 2023 року ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу спірного майна із ОСОБА_3 саме з метою уникнення від виконання вказаного судового рішення, оскільки внаслідок укладення оспорюваного правочину обсяг майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зменшився і є недостатнім для задоволення вимог позивача.
Разом з тим, у відкритих джерелах міститься інформація про те, що 08 листопада 2023 року представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року. Таким чином, при підготовці цієї позовної заяви у грудні 2023 року позивачу було відомо про те, що судове рішення, з метою нібито ухилення від виконання якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали з ОСОБА_3 оспорюваний правочин, не набрало законної сили та оскаржується в апеляційному порядку.
У подальшому, 24 квітня 2024 року постановою Київського апеляційного суду №756/8788/22 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юридичний провайдер» 354 758,52 грн, інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, та 77 671,23 грн, 3% річних від простроченої суми, а всього 432 429,75 грн, а також витрати по сплаті судового збору в рівних частинах по 3 355,55 грн з кожного.
Представник ТОВ «Юридичний провайдер» був присутній при розгляді цивільної справи №756/8788/22 за апеляційною скаргою на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року та обізнаний про скасування рішення суду першої інстанції, виконання якого, за твердженнями позивача, уникали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу.
Зазначає, що скаржник у заяві про відмову від позову фактично підтвердив той факт, що рішення суду, яким із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість у розмірі 1 164 210,80 гривень, до виконання не пред'являлось.
Зазначає, що позивач, не пред'являючи до виконання рішення суду, яке не набрало законної сили, самостійно та на власний розсуд вирішив захистити свої права та законні інтереси шляхом звернення до суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав його фраудаторності.
Після скасування судового рішення про стягнення заборгованості позивач не скористався своїм правом на залишення позову без розгляду, продовжував приймати активну участь у розгляді справи, не повідомляв суд про фактичне зменшення (утричі) розміру боргу, а також не приймав пропозицію відповідачів щодо добровільного виконання боргу.
Вказує, що клопотання про долучення доказів на підтвердження понесення судових витрат подано до суду 21 лютого 2025 року та додатково направлено усім учасникам справи 07 березня 2025 року. Позивач не висловлював жодних заперечень проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу та не заявляв клопотання про їх зменшення.
Вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 5 000,00 гривень - підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу. Наявні докази понесення таких витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 вересня 2023 року у справі №910/1925/21, від 10 листопада 2022 року у справі №910/9024/21, від 14 грудня 2021 року у справі №922/676/21, від 18 січня 2022 року у справі №910/2679/21, від 21 червня 2022 року у справі №908/574/20, від 29 вересня 2022 року у справі №+10/3055/20, від 25 жовтня 2022 року у справі №910/19650/20, від 10 листопада 2022 року у справі №910/9024/21, від 14 червня 2023 року у справі №515/1060/19, від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21, від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20.
Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Стягнути з ТОВ "Юридичний провайдер" на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.
5. Позиція учасників справи.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Установлено, що у січні 2024 року ТОВ "Юридичний провайдер" звернулось до суду із позовом про визнання правочину недійсним, у якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22 листопада 2023 року, а саме квартири АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений Приватним нотаріусом Шустенко Л.С. за реєстровим номером 1833 та стягнути судові витрати.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
06 березня 2025 року позивачем подано заяву про відмову від позову, закриття провадження у справі та стягнення судових витрат на підставі частини 3 статті 142 ЦПК України.
В обґрунтування подано клопотання вказував, що звернення позивача із вказаним позовом обумовлено наявністю у оспорюваного правочину ознак фраудаторного правочину, зокрема, через його вчинення з метою уникнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконання зобов'язань перед позивачем, що виникли на підставі постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі 756/8788/24, в сумі 432 429,75 грн. 02 грудня 2024 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Верховного Суду у справі №756/8788/22, якою залишено без задоволення касаційну скаргу позивача на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі та залишено вказану постанову без змін. У зв'язку із завершенням розгляду справи Верховним Судом матеріали справи №756/8788/22 повернуто Оболонському районному суду міста Києва, внаслідок чого у позивача з'явилась можливість отримати виконавчі листи та звернутись до виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду. 15 січня 2025 року позивачем отримано виконавчі листи та 16 січня 2025 року направлено їх на примусове виконання. У ході примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі 756/8788/24 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в примусовому порядку стягнуто кошти в сумі 176 099,82 грн. Крім цього, ОСОБА_1 10 лютого 2025 року в добровільному порядку сплачено залишок суми боргу та витрати виконавчого провадження в загальній сумі 304 063,38 грн на рахунок приватного виконавця. Станом на дату звернення до суду з цією заявою виконавчі провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі 756/8788/24 завершені, зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перед позивачем виконані в повному обсязі.
Зважаючи на викладене, оскільки відмова позивача від позову обумовлена фактом задоволення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 вимог позивача після пред'явлення позову у справі №755/447/24, а відповідно відновленням порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, просив суд прийняти відмову позивача від позову, закрити провадження у справі №755/447/24 та стягнути з відповідачів на підставі статті 142 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у справі.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
В силу частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору (пункт 2 частини 1); позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини 1).
Водночас механізм реалізації позивачем права на відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, закріплено у частині 3 статті 142 ЦПК України.
Відповідно до частини 3 статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Отже, правовий аналіз положень частини 3 статті 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі задоволення відповідачем вимоги позивача після пред'явлення позову, суд присуджує стягнення понесених останнім судових витрат з відповідача.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов'язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
Відмова від позову за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності цивільного судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.
З матеріалів справи убачається, що після відкриття провадження у справі позивач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, фактичний зміст якої свідчить про відмову позивача від позову унаслідок задоволення вимог відповідачами після пред'явлення позову. У зв'язку із цим просив застосувати положення частини 3 статті 142 ЦПК України.
Вирішуючи питання, суд першої інстанції вказав, що у цій справі позивач звернувся із вимогою до відповідачів про визнання недійсним правочину, посилаючись на його фраудаторність, отже суд зробив висновок, що за обставин цієї справи відсутні підстави уважати про задоволення відповідачами вимог позивача після пред'явлення цього позову.
Суд першої інстанції, відхиливши посилання представника позивача на той факт, що після пред'явлення позову вимоги позивача були задоволені, прийняв відмову позивача від позову і закрив провадження у справі, не звернувши увагу на те, що непідтримання позову унаслідок задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову та відмова від позову з інших підстав мають різні правові наслідки, зокрема щодо розподілу судових витрат за наслідками вирішення такої заяви.
Таким чином, судом прийнято відмову від позову та закрито провадження у справі з інших підстав, аніж визначено позивачем, відтак ухвала суду 01 квітня 2025 року є передчасною та такою, що постановлена із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 379 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадження у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер», підписану адвокатом Гаврищук Наталією Євгеніївною, задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 17 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова