15 липня 2025 року місто Київ
справа № 760/12187/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/2586/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду міста Києва у складі судді Тесленко І.О. від 24 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 8 червня 2012 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що подружні відносини між ними фактично припинилися. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного, сімейних стосунків не підтримують. Неодноразові спроби примирення не дали результатів, внаслідок чого спільне життя неможливе та буде суперечити її інтересам.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила розірвати шлюб з ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 8 червня 2012 року Відділом державної реєстрації актів
цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний акт № 683. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 211 грн 20 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Рішення мотивоване тим, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, тому шлюб підлягає розірванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки не розглянув заяву відповідача про надання строку на примирення та відповідно не надав можливості сторонам примиритися, що призвело до ухвалення передчасного рішення про розірвання шлюбу.
Також як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що представнику відповідача не було надано можливості ознайомитися з матеріалами справи, про що 13 серпня 2024 року було подане відповідне клопотання. Матеріали справи для ознайомлення так і не були надані.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 не скористалася своїм правом на подання відзиву. Водночас 29 жовтня 2024 року від ОСОБА_3 надійшла заява про надання строку на примирення.
4 листопада 2024 року від ОСОБА_1 також надійшла заява про надання строку на примирення.
Процесуальні питання
Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 листопада 2024 року заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про надання строку на примирення задоволено. Надано сторонам строк на примирення 6 місяців. Зупинено провадження у справі до закінчення строку на примирення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Сторони та їхні представники в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином. Водночас представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд, не є перешкодою для її розгляду по суті.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що з 8 червня 2012 року сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 683 (а.с. 5).
Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 зазначала, що збереження шлюбу є неможливим і буде суперечити її інтересам, оскільки подружні відносини фактично припинилися.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною 1 статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За положеннями частин 3, 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною 3 статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення
про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, спільне життя подружжя є неможливим, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, адже збереження шлюбу суперечить її інтересам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами та відповідно задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та фактично зводяться лише до заперечення проти розірвання шлюбу, які суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги.
Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу та задоволення позову у зв'язку з цим.
Оскільки позивач категорично не бажає збереження шлюбу з відповідачем, про що зазначала у позові, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не розглянув заяву відповідача про надання строку на примирення є безпідставними, оскільки в мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом наведено аргументи відмови у задоволенні такої заяви відповідача (а.с. 38).
Крім цього, строк для примирення подружжя тривалістю шість місяців було надано сторонам під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на те, що такий строк не був наданий судом першої інстанції, а також з урахуванням наявності у сторін малолітньої дитини. Однак протягом строку, встановленого ухвалою суду, заява про примирення подружжя до суду не надходила.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд порушив норми процесуального права та не надав представнику відповідача можливості ознайомитися з матеріалами справи, про що 13 серпня 2024 року було подане відповідне клопотання, колегія суддів вважає недоречними, оскільки на заяві міститься відмітка про ознайомлення представника з матеріалами справи 22 серпня 2024 року (а.с. 44). При цьому, слід враховувати, що заяву про ознайомлення з матеріалами справи було подано представником відповідача ОСОБА_2 вже після ухвалення оскаржуваного рішення, що жодним чином не впливає на висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позову.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: