Справа № 761/18722/17
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7627/2025
15 липня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Шевченко Марії Олександрівни про звільнення відповідачів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: ОСОБА_1 про припинення поруки,
встановив:
рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року позов АТ «ОТП Банк» задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
На вказане рішення суду 20 січня 2025 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Шевченко М.О. направила поштовим зв'язком апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, яка надійшла до суду 3 лютого 2025 року.
Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 20 червня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху та визначено представнику відповідачів десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для надання доказів сплати судового збору.
7 липня 2025 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Шевченко М.О. через електронний кабінет у системі «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду клопотання про звільнення відповідачів від сплати судового збору, посилаючись на те, що судовий збір суттєво перевищує 5% річного доходу відповідачів за 2024 рік, оскільки ОСОБА_2 , згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік отримала дохід у розмірі 59 579грн 20коп., що складають соціальні виплати з відповідних бюджетів; натомість у ОСОБА_1 відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік взагалі відсутні доходи.
Представник відповідачів зазначає, що фактично єдиним джерелом надходження коштів для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є соціальні виплати, які надходять з відповідних бюджетів на рахунок ОСОБА_2 .
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вирішуючи питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Закон України «Про судовий збір» визначає обов'язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов'язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов'язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
За змістом практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях ЄСПЛ у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений.
Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Потрібно враховувати, що відповідно до частини першої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом частин першої, третьої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.
Вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд у постанові № 520/8065/19 від 22 травня
2023 року дійшов висновку, що надання доступу заявникам до правосуддя через звільнення від сплати судового збору не буде мати бажаного результату, якщо через відсутність фінансування суди фактично не зможуть здійснювати правосуддя.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Аналіз доводів представника відповідачів про звільнення відповідачів від сплати судового збору свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для задоволення заяви.
Представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Шевченко М.О. не надано достатніх доказів на підтвердження виключних обставин для звільнення відповідачів від сплати судового збору. Таким доказами могли б бути документи, що підтверджують наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків на підтвердження того, що їх майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Належних документів, які підтверджують майновий стан ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відсутність у них доходу у 2024 році, адвокатом Шевченко М.О. не надано.
Таким чином вважаю, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Частиною 2 статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою
до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, вважаю за необхідне продовжити представнику ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокату Шевченко М.О. строк для надання документу про оплату судового збору в розмірі 94 776грн 29коп. кожним з відповідачів.
Керуючись статтями 185, 356, 357 ЦПК України, суддя
ухвалив:
у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Шевченко Марії Олександрівни про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.
Продовжити представнику відповідачів строк до десяти днів з дня отримання копії ухвали для надання документу про оплату судового збору.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя