Апеляційне провадження № 22-з/824/930/2025
Справа № 759/974/24
Іменем України
14 липня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про роз'яснення рішення - постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Єросової І.Ю. в м. Київ 22 жовтня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, про визнання права на завершення розпочатої процедури приватизації,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, -
В червні 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Агбонгале Л.С. про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, у якій заявник просила роз'яснити судове рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права на завершення розпочатої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , процедури приватизації квартири АДРЕСА_1 .
Вказану заяву мотивовано тим, що 22 жовтня 2024 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на завершення розпочатої процедури приватизації. 19 лютого 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації задоволено та визнано за ОСОБА_1 право на завершення розпочатої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , процедури приватизації квартири АДРЕСА_1 .
10 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року та пакетом документів для отримання свідоцтва про право власності на житло. 30 квітня 2025 року їй було відмовлено в завершенні розпочатої приватизації, мотивуючи тим, що приватизація квартири на померлого не передбачена чинним законодавством.
12 травня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року та пакетом документів для отримання свідоцтва про право власності на житло, однак 20 травня 2025 року їй було відмовлено в завершенні розпочатої процедури приватизації квартири, оскільки постановою апеляційного суду не вказано порядок завершення Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією процедури приватизації квартири, розпочатої вже померлим ОСОБА_3 .
В судове засідання 14 липня 2025 року з'явилися позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 . Після оголошення судом перерви в зв'язку із повітряною тривогою в судове засідання учасники справи не з'явилися, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про розгляд заяви про роз'яснення судового рішення без участі заявника та його представника в зв'язку з оголошенням повітряної тривоги. Відповідач Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету, клопотань про відкладення розгляду справи не направив.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, апеляційний суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає з таких підстав.
В січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, просила визнати за ОСОБА_1 право на завершення розпочатої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , процедури приватизації квартири АДРЕСА_1 .
Позов мотивувала тим, що є донькою ОСОБА_3 21 липня 2005 року нею було змінено прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». В зв'язку з укладенням 25 червня 2011 року шлюбу, розірваного в подальшому 21 жовтня 2014 року, нею було змінено прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». В зв'язку з укладенням нового шлюбу 14 березня 2015 року, нею було змінено прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
31 березня 1993 року виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва на ім'я ОСОБА_3 та сім'ю з трьох осіб, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_8 - дружина та ОСОБА_9 , було видано ордер на житлове приміщення загальною площею 17,44 кв.м. на АДРЕСА_2 на підставі рішення виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 18 березня 1993 року № 214.
10 листопада 2022 року ОСОБА_3 вдруге звертався до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про приватизацію квартири за вказаною адресою. Проте, листом від 01 грудня 2022 року № 32/59 Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація відмовила (вдруге) ОСОБА_3 в приватизації квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з поданням неповного пакету документів, а саме відсутня копія ордеру на квартиру. Звернутися втретє, вже з повним пакетом документів, до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію квартири, ОСОБА_3 завадила хвороба, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
30 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. за заявою ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 60/2023, інші особи, які мають право на спадщину, до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини не звертались. Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука О.В. від 06 листопада 2023 року відмовлено у видачі нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за вказаною адресою після смерті батька ОСОБА_3 , в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкодавця на квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначала, що з дня видачі ордера на житлове приміщення, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , була зареєстрована за вказаною адресою, і лише 07 квітня 2015 року, будучи вагітною, добровільно знялася з реєстрації з метою змінити її на адресу реєстрації її чоловіка.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано за ОСОБА_1 право на завершення розпочатої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , процедури приватизації квартири АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд у вказаній постанові зазначив, що оскільки листи Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не є рішеннями про відмову в приватизації квартири, які підлягали оскарженню в адміністративному порядку, в них не зазначено про наявність заборон для передачі квартири, а лише повідомлено про недоліки поданих ОСОБА_3 заяв на приватизацію квартири, що полягали у неповноті поданого ним пакету документів, та могли бути виправлені заявником, апеляційний суд не може погодитися з необґрунтованими висновками суду першої інстанції, що органом приватизації було остаточно відмовлено у її проведенні, і ОСОБА_3 ані не оскаржував відмову Святошинської РДА про приватизацію житлового приміщення, ані не звертався повторно із відповідною заявою.
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_3 за свого життя висловив волю на приватизацію займаної ним з 1993 року спірної квартири, якою він користувався на законних підставах протягом тривалого часу, вселившись до квартири на підставі ордеру, надав органу приватизації відповідну заяву та пакет документів, однак процедура приватизації не була завершена ОСОБА_3 в зв'язку з необхідністю надати додаткові документи (копію ордера на квартиру), про що йому повідомлено листом Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 01 грудня 2022 року № 32/59, при цьому будь-яких заборон для передачі квартири наймачеві апеляційним судом не встановлено і відповідачем про наявність цих заборон не повідомлено, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач як спадкоємець ОСОБА_3 , в розпорядженні якої на даний час наявний ордер на квартиру, зажаданий відповідачем, має право на продовження приватизації спірної квартири, яка була розпочата за життя спадкодавцем, який помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію.
До заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови додано копію листа Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 30 квітня 2025 року № 32/41, згідно якого подана ОСОБА_1 заява та пакет документів на завершення приватизації квартири розглянута на засіданні органу приватизації державного житлового фонду Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, за результатами розгляду повідомлено, що приватизація квартир проводиться відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Порядок передачі жилих приміщень у власність громадян визначено Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.
Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло є адміністративною послугою, відповідно до ст. 8 Закону України «Про адміністративні послуги» суб'єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, в якій міститься інформація про перелік документів для отримання послуги, перелік підстав для відмови в наданні адміністративної послуги, строки її надання, способи отримання відповіді та інше. Так, приватизація квартири в Святошинському районі здійснюється відповідно до інформаційної картки адміністративної послуги «Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло», затвердженої розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 червня 2019 року № 410. Статтею 10 Закону України «Про адміністративні послуги» та карткою встановлено граничний строк надання адміністративної послуги, який не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб'єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.
Відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Так, ОСОБА_3 16 вересня 2022 року звернувся через ЦНАП Святошинської РДА з заявою та пакетом документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 (вхід. № 101 від 16 вересня 2022 року), яка у визначені строки була розглянута на засіданні органу приватизації державного житлового фонду Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації. За результатами розгляду комісії підготовлено відмову в приватизації квартири (вих. № 35/46 від 05 жовтня 2022 року), яку ОСОБА_3 отримав 07 жовтня 2022 року разом із пакетом наданих ним документів.
Повторно ОСОБА_3 звернувся через ЦНАП Святошинської РДА з заявою 10 листопада 2022 року (вхід. № 140 від 10 листопада 2022 року), яка у визначені строки була розглянута на засіданні органу приватизації державного житлового фонду Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації. За результатами розгляду комісії підготовлено відмову в приватизації квартири (вих. № 35/59 від 01 грудня 2022 року), яку ОСОБА_3 отримав 12 грудня 2022 року разом із пакетом наданих ним документів.
ОСОБА_3 за життя двічі звертався з заявами на приватизацію вищезазначеної квартири та двічі отримував відмови, які оскаржені ним не були. Ці адміністративні справи виконані у встановлені терміни без прострочення, надані заявником пакети документів повернуті йому.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Приватизація квартири та видача свідоцтва про право власності на ім'я померлої особи суперечить вимогам чинного законодавства. Приватизація квартири є особистим правом громадянина і не може бути реалізована після його смерті, не підлягає спадкуванню або передачі іншій особі.
В поданій заявником постанові апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, справа № 759/974/24 не вказано, яким чином Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація має завершити процедуру приватизації квартири, розпочату вже померлим ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 відмовлено в наданні адміністративної послуги «Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло», а саме в завершенні розпочатої ОСОБА_3 процедури приватизації квартири за адресою АДРЕСА_2 згідно постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, справа № 759/974/24, оскільки приватизація квартири на померлого не передбачена чинним законодавством.
Наведено зміст ч. 5 п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», у якій зазначено, що в разі не передання квартири у приватну власність наймачеві його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартир наймачеві.
До заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови додано копію листа Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 травня 2025 року № 32/54, за змістом якого приватизація квартири та видача свідоцтва про право власності на ім'я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 суперечить вимогам чинного законодавства. Пунктом 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» чітко визначено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Пункт 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 проголошує, що передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника. Пунктом 18 положення визначено документи, які подаються громадянином, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру. Серед них є довідка про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву у квартирі.
Враховуючи норму чинного законодавства і той факт, що ОСОБА_1 не зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 та не є її наймачем, приватизувати квартиру на її ім'я та видати свідоцтво про право власності є порушенням чинного законодавства.
Постановою апеляційного суду від 19 лютого 2025 року в справі № 759/974/24 не вказано порядок завершення Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією процедури приватизації квартири, розпочатої вже померлим ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 відмовлено в оформленні та видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Наведено зміст ч. 5 п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», у якій зазначено, що в разі не передання квартири у приватну власність наймачеві його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартир наймачеві.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19, провадження № 14-65цс20, вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усунення неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушуються питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового рішення, який полягає в усуненні неясності і викладенні рішення суду у більш зрозумілій формі.
Суть роз'яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз'яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його виконання.
Якщо фактично порушується питання про зміну рішення або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (частина друга статті 271 ЦПК України).
Отже, роз'ясненню підлягають судові рішення, ухвалені по суті справи, які набрали законної сили та підлягають виконанню, але ще не виконані та не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України у рішенні від 23 травня 2017 у справі № 21-1283іп16, Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14 червня 2018 у справі № 800/507/17, провадження № 11-263сап18, Верховного Суду в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 369/9135/17.
Звертаючись до суду із заявою про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, заявник просить роз'яснити постанову в частині визнання за ОСОБА_1 права на завершення розпочатої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , процедури приватизації квартири АДРЕСА_1 .
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що постанова суду апеляційної інстанції є чіткою та зрозумілою, у ній викладені мотиви, наведено висновок із посиланням на відповідні норми права, який не є незрозумілим, відповідач, який відмовляється виконувати судове рішення, не звертався до Київського апеляційного суду з відповідною заявою про роз'яснення судового рішення, а відтак постанова Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року жодних роз'яснень не потребує.
Роз'яснення, які просить надати заявник, пов'язані з незгодою Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року та відмовою виконати судове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації квартири у добровільному порядку, і фактично зводяться до зміни та внесення нових даних до судового рішення, що не передбачено законом в порядку надання роз'яснень судового рішення.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року.
Керуючись ст. 261, 271 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року відмовити.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.