17 липня 2025 року справа № 580/5247/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді - Бабич А.М., розглянувши у в залі суду у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача Новикова О.Є. від імені Приватного акціонерного товариства «Первомайського кар'єру «Граніт» про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду під час розгляду адміністративної справи до Київської міської митниці ДФС про скасування рішення,
12.05.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Новикова О.Є. від імені Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» (18016, м.Черкаси, вул.Євгена Кухарця, буд.8; код ЄДРПОУ 00292356) (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ ВП44131663) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною і скасування вимоги від 10.03.2025 №Ю-3221-2300 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 2556087,56грн;
стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь судового збору в сумі 3028,00грн.
Стверджує, що зазначена в оскаржуваній вимозі сума недоїмки не відповідає дійсному стану розрахунків позивача зі сплати ЄСВ, оскільки відповідач не врахував, що позивач за період з 03.06.2022 до28.02.2025 сплатив кошти з ЄСВ у розмірі 538856,43грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Ухвалою від 13 травня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
28.05.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи зазначив, що згідно з інтегрованою карткою платника позивач станом на 30.04.2025 за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2025 № Ю-3221-2300 залишок не погашеного зобов'язання становить 2498468,21 грн. Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Отже, відсутні підстави для скасування вимоги.
13 червня 2025 року ухвалою суд задовольнив повністю заяву представника позивача Новикова О.Є. від імені позивача вх.№30029/25 про його участь у відкритому підготовчому засіданні з використанням власних технічних засобів та призначив відкрите підготовче засідання на 18 червня 2025 року о 12год. 00 хв.
Усною ухвалою від 18.06.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та перейшов до розгляду справи по суті за правилами письмового провадження.
Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши заявлені доводи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Згідно з даними ЄДРПОУ позивач перебуває на податковому обліку відповідача.
Даними платіжних інструкцій та доручень від: 15.06.2022 №300, від 12.07.2022 №348, від 13.07.2022 №355, від 30.08.2022 №388, від 09.09.2022 №392, від 09.09.2022 №393, 23.09.2022 №401, 13.10.2022 №426, від 13.10.2022 №425, від 02.11.2022 №442, від 02.11.2022 №443, від 21.12.2022 №484, від 22.12.2022 №486, від 24.01.2023 №500, від 24.02.2023 №525, від 28.02.2023 №531, від 15.03.2023 №537, від 15.03.2023 №538, від 21.04.2023 №551, від 25.04.2023 №554, від 23.05.2023 №577, від 25.05.2023 №580, від 29.05.2025 №583, від 06.07.2023 №597, від 07.07.2023 №603, від 07.09.2023 №626, від 07.09.2023 №627, від 07.09.2023 №628, від 14.09.2023 №633, від 21.09.2023 №644, від 28.09.2023 №648, від 08.11.2023 №658, від 17.11.2023 №669, від 23.05.2024 №23, від 31.05.2024 №29, від 10.06.2024 №36, від 01.07.2024 №43, від 09.07.2024 №51, від 19.07.2024 №57, від 06.08.2024 №61, від 20.08.2024 №65, від 20.08.2024 №69, від 23.08.2024 №73, від 26.08.2024 №80, від 26.08.2024 №85, від 30.08.2024 №89, від 30.08.2024 №93, від 03.09.2024 №98, від 04.09.2024 №103, від 08.10.2024 №108, від 15.11.2024 №114, від 13.12.2024 №124, від 17.12.2024 №128, від 27.12.2024 №134 підтверджується сплата позивачем єдиного внеску за період з червня 2022 року до лютого 2024 року.
Листом від 04.02.2025 відповідач на адвокатський запит від 27.01.2025 повідомив, що станом на 04.02.2025 за позивачем обліковується недоїмка в сумі 2438562,65грн за період з 03.06.2022 до 11.11.2024.
10.03.2025 за несплату єдиного внеску у встановлені законом строки відповідач сформував щодо позивача податкову вимогу форми «Ю» №3221-2300 на загальну суму 2556087,56грн та направив її рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яку позивач отримав 01.04.2025.
08.04.2025 на адресу Державної податкової служби України позивач направив скаргу на вказану податкову вимогу.
Рішенням від 30.04.2025 №12207/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги Державна податкова служба України залишила без змін оскаржувану вимогу, а скаргу позивача без задоволення.
Суд встановив, що згідно з інтегрованою карткою платника станом на 30.04.2025 позивач має не погашену недоїмку на загальну суму 809672,33 грн з 2498468,21 зі сплати єдиного внеску.
Не погоджуючись зі вказаною вимогою, позивач звернувся в суд із позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував таке.
Абзацом другим статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) ППР.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з підп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;
Щодо змісту податкового правопорушення.
Відповідно до Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 1 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ).
Єдиний внесок для підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464).
Згідно з ч.3 ст.9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Як передбачено ч.3 ст.25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Згідно з п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VІ за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Отже, платник податків зобов'язаний вчасно сплачувати суму недоїмки єдиного внеску.
Відповідно до ч. 1 Розділу ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року №5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Доводи позивача про те, що відповідач не врахував сплату ним за період з 03.06.2022 до 28.02.2025 коштів з ЄСВ у розмірі 538856,43грн, що підтверджується платіжними інструкціями, не обгрунтовані та спростовані відомостями інтегрованої картки платника, в яких зазначені суми коштів, сплачені позивачем згідно зі вказаними вище платіжними інструкціями та дорученнями. Так, станом на 04.02.2025 за позивачем обліковувалася недоїмка в сумі 2438562,65грн за період з 03.06.2022 до 11.11.2024, станом на дату винесення оскаржуваної вимоги, а саме 10.03.2025 недоїмка позивача становила 2556087,56грн, а станом на 30.04.2025 - 2498468,21.
Відповідно до п. 59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Водночас для вирішення спірних правовідносин суд урахував висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у справі №818/1117/16 , згідно з якими податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2022 у справі № 240/9395/20, суд дійшов такого висновку:
«…Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов'язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов'язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.
Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов'язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.
Отже, колегія суддів вважає, що обставина скасування податкової вимоги після звернення до суду з позовом, але до моменту ухвалення судового рішення, може мати значення виключно для повного, об'єктивного і всебічного розгляду справи, однак, не може впливати на перевірку дотримання умов, які передують зверненню до суду з позовом. Тобто, при перевірці дотримання контролюючим органом умов, які надають право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, скасування податкової вимоги у судовому порядку може мати правове значення виключно у випадку, якщо така податкова вимога була скасована до моменту звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.»
Враховуючи вищевикладене оскаржувана податкова вимога є правомірною і скасуванню не підлягає.
Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову адвоката Новикова О.Є. від імені Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» (18016, м.Черкаси, вул.Євгена Кухарця, буд.8; код ЄДРПОУ 00292356) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ ВП44131663) про визнання протиправною і скасування вимоги від 10.03.2025 №Ю-3221-2300 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 2556087,56грн.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Повний текст рішення виготовлений і підписаний 17.07.2025.